Реалізація моделі формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку засобами ігрової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація моделі формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку засобами ігрової діяльності

Мар'яна Айзенбарт, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри мовної та міжкультурної комунікації Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті доведено ефективність апробованої моделі формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку, на підставі даних експериментальної перевірки що підтверджують кількісні зміни її рівнів у досліджуваної вікової категорії. Запропонована модель формування соціально-комунікативної компетенції включала три етапи: організаційно-мотиваційний, діяльнісно-ігровий та емоційно-творчий.

The article proves the effectiveness ofthe approved model of forming the social and communicative competence of children of the senior preschool age, based on data of experimental verification confirming quantitative changes of its levels in the studied age category.

Постановка проблеми. Численні спостереження за дітьми у щоденній ігровій діяльності показали, що вони зазвичай прагнуть, але часто не вміють вступати в контакти, обирати відповідні способи спілкування з однолітками, виявляти ввічливе, доброзичливе ставлення до них, слухати партнера, розмовляти з дотримуванням норм мовленнєвого етикету. У дитячому колективі, на жаль, не завжди проявляються толерантність, дружелюбність. Загальновідомо, що здатність до взаємодії з іншими становить основний зміст соціально-комунікативної компетенції як необхідний елемент самореалізації людини, її успішності в різних видах діяльності, прихильності до неї осіб, котрі складають її оточення. Формування цієї важливої здатності є неодмінною умовою нормального психічного розвитку дитини, а також одним з основних завдань її підготовки до навчання у школі. З огляду на це формувальний етап експериментальної роботи був спрямований на створення умов для вдосконалення соціально-комунікативних умінь старших дошкільників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значна кількість наукових праць присвячена аналізу інтеракційної сфери дошкільників та її впливу на становлення взаємовідносин у колективі однолітків, зокрема: діяльнісному опосередкуванню міжособистісних відносин (О. Запорожець [2], А. Рузська та ін.); генезі комунікації, де взаємини дітей розглядались як продукт взаємодії у спілкуванні (О. Квас [3], О. Коваленко, Т Піроженко [4] та ін.); взаємодії з однолітками в процесі ігрової діяльності (Д. Венгер, Л. Виготський [1], О. Запорожець, С. Русова [6] та ін.).

Мета статті полягає в доведенні ефективності моделі формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Гра в старшому дошкільному віці є провідним видом діяльності і водночас важливим ефективним і доступним способом формування та розвитку соціально-комунікативних навичок дітей. Саме під час гри вихованці оволодівають нелегким мистецтвом взаємодіяти та спілкуватися з дорослими й однолітками.

Початковий - пропедевтичний етап експериментальної роботи передбачав попередню роботу з вихователями, які були задіянні в експерименті, як-от: ознайомлення вихователів із теоретичними основами і проблемами формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку; напрацювання теоретичних знань і практичних умінь педагогів у формуванні досліджуваної компетенції; проведення семінару “Гра як засіб формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку”; ознайомлення вихователів із показниками соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку, результатами констатувального етапу експерименту; презентацію системи ігор (за трьома блоками).

План роботи з педагогами передбачав кілька основних напрямків: ознайомлення з теоретичними основами (вітчизняними програмами дошкілля) та проблемами соціально-комунікативного розвитку дітей старшого дошкільного віку; напрацювання теоретичних знань та практичних вмінь педагогів у формуванні соціально-комунікативної компетенції.

З цієї метою для вихователів ДНЗ, задіяних в експерименті, було організовано кілька зустрічей. На першій зустрічі було заплановано і проведено семінар “Гра як засіб розвитку соціально- комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку”, що мав на меті: конкретизувати зміст поняття “соціально-комунікативна компетенція” та охарактеризувати особливості її прояву у дітей старшого дошкільного віку, а також з'ясувати роль гри у процесі формування у дітей соціально-комунікативних умінь та навичок.

На другій зустрічі педагогів знайомили з показниками соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку, результатами констатувального етапу експерименту. Під час третьої зустрічі педагоги мали чудову нагоду ознайомитися з системою ігор, спрямованих на розвиток соціально-комунікативних вмінь. Це три блоки ігор, ігрових вправ, кожен з яких спрямований на розвиток знань, умінь, навичок, які формують соціально-комунікативну компетенцію. Остання, четверта зустріч була присвячена питанням організації та керівництва грою.

На формувальному етапі експерименту було розроблено модель формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності, що містила мету, критерії, етапи, педагогічні умови, засоби їх реалізації і кінцевий результат (рис. 1).

Організація експериментальної роботи відбувалася до зазначених в моделі педагогічних умов і передбачала три напрями роботи. Це робота з педагогами, робота з предметним середовищем і робота з дітьми. Розглянемо детальніше педагогічні умови і їх реалізацію в рамках моделі формування соціально-комунікативної компетенції у дітей старшого дошкільного віку.

Першою педагогічною умовою ефективного формування соціально-комунікативної компетенції засобами ігрової діяльності було, як уже зазначалося, забезпечення методичного супроводу формування соціально-комунікативної компетенції.

У чому ж полягає педагогічне керівництво грою, яке сприяє покращенню взаємин дітей, набуттю ними соціально-комунікативного досвіду? Як відомо, основним змістом спільних ігор дітей є відтворення взаємин між людьми, їх відношення один до одного. Однак в реальному житті діти інколи спостерігають й негативні форми спілкування, що потім відтворюють у колективних іграх. Тому педагог повинен уважно спостерігати за спільними іграми дітей. Якщо діти в грі проявляють негативні емоції, почуття, дії, педагогові слід зробити зауваження, включившись в гру змінити її хід в позитивному напрямку.

Педагог виступає рівним партнером у грі, дає можливість розподіляти ролі, висловлювати думку стосовно сюжету гри, заохочуючи цим дітей до діалогу, стимулює розвиток ігор від предметних до сюжетно-рольових. Ефективне керівництво надає грі цілеспрямованого характеру, дії дітей стають узгодженими, проявляють вміння домовитись.

Особливістю ігор дітей старшого дошкільного віку є те, що рольова поведінка ускладнюється, урізноманітнюється. Тому мета керівництва грою - розвинути гнучкість рольової поведінки, навчити дітей змінювати рольову поведінку, ігрову роль, повідомляючи про це партнерів по грі. Таке вміння дозволить реалізувати різноманітні сюжетно-рольові ігри. Тобто гра буде захоплюючою, цікавою і завжди новою.

Керівництво ігровою діяльністю, яке враховує індивідуальні, вікові особливості дошкільників, активізує інтерес до спільних ігор, відповідно і створює бажання спілкуватись, взаємодіяти з однолітками. Все це сприяє розвитку доброзичливих відносин, позитивної взаємодії з дітьми, що й визначає сформованість соціально-комунікативної компетенції у дітей старшого дошкільного віку.

Ефективність другої педагогічної умови (вплив предметно-розвивального середовища на формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку) досліджувалася в ДНЗ, які брали участь в експерименті.

Створення різноманітного динамічного предметно-ігрового середовища в експериментальних групах ДНЗ для стимулювання бажання дітей брати участь в ігровій діяльності. Формами і методами реалізації мети організаційно-мотиваційного етапу слугували: сюжетно-рольові (“Кіностудія”, “Магазин іграшок” та ін.), режисерські (“Життя в лісі”, “Невербальна казка”, “Добрі ельфи” та ін.) і комунікативні (“Спільне коло”, “Будь ласка”, “Сонячний зайчик” та ін.) ігри, обладнання ігрового середовища за зонами “Сюжетно-рольових ігор”, “Режисерських ігор”, “Комунікативних ігор”. Використання ігор для перелічених зон (куточків) сприяло оволодінню дітьми суспільними функціями, їхньої здатності моделювати людські стосунки і довколишнє життя, будувати позитивні взаємовідносини (“Салон мобільного зв'язку”, “Салон краси”), розвитку міжособистісного спілкування (“Кіностудія”), уміння виражати дбайливе ставлення до інших (“Коли ми захворіли”), розвивати комунікабельність, доброзичливе ставлення один до одного (“Назви лагідно”, “Комплімент”) тощо.

У будь-якому ДНЗ дитина отримує необхідний досвід взаємодії з дорослими та однолітками в найбільш значущих для її розвитку сферах життя. Можливості набуття і збагачення такого досвіду збільшуються за умови створення у групі відповідного предметно-розвивального середовища.

Згідно з Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі” створення та вдосконалення розвивального предметного середовища є необхідною умовою навчально-виховного процесу [5, 192].

Третьою та основною умовою формувального етапу експерименту була робота з дошкільниками. Система роботи з формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку базувалась на структурно-функціональній моделі, яка визначила чіткість і цілеспрямованість процесу розвитку соціально-комунікативних якостей старших дошкільників та здійснювалася нами на формувальному етапі проведеного експерименту.

Отож, завданням формувальної роботи було сформувати в старших дошкільників такі вміння:

- розуміти емоційний стан однолітка і розповісти про нього;

- отримувати необхідну інформацію у спілкуванні;

- вислухати іншого, з повагою віднестись до його думки;

- вести простий діалог з дорослими та однолітками;

- відстоювати свою думку;

- співвідносити свої бажання з інтересами інших людей;

- приймати участь в колективній діяльності (вміння домовитись, поступитись тощо);

- з повагою ставитися до оточуючих;

- приймати та надавати допомогу;

- не сваритись, спокійно реагувати в конфліктних ситуаціях.

Гра як провідна діяльність дошкільників є ефективним методом та засобом реалізації освітніх завдань з усіх напрямів розвитку особистості дитини. Тому засобом реалізації окреслених завдань було обрано сюжетно-рольові ігри, режисерські ігри, комунікативних ігор, ігрові ситуації та ін.

Проаналізуємо детальніше організацію і проведення роботи використання ігрової діяльності з метою формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку.

Здійснено впровадження розвивальної програми “Соціально-комунікативна компетенція старших дошкільників”, що мала на меті формувати у дітей навики взаємодії та соціальної довіри, виробляти вміння виходити із конфліктних ситуацій, домовлятися, розширення можливостей установлення контактів у різних ситуаціях спілкування; відпрацювання навиків розуміння себе, інших людей та взаємин між ними; оволодіння вмінням ефективного слухання; усунення комунікативних бар'єрів, а також комунікативні навички.

Насамперед вона передбачала проведення циклу ігрових занять.

Формувальну роботу з дітьми планували таким чином. Розвивальна програма була розрахована на 4 місяці по 2 заняття щотижня (загалом - 30 зустрічей). Заняття тривалістю до 30 хвилин проводили в час, передбачений для ігрової і самостійної діяльності дітей. Ігрові заняття проводились в кімнаті для роботи з дошкільниками.

Ігрові заняття проводились, базуючись на таких принципах:

вільної участі: дітям дозволяється брати (чи не брати) участь у грі за власним бажанням, вільно “виходити з гри” та спокійно повертатися;

взаємоповаги: в групі діють певні правила взаємодії - звертання до учасників має бути поіменне, без використання особових займенників “він”, “вона”, “вони”; кожна дитина має право висловити свої думки, пропозиції, кожну дитину потрібно вислухати, не перебиваючи її;

усвідомлення: на початку заняття дітям пояснюють його мету і структуру Якщо хтось з дітей не розуміє умови, правила ігрового завдання чи гри, то необхідно пояснити дитини всі незрозумілі моменти;

рефлексії: для ефективного закріплення результату заняття після виконання серії ігор підводяться підсумки - діти говорять, що їм сподобалося, чи виникали труднощі під час гри, якого досвіду вони набули.

Кожне заняття починалось з привітання. Це допомагало встановити емоційно-позитивний контакт і сприяло спрямованості дітей один на одного. Привітання адресувалось кожному учаснику ігрового заняття. На перших заняття привітання ініціював експериментатор. Після особистісно зорієнтованого привітання, віталися із усією групою. Це об'єднувало дітей в єдине ціле, створювало радісний настрій і позитивне налаштування на заняття.

Основна частина займала більшу частку заняття і за змістом реалізувала необхідні завдання розвиваючої програми (формувальної роботи). Для цього добирались ігри, які сприяли розширенню сфери усвідомлення почуттів, переживань, правильного вияву емоцій, розвитку комунікабельності, формуванню позитивних зразків спілкування та адекватних способів поведінки в конфліктних ситуаціях.

Метою заключної частини було підведення підсумків, рефлексія того, що було на занятті. Для цього діти з ведучим сідали в коло і обмінювались враженнями. Це підкріплювало відчуття приналежності до групи і закріплювало позитивні емоції від роботи на занятті. Кожне заняття завершувалось ритуалом прощання. Діти прощались один з одним і дорослим.

Під час проведення ігрового заняття намагались створювати атмосферу прийняття дітей: емоційно їх співпереживали, відображали і вербалізували почуття і переживання в зрозумілій для дітей формі, забезпечували умови, що актуалізували переживання дітьми почуття досягнення. Така увага до дітей сприяла становленню довірливих взаємин з дітьми і взаєморозуміння.

Програма ігрових занять включала кілька напрямів змістової роботи, що давало змогу проводити дослідження за формуванням визначених показників соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку.

Зміст ігрових занять відповідав критеріям досліджуваної компетенції. Система ігор та ігрових вправ розподілялась за трьома логічно пов'язаними блоками. Для більш повної реалізації поставленої мети на заняттях використовувались ігри з кожного блоку.

Таблиця 1. Систематизація ігор для формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку

У табл. 1. подано приклади ігор, які були систематизовані відповідно до окреслених критеріїв соціально-комунікативної компетенції старших дошкільників. Це ігри на розвиток когнітивної, емоційної та комунікативно- інтерактивної сфер особистості дитини.

Розглянемо зміст ігрових занять та використовувані ігри, що сприяли ефективному формуванню соціально-комунікативної компетенції у дітей старшого дошкільного віку.

Низький рівень за показником когнітивного критерію на констатувальному етапі дослідження визначили завдання роботи з формування цих вмінь: розвинути вміння конструктивно, безконфліктно взаємодіяти з оточуючими; навчити спокійно відстоювати свою позицію. Підбирались такі ігри, в умові яких передбачали необхідність поділитись, порадитись, допомогти один одному, поступитися, проявити увагу.

Ще одним завданням формувального експерименту було навчити дітей узгоджувати свої дії з іншими дітьми, знаходити компромісні рішення. Для цього використовували ігри: “Клейовий дощик”, “Азбука чомучок” діти вправлялись у вмінні узгоджувати свої дії з партнерами по грі.

Гра “Клейовий дощик”

Мета: розвиток почуття приналежності до колективу, навчання узгодженості своїх дій з іншими.

Інструкція: Діти стають в одну лінію, кладуть руки на пояс один одному і таким склеєним способом починають рухатись. На шляху їм трапляються перешкоди: треба перескочити через коробки, пройти по імпровізованому містку, проповзти під кріслом, обійти гору тощо.

Також використовувались сюжетно-рольові ігри. Ці ігри розвивають вміння прямо адресувати своє звернення до однолітка, щоб привернути його увагу, запросити до гри; вміння звертатись до іншої дитини на ім'я або за назвою ролі; вміння доброзичливо погодитись з задумом гри, що придумала інша дитина, або в разі незгоди, стримано відмовитись від пропозиції, вмінні ввічливо прийняти відмову однолітка пограти разом, а також зауваження інших дітей стосовно гри; вміння переконливо для однолітка обґрунтувати свої пропозиції і доручення, пояснити необхідність їх виконання, прийняття. Збагачення комунікативного змісту ролі сприяє оволодінню старшими дошкільниками різних способів комунікації і подальшому перенесенню цих вмінь у реальне життя.

Одночасно з розвитком вміння орієнтуватися в різних емоціях та почуттях дітей вчили виявляти емоційну чутливість до інших людей, розповідати про свої почуття та емоції. Це можна проілюструвати на прикладі гри “Що відчуваєте ”, “Добрі ельфи ”.

Гра “Що відчуваєте?”

Мета: формувати вміння передавати словесно свої переживання.

Інструкція: Ведучий говорить будь-яке словосполучення або слово, наприклад: “Іде дощ”. Дитина розповідає, що вона відчуває по відношенню до цього. Інші діти слухають, а потім погоджуються, або пояснюють протилежну думку.

Результати констатувального експерименту показали певні труднощі у розумінні емоційного стану інших людей. Невміння зрозуміти чужі емоції, почуття призводять до конфліктних ситуацій, непорозумінь, тому частина ігор були спрямовані на розвиток саме цього вміння: “Дзеркало ”, “Хвилі ”.

Особливої уваги при цьому надавали методам формування навичок культури спілкування, набуття соціального досвіду. За умови відсутності конкретних пропозицій з боку дітей, розв'язання перелічених проблемних ситуацій пропонував вихователь, який узагальнював дитячі припущення. Така взаємодія сприяє накопиченню позитивного комунікативного досвіду старших дошкільників.

Висновок

Результатом проведення спеціально організованих сюжетно-рольових ігор стало формування соціально-комунікативної компетенції старших дошкільників. Виявлено, що більша кількість вихованців: 1) розрізняють ситуації спілкування, визначають власну мету і мету партнера зі спілкування; 2) розуміють стани і вчинки інших; 3) вибирають адекватні способи поведінки в певній ситуації і вміють змінити її з метою оптимізації спілкування; 4) взаємодіють у запропонованих формах; 5) виявляють ініціативу у встановленні контактів; 6) встановлюють контакт, підтримують розмову на основі елементарних норм і правил; 7) планують спільну діяльність, підпорядковують і контролюють свої бажання, узгоджують думки і дії; 8) задають питання і відповідають на них; 9) засвоюють отриману в простій формі інформацію (уважно слухають, спостерігають); 10) висловлюються в межах заданої теми; 11) передають інформацію засобами знаків, рухів, міміки, пантоміміки; 12) виражають у мові, слові, рухах, жестах власні емоційні переживання.

Проведена робота значною мірою вплинула на формування навичок взаємодії, комунікабельності, соціальної активності та ініціативності вихованців. Спостереження за життям старших дошкільників у групі, за різними видами їх діяльності засвідчили, що загальний рівень сформованості соціально-комунікативної компетенції підвищився.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглядуваної проблеми. Перспективним видається вивчення можливостей використання гри як провідного виду діяльності й ефективного засобу формування соціально-комунікативної компетенції на більш ранніх етапах розвитку дитини (зокрема, молодшого і середнього дошкільного віку), а також розширення спектру методів, які доцільно застосовувати в роботі з дошкільниками, дослідження специфіки їх використання з огляду на індивідуальні особливості дітей.

Література

1. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка / Л. С. Выготский // Вопросы психологи. - 1966. - № 6. - С. 62-76.

2. Запорожец А. В. Игра и ее роль в развитии ребёнка дошкольного возраста: сб. науч. тр. / А. В. Запорожец; АПН СССР, НИИ общ. педагогики; науч. ред. А. В. Запорожец, Т А. Маркова. - М. : НИИ общ. педагогики, 1978.

3. 155 с.

4. Квас О. В. Дитиноцентризм у науках про виховання: історичний аспект: монографія О.В. Квас. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2011. - 300 с.

5. Піроженко Т. О. Комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільника Т О. Пироженко. - Тернопіль: Мандрівець, 2010. 152 с.

6. Русова С. Дошкільне виховання / С. Русова // Вибрані педагогічні твори: К.: Освіта, 1996. - С. 34-185.

Размещено на Allbest.ru