Розвиток критичного мислення учнів закладів загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

м. Нікополь

Стаття присвячена проблемі критичного мислення учнів закладів загальної середньої освіти. У статті розглянуто поняття «критичне мислення», форми та методи, що допомагають його розвитку. Автор ділиться результатами дослідження поняття «критичне мислення», під час яких виявлено, що цю проблему вивчали науковці різних країн світу, а саме: американські психологи М. Ліп- ман та Д. Халперн, канадський психолог Р. Х. Джонсон, вітчизняний учений О. Тягло, філософ і педагог Дж. Дьюї та ін. Автор статті звертає особливу увагу на ключові елементи, ознаки, характерні особливості та умови для розвитку критичного мислення.

Ключові, слова: критичне мислення, форми, методи, розвиток.

Навчання без міркування - марна праця.

Конфуцій

Зміни в політиці, економіці, суспільному житті, швидке зростання загального обсягу інформації та прискорення темпів науково-технічного прогресу вимагають від людини бути високопрофесійною, генерувати оригінальні ідеї, задуми, нові підходи, швидко приймати зважені нестандартні рішення, а також творчо, гнучко та креативно працювати, безперервно розвиватись. Головною метою сучасної освіти в цьому контексті є розвиток інноваційної особистості, здатної зберегти, розкрити, розвинути та конструктивно реалізувати власний життєвий і життєтворчий потенціал в умовах складних вимог і ризиків, що висуває перед нею сьогодення. Досягти вищезазначеної мети неможливо без розвитку критичного мислення учнів.

Передусім необхідно визначити термін «критичне мислення», який використовують у науковій і методичній літературі понад півстоліття. Це поняття є досить різнобічним.

З прагматичної точки зору критичне мислення визначають як науковий підхід до розв'язування широкого кола проблем - від буденних до професійних. З точки зору філософів, критичне мислення - це вміння логічно мислити й аргументувати. Засновник Інституту Критичного мислення США, професор Колумбійського університету М. Ліпман визначає критичне мислення як уміле відповідальне мислення, що дає людині змогу формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно засноване на певних критеріях і є таким, що самокоригується, випливає з конкретного контексту [1]. Так, М. Ліпман виокремлює шість ключових елементів критичного мислення:

уміння мислити - передбачає оволодіння певними прийомами, які розвивають апарат операцій мислення;

формулювання самостійних суджень - передбачає вміння продуктивно порівнювати різні судження і визначати альтернативи;

відповідальність - передбачає вміння доводити за допомогою переконливих аргументів власні думки, які будуть предметом подальшого розгляду іншими;

самокорекція - передбачає використання людиною критичного мислення як методу, зверненого на власні судження з метою виправлення чи покращення;

вибір критеріїв, які бере до уваги критично мисляча людина з метою їх детального аналізування чи критики;

увага та чуйність до контексту передбачає розуміння загальних критеріїв відповідно до контексту їх використання та розроблення інших альтернативних критеріїв, що відповідають конкретній ситуації.

Канадський учений, професор Р Х. Джонсон уважає, що критичне мислення - це особливий вид розумової діяльності, що дає людині змогу винести раціональне судження щодо запропонованої точки зору або моделі поведінки, прийняття обміркованих рішень стосовно того, як необхідно діяти та в що вірити.

Вітчизняний науковець О. Тягло називає критичне мислення «просунутою сучасною логікою», мисленням вищого порядку, що застосовує інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших [2].

Американський філософ і педагог Дж. Дьюї вважає, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою: «лише борючись з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі сформованої ситуації, учень дійсно думає» [3]. Цікавим є визначення критичного мислення професора Д. Клустера, викладача в Хоуп-колледжі (штат Мічиган, США). На його думку, критичне мислення реалізується під час перевірки, оцінювання, розвитку і застосування нових, зрозумілих ідей. Він визначає п'ять ознак критичного мислення:

є самостійним - це перша і важлива характеристика;

постає відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення;

починається з формулювання запитань і з'ясування проблем, що необхідно розв'язати;

прагне до переконливої аргументації;

є соціальним мисленням (будь-яка думка перевіряється і відшліфовується під час її обговорення з іншими).

Американський психолог Д. Халперн визначає критичне мислення крізь призму психологічних характеристик і механізмів функціонування та пропонує лаконічне визначення, що відображає суть ідеї: «Критичне мислення - це використання когнітивних технік або стратегій, що збільшують імовірність отримання бажаного кінцевого результату» [4]. Так, Д. Халперн наголошує, що для такого мислення характерними є контрольованість, обґрунтованість та цілеспрямованість. Його використовують переважно для розв'язання задач, формулювання висновків, імовірнісного оцінювання й ухвалення рішень. Значущості набуває врахування контексту: «той, хто міркує, використовує навички, що обґрунтовані та ефективні для конкретної ситуації та типу розв'язуваної задачі» [4].

Проаналізувавши різні підходи щодо визначення поняття «критичне мислення», можна дійти такого висновку: критичне мислення - це процес аналізування, синтезу й обґрунтовування оцінювання достовірності (цінності) інформації; властивість сприймати ситуацію глобально, знаходити причини і альтернативи; здатність генерувати чи змінювати власну позицію на засадах фактів й аргументів, коректно застосовувати отримані результати до проблем і приймати зважені рішення (чому довіряти та що робити далі).

Таким чином, формування навичок критичного мислення передбачає розвиток здатності учнів аналізувати освітню інформацію з позицій логіки та особистісного підходу з метою застосування отриманих результатів як до стандартних, так і нестандартних ситуацій і проблем, а також здатність формулювати нові питання, знаходити аргументи, приймати обдумані рішення [5].

Ключовими елементами критичного мислення є: самостійність; етапність (починається з постановки питання і подальшого визначення проблеми); переконливість аргументації; застосування певних прийомів, що комплексно створюють перевірену на практиці й ефективну методологію опрацювання інформації; обґрунтованість (використання відповідних критеріїв - положень, які бере до уваги критично мисляча людина, оцінюючи ідеї під час їх аналізу) тощо [6].

Розвиток критичного мислення постає багатоаспектним, системним і тривалим освітнім процесом, що передбачає спрямовану, організовану та поетапну розумову діяльність учнів під керівництвом вчителя. Навчити учнів мислити критично з першого заняття неможливо. Критичне мислення формується поступово і постає результатом систематичної та послідовної роботи вчителя та учня.

Освітній процес, побудований на засадах критичного мислення, передбачає певні особливості [7].

У процес навчання введено завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня (аналіз, синтез, оцінювання).

Освітній процес обов'язково організовано як дослідження учнями певної теми, що виконується за допомогою інтерактивної взаємодії.

Результатом освіти є не засвоєння фактів або чужих думок, а вироблення власних суджень шляхом застосування до інформації певних прийомів мислення.

Викладання (діяльність вчителя) у цьому процесі є стратегією постійного оцінювання результатів із використанням зворотного зв'язку «учні - вчитель» на основі дослідної активності вчителя. Учитель має показувати учням, як формулювати запитання і працювати з інформацією (піддавати сумніву, шукати і знаходити відповіді), а також спонукати учнів розмірковувати про нові здобуті знання, вивчати їх наслідки і корисність у повсякденному житті.

Критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доказами та формулювання суджень, умовиводів. Це передбачає і здатність застосовувати графіки та схеми у розв'язанні актуальних завдань, знаходити й інтерпретувати оригінальні документи та джерела інформації, аналізувати аргументи, обґрунтовувати висновки міцними доказами.

Учні мають бути вмотивовані на обговорення проблеми, а не намагатися уникнути її розв'язання. Вони мають працювати разом для досягнення спільного консенсусу.

Окрім того, видатні педагоги висувають ще декілька умов, виконання яких учителем є важливим етапом для розвитку критичного мислення.

Знання, які повідомляє учням учитель, не мають подаватися як незаперечні. Для здійснення успішного освітнього процесу необхідно створювати ситуації відкритого зіткнення власних сумнівів і протиріч із сумнівами та суперечностями інших. Важливо, щоб ці протиріччя виникали в діалозі між учителем та учнями, між самими учнями з урахуванням їхніх інтересів, думок, поглядів і позицій. Те, що вчителі традиційно вважали помилками в мисленні учнів, необхідно сприймати як етап процесу просування до знань, як проблему на певному етапі навчання, як привід для обмірковування та можливість для розвитку. Це сприяє появі в учнів бажання вчитися та разом з учителем розв'язувати проблеми, які виникли.

Виклад учителем інформації практично виключається з освітнього процесу. Учитель у своїй практиці має відійти від монологу, адже на сучасному етапі він є не єдиним джерелом інформації. Освітній процес має набути діалогічного стилю викладання. Монолог учителя необхідно застосовувати у малих «дозах» і лише тоді, коли: необхідно налаштувати учнів на вивчення нового матеріалу або учні не можуть самостійно розв'язати проблему у зв'язку з недостатністю інформації. У цьому випадку вчитель викладає лише деякі головні положення, організовуючи їх активне обговорення.

Учитель відіграє роль організатора освітнього процесу, консультанта, фасилітатора. Головними в освітньому процесі стають зв'язки між учителем і учнями, між самими учнями, а процес має проходити в позитивній комунікації, взаємодії та партнерстві. Результати навчання досягають за допомогою взаємних зусиль його учасників, а вчитель і учні беруть на себе взаємну відповідальність за досягнуті результати.

Необхідно зазначити, що важливим освітнім елементом є позитивна атмосфера під час заняття, що передбачає наявність декількох аспектів:

- соціально-психологічна атмосфера: між учасниками освітнього процесу існує підтримка, розуміння, визнання, довіра, а також відсутні такі явища, як неконструктивна критика, страх, крик, образи тощо;

- багатовекторна комунікація: учасники мають право на вільне висловлювання, формулювання власної точки зору, думки; важливо, що вчитель є рівноправним партнером освітнього процесу разом із учнями;

- атмосфера «природного» освітнього простору: ніщо не заважає учням і вчителю працювати. Те, що знаходиться в аудиторії, допомагає організувати «простір» для ефективного навчання.

У психолого-педагогічній літературі визначено чотири етапи формування критичного мислення учнів [2; 5].

Перший етап - це актуалізація знань, пробудження інтересу до теми, визначення мети вивчення конкретного матеріалу.

Другий етап - це осмислення нової інформації, критичне читання та письмо.

Третій етап - це роздуми або рефлексія, формування власної думки стосовно освітнього матеріалу.

Четвертий етап - це узагальнення та оцінювання інформації (проблеми), визначення способів її розв'язання, з'ясування власних можливостей.

Необхідно зауважити, що критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв'язування задач, проблем, оцінювання ситуацій, вибору раціональних способів діяльності. Тому першочерговим є створення умов, що передбачають виконання учнями вищезазначених дій.

Значну роль відведено використанню методів проблемного навчання - дослідному, діалогічному, евристичному, що пробуджують «дослідний рефлекс», у процесі застосування яких частіше формулюються запитання «Чому..?», «Як..?», «А як би..?», «А якщо..?». Також важливими є інтерактивний метод, метод проектів тощо.

Поширення і застосування набули методи: «Кошик ідей», «Мозаїка», «Ілюстрація за інформацією» або «Живі малюнки», «Складання тексту за ключовими словами», «Дерево рішень», «Есе», «Прес», «Діаграма Венна», «Шість кольорових капелюхів», «Ромашка Блума», «Карусель», «Сюрприз», «Рюкзак» тощо.

Досить широкий арсенал методичних прийомів і технологій, спрямованих на формування навичок критичного мислення наведено в спеціальній літературі [6; 8-10]. Ефективними для формування критичного мислення є такі форми діяльності:

- критичне обговорення наукових і публіцистичних статей, матеріалів з Інтернет-мережі;

- написання рефератів аналітичного характеру, що передбачає виявлення і порівняння різних підходів до проблеми;

- рецензування власних і чужих творчих робіт, рефератів;

- розв'язування логічних задач і проблем із застосуванням логічних операцій, що ґрунтуються на застосуванні критики та самокритики;

- організація та проведення дискусій з будь-яких актуальних проблем сучасності з подальшим критичним аналізом їхнього перебігу;

- обговорення помилок, допущених під час розв'язання проблем чи задач, вибір більш раціональних способів;

- участь у турнірах, змаганнях тощо.

Важливим аспектом розвитку критичного мислення учнів є розвиток учителем особистісних якостей, серед яких Д. Халперн виокремлює [4]:

готовність до планування. Планування - це перший і важливий крок до критичного мислення. Оскільки думки часто виникають хаотично, то важливо впорядкувати їх, вирішити, у якій послідовності їх викласти. Упорядкованість думки є ознакою впевненості.

гнучкість. Критична позиція передбачає готовність розглядати нові варіанти, прагнення зробити щось по новому, змінювати власну точку зору, готовність мислити по новому, переглядати очевидне і не відступатися від завдання, поки воно не буде розв'язано. Якщо учень не готовий сприймати ідеї інших, то він ніколи не зможе стати генератором ідей.

наполегливість. Мислення - це напружена діяльність, що вимагає від людини терпіння та наполегливості. Часто, зіштовхуючись з важкою задачею, учні вирішують відкласти її розв'язання на невизначений термін. Учителю необхідно виробляти наполегливість у напруженні розумових сил, тоді учні обов'язково досягнуть значно кращих результатів у навчанні.

готовність виправляти власні помилки. Всі час від часу помиляються. Люди, які думають, замість того, щоб спробувати виправдати помилки, вміють їх визнавати, а отже, вчаться на них. Такі люди можуть визнати власні дії неефективними і відкинути їх, вибираючи нові й вдосконалюючи мислення. Помилки мають стати поштовхом для продовження навчання.

усвідомлення. Люди, які мислять критично, розвивають звичку до самоусвідомлення власного розумового процесу. Це важлива якість, що передбачає вміння спостерігати за собою, відстежувати перебіг міркувань.

пошук компромісних рішень. Людина, яка мислить критично, володіє добре розвиненими комунікативними навичками, а також умінням знаходити рішення, які могли б задовольнити більшість. Без цього навіть «найсвітліші» голови не зможуть втілити думки в конкретні справи.

Таким чином, для того, щоб упроваджувати критичне мислення в ЗЗСО, навчитися критично мислити спочатку має сам учитель. Безумовно, зрозуміло, що в тих умовах, які склалися на сучасному етапі в українському суспільстві, вчителю недостатньо просто прочитати про процедури, йому необхідно стати особистістю, яка може та вміє мислити критично, що потребує докладання значних зусиль з його боку.

Окрім того, як і будь-яка інновація в освіті, процес асиміляції критичного мислення буде успішним лише тоді, коли його не будуть абсолютизувати та розглядати у відриві від інших теорій навчання, спрямованих на розвиток особистості.

критичний мислення розвиток когнітивний

Використані літературні джерела

1. Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд, С. Е. Венди, С. Метьюз, Дж. Макінстер. - 2006. - 303 с.

2. Тягло О. В. Критичне мислення : навч. посіб. / О. В. Тягло. - Харків : Основа, 2008. - 189 с.

3. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления / пер. с англ. Н. М. Никольской. - М. : Совершенство, 1997. - 208 с.

4. Халперн Д. Психология критического мышления / Д. Халперн. - СПб. Питер, 2000. - 512 с.

5. Тягло А. В. Критическое мышление: проблема мирового образования ХХ! века / А. В. Тягло, Т С. Воропай // Постметодика. - 2001. - № 3 (35). - С. 19-26.

6. Технології розвитку критичного мислення на уроках історії. З досвіду роботи вчителів. - Миколаїв : Наук.-метод. центр Упр. освіти Миколаївської міської ради, 2008. - 47 с.

7. Основи критичного мислення : метод. посіб. для вчителів / О. І. Пометун, І. М. Сущенко. - Дніпро : ЛІРА, 2016. -156 с.

8. Rinvolucri M. Thinking patterns that affect our classroom / M. Rinvolucri Modem English Teacher. - Vol. 5. - Ш. 3. - P. 39-43.

9. Sherman J. Your own thoughts in your own words / J. Sherman // ELT Journal. - 1995. - Vol. 47/1. - P. 190-198.

10. Ніколаєва С. Ю. Сучасні технології навчання іншомовного спілкування / С. Ю. Ніколаєва, Г. А. Гринюк. - Київ : Ленвіт, 1997. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru