Взаємозв’язок і зміст структурних елементів експеременталього дослідження педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозв'язок і зміст структурних елементів експеременталього дослідження педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство

Самборська Наталя Миколаївна

аспірантка кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Побудова програми педагогічного експерименту, спрямованого на перевірку ефективності педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін визначається потребами емпіричної перевірки теоретично обгрунтованих засад дослідницької роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методика проектування програми експериментальної роботи описана у роботах С. У. Гончаренка та В. А. Кушніра, В. С. Курила і Є. М. Хрикова, О. М. Новікова та інших методологів педагогічних досліджень. Однак, представлені публікації містять загальні теоретико-методологічні вимоги до організації дослідно- експериментальної роботи у педагогічній сфері. Відповідно, постає потреба в практичній реалізації обгрунтованих теоретичних положень у контексті предмета дослідження - формування соціально- комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Метою статті є характеристика основних структурних елементів експериментального дослідження педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Педагогічний експеримент розглядається нами як метод емпіричного дослідження, який використовується з метою практичного випробування обгрунтованих теоретичних положень. Основними характеристиками експерименту як методу наукового пізнання є спрямованість на фіксацію результатів досліджуваного процесу у змінених умовах [2]. Змінені умови викладання гуманітарних дисциплін (модель і педагогічні умови формування соціально- комунікативної компетентності) виступають незалежними змінами у дослідно- експериментальній роботі, які вводяться задля підтвердження або заперечення наявності функціонального зв'язку між ними та залежною змінною - рівнем соціально- комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство. Зв'язок між незалежними змінними (експериментальними умовами) та залежною змінною відображено в гіпотезі педагогічного експерименту. педагогічний експеримент комунікативний

Основними вимогами до організації експериментальної роботи є однорідність об'єктів дослідження (рівноцінність експериментальної та контрольної груп), можливість кількісного та якісного аналізу емпіричних даних (забезпеченість критеріями, показниками дослідно-експериментальної роботи та шкалою для переведення якісних результатів у кількісні відповідно до обґрунтованих рівнів), фіксація взаємозв'язків між стандартними та експериментальними умовами навчально-виховної роботи [3].

Аналіз наукової літератури дозволив нам виділити такі структурні елементи програми експериментального дослідження: мета, гіпотеза, завдання, етапи, експериментальна база, методи та методики.

Таким чином, метою експериментального дослідження визначено перевірку результативності впровадження моделі та педагогічних умов формування соціально- комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Для реалізації мети сформульовано гіпотезу педагогічного експерименту: зростання рівня соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство зумовлене впровадженням авторської моделі, що реалізує систему педагогічних умов: розвиток позитивної мотивації студентів до розвитку соціально-комунікативної компетентності за допомогою створення власних науково- методичних матеріалів (кейсів) соціально- комунікативного змісту; внесення змістових змін до викладання гуманітарних дисциплін та запровадження нових спеціальних курсів для майбутніх медсестер; впровадження інноваційних форм і методів формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство на заняттях з гуманітарних дисциплін; моніторинг ефективності процесу формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі викладання гуманітарних дисциплін у медичному коледжі (інституті).

Перевірка гіпотези передбачає послідовне забезпечення взаємопов'язаних етапів експерименту - підготовчого, констатувального, формувального, результативного, які спрямовані на досягнення завдань дослідно-експериментальної роботи.

Підготовчий етап визначається завданням організації експериментальної роботи та передбачає створення організаційно- методичних засад її проведення - вивчення змісту та структури базової категорії (соціально-комунікативна компетентність майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство) і відповідне обґрунтування критеріїв, показників і рівнів її вимірювання; вивчення наукової літератури та досвіду викладання гуманітарних дисциплін для виділення проблемного поля дослідження; формування експериментальної бази, контрольних і експериментальних груп дослідної роботи; підбір методів і методик емпіричної роботи, що відповідають охарактеризованим теоретико-методологічним засадам дослідження.

Констатувальний етап спрямований на реалізацію завдання щодо практичного вивчення наявного стану процесу формування соціально-комунікативної компетентності у процесі викладання гуманітарних дисциплін у медичному ВНЗ та рівня соціально- комунікативної компетентності студентів медичних спеціальностей; виділення основних переваг і недоліків професійної підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у контексті проблеми дослідження; формулювання системи педагогічних умов формування соціально- комунікативної компетентності методом експертної оцінки.

Формувальний етап виконує завдання проектування моделі формування соціально- комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін та її впровадження у процес професійної підготовки експериментальних груп; апробацію педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін; розробку методичних матеріалів формування соціально- комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Результативний етап скеровується завданням повторної діагностики рівня соціально-комунікативної компетентності досліджуваних контрольних і експериментальних груп для порівняння їх результатів між собою та з результатами констатувального етапу; кількісний і якісний аналіз одержаних даних для формулювання висновку щодо результативності запропонованих на формувальному етапі моделі та педагогічних умов; перевірка кількісних даних методами математичної статистики для встановлення їх статистичної значущості та надійності; систематизації та узагальнення одержаного досвіду формування соціально-комунікативної компетентності.

Реалізація кожного етапу відбувається через застосування комплексу методів науково-дослідної роботи, підібраним відповідно до поставлених перед етапом завдань. Традиційно їх класифікують як теоретичні, емпіричні, математичні. Теоретичні (аналіз, синтез, проектування, планування, вивчення документів) дозволили комплексно охарактеризувати процес вивчення гуманітарних дисциплін у медичному ВНЗ та виділити місце соціально-комунікативної компетентності в ньому; спроектувати структуру соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство та, відповідно, обґрунтувати критерії, показники та рівні її вимірювання. Порівняння використовувалося у процесі кількісного і якісного аналізу даних контрольних і експериментальних груп на констатувальному та результативному етапах експерименту. Метод моделювання застосовувався при побудові експериментальної моделі формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Емпіричні методи (експеримент, анкетування, тестування, експертна оцінка, спостереження, контент- аналіз) були застосовані для збору даних щодо необхідних педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності, а також діагностики її рівня у студентів медичних спеціальностей; дослідження результативності процесу формування соціально-комунікативної компетентності під час вивчення гуманітарних дисциплін. Математичні методи (критерій кутового перетворення Фішера) застосовувалися для перевірки достовірності та надійності одержаних експериментальних даних.

Програма організації дослідно- експериментальної роботи вимагає підбору діагностичних методик, які б відповідали теоретично обґрунтованій структурі, критеріям, показникам та рівням соціально- комунікативної компетентності.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму. Охарактеризована програма педагогічного експерименту спрямована на перевірку результативності моделі та педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. Валідність результатів забезпечується зв'язком результатів теоретичного аналізу проблеми дослідження та методики емпіричної роботи; достатнім вибором обсягу вибіркової сукупності; забезпеченням однорідності й рівності умов проведення діагностичних зрізів; комплексністю методик діагностики, застосуванням методів математичної статистики для перевірки результатів дослідно-експериментальної роботи.

Перспективи подальших досліджень убачаємо в апробації педагогічних умов формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності медсестринство та висвітленні стану досліджуваної проблеми у фаховій підготовці медсестер.

Список джерел

1. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / Семен Устимович Гончаренко. - К.; Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. - 308 с.

2. Загвязинский В. И. Методология и методы психолого-педагогического исследования / Загвязинский В. И., Агафонов Р. - М. : ACADEMA, 2001. - 207 с.

3. Методологічні засади педагогічного дослідження: монографія / авт. кол.: Є. М. Хриков, О. В. Адаменко, В. С. Курило та ін.; за заг. ред. В. С. Курила, Є. М. Хрикова; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». - Луганськ : Вид- во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. - 248 с.

4. Методологія як важливий складник наукового дослідження в педагогіці / С. Гончаренко, B. Кушнір // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2002. - Вип. 4. - C. 15-22.

5. Новиков А. М. Методология / А. М. Новиков, Д. А. Новиков. - М.: СИНТЕГ. - 663 с.

REFERENCES

1. Goncharenko, S. U. (2010). Pedagogichni doslidzhennya : metodologichni poradi molodim naukovtsyam. [Pedagogical research: methodological advice for young scientists]. Vinnitsya.

2. Zagvyazinskiy, V. I. (2001). Metodologiya i metodyi psihologo-pedagogicheskogo issledovaniya. [Methodology and methods of psychological and pedagogical research]. Moscow.

3. Metodologichni zasadi pedagogichnogo doslidzhennya (2013). [Methodological principles of pedagogical research]. Lugansk.

4. Metodologiya yak vazhliviy skladnik naukovogo doslidzhennya v pedagogitsi (2002). [Methodology as an important component of scientific research in pedagogy]. Kyiv.

5. Novikov, A. M. (2010). Metodologiya. [Methodology]. Moscow.

Размещено на Allbest.ru