Мотиваційна готовність студентів до формування творчої особистості дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотиваційна готовність студентів до формування творчої особистості дітей старшого дошкільного віку

Іщенко Л.В.

У статті висвітлено проблему підготовки майбутніх вихователів до формування творчої особистості ди-тини дошкільного віку. Мета статті полягає у розкритті методики мотиваційної готовності студентів до формування творчої особистості дітей старшого дошкільного віку. Доведено необхідність забезпечення позитивної мотивації до означеного виду підготовки фахівців дошкільного профілю. Розроблено методику мотиваційної готовності студентів до формування творчої особистості дітей старшого дошкільного віку, яка включала: комплекс методів і прийомів, міжпредметних, індивідуальних, навчально-професійних за-вдань, спрямованих на розвиток мотиваційної сфери, використання тренінгів, моделювання експеримен-тальних ситуацій з дітьми, вирішення проблемних ситуацій, ділові ігри, вправи. Розкриті особливості організації процесу формування творчої особистості дитини в умовах дошкільного закладу освіти. Ключові слова: мотив, мотивація, готовність студентів до формування творчої особистості дитини до-шкільного віку, активні методи навчання.

Постановка проблеми. Реформування зміс-ту та гуманізація цілей дошкільної освіти України є складовими процесу оновлення світо-вих та європейських освітніх систем. Очікування суспільства пов'язані сьогодні передусім із фор-муванням життєздатної, гнучкої, творчої люди-ни. Опікуватися цією проблемою слід починати з дошкільного дитинства, оскільки саме в цей віковий період закладається підґрунтя оптиміс-тичного світобачення, формує первинний образ світу й самого себе, базис особистісної культури [1, с. 33].

Активно-позитивне ставлення до педагогічної професії включає в себе уявлення про мету, мо-тиви, які спонукають до педагогічної діяльності, емоційне ставлення до неї, задоволеність нею. Найбільш узагальненою формою активно-пози-тивного ставлення людини до педагогічної про-фесії є професійна спрямованість, яка визна-чається як глибоко усвідомлений, особистісно значущий інтерес до професії педагога і схиль-ність займатися нею [6].

Необхідність забезпечення позитивної мо-тивації до педагогічної діяльності визначається місцем мотиваційного компонента у здійсненні будь-якого виду діяльності, значенням особис- тісної позиції педагога для здійснення міжосо- бистісної гуманістично спрямованої професійної взаємодії й спілкування з дітьми (Ш. Амонашві- лі, І. Бех, І. Зязюн, В. Сухомлинський). вихователь дитина дошкільний мотивація

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання про механізми виникнення і розвитку потреб глибоко розроблено в концепції мотивів та потреб О. Леонтьєва [8]. Принцип опредме- чування потреб, висунутий О. Леонтьєвим, має методологічне значення для формування профе-сійних потреб, виявляє зв'язок із пізнавальною сферою відображення [7, с. 15].

У формуванні педагогічних потреб має зна-чення висновок, зроблений І. Імедадзе про те, що не потреби знаходять свій предмет, а поява пред-мета потреби спонукає виникнення самої потре-би [2, с. 37]. Отже, потреби виникають, змінюють-ся, розвиваються залежно від наявності засобів, які їх спричиняють або задовольняють. Однак процес професійного навчання має забезпечити опредмечування потреби у спілкуванні з дітьми як висхідної для розвитку потреби у педагогічній діяльності і народження мотивів вищого рівня -- професійних.

У психолого-педагогічних дослідженнях по-передніх років розкрито різні аспекти готовнос-ті майбутніх педагогів до професійної діяльності та особливості організації професійно-педагогіч-ної підготовки (О. Абдулліна, Л. Ахмедзянова, Богуш, С. Гаврилюк, М. Дьяченко, К. Дурай- Новакова, Л. Кандибович, Н. Кічук, А. Ліненко, Листопад, В. Моляко, Р. Пріма, С. Семчук, P. Хмелюк та ін.). Численні дослідження, яких засвідчують, що важливим фактором форму-вання та розвитку особистості є діяльність пе-дагога та сформовані мотиви до виконання цієї діяльності.

Низка вчених також зазначають, що ефек-тивність підготовки майбутніх педагогів до про-фесійної діяльності залежить від рівня освітньої активності студента, наявності у нього позитив-ної мотивації до оволодіння професією; від орі-єнтації педагога на здібності і схильності сту-дента [1].

Місце суб'єкт-об'єктних і суб'єкт-суб'єктних відносин, які включають потреби, емоції, почут-тя, емоційні відношення; характер; спрямування особистості, її світогляд у формуванні людини як суб'єкта праці, визначив Є. Климов [4, с. 20]. Потреба у спілкуванні є чисто людською потре-бою; у її основі лежить прагнення людини до співтовариства і співробітництва. У ставленні пе-дагога до дітей розрізняють дві різні за своїм ха-рактером потреби: потреба в афіліації, яка дарує радість, задоволення, і потреба-залежність, коли не вистачає дітей, спілкування з ними [4, с. 26].

Розкриваючи суть педагогічного спряму-вання, вчені (Н. Кузьміна, Л. Мітіна) відводять важливе місце схильності до педагогічної ді-яльності, а також до тих видів діяльності, які визначають її специфіку [5]. У найширшому розумінні схильність визначається як потреба у будь-якій конкретній діяльності (Н. Лейтес, М'ясищев), спрямування на певну діяльність (С. Рубінштейн, Б. Теплов). Отже, схильність розглядається вченими як важливий компонент у вибірковому спрямуванні займатися певною діяльністю [5]. Потреба в педагогічній діяльнос-ті, схильність до неї визначається науковцями як головний критерій у структурі професійного спрямування.

Мета статті. Мета статті полягає у розкрит-ті методики мотиваційної готовності студентів до формування творчої індивідуальності дітей стар-шого дошкільного віку.

Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми. Розкриття мотиваційної го-товності майбутніх вихователів до формування творчої індивідуальності старших дошкільників.

Виклад основного матеріалу дослідження. Активно-позитивне ставлення до педагогічної професії включає в себе уявлення про мету, мо-тиви, які спонукають до педагогічної діяльнос-ті, викликають емоційне ставлення до неї, задо-воленість нею. Найбільш узагальненою формою активно-позитивного ставлення людини до пе-дагогічної професії є професійна спрямованість, яка визначається як глибоко усвідомлений, осо- бистісно значущий інтерес до професії педагога і схильність займатися нею.

Усвідомлення потреби є актом мотивотво- рення, а наповнення мотиву певним змістом, ідентифікація його з об'єктами та явищами об'єктивного й суб'єктивного світу зумовлює ви-значення напряму, у якому слід діяти, щоб задо-вольнити потребу. «Мотив» у словниках визна-чається як підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку; причина, спонука [9, с. 230].

Мотиви визначають вибір особистістю май-бутньої професії. До мотивів вибору професій на-лежать також: потреба реалізовувати власні зді-бності, інтерес до певної професії, її суспільний престиж, статево-рольові чинники, орієнтація на систему наявних соціальних цінностей (теоре-тичні, економічні, естетичні, соціальні, політичні, релігійні) [8, с. 205].

Похідним від «мотиву» є термін «мотивація», який розглядають як сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось [9, с. 230]; як сукуп-ність стійких мотивів, спонукань, які визначають зміст, спрямування і характер діяльності особис-тості, її поведінку [9, с. 81].

Суб'єктивною формою вияву мотивації є емо-ція. Мотиви, у які втілюються емоційно забарв-лені пізнавальні потреби, реалізуються у формі інтересу. Інтерес розглядається вченими як ви-біркова пізнавальна активність особистості на той чи інший предмет або явище дійсності [3].

До структури педагогічного спрямування Н. Кузьміна включає: усвідомлення значущості педагогічної роботи, її труднощів, інтерес і любов до педагогічної професії, схильність займатися нею, прагнення оволодіти основами педагогічної майстерності, -- й визначає її як інтегровану ха-рактеристику педагогічної праці [5]. Основним мо-тивом педагогічного спрямування, на думку вче-ного, є інтерес до змісту педагогічної діяльності. Н. Кузьміна розрізняє такі типи професійно-пе-дагогічних інтересів: спрямовування на педаго-гічну діяльність, яке виявляється як схильність до педагогічної діяльності; спрямування на учня; спрямування на предмет [5, с. 189].

Центральною рисою педагогічного спряму-вання, яку виокремлює більшість дослідників, є любов до дітей. Ідею люблячого ставлення до дитини розробляли Я. Корчак, А. Макаренко, В. Сухомлинський, С. Русова, К. Ушинський.

Отже, позитивна мотивація до формування творчої особистості дошкільників охоплює про-фесійні цінності, мотиви, інтереси, емоційно-цін-нісне ставлення до дитини як до суб'єкта про-фесійної взаємодії, особистісну схильність до педагогічної діяльності з формування творчої індивідуальності дітей.

Виокремлення як педагогічної умови щодо позитивної мотивації студентів до формування творчої особистості дітей та впровадження її у педагогічний процес вищого навчального за-кладу передбачає певні напрямки діяльності, серед яких: розробка комплексу методів і при-йомів, навчально-професійних завдань, спрямо-ваних на розвиток ціннісно-мотиваційної сфе-ри, ціннісного ставлення майбутніх вихователів до дитини як суб'єкта професійної взаємодії; розробка тренінгів, спрямованих на взаємодію з дитиною дошкільного віку, оволодіння суб'єкт- суб'єктною моделлю взаємодії з нею, створення атмосфери дружньої творчої співпраці вихова-теля і дитини.

Експериментальна методика охоплювала такі напрями дослідження:

— розробка комплексу методів і прийомів, на-вчально-професійних завдань, спрямованих на розвиток ціннісно-мотиваційної сфери, ціннісно-го ставлення майбутніх вихователів до дитини як суб'єкта професійної взаємодії;

— розробка методичних способів впливу на розвиток позитивної мотивації студентів до фор-мування творчої особистості дітей старшого до-шкільного віку;

— розробка тренінгів, спрямованих на вза-ємодію з дитиною дошкільного віку, оволодіння суб'єкт-суб'єктною моделлю взаємодії з нею, створення атмосфери дружньої творчої співпра-ці вихователя і дитини.

З метою виявлення позитивного, ціннісного ставлення майбутніх вихователів до дітей, яке вже має мотиваційне значення, використовува-лися навчальні ситуації ілюстративного харак-теру. Якщо позитивне ставлення не викликалося, то не відбувався наступний процес -- переклю-чення на новий зміст, цілі, процеси творчої взаємодії з дітьми. Це відбувалося з тими сту-дентами, які розглядали змодельовані експери-ментальні ситуації професійної творчої взаємо-дії з дітьми як ймовірно можливі, наприклад, через невпевненість у власних педагогічних зді-бностях.

Отже, сучасною ознакою реалізації професій-ної взаємодії педагога з суб'єктом навчання є його особистісно зорієнтоване, розвивальне спряму-вання. Воно набуває чинності за умови рівності сутнісних позицій учасників суб'єкт-суб'єктних відносин; взаємної довірливої відкритості; від-сутності оцінювального ставлення до будь-яких сторін індивідуальності кожного; взаємного при-йняття одне одного як неповторних, унікальних особистостей [3].

З метою розвитку мотиваційної сфери май-бутніх вихователів використовувалися проблемні педагогічні ситуації, міжпредметні навчальні проблемні завдання, моделювання експеримен-тальних ситуацій професійної взаємодії з дітьми.

Отже, при формуванні позитивної мотивації майбутніх вихователів до передбаченого виду ді-яльності спиралися на вже наявні мотиви -- по-зитивне ставлення до дітей, прагнення вихову-вати і навчати їх. Використання різноманітних навчальних завдань, вирішення проблемних си-туацій, запитань сприяло утворенню нової -- про-фесійної позитивної мотивації до дій, пов'язаних із практикою формування творчої особистості старших дошкільників.

Формування у студентів позитивної мотивації до професійних дій, пов'язаних із формуванням творчої особистості старших дошкільників, здій-снювалося у ході опанування змісту дисциплін, які ввійшли до міжпредметної системи, через вирішення проблемних ситуацій. З цією метою під час практичних занять моделювалися про-блемні експериментальні ситуації міжпредмет- ного змісту, максимально наближені до реальної взаємодії із дітьми. Обговорення позиції вихо-вателя і позиції малюків у цих ситуаціях, по-шук шляхів розв'язання цих ситуацій, способів корекції професійних дій вихователя дозволяло викладачам показати студентам значущість про-фесійних педагогічних умінь педагога, спрямова-них на формування творчої особистості старших дошкільників.

При формуванні позитивної мотивації до здійснення означеної діяльності використовува-ли метод спостереження. Щоб діяльність сту-дентів у ході спостереження мала позитивний вплив на формування їхньої мотивації, викорис-товували такі прийоми: спрямування необхід-них позитивних емоцій на об'єкт спостережен-ня; позитивна оцінка викладачем і студентами виявлених у ході спостереження педагогічно до-цільних професійних дій і ставлень вихователя до дітей.

Проведення спостереження за творчою вза-ємодію вихователя з дітьми у ході організованих занять і у самостійній творчій діяльності спря-мовувалося на вивчення студентами педагогічної позиції вихователя, стилю його взаємодії, вико-ристання відповідно до ситуації пропозицій, по-рад, вказівок, допомоги, схвалення, зауваження.

Під час спостереження організації процесу із формування творчої особистості дітей, студенти фіксували професійні дій, методи та прийоми ви-користані педагогом, зокрема:

— встановлення контакту з дітьми на початку творчої діяльності, заняття; подання дітям влас-ного прикладу творчості;

— акцентування уваги дітей до запропонова-ної творчої діяльності;

— пояснення способу виконання навчальних, творчих завдань;

— застосування індивідуального і диференці-йованого підходу до кожної дитини;

— налагодження індивідуальної і колективної творчої дитячої діяльності;

— позитивне оцінювання дитячої творчості, оригінальності продукту;

— виключення будь-якого тиску на дітей;

— створення ситуації успіху, стимулювання результатів творчості дитини.

Проведення самостійних довготривалих спо-стережень, узагальнення їх результатів і напи-сання висновків, виступали обов'язковою умовою виконання індивідуальних завдань міжпредмет- ного характеру.

Задля практичного подолання такого пере-напруження зі студентами проводили тренінги. Так, метою практичного заняття «Я -- вихо-ватель», що проводилось у тренінговій формі, було створення сприятливих умов для роботи, усвідомлення учасниками своїх особистісних якостей.

На занятті слухачам було запропоновано ви-конати вправу «Особистість творчого педагога», що дозволяла студентам визначити якості твор-чого вихователя, їхні уявлення про себе, свої особисті якості.

Підсумком групової дискусії став список якостей творчого вихователя, що задовольняє всіх учасників, зокрема: креативність, педа-гогічні здібності; гнучкість, відкритість; здат-ність взаємодіяти з дітьми (чутливість, терпін-ня, почуття гумору, комунікабельність), висока мотивація, високий інтелект, інтелектуальна допитливість; почуття емпатії, терплячість у стосунках з дітьми.

Формуванню мотиваційної сфери майбутніх вихователів до формування творчої особистос-ті старших дошкільників сприяло використання активних методів навчання, серед яких виділя-ємо різноманітні варіанти ділових ігор творчого характеру. За допомогою ділових ігор відтворю-ються різні аспекти майбутньої професійної ді-яльності. При цьому, будучи відтворенням кон-тексту професійної діяльності у її предметному та соціальному аспектах, розгортання ділової гри залишається процесом педагогічним, спрямова-ним на досягнення більш високого рівня творчої активності педагога.

У ході ділової гри, що моделює різні аспекти діяльності майбутнього вихователя, створюються сприятливі умови для забезпечення підходу до кожного суб'єкта як до унікальної особистості, до ефективної взаємодії всіх учасників навчального процесу у сфері формування творчої особистості дітей дошкільного віку.

Відтак, формування позитивної мотивації у студентів до означеного виду підготовки вклю-чала: вивчення і аналіз науково-методичних джерел, навчальні ситуації ілюстративного ха-рактеру, моделювання експериментальних си-туацій з дітьми, вирішення проблемних ситуа-цій, ділові ігри, тренінги, вправи, міжпредметні навчально-професійні завдання, індивідуальні завдання міжпредметного характеру, спостере-ження за творчою діяльністю дітей, ведення що-денника спостережень.

Висновки і пропозиції. Таким чином, роз-роблена та впроваджена в практику роботи ви-щих закладів освіти експериментальна методика сприяє розвитку мотиваційної готовності май-бутніх вихователів до формування творчої осо-бистості старших дошкільників, стимулює їх-ній інтерес до педагогічної діяльності з дітьми. Перспективною у напрямку дослідження є по-дальша розробка та перевірка ефективності про-цесу підготовки спеціалістів дошкільного профі-лю з означеного виду діяльності.

Список літератури

1. Аксіологічний підхід - основа формування цілісної особистості майбутнього педагога : [монографія] / за заг. ред. Л.О. Хомич. - К.: Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. - 143 с.

2. Имедадзе И.В. Потребности и установка / И.В. Имедадзе // Психологический журнал. - 1984. - Т. 5, № 3. -

A. 36-38.

3. Іщенко Л.В. Формування творчої індивідуальності дітей старшого дошкільного віку: Навчальний посібник / Л.В. Іщенко. - Умань: ФОП Жовтий, 2015. - 162 с. - Бібліогр.: с. 123.

4. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения / Е.А. Климов. - М.: Академия, 2004. - 304 с.

5. Кузьмина Н.В. Предмет акмеологии / Н.В. Кузьмина. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Политехника, 2002. - 189 с.: ил.

6. Педагогічна творчість: методологія, теорія, технології : монографія / В.П. Андрущенко, С.О. Сисоєва, Н.В. Гузій [та ін.]; за ред. С.О. Сисоєвої, Н.В. Гузій. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. - 324 с.

7. Леонтьев Д.А. Ценность как междисцилинарное понятие / Д.А. Леонтьев // Вопросы философии. - 1996. - № 4. - С. 15-25.

8. Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А. Маслоу. - СПб.: Евразия, 1999. - 205 с.

9. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / упоряд.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. - К.: Вид-во «Аконіт», 2005. - Т. 3: П-Я. - 862 с.

10. Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию / В.А. Сластенин, Е.И. Чижикова. - М.: Академия, 2003. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru