Концептуальні основи визначення компетенцій майбутнього лікаря в процесі його професійного становлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ В ПРОЦЕСІ ЙОГО ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Постановка проблеми. Професійна сфера є однією з найважливіших сфер життєдіяльності особистості, оскільки професійний розвиток становить собою обов'язкову складову особистісного розвитку людини. На сучасному етапі становлення українського суспільства отримання студентами адекватних знань про систему охорони здоров'я людини та методи її повноцінного лікування відіграють важливу роль, але не менш важливим є засвоєння компетенцій майбутнім лікарем у процесі його професійного становлення.

На сучасному етапі стає все більше очевидним, що якість та ефективність надання медичного лікування є недостатньою не лише через складні соціально-економічні обставини, у яких опинилась Україна, а й відсутністю в лікарів достатньої компетентності. Аналіз проблем у галузі медицини та особливостей медичного обслуговування й лікування виявив низку вузьких місць у професійному становленні лікарів, починаючи з фахової підготовки в стінах вищих медичних навчальних закладів.

Аналіз останніх досліджень. Медицина як галузь знань досліджувалася вченими тисячоліттями, серед яких - основоположник наукової медицини Гіппократ, адже саме на його клятві присягають лікарі. Величезну роль у становленні медицини України, створенні наукових шкіл і передачі неоціненного досвіду молодим лікарям відіграли вчені-практики М.М.Амосов, В.П.Філатов, О.О.Богомолець, Д.К.Заболотний та ін. Вагомий внесок у розвиток морально-етичних принципів професійної діяльності лікарів здійснили вчені сучасності М.М.Пилипенко, В.І.Долгинцев, Н.П.Сокольський, О.Т.Михайленко, Г.К.Степанівська, П.С.Назар, Ю.Г.Віденський та інші.

Досліджували теоретичні та прикладні питання професійної компетентності лікарів Т.Ю.Морозова, О.Савченко, Н.Бібік, Л.Ващенко, Л.Паращенко, С.Трубачова, А.Хуторськой та інші.

На сучасному етапі розвитку медичної науки компетентність лікарів досліджували чимало науковців, але незважаючи на значну кількість наукових студій, ця проблематика й на сьогоднішній день залишається актуальною. Євроінтеграція нашої держави відкриває можливість вивчати рівень медичного обслуговування та лікування в країнах Європи та Україні і ставить перед науковцями й освітянами чимало запитань щодо відмінності професійних компетентностей вітчизняних та зарубіжних лікарів. Важливість дослідження компетенцій майбутніх лікарів у процесі їхнього професійного становлення обумовлена тим, що ця професія вимагає від майбутніх фахівців не тільки високого рівня спеціальних знань, а й професійного світогляду, адекватного реаліям сьогодення.

Метою статті є розкриття концептуальних основ компетенцій майбутніх лікарів у процесі їхнього професійного становлення. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: визначити й описати компетенції майбутнього лікаря; проаналізувати особливості використання компетенцій майбутніми лікарями в процесі їхнього професійного становлення.

Виклад основного матеріалу. Досліджуючи компетенції майбутнього лікаря в процесі його професійного становлення, насамперед слід зазначити, що ця професія має соціально-значущий характер для будь-якого суспільства й насамперед тому, що він - охоронець фізичного здоров'я окремої людини та суспільства в цілому. Саме цей чинник накладає на цю професію дуже багато вимог, а ще більше відповідальності. Професійна підготовка та становлення лікарів є справою загальнодержавного значення. На даний час стає все більше очевидним, що якість та ефективність медичного консультування, обслуговування та лікування є недостатньою не лише через складні соціально-економічні обставини, а й відсутністю у лікарів компетентності будувати свою практичну діяльність з дотриманням професійно- етичних норм. Застосування різних технологій у з'ясуванні діагнозу та аспектів життєдіяльності пацієнта, які тою чи іншою мірою причетні до хвороби, є одним із ключових моментів постановки діагнозу і брак професійної компетентності в майбутнього лікаря може загрожувати неправильним діагностуванням або закритістю пацієнта щодо відвертої розмови з пошуку причиново-наслідкових явищ його хвороби.

Досліджуючи сучасні реалії підготовки майбутніх лікарів у вищих навчальних закладах, насамперед необхідно розглянути сутність поняття компетентності. Компетентність - необхідний обсяг і відповідний рівень знань та досвіду в певному вид і діяльності [6, с.77].

Загальні вимоги до здатностей і якостей випускників вищих медичних навчальних закладів як професійних особистостей подаються у вигляді переліків компетенцій щодо розв'язання певних проблем і задач соціальної діяльності, інструментальних, загально-наукових і професійних, а також системи умінь, що забезпечують реалізацію цих компетенцій [8, с. 80-118.]

Вищий медичний навчальний заклад готує лікарів як особистостей з професійними знаннями, здатних розв'язувати конкретні проблеми й задачі діяльності за умови оволодіння системою умінь та компетенцій. Результати формування системи компетенцій є одним із ключових моментів оцінки якості знань майбутнього лікаря. Йдеться про вдосконалення освітніх технологій на основі постійної взаємодії викладача зі студентом. Результати освіти - це очікувані та вимірювані конкретні досягнення випускників, які визначають, що здатний робити майбутній лікар по завершенні всієї або частини освітньої програми [10, с. 21-25].

Запропоноване в європейському проекті TUNING [12, с. 53] поняття «компетенція» передбачає наявність знань та розуміння (теоретичне знання академічної галузі, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті).

Поняття «компетенція» включає не тільки когнітивну та операційно-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову сторони (результати освіти, знання, уміння, систему ціннісних орієнтацій). У формуванні компетенції майбутнього лікаря вирішальну роль відіграє не тільки зміст освіти, а й освітнє середовище вищого медичного навчального закладу, організація навчально- виховного процесу, освітні технології, включаючи самостійну роботу студентів тощо. Необхідно підкреслити узагальнений, інтегральний характер поняття «компетенція» стосовно понять «знання», «уміння», «навички». Єврокомісія виділяє 8 ключових компетенцій, якими повинен володіти кожен європеєць:

- компетенція в галузі рідної мови;

- компетенція у сфері іноземних мов;

- математична та фундаментальна природничо-наукова та технічна компетенції;

- комп'ютерна компетенція;

- навчальна компетенція;

- міжособистісна, міжкультурна та соціальна компетенції, а також громадянська компетенція;

- компетенція підприємництва;

- культурна компетенція [12, с. 273-274].

Ці компетенції підтримуються певними здатностями, до яких зараховуються в усіх життєвих областях такі необхідні аспекти, як критичне мислення, креативність, «європейський вимір» та активна життєва позиція. Спільно ці здатності сприяють розвитку особистості майбутнього лікаря. У сучасних умовах для випускників вищих медичних навчальних закладів особливо важливим має бути розуміння соціального значення своєї професії - лікаря і, відповідно, розуміння свого місця в системі соціальних відносин, а також здатність до критичної оцінки свого життєвого та професійного досвіду, свідомого вибору шляхів та методів удосконалення своїх особистих і професійних якостей.

Розробляючи стандарти освітньо-кваліфікаційних характеристик спеціальностей вищих медичних навчальних закладів України, Міністерство освіти та науки визначило наступні види компетенцій:

- соціально-особистісні;

- загально-наукові;

- інструментальні;

- загально-професійні;

- спеціалізовано-професійні [6, с. 76].

Усі перераховані вище компетенції формують потенціал майбутнього лікаря та забезпечують йому входження в професійне середовище з відповідним багажем знань, умінь та навичок.

Досліджуючи сучасні реалії українського суспільства, слід відзначити, що сьогодні недостатньо майбутньому лікареві мати професійні знання та вміння для того, щоб приступити до виконання своїх безпосередніх обов'язків, не менш важливим є й розуміння стану цього суспільства, тих соціальних груп, які в ньому найбільш незахищені, та пошук засобів медичної допомоги й поза можливостями медичного закладу (спонсорська допомога на лікування, оперативне втручання тощо), не зважаючи на те, що це не входить у безпосередні професійні обов'язки лікаря [3, с. 37].

Те, що лікар в суспільстві не лише професіонал своєї справи, а людина, яка керується певними принципами та етичними нормами, підтверджує і той факт, що існує ціла наука - медична деонтологія, яка розкриває всі ці аспекти, які супроводжують професійну діяльність не тільки лікаря, а й всього персоналу медичного закладу.

Медична деонтологія - це сукупність етичних норм і принципів поведінки медичного працівника при виконанні своїх професійних обов'язків [3, с. 53].

Професійна діяльність лікаря, основні її принципи формувалися й удосконалювалися впродовж багатьох століть, на них мали вплив і рівень культури, національні та релігійні традиції, політичний лад, і класові та соціально-економічні відносини в державі.

Медична деонтологія тісно пов'язана з медичною етикою. Медична етика - це вчення про мораль медпрацівників, їхню поведінку, взаємозв'язки з хворими, з колегами, із суспільством. Порушення правил деонтології може призвести до виникнення такої патології, як ятрогенія - психогенний розлад унаслідок неправильних, необережних висловлювань або дій медичного працівника. Тому важливим принципом є дотримування основного деонтологічного правила - не зашкодити пацієнтові під час діагностики або лікування [7, с. 73]. компетенція освітній акредитація професійний

Студенти медичного вищого навчального закладу повинні розуміти суспільну значущість і складність професійних обов'язків лікаря, що вимагають від нього високого рівня професійної підготовки, фундаментальних знань теорії та практики медицини, опанування вміннями та навичками, відповідними методами й прийомами лікарської діяльності.

Важливого значення набуває розуміння майбутнім лікарем того, що в час технологічного прогресу та розроблення інноваційних технологій він повинен підтримувати й удосконалювати свої знання та навички, докладати необхідних зусиль до професійного самовдосконалення на рівні сучасного стану медицини, у своїй практичній професійній діяльності зобов'язаний керуватися сучасними стандартами обстеження та лікування.

Зобов'язання лікаря, незалежно від сфери своєї провідної спеціалізації, якщо така має місце - бути компетентним у загально-медичних напрямах професійної діяльності, питаннях невідкладної допомоги та термінальних станів пацієнтів.

Дуже важливу роль відіграє в формуванні компетентності майбутніх лікарів і участь у санітарно- просвітницькій діяльності, яка вимагає користуватися науково підтвердженими даними, проявляти обачливість і брати до уваги можливі наслідки своїх висловлювань перед громадськістю. При цьому варто уникати висловлювань рекламного характеру як на особисту користь, так і на користь установ і закладів та медичних препаратів, які можуть у подальшому зашкодити об'єктивним методам та формам лікування, або зашкодити здоров'ю пацієнтів. Якщо ведеться пропаганда в медичному середовищі недостатньо перевіреного діагностичного, лікувального або оперативного методу, лікар зобов'язаний супроводжувати своє повідомлення необхідними застереженнями [11, с. 17-23].

Спрямовуючи майбутніх лікарів на вивчення професійних методів лікування хворих, необхідно націлювати їх і на супровідну складову цього процесу, а саме на морально-етичні аспекти побудови стосунків з пацієнтами. Аналіз специфіки різних категорій хворих, які будуть звертатись за лікарською допомогою, виявив необхідність диференційованого підходу та дуже виваженого спілкування для з'ясування обставин, що змусили людину звернутись до медичного закладу. Тому, незважаючи на ряд труднощів, з якими може зіштовхнутися майбутній лікар під час розмови з пацієнтом стосовно історії хвороби, необхідно спрямовувати майбутнього фахівця на терпляче вислуховування хворого, необхідність з емпатією поставитись до наявного фізичного стану пацієнта [10, с. 21-25].

У професійній підготовці майбутніх медиків у вищих навчальних закладах слід націлювати їх на те, що фах лікаря, як жодна інша професія, вимагає дуже глибокого контакту з хворим та гуманного до нього ставлення. Цей контакт виникає під час першого звернення хворого до лікаря. Хвора людина довіряє не тільки своє здоров'я й життя лікарю, але й свої особисті думки, стосунки в сім'ї, на роботі, зі своїми близькими й рідними. Ставлення хворого до лікаря ґрунтується на глибокій довірі до нього, не тільки як до свого «цілителя», але і як до людини [7, с. 211-245].

На превеликий жаль, у наш час глобалізації суспільних процесів, які впливають і на стосунки з людьми, ми частіше за все спостерігаємо байдуже, а в деяких випадках «холодне» та жорстоке ставлення один до одного, і в тому числі й у професійній діяльності «працівник-клієнт». Не стала винятком і професія лікаря, тому засади формування професійно-етичної компетентності майбутніх медичних працівників мають бути закладені цією системою організації навчально-виховного процесу. А в ході аналізу успішності студентів варто звертати особливу увагу на морально-етичний аспект майбутньої професійної діяльності.

Результати, які отримано в ході проведеного дослідження, дають підстави дійти таких висновків:

1.Згідно зі стандартами ліцензування та акредитації, визначеними Міністерством освіти та науки України, підготовка фахівців у вищих навчальних закладах базується на соціально-особистісних; загальнонаукових; інструментальних; загально-професійних та спеціалізовано-професійних компетенція, які й формують професійні компетенції майбутнього лікаря.

2. Становлення майбутнього лікаря відбувається на засадах застосування професійно-етичних норм, як основних чинників позитивного входження в професію лікаря.

3. Підготовка фахівців у навчальних закладах, у тому числі й лікарів, на Заході відбувається згідно із запропонованими Єврокомісією ключовими компетенція ми, що формують потенціал кожного європейця.

Основними напрямами подальших досліджень компетенцій майбутніх лікарів можуть стати:

- проведення досліджень придатності абітурієнтів вищих медичних закладів до обраної професії;

- дослідження з визначення позитивних та негативних тенденцій серед студентів вищих медичних навчальних закладів щодо форм та методів діагностики та лікування із застосуванням професійно- етичних компетенцій;

- розширення критеріїв з оцінки застосування професійно-етичних компетенцій студентами під час проходження ординатури.

Література

1. Долгинцев В. И. Правовая информированность пациентов о врачебной тайне / В.И. Долгинцев, О.П. Махник // Социология медицины. - 2007. - №1. - С. 33-35.

2. Кожевников А. Д. Искусство общения с больным / А.Д. Кожевников // Клиническая медицина. - 2009. - Том 80, №4. - С. 65-68.

3. Лікарська етика та медична деонтологія - невід'ємні складові частини навчально-виховного процесу у вищих медичних навчальних закладах : Тези доповідей навчально-методичної конференції (12 березня 2009 року) / ВНМУ. - Вінниця : ВНМУ, 2009. - 97 с.

4. Медична етика й деонтологія як важливі складові у формуванні світогляду сімейного лікаря / І.М. Скрипник, М.М. Потяженко, Н.О. Люлька, та ін. // Сімейна медицина. - 2006. - №4. - С. 28-34.

5. Міжнародна Стандартна Класифікація Професій (ISCO - 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva) 1988 - 756 с.

6. Морозова Т.Ю. Погляд на освітні стандарти крізь призму компетентнісного підходу / Т.Ю. Морозова // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник / Науково-методичний центр вищої освіти МОН України. - К., 2005. - Вип. 46: Болонський процес в Україні. - Ч.2. - С. 73-80.

7. Основи медичної етики / Назар П. С., Віденський Ю. Г., Грандо О. А. - К. : Здоров'я, 2002. - 344с.

8. Петренко В.Л. Державний стандарт вищої освіти у контексті Болонського процесу (переліки кваліфікацій, напрямів і спеціальностей вищої освіти) / В.Л. Петренко // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник / Науково- методичний центр вищої освіти МОН України. - К., 2005. - Вип. 46: Болонський процес в Україні. - Ч.2. - С. 80-118.

9. Тенденции в реформировании высшего образования, развитии стандартизации и образовательных стандартов высшей школы в странах СНГ: Монографический сборник научных статей - М. : Исследовательский центр проблем качества підготовки специалистов, 2007. - 232 с.

10. Пилипенко М. М. Отримання інформованої згоди на проведення клінічних досліджень у хворих, які перебувають у критичному стані: погляд з позицій міжнародних правил, етичних норм та законодавства України / М.М. Пилипенко, І.П. Шлапак // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2008. - №3. - С. 21-25.

11. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы образования / А. Хуторской //Народное образование, 2009 - С. 17-23.

Анотація

У статті подано концептуальні визначення компетенций майбутнього лікаря в процесі його професійного становлення. Проаналізовано основні компетенції, які запроваджуються Міністерством освіти і науки України в якості освітніх стандартів для медичних вищих навчальних закладів (ВНЗ) при ліцензуванні та акредитації в професійній підготовці майбутніх лікарів. Показано, якими компетенціями керуються медичні ВНЗ країн Європейського Союзу. Визначено основні напрями професійної діяльності лікаря в Україні та проблеми, які можуть виникати під час консультування, діагностування та лікування хворих. Вказано на необхідність урахування реалій сучасного суспільства лікарем під час роботи з хворими з метою правильного діагностування захворювання.

Ключові слова: абітурієнт, студент, компетенція, професійне становлення, професійно етичні принципи, хворий, медичний супровід, діагностика, вищий медичний навчальний заклад, Міністерство освіти і науки України, акредитація, ліцензування,соціально-економічніумови, професійна сфера, медична деонтологія.

Ключевые слова: абитуриент, студент, компетенция, профессиональное становление, профессионально этические принципы, больной, медицинское сопровождение, диагностика, высшее медицинское учебное заведение, Министерство образования и науки Украины, аккредитация, лицензирование, социально-экономические условия, профессиональная сфера, медицинская деонтология.

Keywords: an applicant, a student, competence, professional ethical principles, patient, medical support, diagnostics, medical educational institutions, Ministry of Education and Science, accreditation, licensing, social and economic conditions, the professional sphere, medical ethics.