Діалогова концепція культури як основа соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалогова концепція культури як основа соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу

Олена Білих,

кандидат педагогічних наук, доцент, Харківська державна академія культури

Когда мы глядим друг на друга,

два разных мира отражаются в зрачках наших глаз

М.М. Бахтин

Одним із напрямів розвитку вищої освіти України є підвищення рівня її доступності та відкритості для іноземних громадян, внаслідок чого за останні роки збільшилася кількість іноземців, які здобувають освіту у вишах України. Інтенсивна взаємодія різних культур, активний обмін матеріальними та духовними цінностями, глобалізаційні процеси сучасного суспільства актуалізують проблему діалогу культур, яка виступає відображенням актуальних форм соціокультурної взаємодії. Іншомовна культура є важливою складовою базової культури особистості, оскільки вона впливає на засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, уможливлює адекватне функціонування особистості в соціумі. В умовах комплексної модернізації системи освіти, входження України в Болонський процес особливо значущою стає проблема ефективної соціалізації іноземної студентської молоді в контексті сучасної освітньої парадигми. Соціалізаційний потенціал іншомовної культури сприяє усвідомленню іноземними студентами своєї ролі як суб'єктів діалогу культур, розвитку навичок самовизначення та самореалізації у площині міжкультурної взаємодії. Діалог культур створює духовний простір для нових цінностей та світоглядних орієнтацій, посилює різні форми співпраці, передбачає свободу та самовизначення особистості.

Процес соціалізації молоді став предметом особливого вивчення з початку XX ст. у працях Г. Тарда, Ф. Г. Гіддінгса, Г. Лебона, Т. Парсонса, Е. Дюркгейма, Ч. Кулі та ін. На сучасному етапі соціалізацію з соціально-педагогічної точки зору досліджують Б. Бім-Бад, О. Безпалько, B. Бочарова, О. Газман, І. Звєрева, Н. Заверико, н. Лавриченко, Г. Лактіонова, А. Мудрик, С. Омельченко, А. Рижанова, І. Рогальська, С. Савченко, С. Харченко та ін. Соціалізацію студентської молоді серед соціальних педагогів вивчають Б. Ананьєв, Ж. Баб'як, Ю. Богинська, Г. Овчаренко, C. Савченко, О. Севастьянова, В. Штифурак та ін. Різні аспекти соціалізації іноземних студентів досліджують к. Буракова, Дін Сінь, Н. Грищенко, Д. Порох, О. Резван, Сін Чжефу, В. Стрельцова, Ху Жунсі та ін. Пробеми діалогу культур розглядали М. Бахтін, В. Біблер, М. Вебер, Л. Виготський, Г. Гессе, Д. Лихачов, А. Лосєв, Ю. Лотман, П. Сорокін, В. Шейко, К. Ясперс та ін.

Незважаючи на значну кількість праць із питань соціалізації студентської молоді, докладне вивчення діалогу культур та його впливу на організацію освітнього процесу, на нашу думку, в сучасних педагогічних дослідженнях недостатньо уваги приділено розгляду ролі діалогової концепції культури в процесі соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу. Отже, метою статті є аналіз соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу в контексті концепції діалогу культур, визначення впливу цієї концепції на процес соціалізації іноземних студентів.

Культура є суто соціальним явищем, вона виникає, існує, розвивається лише в суспільстві. У взаємодії людини і суспільства важливу роль відіграють процеси соціалізації. З позицій соціальної педагогіки соціалізація визначається як «процес засвоєння та активного відтворення людиною соціокультурного досвіду (знань, цінностей, норм, традицій, зразків поведінки, визнаних у суспільстві), внаслідок чого відбувається її становлення та розвиток як соціального індивіда» [3, с. 26]. Соціалізація може бути як стихійною, так і соціально контрольованою, тобто соціальним вихованням, що є процесом «спеціально організованої передачі соціального досвіду особистості та розвитку її потенційних можливостей» [3, с. 38].

Вивчення соціалізації студентської молоді, зокрема іноземних студентів, узагальнення практичного досвіду соціалізації іноземних студентів дозволили дійти висновку про те, що процес соціалізації іноземних студентів в умовах освітньокультурного середовища вищого навчального закладу україни варто розглядати як такий, що складається з трьох етапів: соціальної адаптації, яка відбувається на підготовчому факультеті або на першому курсі за відсутності потреби мовної підготовки, соціальної інтеграції, яка охоплює навчання на базових факультетах, та соціальної індивідуалізації, яка, як правило, реалізується на завершальному етапі навчання (навчання в магістратурі) або в системі післядипломної освіти іноземців (навчання в аспірантурі, стажування), якщо вищу освіту вони здобули в Україні [6, с. 286]. соціалізація іноземний студент освітній навчальний

Культура розглядається як умова успішної соціалізації особистості. Як вказує В. Шейко, «культура -- це розвиток духовно-практичних можливостей і потенцій людина, їх втілення в індивідуальному розвитку людей. Через залучення людини до світу культури, змістом якої є сама людина в усьому багатстві її можливостей, потреб і форм існування, реалізується як самовизначення особистості, так і її розвиток» [11, с. 119]. Культура має значний духовний потенціал, який дозволяє виховувати життєздатну особистість, у процесі засвоєння культури відбувається гармонізація інтересів людини і суспільства: привласнюючи цінності культури, особистість збагачує себе; в той же час, транслюючи культурні цінності і норми, вона стає носієм і розповсюджувачем культури. На думку А. Рижанової, «культура, зокрема її духовна складова, перетворюється на основний чинник розвитку соціуму, стає передумовою постійного духовного творення, наслідком якого є “багатовимірна людина”» [9, с. 204]. Іншомовна культура як фактор соціалізації особистості іноземного студента є сукупністю знань, умінь та навичок міжнаціонального, міжкультурного спілкування, вона позитивно впливає на творчий процес опанування іноземними студентами загальнокультурних смислів та цінностей. Розширення контактів особистості іноземного студента зі світовою культурою через посередництво української культури обумовлює ефективність реалізації її соціалізаційного потенціалу.

Культура діалогічна за своєю сутністю, у процесі взаємного обміну відбувається взаємозбагачення культур, які, взаємодіючи, набувають унікальних рис.

Як зазначає В. Шейко, «діалог є своєрідним здійсненням комунікаційних зв'язків, є умовою взаєморозуміння людей, народів та культур. Взаємодія культур, їх діалог є домінантою розвитку міжетнічних, міжнаціональних відносин» [10, с. 252]. Сутність діалогу вивчали давньогрецькі філософи-софісти, Сократ, Платон, Аристотель, філософи доби еллінізму. Проблематикою діалогічних відносин цікавилися І. Кант, Г. Гегель, й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Л. Фейєрбах. Проблеми діалогу культур розглядали в різних галузях наукових знань: Л. Щерба, Л. Якубинський у соціолінгвістиці, X. Гусерль, М. Мамардашвілі у феноменології, С. Аверніцев, М. Бахтін, М. Лакшин, Ю. Лотман у літературознавстві та семіотиці. Проблеми діалогу в галузі культури досліджували М. Бубер, Ф. Гогартен, Ф. Розенцвейг, О. Розеншток-Хюссі, Г. Коєн, Ф. Ебнер, взаємодію культур вивчали С. Артановський, С. Арутюнов, Б. Єрасов, Л. Іонін, М. Іконнікова, К. Леві-Строс [10].

Сучасному науковому дискурсі особлива роль належить діалогічній концепції, сформульованій М. Бахтіним та розвинутій В. Біблером і Ю. Лотманом. Відповідно до цієї концепції, діалогічні відносини є майже універсальним типом відносин, який забезпечує становлення, розвиток та функціонування особистості, суспільства і культури в цілому. М. Бахтін розуміє діалог як універсальний метод дослідження не лише людської особистості, але й культури, де культура обумовлює існування діалогу як живої потреби повсякденного буття людини. [2, с. 7]. В. Біблер розширює ідею діалогу культур М. Бахтіна, вводить поняття «амбівалентності» культури, яку розуміє як спільну здатність кожної культури відсторонюватися від самої себе, не збігатися з собою, бути діалогічною стосовно самої себе і саме тому бути діалогічною стосовно інших культур. Для того щоб відбувся діалог між культурами, необхідно вміти відсторонитися від своєї культури та зрозуміти чужу культуру як свою. Лише на межі різних культур є можливість увійти в інші ціннісні та смислові спектри, в той міжкультурний простір, у якому є і смисл буття, і певна спрямованість розуміння. На думку В. Біблера, діалог культур передбачає діалогічність самої особистості, розуміння іншої людини, взаєморозуміння між «Я -- Ти» як онтологічно різними особистостями, котрі володіють актуально й потенційно різними культурами, логіками мислення, різними смислами істини, краси, добра [4, с. 47]. Ю. Лотман вважає діалог способом існування культури, на його думку, «культура як частина історії людства, з одного боку, та середовища існування людей, з іншого, перебуває в постійних контактах з розміщеним поза нею світом та відчуває його вплив. Цей вплив визначає динаміку та темпи її змін» [8, с. 54].

Для процесу соціалізації іноземних студентів важливо, яким чином реалізується діалог між різними культурами у процесі міжкультурної взаємодії. М. Каган виділяє три способи взаємин між культурами: повноцінний рівноправний діалог, який засновано на взаємній повазі культур, що беруть участь у контакті, в якому мають місце рівнозначна репрезентативність культур з метою їх взаємного збагачення, взаємного розвитку та взаємного відновлення; утилітарне ставлення однієї культури до іншої, коли одна культура нав'язує свою систему цінностей, значень та норм іншій культурі, що унеможливлює повноцінне взаємне збагачення та взаємний розвиток; псевдодіалог, або повне неприйняття однієї культури іншою, що реалізується за умови позиції ізоляціонізму [7, с. 78 -- 80]. Лише перший спосіб реалізації міжкультурних взаємин є продуктивним, тому, вибудовуючи стосунки з іноземними студентами та здійснюючи соціально-педагогічну діяльність щодо соціального виховання іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу, необхідно зважати на дотримання саме повноцінного рівноправного діалогу.

Враховуючи, що іноземні студенти потрапляють у середовище нової культури і є цілком сформованими особистостями, носіями власних культурних цінностей та стереотипів, у процесі їх соціалізації необхідно спиратися на основні положення концепції діалогу культур. Сучасна соціокультурна ситуація, за якої особистість іноземного студента перебуває на межі культур, вимагає від нього діалогічності, розуміння, поваги до «культурної ідентичності» іншої людини. На ґрунті діалогу культур відбувається мотивація навчальної та соціально-культурної діяльності іноземних студентів, яка забезпечує процес функціонування та пізнавального розвитку їх особистості, оскільки в полікультурній освіті актуалізуються пізнавальні та регуляційні завдання. Діалог культур в освітньому процесі українського ВНЗ є засобом вдосконалення, інтенсифікації розвитку пізнавальних мотивів, формування потреби в інтелектуальному зростанні, стимулювання інтелектуальної активності, саморозвитку іноземних студентів як суб'єктів міжкультурного спілкування, здатних до самостійної творчої діяльності, тобто має суттєвий вплив на процес їх соціалізації.

Із діалогом безпосередньо пов'язується поняття цінностей, які визначають і структуру культури, і умови взаємодії культур, тобто їх діалогу. згідно з концепцією М. Бахтіна, культура -- це світ втілених цінностей [1, с. 33]. Цінності в культурі семіотизують простір життя людини, задають систему пріоритетів, визначають способи соціального визнання, критерії оцінювання, обґрунтовують смисли соціальної діяльності. діалог культур неможливий без усвідомлення й прийняття цінностей іншої культури. Тому для іноземних студентів важливо засвоїти цінності української культури у процесі соціокультурної діяльності. Отже, діалог культур є необхідною умовою міжкультурної взаємодії іноземних студентів, шляхом пошуку компромісів щодо непростих питань міжкультурного існування. для продуктивного міжнаціонального діалогу необхідна сукупність цінностей, мотивів, мети, які об'єднують представників різних етносів. діалог культур мінімізує «культурний шок», урізноманітнює міжкультурне спілкування, сприяє пізнанню культурного досвіду людства.

Важливою умовою успішної соціалізації іноземних студентів є створення освітньо-культурного середовища, яке сприяє формуванню толерантності, етнічної та соціальної ідентичності, соціальному розвитку особистості іноземних студентів, а також будується з урахуванням особливостей міжкультурної діалогічної взаємодії. на нашу думку, потреби іноземних студентів, особливості організації навчально-виховного процесу стосовно саме цієї категорії студентської молоді, а також узагальнення теоретичного досвіду щодо вивчення освітнього середовища в сучасній педагогічній науці дають підстави виділити в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу такі компоненти: організаційно-технологічний, який охоплює і навчальну, і соціально-побутову сферу організації освітньо-культурного середовища; навчально-професійний; соціально-виховний; соціокультурний, пов'язаний із входженням іноземного студента в нову для нього культуру, із формуванням його соціокультурної компетенції, із соціальною адаптацією та інтеграцією в інокультурне середовище. Соціокультурний компонент відображає специфіку освітньо-культурного середовища саме для іноземних студентів і впливає на організацію інших компонентів означеного середовища та на ефективність процесу соціалізації іноземних студентів [5, с. 272].

Значну роль у формуванні освітньо-культурного середовища відіграє концепція діалогу культур М. Бахтіна -- В. Біблера. Саме в діалогічному середовищі іноземні студенти опановують систему цінностей, норм та стереотипів поведінки, вчаться сприймати складні життєві явища, у них формується та відпрацьовується новий соціальний досвід. Студенти не лише середовища, але и виступають активними творцями власного життя, тобто відбувається соціальне становлення їх особистості, створюються умови для продуктивної самореалізації в українському соціумі та в подальшій професійній діяльності. Отже, освітньо-культурне середовище вищого навчального закладу, побудоване з урахуванням основних положень концепції діалогу культур, здатне забезпечити реалізацію творчого потенціалу особистості іноземного студента, активізувати соціокультурну діяльність викладачів і студентів, створити умови для успішного соціального виховання. Комунікативний простір діалогу у ньому реалізується з урахуванням соціальних потреб, соціокультурних та етнічних особливостей та особистісних проблем іноземних студентів.

Формування та соціальний розвиток особистості іноземних студентів відбувається за участі всіх виокремлених компонентів освітньо-культурного середовища вищого навчального закладу, але особливо важливим щодо цієї діяльності є організація соціокультурного компонента освітньо-культурного середовища, складовою якого, на наш погляд, може виступати створений при студентській раді Харківської державної академії культури Центр міжкультурної комунікації та соціальної інтеграції іноземних студентів, який має на меті формування стійкого соціокультурного підґрунтя соціального розвитку особистості іноземних студентів, їх професійного становлення. Діяльність центру міжкультурної комунікації та соціальної інтеграції іноземних студентів є складовою розробки та реалізації загальної програми соціально-педагогічного супроводу соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу, спрямованої на забезпечення їх успішної соціалізації, а також на зміни в самому середовищі за рахунок створення нових соціально-педагогічних проектів, проведення комплексу адаптаційних та інтеграційних заходів.

Діяльність центру передбачає проведення різноманітних соціокультурних заходів, педагогічний потенціал яких визначається їх здатністю створювати специфічне комунікативне освітньо-культурне середовище, сприятливе для розвитку творчих здібностей особистості, умінь і навичок адаптації до змін соціуму, формування стійкої мотивації до самовдосконалення, особистісного та професійного становлення. Участь іноземних студентів у таких заходах є умовою і засобом формування культури міжетнічного спілкування майбутніх фахівців. досвід організації соціокультурних заходів в освітньо-культурному середовищі свідчить, що їх зміст має спиратися на культуроцентричну парадигму виховання, в основу якої покладено розуміння культури як процесу створення, збереження, розповсюдження і відтворення норм і цінностей певного суспільства як сукупності способів людської діяльності.

Процес соціалізації іноземних студентів в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу має ґрунтуватися на теоретичних положеннях концепції діалогу культур, оскільки діалог як сприятлива форма відносин суб'єктів в освітньому процесі створює умови для усвідомлення особистістю іноземного студента свого соціального досвіду, прийняття нового соціального досвіду на основі переосмислення того досвіду, який вже є. у формі діалогу відбувається засвоєння іноземними студентами культури українського соціуму, діалог сприяє усвідомленню нових культурних реалій, засвоєнню норм і цінностей нового соціуму. Готовність до діалогу передбачає вмотивованість процесу набуття досвіду, в діалозі кожен суб'єкт освітнього процесу не лише пізнає власну значущість, але й шукає підтвердження власної цінності. діалог є проблемною ситуацією, яка має суттєвий вплив на формування та соціальне становлення особистості, а також на створення сприятливого для успішної соціалізації іноземних студентів освітньо-культурного середовища вищого навчального закладу. Включення студента в діалог є залученням його до дослідницької діяльності щодо перетворення свого внутрішнього світу, пошуку нових смислових структур особистості, саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженнях особливостей формування крос-культурної грамотності та міжкультурної компетентності іноземних студентів у процесі їх соціалізації в освітньо-культурному середовищі вищого навчального закладу України з урахуванням основних положень діалогової концепції культури.

Література

1. Бахтин, М. М. Литературно-критические статьи / М. М. Бахтин. -- М. : Худ. лит., 1986. -- 541 с.

2. Бахтин, М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. -- М. : Искусство, 1986. -- 445 с.

3. Безпалько, О. В. Соціальна педагогіка : навч. посіб. / О. В. Безпалько, І. Д. Звєрева, Т. Г. Веретенко та ін.; за ред. О.В. Безпалько. К. : Академвидав, 2014

4. Библер, В. С. Диалог. Сознание. Культура (идея культуры в работах М.М. Бахтина) / В.С. Библер // Одиссей. Человек в истории: исследования по социальной истории и истории культуры. -- М. : Наука, 1989. -- С. 21 -- 59.

5. Білик, О. М. Освітньо-культурне середовище вищого навчального закладу як основа соціалізаційного простору для іноземних студентів / О. М. Білик // Вісник Харк. держ. академії культури. -- 2014. -- Вип. 44. -- С. 268 -- 275.

6. Білик, О. М. Соціалізація іноземних студентів як педагогічна проблема / О. М. Білик // Вісник Харк. держ. академії культури. -- 2014. -- Вип. 43

7. Каган, М. С. Мир общения: проблема межсубъектных отношений / М. С. Каган. -- М. : Политиздат, 1988. -- 315 с.

8. Лотман, Ю. М. Избранные статьи : В 3 т. Т.1. Статьи по семиотике и типологии культуры / Ю. М. Лотман. -- Таллинн : Александра, 1992

9. Рижанова, А. О. Соціалізація студентської молоді в умовах інформаційного суспільства / А. О. Рижанова // Вісник Харк. держ. академії культури. -- 2009. -- Вип. 27. -- С. 202 -- 210.

10. Шейко, В. М. Культура України в глобалізаційно-цивілізаційному вимірі (історико-методологічні аспекти) / В. М. Шейко. -- К. : Ін-т культурології Національної академії мистецтв України. -- 2011. -- 624 с.

11. Шейко, В. М. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації (друга половина ХІХ -- початок ХХІ ст.). / В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький. -- К. : Генеза, 2005. -- 592 с.

Размещено на Allbest.ru