Постановка проблеми. Музично-естетичний розвиток збагачує внутрішній світ дитини, допомагає глибше сприймати, розуміти і відчувати музику, уважно відноситись до навколишнього світу. Велике значення у цьому процесі мають музичні ігри. Гра як метод музично-естетичного виховання має особливе значення, адже є різновидом активної творчої діяльності дітей. У грі розвиваються спостережливість і пам'ять, увага, мислення, творча уява, воля. Найважливіший результат гри - глибока емоційна задоволеність самим її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям дієвого пізнання навколишнього світу та активного спілкування між людьми.

Аналіз актуальних досліджень. До вивчення сутності гри та проблеми використання її у навчально-виховному процесі зверталися багато дослідників.

Англійський філософ і соціолог Г. Спенсер пояснює гру звичайною витратою зайвої енергії, яку накопичує дитина і, не витрачаючи на працю, вона проявляє її в ігрових діях [4, с.170].

Відомий психолог З. Фрейд вважав, що дитину спонукає до гри почуття власної неповноцінності. Не маючи змоги насправді бути лікарем, шофером або вихователем, дитина заміщає реальну роль грою. У цьому вигаданому житті вона оживляє властиві їй прагнення й бажання [4, с.213].

Принципово по-іншому підходять до пояснення природи гри російські і вітчизняні вчені. А. Сікорський, П. Каптерев, П. Лесгафт, К. Ушинський висловлювалися за своєрідність гри як справжньої творчої діяльності.

За словами Л. Виготського, гра дитини - це не простий спомин про те, що було, а творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини. Тобто, гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви [3, с.52].

Вагомий внесок у розроблення теорії дитячих ігор внесли психологи С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, які показали їх соціальний характер і роль у вихованні. На думку цих вчених, найбільш ефективний розвиток дітей через ігри досягається при поєднанні ігрової діяльності з навчанням [4, с. 199].

Нам імпонує позиція В. Сухомлинського, А. Макаренка, сучасних педагогів і психологів (Д.Р. Жуковська, П. Саморукова, А. Чирков, Р. Римбург, Г. Люблінська), які визначають гру як своєрідну творчу діяльність, форму пізнавальної діяльності і відношення до життя та оточуючого світу. У такій своїй якості гра є одним з видів діяльності. Широкі та різноманітні можливості гри дозволяють оцінювати її в іншому плані - як цінний метод виховання і розвитку.

Слушною є думка Н. Ветлугіної: "Якщо діти виховуються в дусі відгуку на все прекрасне в житті, якщо вони одержують різноманітні враження, займаються різноманітними видами музичної діяльності, то їх спеціальні здібності до музики розвиваються плідно і успішно" [2, с.90].

Мета нашої статті - показати роль музично-дидактичних ігор у розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Основне значення музично-дидактичних ігор - в доступній ігровій формі формувати музичні здібності дітей, допомогти їм розібратись у співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них почуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізнення основних властивостей музичного звуку. Музична гра дозволяє дитині глибше зрозуміти навколишній світ, дає їй деякий життєвий досвід, викликає потребу виразити себе у діяльності.

Аналізуючи педагогічні можливості ігор, В. Верховинець наголошує на необхідності дотримання демократичного стилю спілкування між педагогом і вихованцем. Особливо педагогічно цінними він вважав музичні ігри, супроводжувані піснею. На думку педагога, естетично ідеальною є така система виховання, в якій творчий розвиток вихованців здійснюється на основі гуманістичної традиції. Доцільність використання з цією метою саме музичних ігор вчений пояснював психолого-фізіологічною природою людини (бажання рухатись, співати, самореалізуватись в грі), а також етнічними особливостями українського народу, зокрема його музикальністю. Для того, щоб ігри викликали бажання дітей співати, слухати музику, ритмічно рухатись, необхідно, щоб вони були прості і доступні, цікаві і привабливі, допомагали дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити й порівняти деякі властивості музики.

Вчений виділяє такі функції гри: зміцнення дитячого організму виконанням фізичних вправ та танцювальних рухів; стимулювання дитячої фантазії, творчості; розвиток уваги, пам'яті, спостережливості, волі; виховання самостійності, дійової рішучості; утвердження дружніх товариських стосунків у колективі, реалізація потреби у співробітництві; формування умінь, самоконтролю та саморегуляції (керування власними емоціями та почуттями); здійснення психотерапевтичного впливу на дитину шляхом акцентуації позитивних емоцій [1, с.34].

На нашу думку, найбільш вдалою є класифікація ігор, що описана Н. Кононовою. Авторка диференціює ігри за видами музичної діяльності: ігри, які використовуються під час слухання музики; ігри, що використовуються під час співу; ігри, що використовуються в музично-ритмічній діяльності [5, с.3-5].

Відомо, що гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. Враховуючи це, у школі ранньої творчої орієнтації "Малюк" ігрові прийоми (багато з яких добре відомі музичним керівникам і вчителям музики) проходять через весь навчально-виховний процес. Наведемо приклади.

На заняттях гуртка "Музична абетка" ігрові методи використовуються у всіх видах діяльності: вокально-хоровій роботі, під час слухання музики, вивчення музичної грамоти, виконання музично - ритмічних рухів, грі на дитячих музичних інструментах. Застосування музично-дидактичних ігор на занятті дає змогу провести його найбільш змістовно. В доступній ігровій формі розвиваються музичні здібності дітей, вони швидше засвоюють вимоги навчальної програми з розвитку співочих умінь і музично-ритмічних рухів, слухання музики.

Музично-дидактичні ігри, які використовуються у процесі співу, допомагають вчити дітей співати легко, виразно, без напруги та крику, користуватися вокальним диханням, утримувати його до кінця фрази. Діти співають пісні різного характеру й поступово передають той чи інший настрій, співаючи відривчасто або протяжно, легко чи наспівно.

Для закріплення знайомих пісень використовуємо гру "Чарівна дзиґа", яку можна проводити в декількох варіантах:

1) діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано;

2) одна дитина чи 2-3 дітей мають впізнати пісню по музичній фразі, проспіваній разом або індивідуально;

3) впізнати пісню, програну на металофоні.

Ще одна гра - "Музичний м'яч" - розвиває пам'ять, увагу дітей, вчить художньо виконувати знайомі пісні. Для проведення гри діти стоять у колі й під музику передають м'яч зі словами:

Ти котись, веселий м'ячик,

Швидко, швидко по рядах.

Заспіває той, у кого

М'ячик спиниться в руках.

(Цей віршований текст можна співати на мелодію пісні Лисички "Я Лисичка, я сестричка" з опери "Коза-Дереза"М. Лисенка).

Та дитина, у чиїх руках зупинився м'яч, співає будь-яку пісню, вивчену на заняттях, а потім стає ведучим.

гра творча діяльність старший дошкільний вік

Значну роль для розвитку в дітей музичного слуху і чуття ритму відіграють розспівки, які проводяться під час занять на початку вокальної роботи. Розспівки на заняттях "Музичної абетки" є поєднанням співу, жесту та слухання й допомагають дітям визначити напрям мелодії, вчать знаходити короткі та довгі звуки, плескати ритмічний рисунок. Як правило, ці розспівки нескладні за музичними фразами, яскраві за змістом. Наприклад, рух мелодії вгору, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п'ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вверх або вниз. Одночасно діти проплескують ритмічний рисунок, в подальшому відтворюють на бубні або металофоні (на одній пластинці).

Розспівка "Гойдалки" дає уявлення про висоту звуків; дитина отримує завдання визначити по одному звуку, де знаходяться гойдалки (вгорі чи внизу) і показати на малюнку або за допомогою долоні. Якщо дитина визначає правильно, всі плескають у долоні. Таким чином в ігровій формі відбувається визначенняНаукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Серія: педагогіка і психологія, випуск 44 2015 та засвоєння звуків по висоті.

Розспівка "Луна" допомагає розвивати навички чистого інтонування шляхом наслідування співу дорослого. Вчитель, музичний керівник співає фразу, завдання дитини - відтворити її так вірно й чисто, як співав дорослий.

Крім розспівок використовуємо музичні імпровізації, які розвивають не тільки музичні, а й творчі здібності дітей. Зокрема, під час перших занять, імпровізуємо на музичну фразу "Як тебе звуть?". Завдання дитини - проспівати власне ім'я, імпровізуючи мелодію.

Використання ігор під час слухання музики часто пов'язано з вивченням елементарної музичної грамоти. Так, у ході гри "Хто де живе?" розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою. Для проведення гри можна використати дитячі іграшки: ведмедя, зайця і пташку. Діти слухають музику та із задоволенням визначають, хто живе в якому регістрі: кладуть потрібну іграшку на відповідний щабель "музичних сходинок" (ведмідь - нижня, заєць - середня, пташка - верхня). При повторному виконанні гри діти впевнено знають, що заєць живе у середньому регістрі, ведмедик - у низькому, а пташки - у високому. Також можна використовувати долоні, вказуючи висоту звуків (долоня вгорі - високий регістр, посередині - середній, внизу - низький).

З метою розвитку музичного та ладотонального слуху, ознайомлення з поняттями "мажор" та "мінор" використовуємо гру "Сонце - хмарка". Для проведення необхідні: набір карток із зображенням смайликів; набір карток синього та червоного кольорів; зображення сонечка та хмарки. Гра може проводитися у декілька варіантів.

1) Мажор - це сонце. Мінор - хмара. З однієї сторони причеплена хмара, з другої - сонце. Якщо звучить музика мінорного ладу, діти стають під хмарку, якщо мажорного - під сонце.

2) Діти отримують набір карток із зображенням двох смайликів: похмурого та веселого. Якщо звучить мажорна музика, діти піднімають картку із зображенням веселого смайлика, якщо звучить мінор - картку із зображенням похмурого смайлика.

3) Діти отримують картки синього та червоного кольорів. Якщо звучить мажор, діти піднімають червону картку, якщо мінор - синю.

З метою виявлення та розвитку вміння визначати темп використовуємо гру "У гості" І. Арсєєва. Для проведення гри необхідно: набір карток із зображенням дитини, що йде, їде на велосипеді, їде на машині. Педагог виконує твір "У гості" І. Арсєєва, завдання дитини - показати зображення, яке відповідає цьому темпу.

Дидактичні ігри здебільшого пов'язані із застосуванням наочності, яка відіграє велику роль у роботі педагога. Зокрема, використовуємо ілюстрації та наочність до тем "Пори року", "Птахи", "Регістри", "Музичні інструменти", "Музичні ключі", "Ноти та нотний стан" тощо. Важливим є оформлення музично-дидактичних ігор: цікаве, яскраве, естетичне. Наприклад, картки із зображенням музичних образів мають бути художньо привабливими та виразними, точно відповідати змісту гри.

Гра на дитячих музичних інструментах розвиває почуття ансамблю, строю. Під час цього виду діяльності можуть бути використані шумові, ударні і клавішні музичні інструменти. За допомогою музичних ігор у дітей закріплюються навички гри в оркестрі, розвивається відчуття ансамблю, строю тощо. Так, у грі "На чому граю" розвивається музичний слух, пам'ять, вміння працювати в парах. Для проведення гри використовуємо маракаси, бубон, металофон, ложки, дзвоники тощо. Дітям пропонується впізнати на слух звучання того чи іншого інструмента, назвати його. Гру можна проводити за 2 варіантами:

1. Діти із закритими очима слухають звучання інструменту й називають його.

2. Діти об'єднуються в пари, в яких одна дитина грає, друга - відгадує, який інструмент звучав. Дітям пропонується заграти на інструменті, що звучав. Далі діти міняються місцями.

Інша гра - "Наш оркестр" - розвиває навички гри в дитячому оркестрі, закріплює поняття "оркестр", "диригент". Із чарівної скриньки дістаються музичні інструменти. Діти за власним бажанням обирають інструмент та грають на ньому. Після цього пропонується заграти разом у оркестрі під керівництвом диригента.

Висновки