Щодо готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів

Постановка проблеми

Проблеми гендерного виховання як складової частини мульти- культурної освіти сучасної молоді значно актуалізувалися останнім часом, оскільки орієнтовані на формування політики рівних можливостей у самореалізації особистості в усіх сферах життєдіяльності, не залежно від її біологічної статі. Гендерне виховання як культурологічна стратегія організації освітньої практики сприяє її значній гуманізації шляхом впровадження в національнійшколі програм розвитку творчої особистості, вільної від патріархатних статево-рольових стереотипів. Через це, для їх успішної реалізації необхідно здійснити спеціальну психолого-педагогічну підготовку нового покоління майбутніх учителів природничих дисциплін як носіїв особливої -- егалітарної педагогічної свідомості і культури, а також гендерної компетентності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Для розробки проблем тендерної педагогіки і психології до наступного часу накопичено певну теоретико-методологічну й емпіричну базу, завдяки творчому внеску зарубіжних [6; 7] та українських [3; 4] науковців, а також діяльності гендерних центрів і лабораторій, створених в окремих закладах вищої освіти (Запорізький державний університет, Луганський національний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Криворізький національний педагогічний університет, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка та ін.). Між тим, питання вдосконалення психолого-педагогічної та фахової підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до гендерного виховання учнів досліджено недостатньо. Причиною тому, на нашу думку, є суперечності між:

— потребою українського суспільства в учителях природничих дисциплін, здатних ефективно виконувати покладені на них нові виховні функції, та підготовкою педагогічних кадрів без урахування ідей гендерної рівності і принципів гендерного підходу в біологічній, хімічній, фізико- математичній освіті;

— наявністю в сучасній теорії педагогіки вищої школи різних концепцій гуманістичного виховання особистості та відсутністю в практиці підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін гендерно зорієнтованих методик і технологій;

— вагомістю доробку гендерної педагогіки та невідповідністю його використання в процесі педагогічної практики майбутніх учителів природничих дисциплін [1, с. 150].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Загальноєвропейські вимоги та новий соціальний запит українського суспільства (Конституція та Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Концепція національного виховання, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепція освіти «рівний -- рівному» щодо здорового способу життя серед молоді України) зумовлюють інноваційні перетворення у національній системі освіти в контексті попередження будь-яких форм дискримінації особистості за ознакою статі. Це передусім передбачає подальшу гуманітаризацію змісту та гуманізацію методів і форм професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін на засадах ідей ґендерної рівності та демократії.

Значущість означених аспектів для вдосконалення психолого-педагогічної й фахової підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін визначається необхідністю розробки нових технологій їх формування як проєвропейськи налаштованих педагогів-гендерологів, спроможних до ефективної реалізації засобів ґендерного підходу в профільній школі, творчого вирішення завдань гендерної освіти й ґендерного виховання учнів, успішного керування їх гендерною соціалізацією.

З огляду на актуальність, теоретичну й соціальну значущість означеної проблеми, метою поданої статті є висвітлення способів діагностики готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів під час проходження ними педагогічної практики в школі.

Виклад основного матеріалу

В контексті дослідницького пошуку виявилося, що феномен готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів до сьогодні не ставав предметом спеціальної уваги і теоретико-експеримен- тального дослідження науковців, які розробляють проблему гендеру в педагогіці вищої школи. Здебільшого в їх працях вживаються близькі за змістом новоутворення особистості вчителя («гендерна компетенція», «гендерна компетентність», «гендерна поінформованість», «гендерна культура») [3; 4; 6; 7], які, на нашу думку, не є ідентичними поняттю, яке нас цікавить.

Аналізуючи творчі доробки українських учених, які розробляли різні аспекти проблеми впровадження гендерної освіти майбутніх учителів, ми піддали аналізу її прикінцеві результати. Особливо цінними для нас стали висновки науково-педагогічних досліджень з гендерної тематики, проведених під керівництвом професора О. Цокур [4], зокрема щодо визначення сутності і структури гендерної культури студентів -- майбутніх учителів. Гендерна культура розглядається як характеристика індивідуальності, зумовлена її прагненням до оптимальної реалізації своїх творчих сил і здібностей на основі долання застарілих гендерних (патріархатних, сексист- ських) стереотипів щодо власної самореалізації, а також слідування відповідним настановам:

— відсутність орієнтації на статевовідповідні види людської діяльності;

— визнання вагомості соціальних ролей як жінки, так і чоловіка в суспільному житті, сім'ї і вихованні дітей;

— забезпечення рівних можливостей у доступі до духовних і матеріальних ресурсів, а також освіти для обох статей;

— недопустимість протиставлення учнів за статевою ознакою [3, с. 241].

Тому, дотримуючись означеного вище, під готовністю до впровадження технологій гендерного виховання учнів ми розуміємо професійно важливу якість особистості майбутніх учителів природничих дисциплін, грунтовану на бажанні й розумінні ними необхідності брати активну участь в організації цього аспекту власної педагогічної діяльності. В більш конкретному значенні -- це результат спеціально організованої професійно-педагогічної підготовки та відповідної психологічної мобілізації майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання, який зумовлений трансформацією їх особистості як педагогів- гендерологів.

Таблиця 1 Бланк діагностичної анкети щодо виміру рівнів сформованості готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів

Упродовж тривалої дослідно-експериментальної роботи зі студентами біологічного фа-культету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, яка проходила з 2011 по 2018 н.р., було апробовано діагностичну методику, спрямовану на вимір рівнів сформованості готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання.

Бланк розробленої діагностичної анкети висвітлює табл. 1.

Кількісні вираження інтенсивності вияву 33 ознак готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів за 3-бальною шкалою оцінок дозволили визначити межі рівнів її сформованості:

-- від 1,0 до 0,84 балів -- високий рівень;

— від0,83до0,67 балів--достатній рівень;

— від0,66до0,50 балів--середній рівень;

— від0,49до0,33 балів--низький рівень;

— від0,32і нижче балів -- рівень, який зна

ходиться у стадії становлення.

Якісна характеристика рівнів готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів подана нижче.

Високий рівень готовності до впровадження технологій гендерного виховання учнів був властивий студентам як майбутнім учителям природничих дисциплін, які виявляли всебічну поінформованість про сутність гендера і гендерного підходу, знання концептуальних основ гендерних дослідженьі словника ключових гендерних термінів, суті законів та нормативних актів з проблеми тендерної рівності і демократії, розпорядчих документів про подолання сексизму і насильства, нормативних положень про демократизацію та гуманізацію системи освіти, усвідомлене розуміння закономірностей психосексуального розвитку людини, особливості гендерної соціалізації дітей та молоді, психологічні механізми формування гендерних стереотипів та виконання гендерних ролей, актуальні проблеми гендерної освіти та виховання, знання принципів, форм і методів гендерної педагогіки, розуміння ролі національної школи як центра формування тендерної культури дітей та молоді. Крім того, студенти відзначалися гнучко сформованими вміннями здійснювати гендерний аналіз соціокультурних явищ і процесів, формулювати й аргументовано обґрунтовувати власну думку під час обговорення гендерної проблематики, відмовитися від застарілих гендерних стереотипів та установок під час розв'язання професійних проблем, відбирати і творчо опрацьовувати необхідну гендерну інформацію, аналізувати науково-теоретичне положення гендерної теорії, чітко викладати матеріал ген- дерної спрямованості, викликати довіру, знімати напруженість у взаємовідносинах у ситуаціях обговорення гендерних проблем, викликати почуття співпереживання і причетності в ситуаціях спільної діяльності, створювати ситуацію успіху для інших під час вирішення гендерно орієнтованих професійних завдань, організовувати спільну пізнавальну діяльність щодо засвоєння гендерних знань, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль гендерних стратегій поведінки. Їм було притаманно швидке бачення гендерної проблематики, усвідомлене розуміння особистісного сенсу в гендерній освіті і самовихованні, частий прояв гендерної чутливості й ідентифікації, а також здібностей здійснювати самопізнання своєї особистості з урахуванням ген- дерної ідентичності, здійснювати критичну оцінку своїх гендерних стереотипів, ролей і поведінки, активізувати особистісні ресурси для вибору стратегії самовдосконалення і самореалізації.

Достатній рівень готовності до впровадження технологій гендерного виховання учнів був властивий студентам як майбутнім учителям природничих дисциплін, які, розглядаючи свою майбутню професійну місію як активного учасника, організатора та менеджера процесу гендерної соціалізації і гендерної освіти підростаючого покоління, надавали найважливіше значення проблемі гендера і необхідності розвитку професійного потенціалу своєї особистості (здібність адекватно сприймати, оцінювати й розуміти себе та учня скрізь призму статевої приналежності і гендер- ної ролі; враховувати його індивідуальні та пси- хосексуальні особливості; організовувати взаємодію на довірливій суб'єкт-суб'єктній, діалогічній, гуманно орієнтованій основі; створювати умови до саморозвитку і само актуалізації особистості), виявляли зацікавленість в його збагаченні і своїй подальшій досконалості як суб'єкта педагогічної діяльності й спілкування; виявляли повну поінформованість щодо сутності, цілей і спрямованості гендерної педагогіки та психології, їх концептуальних основ; розуміння особливостей гендерної рівності і демократії, а також специфіки психологічних механізмів гендерної поведінки чоловіків і жінок (ідентифікація, рефлексія, стерео типізація, зворотній зв'язок); демонстрували осмислене і гнучке володіння способами пізнання особливостей психолого-педагогічних ситуацій гендерної спрямованості, прийомами й алгоритмами мислення під час аналізу фактів і явищ, що стосуються гендерної соціалізації дітей, а також діагностики та коригування ситуацій гендерного виховання, з урахуванням особливостей гендер- них стереотипів і ролей його учасників.

Середній рівень готовності до впровадження технологій гендерного виховання учнів характеризувався тим, що студенти як майбутні учителя природничих дисциплін в цілому розуміли значущість конструктивного вирішення питань, пов'язаних з гностичною, інформаційною, організаторською, соціально-психологічною та комунікативною сферою професійної діяльності педагога як менеджера гендерної соціалізації і виховання підростаючого покоління та позитивно ставилися до всього, що сприяє їх професійному росту як суб'єктів гендерної освіти; але при цьому виявляли недостатньо повну поінформованість щодо сутності, цілей і спрямованості гендерної педагогіки та психології, їх понятійно-термінологічного апарату, законодавчо-правової бази, що стосується подолання сексизму і насильства у сфері освіти та сім'ї, технологій гендерного виховання. Студенти недооцінювали специфіку психологічних механізмів становлення гендерної ідентичності (ідентифікація, рефлексія, стерео типізація, зворотній зв'язок); демонстрували осмислене, але не завжди гнучке володіння способами пізнання особливостей ситуацій гендерної соціалізації, прийомами та алгоритмами мислення під час аналізу фактів гендерної спрямованості; дещо ускладнювались у ході добору адекватних способів діагностики й коригування ситуацій гендерного виховання, не завжди враховували особливості стереотипів поведінки його учасників.

Низький рівень готовності до впровадження технологій гендерного виховання учнів був властивий студентам, які були вельми слабко мотивованими щодо значущості в їх майбутній педагогічній діяльності як менеджера гендерної соціалізації і виховання, які вони припускали вирішувати за допомогою застарілих нормативів і інструкцій, а також не сприймали серйозно необхідність урахування факторів психосексуального розвитку дітей та молоді, не прагнули до визначення своєї гендерної ідентичності та усунення своїх застарілих гендерних стереотипів. Студенти як майбутні учителя природничих дисциплін часто виявляли непоінформованість і некомпетентність щодо сутності, цілей і спрямованості гендерної педагогіки та психології, знання нормативно-законодавчої бази, що стосується подолання сексизму і насильства, технологій гендерного виховання, не бачили механізмів психосексуального розвитку особистості (ідентифікація, рефлексія, стерео типізація, зворотній зв'язок); як правило, демонстрували неосмисле- не володіння способами пізнання особливостей гендерної соціалізації учнів, прийомами й алгоритмами мислення стосовно вирішення гендерно орієнтованих професійних завдань і ситуацій, допускаючи суттєві логічні помилки під час аналізу фактів, запозичених з гендерних досліджень, вельми слабко володіли способами діагностики і коригування ситуацій управління гендерною соціалізацією молоді.

Таблиця 2 Результати констатувального експерименту щодо вияву рівнів сформованості готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів

Висновки

Упродовж проведеної дослідно-експериментальної роботи узагальнено, що для набуття готовності до впровадження технологій гендерного виховання учнів майбутнім учителям природничих дисциплін потрібна спеціально організована професійна підготовка, грунтована на реалізації засобів гендерного підходу, сутність якої полягає в тому, щоб сформувати особистість випускника університету як педагога-гендеролога.

За результатами проведеного експерименту виявлено, що формування готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до впровадження технологій гендерного виховання учнів зумовлена створенням особливих педагогічних умов у процесі їх професійної підготовки, серед яких: оновлення й проблематизація курсу основ ген- дерної педагогіки в контексті новітніх гендерних досліджень; спрямування завдань самостійно-дослідницької діяльності студентів на опанування технік гендерного виміру освітньо-виховного середовища сучасної школи; орієнтація педагогічної практики на набуття студентами індивідуального досвіду нівелювання традиційних гендерних стереотипів як суб'єктів педагогічної взаємодії та впровадження методів антисексизму [2, с. 123].

Список літератури

1. Железняк О.В. Шляхи та засоби реалізації адміністративної стратегії інтеграції гендерного підходу в освітньо-виховне середовище сучасної школи / О.В. Железняк // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: зб. наук. пр. / [гол. ред. А.М. Богуш]. - Одеса, 2010. - № 2. - С. 148-156.

2. Железняк О.В. Характеристика способів реалізації умов формування професійної компетентності педагога з гендерного виховання / О.В. Железняк / / Педагогіка вищої школи у ХХІ столітті: сучасний стан і перспективи розвитку / Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. /за ред. Л.М. Голубенко, О.С. Цокур. - Одеса, 2010. - С. 121-124.

3. Кравець В.П. Гендерна педагогіка: [навч. пос.] / В.П. Кравець. - Тернопіль: Джура, 2003. - 416 с.

4. Цокур О.С. Основи гендерного виховання / О.С. Цокур, І.В. Іванова // Гендерний розвиток у суспільстві: конспекти лекцій. - К.: ПЦ «Фоліант», 2004. - С. 183-222.

5. Цокур О.С. Формування гендерної культури майбутніх фахівців упродовж їхньої професійної підготовки у вищому навчальному закладі: аналіз концептуальних засад дослідження / О.С. Цокур //Гендерна освіта - ресурс розвитку паритетної демократії /Ред. наук. кол. В.П. Кравець та інш. - Тернопіль, 2011. - С. 640-646.

6. Gender in popular culture: images of men & women in literature, visual media, & material culture / ed. by prof. J.S. Bakerman. - Cleveland: Ridgemont, 1995. - 190 р.

7. Hales D. Just like a Woman: How gender science is redefining what makes us female / D. Hales. - New York: Bantam Books, 1999. - 250 р.

Размещено на Allbest.ru