Актуальні проблеми та цілі правового виховання молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми та цілі правового виховання молоді

Нестеренко О.М.

У статті розглядаються проблемні питання формування правової свідомості у сучасний період. Аналізується процес правового виховання у вищому навчальному закладі. Акцентується увага на особливостях розвитку право-вої свідомості та правової культури молоді.

Ключові слова: правосвідомість, правове виховання, правотворчість, правозастосування, правова культура.

В статье рассматриваются проблемные вопросы формирования правового сознания в современный период. Анализируется процесс правового воспитания в высшем учебном заведении. Акцентируется внимание на особен-ностях развития правосознания и правовой культуры молодежи. правовий свідомість виховання молодь

Ключевые слова: провосознание, правовое воспитание, правотворчество, провоприменение, правовая культура.

The article discusses problematic issues of formation of legal education in a higher educational institution. The focus culture of youth.

Key words: sense of justice, legal education, lawmaking

Актуальність теми. Розбудова України як демо-кратичної, правової, соціальної держави неможлива без правового виховання, за допомогою якого форму-ється необхідний рівень правосвідомості та правової культури громадян і суспільства в цілому. Адже відо-мо, що саме правосвідомість та правова культура є найважливішими чинниками, які сприяють станов-ленню правової системи держави й демократичних засад суспільства, впливають на регулювання всього спектра соціальних відносин у ньому, підтримують і закріплюють його цілісність, стабільний правопо-рядок. У сучасний період, коли з усією гостротою постали проблеми перебудови правового мислення, усунення застарілих стереотипів у правотворчості і правозастосуванні, підвищення поваги та довіри до закону і правоохоронних органів із боку населення, правове виховання, без перебільшення, стає осно-вним компонентом ідеологічної функції будь-якої держави [1, c. 6].

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі приділяється значна увага питанням правового ви-ховання. Зокрема, аналізу його природи, суб'єктів і об'єктів, форм і методів здійснення присвятили свої дослідження В.В. Головченко [2], С.В. Болоніна [3], Н.А. Гранат [4], В.А. Туманов [5].

Однак у сучасних умовах виникає чимало пи-тань, які потребують додаткового поглибленого до-слідження і переосмислення з урахуванням новітніх тенденцій розвитку суспільства і держави. Зокрема слід звернути увагу на проблему формування висо-кого рівня правосвідомості молоді в умовах постій-них політичних та соціально-економічних змін, які відбуваються у суспільстві. Саме тому метою статті є дослідження проблемних питань, які виникають в процесі формування правосвідомості взагалі та без-посередньо молоді у сучасний період, аналіз процесу правового виховання у вищому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу. Кожен із нас має правосвідомість. Немає людини без правосвідомос-ті, але є безліч людей із зневажливим ставленням до права. Цей компонент свідомості бере участь так чи інакше у всьому житті особи навіть тоді, коли лю-дина чинить злочин, зраджує Батьківщину, тому що деформована, протиправна правосвідомість залиша-ється правосвідомістю, хоча її духовна будова вияв-ляється неправильною, а її мотиви помилковими.

У кожний конкретно історичний момент куль-тура певного соціального середовища накладає гли-бокий відбиток на стан правосвідомості населення. І студентська молодь, будучи складовою частиною суспільства, відчуває на собі всі негативні складові перехідного процесу в країні.

Так, духовний стан пострадянського суспільства є досить типовим для кризових, перехідних періо-дів історії людства. Пануючі в суспільстві моральні установки, норми, провідний психологічний настрій суспільства, будучи залежним від економічних і по-літичних чинників, в даний час багато в чому визна-чає спрямованість і темпи формування правосвідо-мості населення.

Якщо молода людина схильна сумніватися в та-ких соціальних цінностях, як Батьківщина, патріо-тизм, громадянський обов'язок або просто відкидає всі ці основи життя, то про правосвідомість, його сутність і життєву необхідність він навряд чи і зга-дує. Найбільше, про що думає така людина - це про свої особисті права і привілеї, а саме, як би їх закрі-пити за собою і розширити в свою користь, але про те, що чинне в країні право не може розвиватися і за-стосовуватися поза повсякденною правосвідомістю, не може підтримувати і оберігати ні сім'ю, ні Бать-ківщину, ні порядку, ні державу, про це сучасна лю-дина найчастіше не замислюється. Такий підхід міс-тить у собі подвійну небезпеку: з одного боку, чинне у країні право не може удосконалюватися в своєму змісті і починає формуватися як нічого не значуще, з іншого боку, відбувається повільний підрив і посту-пове ослаблення його організуючої сили.

Під правовим вихованням прийнято розуміти ці-леспрямовану систематичну діяльність держави, її органів та їх службовців, громадських об'єднань і трудових колективів по формуванню та підвищенню правової свідомості та правової культури.

О.О. Кваша визначає правове виховання через його складові елементи: «Правове виховання поля-гає в передачі, накопиченні і засвоєнні знань прин-ципів і норм права, а також у формуванні відповід-ного ставлення до права і практики його реалізації, вмінні використовувати свої права, дотримуватися заборони і виконувати обов'язки» [3, с. 68].

«Звідси, -- продовжує автор, -- необхідність в усві-домленому засвоєнні основних, потрібних положень законодавства, виробленню почуття глибокої поваги до права. Отримані знання повинні перетворитися на особисте переконання, в міцну установку суворо слідувати правовим розпорядженням, а потім -- у вну-трішню потребу дотримуватися закону [3, с. 68].

Правове виховання можна визначити як систему заходів, спрямованих на формування правових ідей, норм, принципів, якими є цінності світової і націо-нальної правової культури» [3, с. 69].

Кожне з цих визначень несе в собі суб'єктивне бачення автора, але всі вони об'єднані спільним розумінням необхідності формування в людині ідеї права, виховання поваги до закону, порядку.

Таким чином, правове виховання спрямоване на формування поважливого ставлення до закону, бачення закону великою соціальною цінністю, що стосується безпосередньо кожного індивідуума; роз-виток почуття відповідальності, непримиренності до сваволі, корупції.

Разом із тим, правове виховання може бути успішним лише тоді, коли його цілі об'єктивно обу-мовлені, відображають стан суспільства, тенденції та закономірності його економічного, соціального, політичного і духовного розвитку.

Спільними основними цілями правового вихо-вання громадян нашої країни, у тому числі молоді, є: підвищення рівня їх правових знань, формування і розвиток у них правосвідомості, правової вихова-ності, правової культури, вироблення таких якостей, як повага до права, переконаність у його необхіднос-ті та корисності, почуття законності та правового обов'язку, непримиренність до правопорушень, го-товність, вміння і звичка діяти завжди і в будь-якій ситуації правомірно і активно, брати участь у засто-суванні норм демократичного права і їх вдоскона-ленні, в охороні правопорядку.

Для кожної групи виховуваних основні загальні цілі конкретизуються, формуються проміжні, найближчі, особливі цілі, визначаються найбільш суттєві з них.

Правовиховній роботі серед молоді передує, перш за все, ознайомлення із законами. При цьому було б не правильно виходити з того, що у нашої мо-лоді немає ніяких знань про право.

Правове виховання нерозривно пов'язане і реа-лізується через правову освіту -- безпосереднє отри-мання знань. Правове навчання -- це «спосіб зовніш-нього вираження і організації передачі теоретичного правового матеріалу об'єкта виховання» [6]. Метою правового навчання є формування теоретичної осно-ви правової свідомості та правової культури, забез-печення необхідного рівня систематизації знань про право, розвитку правових інтересів, почуттів, право-вого мислення, правового світогляду на послідовних наукових засадах.

У сучасний період, коли з усією гостротою поста-ли проблеми розбудови правового мислення, ломки застарілих стереотипів у правотворчості і правозас- тосуванні, підвищення поваги і довіри до закону та правоохоронних органів із боку населення, основни-ми напрямками досліджень студентської молоді в галузі права є вивчення впливу, який мали соціаль-но-політичні, економічні зміни на рівень і якість пра-вової свідомості студентської молоді, на підвищення її правової активності, на розуміння його значення і ролі права в житті суспільства.

Сучасна молодь, уособлюючи великий політич-ний і науковий потенціал, є об'єктом глибокого ви-вчення в усіх напрямках. Вивчення проблем молоді може допомогти розкрити тенденції і спрямованість розвитку інших груп і верств суспільства зокрема, оскільки в студентстві акумулюються різноманітні процеси, характерні для всього суспільства.

Нинішні студенти стають свідками багатьох змін у політичній, правовій, соціальній та економічній сферах. Сучасне студентство як найбільш активна частина суспільства -- це реальна сила, здатна впли-вати і направляти ці зміни. Тому проведення науко-вих досліджень та вдосконалення знань про студен-тів дозволить цілеспрямовано використовувати їх високу політичну, наукову і соціальну активність в інтересах суспільства, а, отже, з більшою ефектив-ністю керувати процесом виховання наших студен-тів, як майбутніх фахівців із високим рівнем куль-тури і правової самосвідомості. Виходячи з цього, соціальна проблема полягає в загостренні протиріч між об'єктивно зростаючою роллю студентства, як майбутніх фахівців, що виконують багато соціаль-них функцій, та недоліками у розвитку їх правової свідомості.

Проблема правого виховання студентів полягає, з одного боку, у зростаючому розумінні в суспіль-стві необхідності підвищення ефективності робо-ти з формування адекватного сучасності правового мислення студентської молоді, а з іншого боку, у не-достатньому концептуальному осмисленні системи правового виховання у вищому навчальному закладі (ВНЗ), у практичній відсутності інформації, необхід-ної для належної організації результативної роботи з правового виховання у ВНЗ.

Природно, що виховання правосвідомості почи-нається з засвоєння моральних цінностей, норм у сім'ї, школі, в духовному спілкуванні. У спостере-женнях над життям, побутових та соціальних кон-фліктах, пов'язаних із нормами права, юридичними оцінками, затверджуються правові уявлення, погля-ди, розвиваються почуття молодих громадян. У пра-вовому вихованні велика роль належить художній літературі, засобам масової інформації. Виховання в дусі права, законності не обмежується правовою освітою, формуванням позитивного ставлення до закону, права, а знаходить своє завершення в право-вій активності особистості, в її правовій культурі. Правова культура особистості виражається в оволо-дінні нею, основами юридичних знань, у повазі до закону, права, у свідомому дотриманні норм права, у розумінні соціальної, юридичної відповідальнос-ті, в непримиренності до правопорушень, у бороть-бі з ними. Знання громадянами своїх прав, свобод, а також обов'язків перед державою і суспільством є складовою частиною правової культури. У теорії та методиці правового виховання виділяється наступна ієрархія цілей, які необхідно формувати в свідомості кожної людини:

1. Найближча мета -- формування системи право-вих знань.

2. Проміжна мета -- формування правової пере-конаності.

3. Кінцева мета -- формування мотивів і звичок правомірної соціально активної поведінки [6].

Можна також сказати, що суть правового вихо-вання -- це формування установки на узгодження своїх очікувань, прагнень з інтересами та очікуван-нями суспільства. А також переконаності в тому, що суб'єкт знайде в держави, її органів допомогу в захисті своїх прав, законних інтересів, що держава справедливо вимагає від нього виконання покладе-них обов'язків, і що він є рівним у правах з іншими громадянами, рівним із усіма перед законом і судом. Правове виховання покликане забезпечувати пове-дінку, яка узгоджується з потребами, інтересами та цінностями демократично орієнтованого суспіль-ства, які повинні знаходити втілення в нашій право-вій системі.

Таким чином, саме у ВНЗ особистість повинна поглибити правові знання, одержані в середній школі, сформувати професійну правосвідомість, що істотно відрізняється, наприклад, у представників медичних спеціальностей та правознавців. Очевид-но, що в неюридичних освітніх закладах доцільним є введення у навчальний процес, окрім загального курсу з права, різноманітних спецкурсів із право-вої тематики, наприклад, спецкурсу з прав людини та механізму їх захисту. Введення таких спецкурсів сприяло б поглибленню правових знань студента-ми і поліпшенню ситуації у сфері правової освіти та правового виховання [1, с. 218]. Необхідно, аби подібні спецкурси мали практичну спрямованість і дозволяли студентам водночас підвищувати рівень правової освіти та одержувати конкретні практичні навички із захисту прав і свобод людини та грома-дянина. Обов'язково необхідно акцентувати увагу на тому, що від рівня правової свідомості кожного студента залежить формування загального право-порядку у державі.

Розвиток правової свідомості громадянина, сус-пільства сприяє подоланню відсталих поглядів, по-ведінки, яка відхиляється від норм, запобіганню випадків свавілля і насильства над особистістю. Вне-сення науково-обґрунтованих, зважених правових уявлень, поглядів у свідомість громадян, боротьба зі злочинністю є передумовами зміцнення законності і правопорядку, без чого неможливо побудувати гро-мадянське суспільство і правову державу.

Висновки. Правове виховання в перехідному суспільстві, зокрема в українському, є складним і су-перечливим завданням. Це пов'язано, перш за все, з низьким рівнем правової свідомості й правової культури в суспільствах транзитивного типу. У свою чергу, низький стан правової свідомості і правової культури в перехідних суспільствах обумовлений іс-торичними, національно-психологічними та транс-формаційними чинниками.

Основними завданнями та напрямами правового виховання у сучасній Україні є: обґрунтування кон-цепції правового виховання населення; створення атмосфери поваги до законів та боротьба з коруп-цією; підвищення рівня загальної моральності гро-мадян; створення багатоступінчастої системи пра-вового виховання та освіти; підготовка спеціалістів із правового виховання тощо. Особливу увагу необ-хідно приділяти формуванню високого рівня право-свідомості молоді, тому що саме вона є активною частиною суспільства -- реальною силою, яка здатна впливати і направляти зміни у суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філософія правового виховання : навч. посіб. / А.П. Гетьман, О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань та ін. ; за ред. А.П. Геть-мана, О.Г Данильяна. - Х. : Право, 2012. - 248 с.

2. Головченко В.В. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. - Ч. 4. - К.: 1993. - 137 с.

3. Болоніна С.В. Правосвідомість молоді в умовах системної кризи // Юрист, № 10. - 2004. - С. 66-70.

4. Гранат Н.А. Правосвідомість і правова культура. // Юрист. - № 11/12. - 2003. - С. 2-8.

5. Туманов В.А. Правовий нігілізм в історико-ідеологічному ракурсі. // Держава і право. - № 8. - 1993. - С. 52-56.

6. Теорія держави і права: Підручник для юридичних вузів / За заг ред. А.Б. Венгерова. - М.: Юриспруденція, 2000. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru