Психолого-педагогічні засади використання віртуальної навчальної лабораторної роботи під час самоосвіти студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні засади використання віртуальної навчальної лабораторної роботи під час самоосвіти студентів

Сьогодні, мабуть, ні в кого не викликає сумніву фундаментальна роль освіти у становленні людини та успішності її діяльності. Освіта потрібна й для усієї людської спільноти взагалі, оскільки освітній рівень населення та трудових ресурсів є однією з ключових умов сталого економічного розвитку. Звідси закономірна й очевидна тенденція поступового збільшення частки життя, яку людина присвячує власній освіті.

Основою процесу реформування вищої освітив контексті Болонського процесу є впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, за основу якої взято ECTS як накопичувальну систему кредитів. Кредитні одиниці діють на усіх рівнях освіти, дозволяючи реалізувати концепцію «навчання впродовж усього життя». Тобто, освітній рівень особи визначається не роками навчання, а кількістю набраних нею кредитів.

Основою процесу навчання при кредитно - модульній системі є самостійна робота. Тому для реалізації безперервної освіти насамперед слід створити умови для самостійної роботи студентів і забезпечити педагогічно кероване самонавчання [10].

Згідно останніх педагогічних досліджень розрізняють два види самостійної роботи: пізнавальну та перетворювальну.

За допомогою пізнавальної діяльності студент сприймає предмети, явища, процеси, діяльність інших людей тощо, а відтак систематизує й закріплює в пам'яті одержану інформацію. Через сприймання навчальних дисциплін (від викладача, з підручника, за допомогою технічних засобів) студент насамперед збагачується інформацією про навколишній світ, про себе, способи своєї діяльності тощо. Таким чином інформаційний досвід старшого покоління передається молодшому поколінню. Пізнавальній діяльності властива переважна однонапрямленість, що визначається як вектор, що йде із зовнішнього світу до свідомості людини.

Перетворювальна діяльність характеризується установкою людини на перебудову (перетворення) зовнішнього середовища, тобто вектором, що йде від людини до предмета. Відповідно до своїх потреб і цілей людина щось змінює у зовнішньому середовищі, тобто трансформує його в інший стан. У навчанні такий характер має самостійне виконання письмових та усних завдань (робота з підручником, виконання лабораторних завдань, вирішення задач з різних предметів, написання творів тощо). Порівняно із пізнавальною діяльністю такі зусилля завжди характеризуються високим рівнем активності індивіда. Як зазначив Г Ващенко, «…процес сприймання простіший і стоїть на нижчому ступені розвитку, ніж логічне мислення або творча фантазія» (Ващенко Г. Виховання волі і характеру - Лондон, 1952. - С. 12).

Обидва ці види діяльності тісно взаємопов'язані між собою й практично ніколи не виступають у «чистому вигляді». Людина пізнає світ і «перетворює» його у своїй уяві. З іншого

боку, перетворюючи предмет, вона глибше пізнає його. Отже не можна протиставляти ці два види діяльності. Навпаки, пізнавальна діяльність передбачає переважно сприймання, а перетворювальна - переважно вплив індивіда на зовнішнє середовище [3].

Самоосвіта, як педагогічна категорія, Грунтується на основі поняття «самостійна робота». Відмінність між самоосвітою та самостійною роботою полягає в тому, що у процесі самоосвіти особистість є суб'єктом своєї діяльності щодо досягнення самостійно визначених цілей, які й становлять головний мотив самоосвітньої діяльності [12].

Що ж розуміють під самоосвітою? Наприклад, відомий науковець В. Лозовий підкреслює, що «самоосвіта студентів пов'язана з навчальним процесом, є важливим і природним його доповненням» [9, 76] й доводить об'єктивну необхідність самоосвіти, вважаючи її активним, плідним та ефективним засобом формування професійних і загальнокультурних якостей фахівця. Професор С. Гончаренко стверджує, що «самоосвіта - самостійна освіта, отримання системних знань у певній галузі науки, техніки, культури, політичного життя тощо, що передбачає безпосередній інтерес особистості в органічному поєднанні із самостійністю при вивченні матеріалу» [5, 296].

Г. Коджаспірова подає таке визначення: «Самоосвіта - спеціально організована, самостійна, систематична пізнавальна діяльність, спрямована на досягнення визначених особистісно чи суспільно значущих освітніх цілей: задоволення пізнавальних інтересів, загальнокультурних і професійних запитів, підвищення кваліфікації. Система розумового й світоглядного самовиховання, що сприяє вольовому та етичному самовдосконаленню, але не ставить їх за мету» [7, 299].

І, нарешті, як зазначає О. Кочетов, самоосвіта асоціюється з пізнавальною діяльністю людини: самоосвіта - вироблення у собі умінь та навичок самостійної роботи, виокремлення необхідної для практики інформації [8, 130].

Виклад основного матеріалу. Вочевидь, одним із основних факторів ефективності самостійної роботи студентів є стан інформаційного забезпечення. Електронні читальні зали бібліотек і комп'ютерні класи з доступом до І нтернету дозволяють студентові швидко знаходити та опрацьовувати потрібну інформацію, спрощують доступ до архівів, раритетних джерел і посібників, які не завжди можна знайти у паперовому варіанті.

Також суттєвим психологічним фактором унавчанні є його «комфортність», тобто зворотний зв'язок між студентом і викладачем. Його суть полягає в тому, що під час міжособистісного спілкування процес обміну інформацією «подвоюється». При цьому на шляху адекватної передачі-прийому інформації між партнерами цього спілкування з'являється нова психологічна перешкода - так званий комунікативний бар'єр. Якщо такий бар'єр виник, то інформація спотворюється, змінюється її зміст і тоді комунікативний бар'єр може перерости у бар'єр відносин. А це уже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості між суб'єктами спілкування поширюється й на передавану інформацію.

Ще одним важливим аспектом навчання є мотивація. Визначальними мотивами самоосвіти можуть виступати навчально-пізнавальні та професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, страх відрахування тощо. Різні за змістом мотиви по різному впливають на якість навчальної діяльності.

Електронні навчальні курси [6] дають студентам можливість навчатися у прийнятному для них темпі, уникати пропусків навчальних занять, коли, наприклад, потрібно тимчасово призупинити навчання через сторонні проблеми, чи, можливо, коли студент просто не розуміє зміст сказаного викладачем. «Власний темп навчання» - одна із особливостей та зручностей, що значно підвищує ефективність навчання, оскільки дозволяє проходити навчання практично будь-де й будь-коли. А це значно краще, ніж намагатися втиснути процес навчання у свій щільний графік зайнятості.

Згідно «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» [11], лабораторна робота - це форма навчального заняття, під час якого студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні чи імітаційні експерименти або досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодіває методиками експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Віртуальна лабораторна робота - це віртуальне навчальне середовище, яке дозволяє моделювати поведінку об'єктів реального світу в комп'ютерному середовищі й допомагає оволодіти новими знаннями та уміннями [4].

Дидактичними можливостями віртуальної лабораторної роботи є форми взаємодії віддалених суб'єктів (чи суб'єктів з віддаленими ресурсами), які забезпечуються певною технологією комп'ютерної комунікації у процесі освітньої діяльності суб'єктів під час реалізації ними педагогічного завдання.

Основними дидактичними перевагами віртуальної лабораторної є:

- можливість використовувати гіпертекст, анімацію, аудіо - та відеоматеріали. Це зумовлює принципово нові підходи до побудови структури й змісту лабораторної роботи та методики її проведення;

- використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання забезпечує широкий доступ до освітніх ресурсів і можливість отримувати освіту за місцем проживання чи безпосередньо під час професійної діяльності;

- завдяки індивідуалізації навчального процесу студент може працювати у такому темпі, який йому зручний та сприяє підвищенню рівня знань, умінь та навичок;

- під час експериментування розвивається творче мислення, уміння самостійно працювати та оперативно приймати рішення;

- завдяки комп'ютерному моделюванню можна створювати моделі явищ та об'єктів, які важко чи навіть нереально відтворити в реальному житті, змоделювати наслідки запропонованих рішень;

- використання комп'ютера звільняє студентів від рутинних операцій при виконанні лабораторних робіт;

- самостійне вирішення завдань сприяє підвищенню інтересу студента до навчального предмету, формуванню більш усвідомлених знань, відпрацьованих умінь і навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності;

- використання віртуального середовища сприяє виробленню навичок у таких обставинах і середовищах, де реальне виконання досліджень вимагає значних затрат часу, матеріалів, фінансів, потребує складного обладнання чи може становити загрозу для життя або здоров'я дослідника [2].

Оскільки основою навчально-пізнавальної діяльності є психологічні риси особистості, то під час розробки навчально-методичних матеріалів для віртуальної лабораторії необхідно враховувати психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги та вікові особливості студентів. Це дозволить підвищити рівень сприйняття інформації та засвоєння навчального матеріалу [4].

Під час проектування й розробки віртуальних лабораторних робіт слід враховувати основні функціональні вимоги до них. Зокрема, кожна робота повинна містити:

- Молодь і ринок №1 (108), 2014 тему, мету, довідкові матеріали та вступний текст;

- пояснення й вимоги щодо дій студента перед кожним етапом роботи;

- упорядковані за сценарієм окремі графічні (як статичні, так і динамічні) об'єкти;

- інструменти протоколювання результатів спостережень [1].

Також існують важливі нефункціональні умови, які потрібно враховувати під час вибору програмного засобу для розробки віртуальних лабораторних робіт. Це:

- зорієнтованість на Веб-технології;

- жорсткі обмеження щодо розміру файлів при задовільній якості зображення (як статичного, так і динамічного);

- наявність демонстраційних елементів у завданні роботи;

- вбудований механізм оцінювання;

- висока степінь наочності та інтуїтивність управління;

- зручний та доброзичливий інтерфейс;

- непереобтяжений текстовий матеріал;

- методично правильний хід роботи.

Використання віртуальних навчальних лабораторій, як інструмента самостійної роботи та самоосвіти, дозволяє внести до навчального процесу елементи наукових досліджень, підвищити роль науки, навчити студентів вирішувати прикладні завдання. А це суттєво підвищить якість підготовки майбутнього фахівця.

Література

лабораторія дидактичний навчальний педагогічний

1. Використання анімації в мультимедійних навчальних програмах [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.ii.npu.edu. ua/files/ Zbirnik_KOSN/11/27.pdf

2. Використання віртуальних лабораторних робіт у підготовці фахівців-екологів [Електронний ресурс] - режим доступу: http:/ /ite.kspu.edu/webfm_send/286

3. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. Підручник для студентів / Під ред. Вишневського О. - Дрогобич, Відродження, 2001. - 268 с.

4. Віртуальні лабораторії як інструмент

навчальної та наукової діяльності [Електронний ресурс] - режим доступу: http:// archive.nbuv. sov.ua/portal/soc_sum/pednauk/2011_1/341.pdf

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

6. Дистанційне навчання - від теорії до практики, актуальний мережевий семінар [Електронний ресурс] - режим доступу: www.osvita.org.ua/distance/articles/15/

7. Коджаспирова Г.М. Словарь по педагогике / Г.М. Коджаспирова, А.О. Коджаспиров. - М.: ИКЦ «МарТ», 2005. - 448 с.

8. Кочетов АИ. Как заниматься самовоспитанием / Александр Ильич Кочетов. - [3-е изд. доп. и перераб.]. - Минск: Вышэйш. шк., 1991. - 286 с.

9. Лозовий В.О. Саморозвиток особистості у філософській рефлексії та соціальній практиці: монографія / В.О. Лозовий, Л.М. Сідак. - Харків, 2006. - 256 с.

10. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково - методичної конференції «Безперервна освіта: реалії та перспективи».

11. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (станом на 2 червня 1993 р.) / Міністерство освіти України [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ z01 73-93.

12. Формування готовності до самоосвіти майбутніх учителів як педагогічна проблема [Електронний ресурс] - режим доступу: http:/ /archive.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/gnvp/2012_59Z2.pdf

Размещено на Allbest.ru