Музично-просвітницька діяльність учителя музики і компонентна структура підготовки студентів до її організації в роботі зі старшокласниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.1+378.126+378.14

Південноукраїнського національного педагогічного університету

імені К.Д. Ушинського

МУЗИЧНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ МУЗИКИ І КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В РОБОТІ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Л.І. Аньань

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Проблема музично-просвітницької роботи із старшокласниками надзвичайно актуальна в умовах сьогодення, що пояснюється необхідністю духовного збагачення сучасної молоді, у вирішенні якої незамінну роль відіграє музичне мистецтво. Надзвичайно важливо, що при цьому можливості педагогічного впливу на старшокласників у галузі вдосконалення їхньої здатності до музичного сприйняття обмежена позакласною роботою: адже уроки музики в навчальному плані освіти старшокласників не передбачені.

Позакласна музично-виховна робота можлива у двох напрямках: через залучення учнів до самодіяльного музикування в гуртках, музичних колективах, якими керують спеціально підготовлені фахівці, та у формі організації музичного просвітництва учнів, у процесі якого мають вирішуватися такі питання, як збагачення музичного досвіду, формування здатності до його індивідуалізовано-особистісного й критичного осмислення, прищеплення музичного смаку, потреби у творчому спілкуванні засобами і в процесі сприйняття музичних творів, які виступають носіями художньої інформації і духовного сенсу.

Мета статті - обґрунтування завдань, які постають перед майбутнім фахівцем у процесі музично-просвітницької діяльності та компонентної структури підготовки до неї студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання музичної просвіти в масштабах широкого загалу населення уперше були поставлені на філософсько-теоретичному рівні енциклопедистами-просвітниками: Дідро, Вольтером, Монтеск'є та ін. - в руслі визнання рівноправ'я, демократизації, значущості для вдосконалення соціального устрою держави загальної освіти народу, керівництва розумом і моральними законами в житті суспільства, які знайшли відгук і в українському суспільстві. Однак музичне просвітництво отримало цілеспрямований розвиток тільки у другій половині XVIII століття, за часів посилення демократизації суспільства, відкриття доступних для широкого загалу театрів, музично-навчальних закладів, організації безкоштовних музичних шкіл, концертів, діяльності музикантів і діячів мистецтва, таких, як М. Лисенко та його учні й послідовники.

Проблеми просвітництва на сучасному етапі досліджували такі науковці, як Е. Абдуллін, Р. Ахмадєєва, І. Барвінок, О. Рудницька, О. Олексюк та ні., які зазначали високий духовний потенціал музичного мистецтва, його вплив на моральне виховання нових генерацій. Проблеми включення інтелекту в процес музичного сприйняття як шляху від емоційно-безпосередньої реакції до музично-осмисленого сприйняття розглядали А. Арановський, Л. Венгер, А. Костюк, Е. Назайкінський. В. Медушевський, С. Шип; специфіку формування музичного сприйняття у школярів висвітлювали О. Апраксіна, Е. Абдуллін, Д. Кабалевський, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька та ін. Суттєву увагу проблемі впливу музичного мистецтва у процесі його сприйняття на рівні психофізіологічного, психологічного та соціально-суспільного впливу приділили у своїх працях Л. Бочкарьов, М. Каган, Б. Теплов, О. Сохор, С. Рубінштейн. Залучення кола художніх та емоційно-почуттєвих асоціацій як способу поглиблення слухача у сенс художнього явища розглядали Ю. Кремльов, В. Медушевський, Є. Назайкінський; сутність понять «активне й пасивне музичне сприйняття» досліджували О. Костюк, О. Леонтьев, Н. Кьон.

Виклад основного матеріалу дослідження. Узагальнення зазначених праць дозволило визначити музичне просвітництво як науково й методично обґрунтовану діяльність фахівця, спрямовану на виховання освіченого любителя музики шляхом збагачення його музичної свідомості, стимуляції особистісно-ціннісної установки на сприйняття творів різних стилів і епох, здатності до їхнього художнього переживання й адекватно-особистісної інтерпретації, усвідомленням суб'єктної цінності власної музично-пізнавальної діяльності як шляху прилучення до духовної скарбниці людства.

Отже, успішна музично-просвітницька діяльність має забезпечувати позитивну установку школярів до сприйняття творів різних стилів і жанрів, його психологічну готовність неупередженого ставлення до маловідомого (як правило - класичного різновиду) музичного мистецтва; здатності емоційно переживати та усвідомлено сприймати музичні твори у їхній цілісній та диференційованій формах; підвищення рівня обізнаності школярів у його різних галузях; формування художнього смаку й вибірковості в організації власних музичних вражень.

Вирішенню цих завдань має сприяти усвідомлення фахівцями притаманних музичному та іншим видам мистецтва, багатомірності їхніх функцій, які науковці визначають наступним чином:

- експресивно-виражальна функція, яка пов'язана з природною потребою людини у вираженні сильних емоцій та почуттів;

- пізнавальна функція, що виражається завдяки властивостям мистецтва доносити певну інформацію щодо відношення самої особистості до дійсності, до своїх почуттів та до внутрішнього світу інших, виражених у художньо-образний спосіб, відтворення найбільш загальних процесів природного і мисленнєвого розвитку;

- комунікативна функція, що пояснюється потребою людини у співпереживанні, співчутті, усвідомленні стану свого оточення доведенні своїх почуттів до відома інших та сприйняття глибоких почуттів і думок в узагальненій формі художньої ідеї;

- суспільно-організаційна функція, яка виступає продовженням комунікативної функції у її більш ємному прояву, породжена фундаментальною потребою суспільства в об'єднанні у певний спосіб у цілісні соціальні структури;

- гедоністична функція, яка виявляється у здатності мистецтва дарувати реципієнтам естетичну насолоду;

- аксіологічна функція, яка втілюється у процесі формування системи цінностей і переваг особистості;

- духовно-катарсична функція,

обумовлена можливістю викликати сильні емоційні почуття, переживання й усвідомлення яких приводить до стану просвітлення, духовного піднесення та ін. [1; 3].

Крім цього, музичному мистецтву притаманні особливі властивості, в основі яких лежить його динамічно-часова природа та можливість дистанційного впливу. Ці особливості зумовлюють яскраве вираження музичного мистецтва як сугестивно- психологічної функції, яка втілюється у відповідних формах - психофізіологічній, магічно-сугестивній, релаксичній, арт- терапевтичній впливовості тощо (які можуть реалізовуватись як у позитивному, так і у негативному впливі на психофізіологічні процеси та психічні стани особистості (Л. Бочкарьов, І. Малашевська, А. Сохор, С. Шип). музичний просвітницький обізнаність художній

Маємо також враховувати, що якість сприйняття музичного твору забезпечується відповідною готовністю сенсорно-почуттєвої та інтелектуальної систем особистості до цілісного відгуку й диференційовано- аналітичної оцінки, осмислення й узагальнення сприйнятого і мають стадіальну природу здійснюючись за спіралеподібним принципом - від дифузного сприйняття до виділення окремих сторін і аспектів у його цілісності та повернення до цілісно-узагальненого образу, збагаченого отриманим досвідом почуттєво- слухової реакції на ті чи інші його деталі (Ю. Гіппенрейтер).

Ці якісні відмінності сприйняття на новому рівні глибини й адекватності реагування, реалізовані завдяки розвиненому диференційованому сприйняттю, стосуються всіх рівнів організації музичного твору як цілісного явища, у всій багатомірності - на рівні макрорівні у його інтонаційно- морфологічному, синтаксичному вираженні, на рівні архітектоніки, композиційної будови музичного твору як завершеної структури, на макрорівні - у його зв'язках із середовищем, яке являє собою контекстну ситуацію побутування музичного феномену, ставлення до нього музичної спільноти, у збагаченні змістового контексту асоціативно-образними уявленнями суб'єкта сприйняття тощо.

Завданнями збагачення музичної свідомості студентів є усвідомлення особливостей засобів музично-мовленнєвої та виконавської виразності й усвідомлення причинно-наслідуваного зв'язку між ними і емоційно-почуттєвим враженням, логіки розвитку, який дозволяє створювати виразне і логічно упорядковане розгортання художньо- образного змісту твору в його динаміці. Тільки за цих умов майбутній фахівець буде відповідати тим вимогам, які висував до вчителя музики видатний науковець і просвітитель Б. Асаф'єв, який писав: «Тільки той, хто одержимий стихією мистецтва й насичений ним, має моральне право розвивати сприймання мистецтва в інших» [1, с. 27].

Удосконалення музичного сприйняття також зв'язується із особливостями психіки (темперамент, спрямованість особистості), готовністю до активної музичної уваги, яка проявляється, за даними психологів, у внутрішньому підспівуванні, малопомітній, або зовнішньо не вираженій руховій активності. Такий рівень уважності лежить в основі сприйняття як співтворчості, співвиконання, на відміну від пасивного «слухання», у формі простої присутності індивіда під час звучання музики, яка сприймається у цьому випадку як фон для діяльності іншого змісту (О. Костюк, О. Леонтьєв, Б. Теплов).

Зважаючи на те, що у цьому віці в учнів суттєво підвищується потяг до самостійності, потреба у визнанні своєї «дорослості», в самореалізації, найбільш ефективним і доцільним стає застосування саме таких «непрямих» способів педагогічно впливу.

Крім того, важливо усвідомлювати особливості новітніх форм пізнавальної й комунікативної діяльності сучасної шкільної молоді в умовах стрімкого оновлення інформаційно-комунікативних засобів та збагачення музично-інформаційного простору, способів «музичного споживання» - гаджетів, цифрових технологій збереження й передачі інформації, комп'ютерних програм з обробки й переробки музичних творів тощо (О. Бордюк, Т. Дебердеєва, Д. Дубровський, Б. Демір, Е. Завалко, Л. Заря та ін.).

Отже, підготовка студентів до цілеспрямованого педагогічного керівництва процесом музичного просвітництва школярів розуміється як діяльність, яка спрямована на формування в студентів усвідомленого ставлення до зазначеної специфіки музично- просвітницької роботи, її ролі як особливого роду впливу на формування музичного сприйняття й духовності старшокласників, компонентами якої стають соціально- комунікативне виховання школярів, збагачення музично-когнітивної свідомості, розвиток музично-перцептивних здібностей, стимуляція інтерпретаційно-творчого компоненту сприйняття.

Узагальнення цих даних дозволило уточнити практичні завдання, які майбутній вчитель музики має вирішувати у процесі налаштування позакласної просвітницької роботи зі старшокласниками, а саме: усвідомлення значущості музично-просвітницької діяльності вчителя музики у соціальному, особистісно-духовному розвитку кожного школяра, підвищення самостійності й відповідальності студентів за результати своєї підготовленості до виконання функціональних обов'язків [7]; у спроможності зацікавити школярів багатим світом музичного мистецтва, сформувати в них позитивну установку на збагачення своєї художньо-духовної сфери у процесі музично-пізнавальної діяльності, що потребує від фахівця володіння всією сукупністю професійних знань (психолого- педагогічних, музикознавчих, музично- теоретичних, методичних), здатності до особистої, глибокої й адекватної інтерпретації музичних творів як художніх явищ, здатності бути переконливим не тільки завдяки знанням, а й вмінню їх особисто-емоційно, обґрунтовано-логічно підносити школярам у найбільш привабливій для них формі, у володінні навичками педагогічної риторики та наданні їм художньої форми [3; 6]; у здатності організувати музичне середовище, сприятливе для формування в шкільної молоді зацікавленості процесом просвітництва як спілкування, побудованого на сучасних способах комунікації, його мистецько- пізнавального досвіду, вихованні ціннісно- особистого, вибіркового ставлення до творів музичного мистецтва, розвитку перцептивно- гедоністичного сприйняття, формування інтерпретаційно-герменевтичних і комунікативно-творчих навичок у школярів[7].

Все це дозволило визначити компоненти підготовки студентів до здійснення музично- просвітницької діяльності в умовах позакласної роботи із старшокласниками, до них віднесено: 1). Мотиваційно-спонукальний компонент, який характеризує ставлення студентів до проблеми виховання школярів як просвічених любителів музики та міру їхньої активності у підготовці до цього різновиду фахової діяльності, стимулює їх до збагачення свого музичного тезаурусу, імплементації власного досвіду сприйняття в процес організації музично-просвітницької діяльності школярів. 2). Фахово-когнітивний компонент, пов'язаний з ерудованістю студентів у галузі психолого-педагогічних та спеціально- музичних знань, на засадах якого має відбуватися грамотний і всебічний аналіз музичних явиш, врахування особливостей психології навчання, комунікації й художнього сприйняття учнів юнацького віку, володіння сучасними методами педагогічного впливу, здатністю добирати влучні музичні приклади тощо. 3). Риторико-герменевтичний компонент, що стосується здатності стулентів до глибокого сприйняття й проникнення в глибинний сенс авторського замислу, інтерпретації і пояснення у вербальній формі художньо-образного змісту музичних творів, уміння лаконічно й змістовно викладати свої думки, переконливо і художньо-піднесено пояснювати своє розуміння та ставлення до музичних творів задля успішного впливу на художньо-смакові уподобання шкільної молоді, їхній кругозір і духовні потреби. 4). Творчо-інноваційний компонент, який характеризується здатністю студентів до особисто-індивідуального проникнення в сутність художньо-ідейного замислу твору та його втілення виконавцями, оволодіння сучасними інформаційно-комунікативними технологіями і специфічно-музичним знаряддям, спроможністю його застосовувати у педагогічно-виховному процесі з учнівською молоддю.

Висновки

Отже призначення і завдання музичного просвітництва полягає у реалізації пізнавальної, соціально- комунікативної, аксіологічної, гедоністичної естетичної та інших функцій музичного мистецтва. Завдяки всебічній підготовці майбутній фахівець має досягти належного рівня професійної майстерності у здійсненні музично-просвітницької діяльності шкільної молоді. Основними завданнями підготовки майбутніх фахівців до просвітництва старшокласників є формування в них умотивованості, здатність залучати учнів до кращих зразків світової музичної культури завдяки когнітивній, інтерпретаційній, риторичній підготовленості, вмінню оприлюднювати знання про музику на високому художньому рівні.

Список джерел

1. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - 2-е изд. / Б. В. Асафьев. - Л. : Музыка, 1973. - 144 с.

2. Бочкарёв Л. Л. Применение психологических знаний в практической деятельности музыканта-педагога: Метод. разраб. / Л. Л. Бочкарёв. - М., 1981. - 27 с.

3. Безбородова Л. А. Музыкальнопознавательные задания как средство формирования слушательской культуры у старшеклассников. - М., 1998. - 83 с.

4. Гиппенрейтер Ю. Б. Анализ системного строения восприятия. / Ю. Б. Гиппенрейтер, А. Н. Леонтьев, О. В. Овчиникова // Доклады АПН РСФСР. - М., 1957. - 46 с.

5. Заря Л. О. Мультимедійне забезпечення уроків музики як умова формування музично- пізнавальних інтересів школярів /Л. О. Заря // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Сер. 14: Теорія і методика мистецької освіти. - К.: НПУ, 2008. - С. 99-102.

6. Сахнова И. В., Лидов М. А. Культурнопросветительская деятельность студента музыкального факультета педагогического вуза: основные принципы, структура и содержание // Педагогические науки / № 4. - М.: Издательство «Спутник+», 2012. - С. 97-100.

7. Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю: навчальний посібник / С. В. Шип. - К.: Заповіт, 1998. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru