Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства детермінує необхідність реформування освітньої галузі, зокрема модернізацію початкової ланки. Цей перехід можливий за умови переорієнтації освітніх цінностей, утримуванні освітніх систем на фундаментальному науковому інструментарії гуманістичного характеру, що сприяє формуванню готовності до освітньої дії суб'єктного характеру, як усвідомленого і цілеспрямованого процесу. Закономірність впровадження компетентністного підходу в освіту визначається необхідністю формування у тих, що навчаються адекватної сучасному рівню знань картини світу, цілісного світобачення і наукового світогляду, інтеграції особистості в національну і світову культуру.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел показав, що проблема підготовки майбутнього вчителя має високий рівень актуальності як в українських, так і у закордонних вчених. Дослідження науковців присвячені аналізу різноманітних аспектів проблеми підготовки майбутнього вчителя початкових класів: теоретичний (О.А. Абдуліна, В.П. Бєлозерцев, А.М. Бойко, О.Г. Мороз, Л.С. Нечепоренко, І.Ф. Прокопенко, О.Я. Савченко та ін.); організаційно-педагогічні умови (Н.Г. Калачник, B.І. Лозова, В.І. Євдокимов, А.І. Підласий та ін.), педагогічна майстерність (Є.С. Барабіна, 1.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна), індивідуалізація (О.М. Пєхота, А.В. Ткаченко та ін.), творчість (Л.П. Акімова, В.А. Кан-Калик, Н.В. Кічук, Г.В. Троцко та ін.), історико-педагногічні дослідження (Н.М. Дем'яненко, C.Т. Золотухіна, О.А. Лавриненко та ін.), зарубіжна теорія і практика (С. Аргірус, Д. Макінтура, Д. Шьон та ін.).

Мета статті - визначити особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи підготовку майбутніх учителів початкових класів на сучасному етапі, зауважимо, що вчені по - різному підходять до розв'язання зазначеної проблеми.

На проблемі підготовки вчителів початкової школи ще в ХІХ столітті акцентував фундатор педагогіки К.Д. Ушинський. Зокрема, він зазначав, що майбутній учитель повинен оволодіти дидактикою, особливостями організації навчального процесу, методикою викладання окремих предметів. З огляду на це ним було запропоновано цілісну систему підготовки вчителя початкової школи, що містить загальнонауковий, спеціальний та педагогічний аспекти. Головним завданням у підготовці педагогічних кадрів К.Д. Ушинський уважав вироблення у них свідомого ставлення до практичної діяльності й створення міцних основ для майбутньої праці над собою. Педагогічні ідеї видатного вченого щодо необхідності відповідної підготовки вчителя народної школи в цілому і вчителя початкової школи зокрема не втратили свого значення й сьогодні.

Вагомий внесок у дослідження проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів зробив Ш.О. Амонашвілі. Він є прихильником гуманно-особистісної педагогіки, яка надихає вчителя на створення такого навчального процесу, під час якого учень сам навчається змінювати, покращувати, удосконалювати умови життя. Джерелом такого прагнення повинна стати висока духовність. Його "Школа життя" розглядає освіту як процес живлення душі та серця дитини найкращими одухотвореними плодами людської культури й цивілізації. І початковий ступінь освіти є першочерговою складовою всього освітнього процесу. Ш.О. Амонашвілі зауважує, що вчитель служить високій меті людства, планетарній та космічній еволюції, для нього повинні бути створені такі умови, щоб його життя повністю було присвячене справі виховання [1].

На підставі аналізу професійної діяльності вчителів початкових класів Л.О. Хомич доходить висновку, що вони не завжди підготовлені до творчого розв'язання навчально-виховних завдань, а це призводить до того, що вони недостатньо сприяють розвитку індивідуальності кожного молодшого школяра. На її думку, значною мірою це зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, яких набувають майбутні вчителі під час навчання у вищій школі, не становлять єдиної системи, що функціонує у реальній практичній діяльності вчителя. Науковець зазначає також, що студенти факультетів початкового навчання "недостатньо усвідомлюють значення провідних ідей і тенденцій передової педагогічної науки й практики, не завжди знають способи використання педагогічної теорії на практиці" [9, с.4].

О.Я. Савченко ядром професійної підготовки вважає її зміст, фундаментальність якого має забезпечити випереджувальну підготовку спеціаліста. Розглядаючи зміст професійної підготовки вчителя початкових класів, науковець приходить до висновку щодо його невідповідності цьому положенню. Початкова освіта, зауважує вчена, є багатопредметною. Сучасному вчителю необхідно забезпечити повноцінний навчальний процес, а отже, нагальною є потреба оновлення змісту методичної підготовки вчителів за принципом цілісності, системності та інтеграції; урахування тих процесів, які визначають діяльність сучасної початкової школи. Тому, на думку О.Я. Савченко, необхідно змінити наявну традицію (будь-що забезпечити навантаження всіх викладачів), а переорієнтувати кадри на підготовку нових курсів відповідно до нових потреб практики [7]. З огляду на зазначене, вона доходить такого висновку: у формуванні особистості майбутнього вчителя початкових класів необхідно згармонізувати загальнокультурні, психолого-педагогічні й методичні знання, вміння, способи діяльності, посилити їхню професійну спрямованість, забезпечити фундаментальність базової підготовки через запровадження державних стандартів, зміну об'єктів моніторингу, створення умов для персоніфікованої педагогічної освіти [7].

Сучасний учитель початкової школи одночасно виступає у ролі вихователя, організатора діяльності й спілкування як з молодшими школярами, так і з їхніми батьками та колегами, консультанта, дослідника педагогічного процесу в умовах реформування школи. Усе це, наголошує В.В. Денисенко, вимагає від педагога постійного підвищення рівня свого професіоналізму, педагогічної майстерності, творчого пошуку. З огляду на зазначене, доходить висновку науковець, професійно - педагогічна підготовка вчителя початкових класів повинна розкривати як загальне призначення вчителя, так і те особливе соціальне замовлення, що зумовлене специфікою наявної початкової школи та вимогами до неї [4].

Науковцями розглядаються різні аспекти підготовки майбутніх учителів початкової школи до різноманітної діяльності. Зважаючи на це, деталізуємся щодо сутності, структури, компонентів і видів підготовки вчителя початкових класів.

"Підготовка" інтерпретується з трьох позицій: теоретичної, приписової й описової. З теоретичної позиції, підготовка - це "запас знань, отриманих у процесі навчання чому-небудь" [6, с.45].

Термін "підготовка" має своє походження від слова "підготувати", яке є співвідносним із терміном "підготовлювач", тобто "той, хто готує до чого-небудь". Отже, підготовка передбачає процес підготування до чого-небудь. Професійно-педагогічна підготовка означає "володіння великим обсягом суспільно-політичних і наукових знань із дисципліни, яка викладається, та з суміжних наук, володіння високим рівнем загальної культури, знання педагогічної теорії, загальної, вікової і педагогічної психології, уміння розв'язувати педагогічну задачу і здійснювати самокритичний аналіз, навички виконання відповідних дій, які є компонентом конкретних видів навчально-виховної діяльності" [8].

Приписовий зміст характеризує поняття "підготовка" з позиції спрямованості, призначення і функціонування явища, що ним же і визначається. Дослідження свідчать, що професійно-педагогічна підготовка спрямована на формування системних знань і педагогічних умінь, професійної позиції, готовності до інноваційної діяльності, до безперервного збагачення професійних можливостей і особистісних якостей. Наслідком підготовки студентів може виступати визначений рівень готовності або підготовленості до професійної діяльності. Дамо пояснення цим двом поняттям.

Аналіз наукових досліджень дає підставу стверджувати, що "готовність до професійної діяльності вчителя" розуміється як якість особистості, що охоплює позитивне ставлення до професії, здібності, знання, уміння, навички, стійкі професійно важливі якості, як актуальне психічне становище, яке є наслідком педагогічної діяльності, як складне утворення, в центрі якого перебуває ставлення до педагогічної діяльності як до головного сенсу життя, відповідальне ставлення до цієї діяльності, здібності до самовіддачі в педагогічній діяльності, професійні якості, знання, вміння, навички.

Що ж до поняття "підготовленість", то воно означає "наявність підготовки до будь - якої справи, роботи" [6]. Підготовленість студента до педагогічної діяльності передбачає наявність у нього спеціальних знань, умінь, навичок, необхідних для здійснення цієї діяльності [5].

Розглянемо сутність, компоненти й види підготовки. З позиції інтеграційного підходу підготовка педагога об'єднує особистісний, когнітивний і операційний компоненти.

Вивчення наукових джерел показало, що професійно-педагогічна підготовка вчителя в педагогічному вищому навчальному закладі є складною, багатоаспектною, багатофункціональною діяльністю. Мета, зміст, операції, наслідки є структурними елементами професійної підготовки і складаються з таких компонентів: мотиваційно-цільового, змістового, операційного і результативно-оцінювального.

Важливою складовою частиною підготовки майбутнього вчителя є цільовий компонент. Мета професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів відповідно до вимог Галузевого стандарту вищої освіти [3] полягає в тому, щоб підготувати такого вчителя, котрий володіє знаннями в галузі педагогічної і психологічної науки, має значну методичну базу, володіє педагогічною технікою, вміє адекватно реагувати на будь-яку педагогічну ситуацію, прагне до творчості.

Змістовий компонент підготовки вчителя охоплює сукупність професійних знань, умінь і навичок, відображених у Галузевому стандарті вищої освіти [3]. Цей компонент передбачає виявлення в освітньому процесі вищого навчального закладу тих видів діяльності студента, які притаманні майбутньому вчителю (навчально-пізнавальну, виховну, вільного спілкування). До них ми віднесли також види діяльності вчителя: організаційну (організація дитячого і юнацького руху у школі та за її межами), методичну (вивчення передового педагогічного досвіду, досягнень науки), позашкільну (робота за місцем проживання, в позашкільних закладах), викладацьку (робота з реалізації навчального процесу), виховну (виховання і розвиток учнів), управлінську (керівництво освітніми закладами), науково-дослідну, а також самоосвіту і самовиховання самого вчителя.

Операційний компонент підготовки майбутнього вчителя представлений у вищих навчальних закладах традиційними для вищої освіти методами, формами і засобами навчання. До основних форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах належать лекційні, семінарські, лабораторні і практичні заняття, самостійна робота. Також впроваджуються і нетрадиційні форми: лекція-прес-конференція, семінар-"мозковий штурм", семінар-"круглий стіл", семінар-ділова гра та інші. Вибір форми організації навчального процесу залежить від навчальної дисципліни, змісту теми, рівня підготовки студентів і викладачів, покликаний сприяти забезпеченню найповнішого розкриття змісту обговорюваної теми, досягненню найбільшої активності студентів.

Розкриваючи проблему суті та структури підготовки майбутнього вчителя, Сінопальнікова Н.М. до найпоширеніших методів навчання студентів віднесла такі групи: інформаційно-розвивальні (лекція, розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація навчального кінофільму, самостійна робота з книгою тощо), проблемно-пошукові (проблемна лекція, евристична бесіда, навчальна дискусія, пошукова лабораторна робота), методи практичного навчання (аналіз педагогічних ситуацій, розв'язання педагогічних завдань, ділова гра тощо). Вибір методів навчання залежить від низки умов аналогічних вибору форм організації навчання.

Визначимо окремі види засобів навчання: навчально-наочні, вербальні, аудіовізуальні.

Результативний компонент професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів початкової школи передбачає досягнення випускником визначеного рівня оволодіння системою знань теоретичних основ педагогіки, психології, предметних методик, вікової фізіології, медичних знань, а також грамотного використання отриманих знань у майбутній практичній педагогічній діяльності.

З основ педагогіки студент повинен оволодіти взаємовідношенням та взаємозв'язком різних понять, а також уміти користуватися ними на практиці.

Крім того, студент повинен володіти знаннями основ психології: основні вікові завдання і способи їхнього розв'язання, вікові особливості навчальної діяльності, мотиваційний компонент навчальної діяльності, здібність і обдарованість, способи діагностування й розвитку здібностей. Під час підготовки у студентів формуються визначені вміння: проводити експериментальну роботу з учнями, проводити діагностику учнів тощо.

Майбутній вчитель повинен також володіти системою методичних знань, умінь і навичок: знати психолого-педагогічні концепції навчання і використовувати їх як основу у своїй практичній діяльності, знати й розв'язувати проблеми наступності, досконально знати вимоги, які висуваються до обов'язкового мінімуму змісту шкільної освіти; досконально володіти методикою викладання предметів, творчо використовувати методичні інновації й ідеї, вміння самостійно обрати або скласти програму навчання, уміти методично грамотно викласти навчальний матеріал, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини.

Аналіз наукової літератури й Галузевого освітнього стандарту дозволяє визначити такі види підготовки вчителя: методологічну, культурологічну, загальнокультурну, предметну, методичну, психолого-педагогічну, спеціальну, дидактичну, професійно-етичну, теоретичну і практичну.

Методологічна підготовка являє собою процес формування у студентів системи різних знань про принципи, методи дослідження й перетворення педагогічної діяльності. Методична підготовка озброює студентів знанням принципів, змісту, правил, засобів, активних методів і форм сучасного виховання і навчання й забезпечує готовність до здійснення навчально-виховної роботи у школі. Загальнокультурна підготовка покликана забезпечити формування й розвиток світогляду вчителя, розширити його загальну освіту. Психолого-педагогічна підготовка спрямована на професійну освіту вчителя, формування і розвиток педагогічних умінь, розвиток його творчої індивідуальності. Предметна (спеціальна) підготовка - частина професійної підготовки, у ході якої відбувається оволодіння теоретичними і практичними знаннями, притаманними кожній вузькій професії, формування системи умінь і навичок, розвиток здібностей і надбання професійного досвіду.

майбутній вчитель початкова школа

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму