Мета і кінцеві результати інвестицій суб’єктів професійної підготовки в людський капітал майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Мета і кінцеві результати інвестицій суб'єктів професійної підготовки в людський капітал майбутніх учителів

Андрій Цина, доктор педагогічних наук, професор завідувач кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Розглядається проблема ефективності інвестицій у професійну підготовку майбутніх учителів із позицій усіх зацікавлених у цьому процесі сторін: ВНЗ, майбутніх учителів, їх потенційних роботодавців і держави в цілому. Обґрунтовуються їх спільні дії в процесі професійної підготовки і на ринку педагогічної праці з метою ефективного використання людського капіталу майбутніх учителів та їх захисту від безробіття.

Ключові слова: професійна підготовка вчителя, інвестування освітньої діяльності, людський капітал.

Рассматривается проблема эффективности инвестиций в профессиональную подготовку будущих учителей с позиций всех заинтересованных в этом процессе сторон: ВУЗов, будущих учителей, их потенциальных работодателей и страны в целом. Обосновываются их совместные действия в процессе профессиональной подготовки и на рынке педагогического труда с целью эффективного использования человеческого капитала будущих учителей и их защиты от безработицы.

Ключевые слова: профессиональная подготовка учителя, инвестирование образовательной деятельности, человеческий капитал.

The problem of efficiency of investment in training future teachers with the positions of all interested parties in this process: universities, future teachers and their prospective employers and the state as a whole. Substantiated their common efforts in the process of training and educational market works on the effective use of human capital of future teachers and their protection against unemployment.

Keywords: teacher training, investment in educational activities, human capital.

Постановка проблеми в загальному вигляді

учитель безробіття захист

Значний потенціал науково-освітнього комплексу сучасної України, за прогнозами експертів, зросте до 2025 року майже втричі і досягне загальної кількості до 8 млн. студентів. За останні 10 років кількість студентів у світі зросла майже на 30 відсотків [1, 68]. Вища освіта не тільки в Україні, а й у всьому світі ставатиме дедалі масовішою. Вже сьогодні всі випускники загальноосвітніх навчальних закладів країни мають потенційну змогу (за ліцензованими обсягами прийому на навчання) стати студентами вищих навчальних закладів.

Стрімке розширення у ХХІ столітті охоплення молоді від 17 до 23 років вищою освітою перетворює останню в головний напрям виходу майже всієї нової генерації на ринок праці.

За наявності в Україні розгалуженої мережі вищих педагогічних навчальних закладів майже половина їх випускників не працевлаштовується за фахом. Основними причинами звільнення є неспівпадіння реальності з очікуваннями і складність інтеграції до нового закладу освіти, де випускник має виконувати нову для себе функцію вчителя, а не того, хто навчається, стикається з іншими, ніж у ВНЗ характером і змістом, рівнем і системою організації та умовами педагогічної праці, професійною структурою, розміром оплати праці й ін. Звідси в ході професійної підготовки у ВНЗ і під час працевлаштування виникають такі адаптаційні проблеми:

профорієнтація і професійна підготовка вчителя часто не пов'язані з потребами місцевого ринку праці, коли плани напрямів підготовки погоджуються без урахування реальних потреб регіону у вчителях;

освітньо-професійні програми орієнтовані здебільшого на моно-, а не на комплексні професії, які б розширювали діапазон використання випускників на ринку праці;

низький рівень інформованості роботодавцями ВНЗ про сучасний і перспективний ринки педагогічної праці, умови зайнятості фахівців, що зумовлює необхідність коригування смислу, який укладається до змісту професії вчителя;

відсутність досвіду самостійної практичної роботи у випускників, на що впливає неповноцінність професійно-педагогічних практик у ВНЗ, коли батьки і студенти самі вирішують питання організації виробничої практики;

відсутність у випускників ефективних навичок поведінки на ринку праці.

Зв'язок проблеми з дослідженнями і публікаціями. У визначенні шляхів підвищення результативності інвестицій у професійну підготовку майбутніх учителів ми спираємося на дослідження і публікації, в яких розкриваються проблеми адаптації майбутніх учителів і молодих спеціалістів до реального навчального процесу в ЗНЗ (І . Зязюн, В. Кремень, В. Огнев'юк, Є. Сулима, Д. Табачник), сучасної освітньої парадигми переходу від “знаннєвого” до особистісно орієнтованого підходу(Е. Зеєр, І. Зязюн, В. Кремень, В. Попков), особистісної цінності людського капіталу (А. Добринін, С. Дятлов, В. Кремень), підвищення ефективності співпраці ВНЗ з потенційними роботодавцями (А. Добринін, В. Журавський, В. Огев'юк, Ю. Одьогов, А. Федченко).

Зв'язок проблеми з важливими практичними завданнями. Головною метою сучасної педагогічної освіти розглядається формування в особистості майбутнього вчителя здатності до компетентної професійно- педагогічної діяльності та професійна адаптація на робочому місці, результатом чого повинна стати готовність до:

позитивного ставлення до обраної професії вчителя технологій;

професійно-педагогічної діяльності на достатньому для самостійної роботи рівні;

входження до педагогічного колективу загальноосвітнього навчального закладу;

фахової діяльності з організації та керівництва навчально-трудовою діяльністю учнів;

прийняття особистісно-професійних смислів, характерних для гуманістичного і духовного рівнів реалізації власного особистісного потенціалу.

Виокремлення з проблеми досліджуваної частини. У вирішенні проблеми підвищення ефективності інвестицій у професійну підготовку майбутніх учителів ми прагнемо розв'язати такі важливі для сьогодення сучасної педагогічної освіти завдання: підведення економічного фундаменту під особистість майбутнього вчителя та забезпечення його права самореалізації у сфері, в якій він є найбільш конкурентоспроможним.

Цілі дослідження. Розв'язання проблеми ефективності інвестування професійної підготовки майбутнього вчителя є неможливим лише з позицій однієї із зацікавлених у цьому процесі сторін. Тому метою нашого дослідження стало розкриття можливих шляхів вирішення поставлених вище завдань із позицій усіх суб'єктів професійної підготовки: ВНЗ, самих майбутніх учителів, їх потенційних роботодавців і держави в цілому.

Методи дослідження проблеми. У вивченні особливостей ефективного інвестування майбутніх учителів нами були застосовані такі методи досліджень: аналіз державних нормативних освітніх документів, сучасної наукової і науково-педагогічної літератури, позитивний досвід провідних педагогічних ВНЗ, регіональних управлінь освіти і науки, опитування і анкетування випускників ЗНЗ, майбутніх учителів і вчителів ЗНЗ, керівників ЗНЗ як потенційних роботодавців на ринку педагогічної праці, аналіз працевлаштування випускників педагогічних ВНЗ, власний досвід із практичних досліджень професійної підготовки майбутніх учителів на факультеті технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

Характеристика і обґрунтування отриманих результатів. Професійно значущі знання, вміння і досвід є невід'ємною складовою особистості фахівця, а також здатною до саморозвитку вартістю, що може приносити її носієві дивіденди. Потенційно закладена сукупність вроджених і набутих упродовж життя людини здібностей, накопичений запас здоров'я, досвіду, особистісних смислів і спрямованості, які реалізуються в теперішній час, складають людський капітал, що впливає на продуктивність праці, доходи людини і економіку в цілому [3]. Будучи невід'ємним від свого носія, людський капітал орендується роботодавцем з метою використання для виробництва товарів і послуг Цінність працівника для роботодавця і рівень доходів працівника залежать від здатності людського капіталу створювати додану вартість. Для роботодавця людський капітал виступає капіталізованою величиною авансованої вартості капіталу, використаної для найму працівника, а для працівника - це товар. Формування людського капіталу вимагає попередніх витрат роботодавця, самої людини і суспільства в цілому.

Людські здібності, які не отримали свого розвитку і інвестицій, разом із людським капіталом, що вже реалізується людиною у виробничій діяльності, складають більш широке поняття - людський потенціал, який формується всією життєдіяльністю людини (праця, підприємництво, дозвілля). Ефективність людини в трудовій діяльності визначається людським капіталом як здатністю створювати додану вартість роботодавцеві і забезпечувати відповідний прибуток людині [3]. В умовах ринкової економіки сама людина залишається єдиним власником капіталу. Власність, як зазначає президент НАПН України В. Кремень, є економічною складовою незалежності і свободи особистості. Підведення економічного фундаменту під особистість і право творчо розпоряджатися за вільним вибором людини власними можливостями є обов'язковою умовою самореалізації людини в тій сфері, для якої вона більш здатна в умовах конкуренції [4, 4]. Неперервність освіти впродовж усього життя людини стає сьогодні основним фактором розвитку людського капіталу і потребує охоплення населення освітою в період і після навчання у ВНЗ за сприяння роботодавців.

У дискусіях між тими, хто готує фахівців, формує їх професійний капітал і споживачами кваліфікованих кадрів - роботодавцями, як правило, виділяються дві точки зору. Роботодавці нарікають на якість підготовки кадрів навчальними закладами, вказуючи на розрив між тим, чому навчають, і потребами підприємств, витрати додаткових ресурсів на переучування, що могли б піти на базову освіту працівників [5, 15]. У свою чергу, освітяни наголошують, що роботодавці не беруть активної участі в підготовці фахівців [8, 4]. Складність такої ситуації пояснюється тим, що вищі навчальні заклади прагнуть зберегти усталені напрями підготовки, акцентують увагу на розвиткові наукової бази і змісту освіти, а роботодавці прагнуть отримати випускника, здатного до найшвидшого включення до процесу виробництва.

Залучення потенційних роботодавців у процес професійної підготовки вчителів технологій є сьогодні однією з головних труднощів і проблем. В Україні кошти роботодавців, за які здійснюється навчання у системі вищої освіти майбутніх працівників, складають лише 0,3%, решту коштів майже навпіл ділять між собою фізичні особи і державне замовлення. Причинами низької активності роботодавців у освітній діяльності можуть бути різними:

невпевненість роботодавців у постійності своїх працівників, що стримує суттєве інвестування в підготовку кадрів;

довготривалість віддачі сфери професійної підготовки фахівців;

можливість задоволення потреб роботодавців у високоякісних фахівцях ззовні;

роботодавці вимагають повної самовіддачі від своїх працівників, що обмежує вільний час останніх, не даючи їм займатися навчанням навіть у неробочий час, що викликає зупинку професійного розвитку, веде до втрати мотивації професійної діяльності, породжує невпевненість у собі, психологічний дискомфорт, започатковуючи всім цим процес професійного вигоряння фахівців;

існування проблеми власності на набуті під час навчання знання і вміння як складової людського капіталу, що є власністю працівника і в разі його звільнення з роботи роботодавець втрачає раніше вкладені в освіту працівника кошти.

Професійна підготовка в освітніх закладах і в умовах виробництва збільшує обсяг людського потенціалу. Витрати роботодавців на підготовку працівників - один із найважливіших компонентів укладень у людський капітал, оскільки в будь-якому навчальному проекті до 80% знань припадає на самостійне навчання [2, 50]. Розвиток неперервної освіти має найбільшу залежність від умов для підвищення працівниками своєї кваліфікації під час активної трудової діяльності на виробництві. Підвищенню активності роботодавців у процесі професійної підготовки працівників шляхом розвитку їх людського капіталу сприятиме втручання держави як регулятора процесів неперервної освіти працівників. Держава несе відповідальність за створення і підтримання сприятливого соціального середовища і має для цього широкі можливості і важелі впливу на людину. Коригування нормативно-правової бази функціонування закладів і організацій, визначення в них неперервної освіти як обов'язкової складової їх існування, надання податкових пільг і призначення штрафних санкцій порушникам у кінцевому підсумку впливатиме на збільшення інвестицій у професійну підготовку працівників. Так, наприклад, у школах Японії існує система підтримки і стимулювання результативності роботи вчителів у вигляді 10% надбавки до зарплати за умови підвищення своєї кваліфікації з власної ініціативи, іпотечного кредитування за зниженими відсотками й інші соціальні пільги.

Для всіх суб'єктів інвестування освітньої діяльності можна визначити кінцеві результати як мету інвестицій [6, 563]:

для роботодавця підвищення продуктивності праці, скорочення втрат робочого часу, зростання ефективності праці, підвищення конкурентоспроможності;

для робітника підвищення рівня доходів, доступ до цікавої роботи, підвищення соціального статусу;

для держави інвестування в людський капітал передбачає зростання валового доходу, підвищення добробуту громадян.

Розвиток складових трудового потенціалу людини, які дають змогу роботодавцям повніше використовувати людський капітал, визначає якість трудового життя людини, яку можна оцінювати за різними показниками з позицій працівника, роботодавця і суспільства:

з позицій працівника це задоволеність працею, клімат у трудовому колективі, умови праці, можливості професійного зростання, економічна і психологічна адаптація;

з позиції роботодавця це ефективність праці, професійна адаптація, плинність кадрів, абсентеїзм, випадки виробничого саботажу, страйків, відчуження праці, ототожнення цілей працівника з цілями підприємства;

з позицій суспільства це валовий національний продукт, зайнятість і безробіття, якість продуктивних сил, вартість системи соціального захисту працівників, страйковий рух, соціальна адаптація, якість і задоволення життям [7, 99].

Для роботодавців цінність педагогічного працівника може визначатися різними показниками. В одних випадках для роботодавців важливими є основні і додаткові спеціалізації, освітні програми, засвоєні випускником ВНЗ, тобто сформовані у майбутніх учителів знання і вміння. В інших - більша зацікавленість у вчителях, які мають здатність компетентно реалізовувати в оптимальні терміни певні навчально-виховні проекти, спрямовані на вирішення освітніх проблем навчального закладу. Саме підготовка таких компетентних, кваліфікованих, готових до професійного зростання, соціально-професійної мобільності вчителів є основною метою сучасної особистісно орієнтованої професійної освіти.

З точки зору професійно-педагогічної адаптації майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності в умовах демографічної кризи, слід враховувати, що проблеми з працевлаштуванням зазнаватимуть ті випускники, які мають недостатню кваліфікацію і високі очікування, не готові йти на розширення свого функціонального потенціалу і компетенцій. Майбутнім учителям має смисл постійно підвищувати рівень своєї освіченості, отримуючи кваліфікації у суміжних з педагогічною діяльністю сферах. Перспективи матимуть лише ті молоді спеціалісти, які не виявлятимуть завищених очікувань і прагнутимуть набути перш за все професійно-педагогічного практичного досвіду та стати не тільки компетентними, а й професіоналами. На ринку педагогічної праці поціновуватиметься універсалізм і, разом з тим, глибока компетентність у певній професійно-педагогічній галузі, що збільшуватиме ринкову вартість педагогічного працівника.

Готуючись стати пошукачем на ринку педагогічної праці, майбутнім учителям необхідно вміти об'єктивно аналізувати наявний особистісно-професійний досвід і отриману освіту, ретельно оцінювати свої прагнення і пропозиції ринку педагогічної праці, виявляти активність у пошуках роботи, бути готовим до підвищення кваліфікації у потрібному роботодавцеві напрямку або навіть опанувати суміжну професію. Все це стане передумовою успіху професійно-педагогічного працевлаштування у кризовий час.

Висновки. Теоретичне значення дослідження визначається аналізом проблеми, що дало можливість визначити фактори внутрішнього і зовнішнього інвестиційного середовища, які безпосередньо й опосередковано впливають на якість освітньо-професійної діяльності; обґрунтоване право особистості майбутнього вчителя технологій в умовах конкуренції творчо і вільно розпоряджатися власним особистісно-професійним капіталом у сферах максимальної компетентності.

Практичне значення полягає в розробці і реалізації у навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів освіти шляхів ефективної співпраці держави, вищих педагогічних освітніх закладів і майбутніх учителів з потенційними роботодавцями.

Можливе впровадження результатів проведеного дослідження для застосування студентами, педагогічними ВНЗ, ЗНЗ - роботодавцями і державними органами управління освітою обґрунтованих дій у процесі професійної підготовки і на ринку педагогічної праці з метою ефективного використання людського капіталу майбутніх учителів та захисту їх від безробіття.

Перспективи наукових розробок у даному напрямку передбачають емпіричні дослідження особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів, спрямовані на розкриття дієвості їх особистісно-професійної адаптації, умов.

Література

1. Всемирный доклад по мониторингу ОДВ 2008 (Образование для всех к 2015 году. Добьемся ли мы успеха?). - Париж: ЮНЕСКО, 2008. - 492 с.

2. Добрынин А.И. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование. Оценка, эффективность использования/АИ,Добрынин, СА. Дятлов, Е.Д. Цыренова. - СПб.: Наука, 1999. - 234 с.

3. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: Учебное пособие. - СПб.: Изд. СПбУЭФ, 1994. -158 с.

4. Корюненко М. Україна - Польща: неперервна освіта в умовах полікультурності /Марія Корюненко // Освіта України. -18 вересня 2009. - № 70. - С. 4.

5. Кущ Л. Куй специалиста, пока дешево! /Л. Кущ // Голос Украины. - 6 ноября 2009. - № 210. - С. 15.

6. Одегов Ю.Г. Экономика труда: [учеб. пособие] / Ю.Г. Одегов, Г.Г. Руденко, Л.С. Бабынина. - М.: Альфа-Пресс, 2007. - 760 с.

7. Федченко А.А. Систематизация факторов, влияющих на качество трудовой жизни /А.А. Федченко // Экономическая, социальная и психологическая адаптация личности в современных условиях: сб. материалов международной научно-практической конференции. - Воронеж: ВГУ, 2008. - С. 91 - 99.

8. Шулікін Д. Яким повинен бути сучасний фахівець- аграрій / Дмитро Шулікін // Освіта України. - 7 серпня 2009. - № 57 - 58. - С. 4.

Размещено на Allbest.ru