Можливості застосування педагогічної музикотерапії в естетичному вихованні учнів підліткового віку на уроках музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МУЗИКОТЕРАПІЇ В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

ОА. Шинкар

Постановка проблеми. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв'язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання й естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості. У процесі становлення особистості з давніх часів особливе значення має естетичне виховання, яке спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі й мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті та художній творчості.

Аналіз актуальних досліджень. Значний внесок у розробку теорії естетичного виховання зробили видатні вчені і педагоги Ю.Борев, О.Буров, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова. Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Г.Загадарчук, В.Кірсанова, Л.Коваль, О.Миронюк, В.Передерій, Т.Цвілик, Г.Шевченко, А.Щербо, які розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

В останні десятиліття набула актуальності проблема естетичного виховання школярів засобами музикотерапії, яка ефективно впливає на їх емоційну та чуттєву сфери.

Мета статті - розкрити значення музикотерапії в естетичному вихованні учнів підліткового віку.

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання: розкрити історичний аспект розвитку музикотерапії та її виховний потенціал; розкрити виховний потенціал музикотерапії в естетичному вихованні учнів підліткового віку, її вплив на розвиток емоційної та чуттєвої сфери особистості школяра.

Виклад основного матеріалу. Гуманістична спрямованість сучасної освіти потребує забезпечення розвитку особистості учня як індивідуальної, неповторної та найвищої цінності. В цьому аспекті особливого значення набуває впровадження у навчально-виховний процес особистісно-орієнтованих і здоров'язберігаючих художньо-педагогічних технологій, до яких належить музикотерапія.

Музика завжди претендувала на особливу роль у суспільстві. З давніх часів музика використовувалася як специфічний засіб, який здійснює лікувальний вплив на організм людини. У стародавньому світі музично-медичні центри лікували людей від туги, нервових розладів, захворювань серцево-судинної системи. Музична терапія як наука виникла в середині ХХ століття, а як лікувальна практика існує з давніх давен. Музика впливала на інтелектуальний розвиток, прискорюючи зростання клітин, що відповідають за інтелект людини. Не випадково, заняття математикою в піфагорійській школі відбувалися під звуки музики, яка підвищувала працездатність і розумову активність мозку. Музикою можна змінювати розвиток: прискорювати ріст одних клітин, уповільнювати ріст інших. Цілющу силу музичного мистецтва оспівували ще античні філософи Піфагор, Аристотель, Платон, Плутарх.

У Стародавньому Єгипті під музику приймали пологи, а в Стародавній Індії вона використовувалася як спосіб загоєння ран, отриманих на полі битви. Авіценна лікував музикою психічно хворих. Гіппократ зцілював за її допомогою безсоння та епілепсію. Римський лікар Гален рекомендував використовувати музику як протиотруту від укусів змій, Ескулап - при емоційних розладах. Стародавні китайські лікарі вважали, що музикою взагалі можна вилікувати будь-які хвороби і навіть виписували музичні рецепти для впливу на той чи інший хворий орган.

У другій половині ХХ століття технічні можливості в дослідженні фізіологічних реакцій, що виникають в організмі у процесі музичного сприймання, незмірно зросли. Було доведено, що музика активно впливає на функції всіх життєво важливих фізіологічних систем, інтенсивність різних фізіологічних процесів, дихальну і серцево-судинну системи, кровообіг, призводить навіть до певних гормональних і біохімічних змін. Ще у XVII столітті були здійснені перші спроби наукового пояснення цього феномена, а експериментальні дослідження відносять до ХІХ століття.

Термін «музикотерапія» має греко-латинське походження і в перекладі означає «зцілення музикою». Існує багато визначень поняття «музикотерапія».

Проблема впливу музики на людину відображена в наукових працях В.М.Бехтєрєва, І.М. Сеченова, присвячених механізму цілющого впливу музики на центральну нервову систему, дихання, кровообіг тощо. Дослідження показують, що на емоції людини найбільше впливають саме звукові подразники. Значна частина вчених вважає музикотерапію допоміжним засобом психотерапії, засобом специфічної підготовки пацієнтів до використання складних терапевтичних методів (С.С.Корсаков, І.М.Догель, І.Р.Тарханов).

У ході досліджень сучасною наукою було з'ясовано, про надзвичайний вплив на людський мозок. В ході історичного розвитку не було такого людського суспільства, яке могло обходитись без музики. Так, наприклад, філолог і педагог Георг Смерек дійшов висновку, що суспільство без музики не може бути справді гуманним, оскільки саме вона створює людину і сприяє формуванню певного культурного навколишнього середовища. Н.Роджерс висловлює думку, що музика здатна захистити сучасну людину від загрозливих руйнівних процесів у ході дисбалансу зовнішнього і внутрішнього світів.

Таким чином, музична терапія сприяє підвищенню естетичних потреб особистості, пізнанню себе, розвитку індивідуальних можливостей, вирішенню проблеми емоційної неврівноваженості, налагодженню міжособистісних стосунків, подоланню кризових моментів у житті.

Низка авторів визначає музикотерапію як: системне використання музики для лікування фізіологічних і психосоціальних аспектів хвороби або розладів (В.Ю. Зав'ялов, Л.С. Брусіловський); засіб реабілітації, профілактики, підвищення резервних можливостей організму (Н. Галінська, А. Швабе); засіб оптимізації творчих сил, а також педагогічної та виховної роботи, зокрема в естетичному вихованні учнів, де впровадження її елементів буде сприяти самовираженню особистості школяра (почуттів, станів, настроїв) в різних звуках, мелодіях (О. Фурса, О. Отич, В. Орлов); засіб збереження і зміцнення здоров'я учнів в освітньому процесі (О.Ю. Логінова, О. Єпішева).

Учені в теорії, а практики на ділі підтвердили терапевтичний ефект музикотерапії. Музичні звуки здатні розсіювати больові відчуття і завдяки впливу звуків певного тону на кісткову провідність знижувати рівень больових і неприємних відчуттів. Активно використовується в медичній практиці здатність музики сповільнювати і врівноважувати хвилі мозку. В оздоровчій практиці активно використовуються можливості музики для зняття м'язової напруги, підвищення рухливості і координації тіла. О.Ю. Логінова стверджує, що сучасна психологія визнає в музиці силу, яка активізує підсвідомість; у психосоматиці відомо її вплив на вегетативну нервову систему; соціальна психологія розглядає музику як засіб невербальної комунікації. Педагогіка ж здатна розглядати музичне навчання як засіб корекції проблемних сторін у розвитку дітей [2].

Останнім часом методи музикотерапії активно застосовують у педагогіці як: засіб збереження психічного здоров'я дітей і профілактики емоційно-стресових станів; один із шляхів соціалізації та подолання комунікативних проблем; механізм стабілізації функціонального стану учнів.

Музикотерапія загалом розвивається як інтегративна дисципліна на стику нейрофізіології, психології, рефлексології, музикознавства тощо. Вона все більше утверджується в статусі універсальної виховної системи, здатної оптимізувати процес особистісного розвитку людини в складних умовах сучасного суспільного життя.

Авторську концепцію педагогічної музикотерапії розробив В. Петрушин [3]. Його практичний досвід узагальнює вже відомі методики і має опору на сучасні наукові досягнення в цій галузі. Під впливом музики В.Петрушин стимулює учнів не лише до фізичного, а й до психологічного та інтелектуального одужання. Музикотерапія є засобом оптимізації творчих зусиль учнів у навчально-виховній роботі вчителя музичного мистецтва. Вона утверджується в статусі універсальної виховної системи, здатної оптимізувати і активізувати процес особистісного розвитку людини в умовах сучасного суспільного життя і є методикою подолання різних психологічних труднощів у навчально-виховному процесі школи.

Найчастіше великі труднощі виникають у роботі з учнями підліткового віку. Вони обумовлені віковими особливостями школярів, для яких характерні: незібраність, неорганізованість, нестабільність настрою; почуття дорослості (ставлення до себе як до дорослого), загострене почуття власної гідності; прагнення до самостійності; боязкість і сором'язливість; агресивність і підвищена емоційність.

Е.Шпрангер, розглядаючи підлітковий вік, визначив головні його новоутворення: відкриття «Я», виникнення рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності. У підлітковому віці особливо привабливими для дітей є форми діяльності, що вимагають активності й самостійності. Підлітки намагаються знайти і знаходять нові форми вирішення старих проблем.

Прагнення до самостійності загострює почуття власної гідності, яке нерідко спостерігається в учнів на уроках музичного мистецтва. Деякі підлітки, з числа сильних учнів, прагнуть відповідати лише на важкі запитання, їх ображає, якщо вчитель запитує у них щось просте, всім відоме. Ця особливість дозволяє вчителю музичного мистецтва забезпечувати одну з головних умов для організації розвиваючої діяльності - знаходження її в зоні потенційного розвитку. Підліток почувається дорослим і відчуває в собі сили для реалізації своїх уявлень про життя. Водночас він наштовхується на обмеження, які встановлює реальність з її правилами, обов'язками і завданнями. Це призводить до розчарування, яке навіть може гальмувати і блокувати поведінку підлітка. Цій проблемі необхідно приділяти велику увагу. В іншому випадку у молодої людини може погіршитись успішність, з'явитися зайва боязкість і труднощі в спілкуванні. Підліток починає для себе відкривати свій внутрішній світ. Складні переживання, пов'язані з новими відносинами, свої особисті якості, вчинки аналізуються ним із пристрастю, що сприяє розвитку рефлексивних якостей. Агресія і сила для учнів підліткового віку є досить актуальними, в той час як механізм контролю розвинений ще слабо.

У підлітковому віці підвищена емоційна збудливість: психічна неврівноваженість, різка зміна настрою, дратівливість, тривожність, замкнутість. Усе це ускладнює стосунки з оточуючими, призводить до конфліктів з однолітками та батьками.

Для вирішення вище означених проблем школярів даного вікового періоду досить ефективною методикою є музикотерапія. Перевагами педагогічної музикотерапії є: абсолютна нешкідливість; легкість і простота застосування; можливість контролю; висока ефективність.

За допомогою спеціально організованих за законами композиції звукових співвідношень, музика може успішно відображати і передавати: різні настрої: радість, бадьорість, зневіру, ніжність, упевненість, тривогу тощо; інтелектуальні та вольові процеси: рішучість, енергійність, стриманість, задуму, інертність, легковажність; узагальнені характеристики явищ дійсності: силу, легкість, тривалість, спрямованість, широту; різні характеристики рухів: швидкі, помірні, повільні, мляві, пружні, рвучкі, незграбні.

Як відомо, матеріал програм із музичного мистецтва в загально-освітніх навчальних закладах містить кращі зразки класичної вітчизняної та зарубіжної музики і музичного фольклору. На уроках музичного мистецтва в основній школі надзвичайно важливо враховувати загальний та індивідуальний настрій учнів і знаходити для «занурення» в музику твори, що торкаються серця кожного учня. Занурення у спеціальне музично-акустичне середовище зумовлюється найбільш глибинними цілями й завданнями педагогічної музикотерапії. Як відомо, ще великий російський педагог К.Д. Ушинський наполягав на думці, що медицина має стати педагогічною, виховуючою, а педагогіка - лікувальною. «Лікування душі дитини» - так можна назвати заняття музикотерапією, пов'язані із зануренням у світ звуків, що несуть у собі ідеали добра і краси.

Технологія занурення в музично-акустичне середовище ґрунтується на кількох принципах, а саме: 1) принцип урахування емоційного і фізичного стану учнів на момент уроку; 2) принцип «емоційної драматургії» (Е.Б. Абдуллін); 3) принцип поєднання вже відомого і нового; 4) принцип контрастного поєднання музичного матеріалу.

Принцип урахування емоційного і фізичного стану дітей на момент уроку є основою всього оздоровчого процесу за допомогою звуків. Цілюща дія музики на учня можлива лише тоді, коли вчитель уважно ставиться до ситуативних життєвих обставин, настрою класу і навіть до погоди того дня, коли відбувається урок. Психологічний комфорт, заспокоєння і гармонізація стосунків учня з оточуючими досягається за допомогою занурення в цілющий музичний простір з елементами релаксації. Відомий у музичній педагогіці принцип «емоційної драматургії» реалізовується через відношення до уроку як до витвору мистецтва. Тобто, оскільки сприймання музичного твору передбачає декілька етапів, останнім з яких є художній наслідок, то на уроці слід дотримуватись драматургії, спрямованої до катарсису - художнього переживання, емоційного сплеску, потрясіння від спілкування з прекрасним. Принцип поєднання вже відомого і нового в музичній педагогіці також відомий давно. Побутує навіть думка, що щирий поціновувач насолоджується лише тією музикою, яку знає. Тому важливо в процесі музичного сприйняття чергувати новий і добре знайомий музичний матеріал.

Ефективний вплив засобів музикотерапії на емоційний розвиток учня підліткового віку досягається за рахунок трьох основних чинників психотерапевтичного впливу: фактору художньої експресії; фактору психотерапевтичних відносин і фактору інтерпретації вербального зворотного зв'язку. Музикотерапія може використовуватися вчителем як основний метод так і допоміжний метод терапії.

Для використання музикотерапії в роботі з підлітками не обов'язково навчати їх професійно співати або грати, чи змушувати вчити музичну грамоту - можна просто взяти будь-який музичний інструмент і з його допомогою спробувати виразити те, що відчуваєш. Мистецтву терапії належить роль природного провідника переживань. За допомогою творів музичного мистецтва підліток може навчитися не тільки висловлювати свої емоції, але й керувати ними, а для підліткового віку це особливо важливо. Таким чином, музикотерапія може застосовуватись як засіб психічної гармонізації розвитку учня підліткового віку.

Головною метою є естетичне самовираження підлітків, зняття емоційної напруги, усвідомлення радості життя. Використання музикотерапії на уроках музичного мистецтва відкриває низку можливостей для розвитку як особистості підлітка в цілому, так і його емоційного розвитку зокрема.

Педагогічну музикотерапію для підлітків бажано проводити у вільних формах: пасивній, активній, інтегративній. Пасивна музикотерапія відрізняється тим, що підліток у процесі музико терапевтичного впливу не бере в ньому активної участі, а лише займає позицію слухача. Учитель музичного мистецтва пропонує школярам прослухати різні музичні твори, або вслухатися в звучання, що відповідають його стану. Активні методи музичної терапії ґрунтуються на включенні школярів у процес гри на музичних інструментах та співу.

Інтегративна музикотерапія відрізняється тим, що в комплексі з музикою використовуються можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація або пластичне інтонування під музику, створення віршів, написання творів після прослуховування музики та інші творчі форми. При цьому, як показав практичний досвід у цій галузі, величезним потенціалом емоційного впливу володіють усі елементи музичної мови: мелодія, гармонія, ритм, темп, тембр, лад, динаміка, фактура тощо.

У процесі використання педагогічної музикотерапії в навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, учні підліткового віку починають відчувати один одного, що створює атмосферу взаєморозуміння, єднання. Кожен учень усвідомлює свою унікальність і неповторність, у нього розвивається нестандартне мислення і впевненість у собі. Разом з цим, у школярів розвиваються естетичні погляди, судження, інтереси, здібності. Все це дозволяє говорити про величезні можливості музико терапевтичного впливу на особистість учня підліткового віку.

Таким чином, музична терапія сприяє підвищенню естетичних потреб особистості, пізнанню себе і розвитку індивідуальних можливостей, вирішенню проблеми емоційної неврівноваженості, налагодженню міжособистісних відносин, подоланню кризових моментів у житті.

музикотерапія естетичний виховання школяр

Література

1. Бехтерев В.М. Значение музыки в эстетическом воспитании ребенка с первых дней его детства [Текст] / В. М. Бехтерев // Проблемы развития и воспитания человека /под ред. А.В. Брушлинского, В.А. Кольцовой. - М.: Институт практ. психологии, Воронеж: НКО «МОДЕК», 1997. - 416 с.

2. Логинова. Е.Ю. Музыкальное обучение как средство коррекции психического неблагополучия школьников / Е.Ю.Логинова // Музычнае і тэатральнае мастацтва: праблемы выкладання. - Минск, 2004. - №3. - С.25-30.

3. Петрушин В.И. Музыкальная психология. Учебное пособие для ВУЗов / В.И. Петрушин. - М.: Академический проект Гаудеамус, 2009. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru