Академічна мобільність професорсько-викладацького складу як об’єкт державно-управлінського впливу на якість вищої освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академічна мобільність професорсько-викладацького складу як об'єкт державно-управлінського впливу на якість вищої освіти в Україні

Володимир Мороз

Анотації

У статті розглянуто потенціали впливу академічної мобільності професорсько-викладацького складу на якість вищої освіти та визначено напрями підвищення ефективності функціонування механізмів державного управління щодо її розвитку.

Ключові слова: якість вищої освіти, академічна мобільність, професорсько-викладацький склад, державне управління.

Мороз В.М. Академическая мобильность профессорско-преподавательского состава как объект государственно-управленческого влияния на качество высшего образования в Украине.

В статье рассмотрены потенциалы влияния академической мобильности профессорско- преподавательского состава на качество высшего образования и определены направления повышения эффективности функционирования механизмов государственного управления относительно его развития.

Ключевые слова: качество высшего образования, академическая мобильность, профессорско-преподавательский состав, государственное управление.

Moroz V. M. Academic mobility of teaching staff as an object of state-management influence on the quality of higher education in Ukraine.

The article considers the potential impact of academic mobility of teaching staff on the quality of higher education and the directions of improving the functioning of state management mechanisms for its development.

Keywords: quality of higher education, academic mobility, faculty, state management.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року визначає питання забезпечення системного підвищення якості освіти як такі, що потребують першочергового вирішення [1], адже сьогоденне підвищення якісного рівня освіти є запорукою економічного зростання держави та розв'язання соціальних проблем суспільства у найближчому майбутньому. Крім того, якісна освіта є необхідною умовою для всебічного розвитку особистості та забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства.

Про необхідність підвищення якості освітніх послуг свідчать результати опитування "Ставлення населення України до зовнішнього незалежного тестування", яке було проведене з 5 по 16 жовтня 2013 р. фахівцями Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва у співпраці з соціологічною службою "Ukrainian Sociology service" в рамках реалізації освітніх проектів Альянсу USETI. Наприклад, майже 30 % респондентів визначили якість вищої освіти як низьку або дуже низьку, в той час як середньою її вважають 45 %, а високою і дуже високою - 15 % [2]. Цей факт у поєднанні з тим, що лише 18 % опитаних пов'язують можливість знайти хорошу роботу з рівнем здобутої освіти, свідчить про необхідність зосередження зусиль суб'єктів державного управління на розв'язанні найбільш гострих проблем ринку освітніх послуг, які не лише стримують розвиток освіти, а інколи і викривлюють її місце і роль у межах процесу розвитку особистості та суспільства. Отже, проблематика якості освіти є надзвичайно актуальною та значущою, адже саме від якості освітніх послуг, у кінцевому випадку, залежить рівень професійної компетенції майбутнього спеціаліста.

Проблематика розвитку кадрового потенціалу в контексті забезпечення підготовки спеціалістів та удосконалення механізмів державного управління освітою, як елементу теоретико- методологічної основи кадрової політики, знайшла своє відображення у дослідженнях А.В. Власюка, В.Г. Гамаюнова, Г.А. Дмитренка, С.М. Домбровської, О.В. Дубровки, С.А. Калашниковой С.В. Майбороди, Л.П. Полякової, В.М. Огаренко, В.В. Остапчука та багатьох інших учених. Разом з тим, не дивлячись на досить високий рівень наукового опрацювання відповідної проблематики, питання вдосконалення механізмів державного управління якістю освіти залишаються відкритими для подальших наукових розробок.

Питання державного управління якістю освіти у тому чи іншому аспекті прояву її багатогранного змісту постійно перебувають у межах кола наукових інтересів дослідників. Серед останніх науково-комунікативних заходів, тематика яких була спрямована на пошук ефективних механізмів державно-управлінського впливу на розвиток системи освіти та підвищення її якості, слід виділити: науково-практичну конференцію "Удосконалення системи моніторингу забезпечення якості вищої освіти України" (21-22.03.2013, м. Дніпропетровськ, Державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет"); Х Всеукраїнську науково-методичну конференцію "Вища освіта: проблеми і шляхи забезпечення якості" (28-29.11.2013, м. Київ, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"); науково- практичну конференцію за міжнародною участю "Модернізація галузевих стандартів вищої освіти та розвиток магістерських програм у галузі знань "державне управління"" (24-25.10.2013, м. Київ, Національна академія державного управління при Президентові України). У вітальному слові до учасників останнього науково-комунікативного заходу перший віце-президент Національної академії К.О. Ващенко звернув увагу, що питання освіти є одним з ключових питань суспільного розвитку, а отже, проблематика забезпечення якості освіти та її науково-методичного забезпечення заслуговує на увагу як наукового співтовариства, так і фахівців-практиків у галузі державного управління [3].

Слід звернути увагу, що питання якості освіти та напрямів її розвитку є актуальними та значущими для суб'єктів державно-управлінських відносин, які є безпосередніми учасниками формування та реалізації державної політики у сфері вищої освіти. Наприклад, Департамент вищої освіти Міністерства освіти і науки України серед основних завдань своєї діяльності виділяє саме організацію і контроль якості навчального процесу та державної атестації при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти [4]. Під час роботи ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу" (09.11.2013, м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка) директор департаменту вищої освіти Ю.М. Коровайченко зазначив, що висока якість освіти - це перш за все передумова успішного розвитку економіки країни [5]. Отже, розвиток науково-методологічного підґрунтя щодо вдосконалення механізмів держаного управління якістю освіти є не лише одним з перспективних напрямів дослідження у межах державно-управлінської науки, а й умовою суспільно-економічного розвитку країни, основною метою якого є досягнення високих стандартів життя громадян.

Серед можливих напрямів обговорення проблематики якості вищої освіти, на нашу думку, слід звернути увагу на ті, які безпосередньо стосуються основних учасників освітнього процесу, а саме: того, хто навчається (здобувач освітньо-кваліфікаційного рівня); того, хто навчає (науково- педагогічні працівники), та того, хто замовляє відповідну послугу (підприємство, держава, суспільство). Кожен з цих суб'єктів заслуговує на окремий напрям наукового пошуку, адже роль кожного у досягненні результату не може бути розглянута як другорядна. Крім того, діяльність цих суб'єктів повинна бути не лише узгодженою за своєю метою та шляхами її досягнення, а й бути збалансованою в контексті якості кожного з відповідних суб'єктів. Разом з тим у межах саме цієї публікації ми зупинимось лише на тих аспектах порушеної проблематики, які мають безпосереднє відношення до одного з головних суб'єктів навчального процесу - професорсько- викладацького складу, а саме: його мобільності.

Отже, з'ясування перспектив впливу академічної мобільності професорсько-викладацького складу на якість вищої освіти та визначення можливих напрямів підвищення ефективності функціонування механізмів державного управління щодо її розвитку було нами визначено як мета наукової публікації.

У межах напрямів до розкриття сутності змісту ХХІ ст. у науковій літературі можна зустріти такі підходи, категоріальною основою яких виступає феномен якості. Інколи, поряд з декількома іншими неофіційними назвами, які використовуються для найменування ХХІ ст., досить часто у межах наукової дискусії вживається назва, зміст якої пов'язано саме з якістю у всіх її проявах (якість продукції і послуг, якість праці, якість управлінських послуг, якість життя тощо). Феномен якості є багатогранним та складним явищем. Досить цікавим з огляду на з'ясування змісту феномену якості є лексико-семантичний аналіз самого слова як символу. Комбінаторність лексичного значення слова "якість" у китайській мові дозволяє виділити його значення через зміст таких компонентів, як "рівновага" та "гроші" (ці слова є складовими ієрогліфа, який позначає "якість") [6]. Тобто рівновага та гроші утворюють якість, яка у цьому сенсі може бути подана через рівновагу грошей до змісту речі. Аналіз комбінаторності лексичного значення слова "якість" в українській мові дозволяє також виділити два основні компоненти - "я" та "кість", кожний з яких несе власне змістовне навантаження. "Я" - це, власне, є сутністю речі, її внутрішнім змістом. У межах філософської думки феномен "Я" подається як свобода [7, с. 131]. У свою чергу, тлумачення значення слова "кість" подається як основна частина скелета хребетних тварин і людини, тобто кість є частиною структури каркасу, який здатен нести окремі види навантаження [8]. Отже, компонентний аналіз значень слова "якість" дозволяє визначити його комбінаторне лексичне значення у вигляді діалектичної єдності індивідуальної свободи особистості з її структуроутворюючим значенням, тобто якість розглядається як умова існування об'єкта (є якість - є об'єкт). У межах цієї публікації ми робимо спробу висвітлити деякі з можливих напрямів підвищення ефективності державно-управлінського впливу на якість вищої освіти в контексті розвитку академічної мобільності професорсько-викладацького складу.

Академічна мобільність суб'єктів навчального процесу дозволяє не лише підвищити якість надання освітньої послуги, а й впливає на розвиток конкурентних відносин як на рівні окремих викладачів, так і на рівні вищих навчальних закладів. Зупинимось на кожному з вище наведених напрямів, а саме: академічна мобільність як джерело надходження нових знань та механізм передачі досвіду та академічна мобільність як каталізатор конкурентної боротьби між суб'єктами навчального процесу.

У контексті першого напряму слід звернути увагу, що "академічна мобільність в змозі суттєво вплинути на якість трудових ресурсів національної економіки, оскільки забезпечує доступ до ефективних міжнародних освітніх програм, курсів і дослідницьких можливостей" [9]. Тобто об'єкти навчального процесу мають можливість отримати нові знання з джерела, яке позбавлено впливу регіонального контексту та традицій пануючої наукової школи. Безумовно, існує небезпека, що ВНЗ у вигляді так званого гостьового викладача (запрошеного професора) може отримати лектора, рівень професіональної компетентності якого не завжди є вищим, ніж рівень відповідної підготовки штатного працівника навчального закладу. З метою мінімізації вірогідності виникнення такої ситуації вважаємо за необхідне запровадити систему державної атестації професорсько-викладацького складу який може бути залучений до відповідного напряму роботи. Серед напрямів оцінювання суб'єктів освітньої діяльності, які виявили бажання бути запрошеними до іншого ВНЗ у якості гостьового викладача, можуть бути висунуті критерії як формального (типового), так і неформального (спеціалізованого) характеру. До формальних або типових критеріїв можна віднести такі: науковий ступінь (наприклад, доктора наук), вчене звання (наприклад, професора), кількість наукових публікацій (наприклад, не менше 150, з яких більшість - це публікації у наукових фахових виданнях України або рецензованих наукових виданнях зарубіжжя) тощо. До неформальних або спеціалізованих критеріїв слід віднести такі напрями оцінювання, які розкривають професійну фаховість кандидата відповідно до конкретної конкурсної пропозиції (наприклад, винаходи у відповідній галузі або успішно реалізовані програми, отримані гранти, оприлюднені монографії тощо). Крім того, для забезпечення функціонування механізму гостьового викладача слід сформувати реєстр тих осіб, які відповідно до вищенаведених критеріїв можуть бути залучені до відповідного напряму роботи та мають бажання прийняти у ній участь. Залучення до навчального процесу позаштатних викладачів з інших регіонів, на нашу думку, сприятиме підвищенню якості та ефективності навчального процесу. Разом з тим цілком очевидно, що дії суб'єктів державного управління за відповідним напрямом підвищення якості освіти повинні бути узгоджені з функціонуванням мотиваційного механізму стимулювання трудової активності. На особливості дії цього механізму ми неодноразово звертали увагу у межах наших попередніх публікацій [10, 11]. Слід звернути увагу, що інститут гостьових викладачів досить активно використовується у багатьох зарубіжних ВНЗ. Наприклад: Інститут транспорту та зв'язку (Латвія) у 2013-2014 навчальному році пропонує студентам авторські програми запрошених викладачів з Латвії, Литви та Німеччини (загальна кількість запрошених викладачів - 3) [12]; Євразійський національний університет імені Л.М. Гумільова (Казахстан) співпрацює з професорсько-викладацьким складом з Великобританії, Вірменії, Італії, Китаю, Російської Федерації, Словаччини, США, Туреччини, Франції тощо (загальна кількість запрошених викладачів - 25) [13]; Московська школа управління Сколково (Російська Федерація) залучила до навчального процесу викладачів з Австрії, Великобританії, Іспанії, Канади, Китаю, Німеччини, США, Франції тощо (загальна кількість запрошених викладачів - 34) [14] тощо.

Цікавим у контексті використання практики залучення до навчального процесу професорсько-викладацького складу з інших країн є досвід Українського Католицького Університету (Україна), адміністрація якого забезпечує підтримання балансу між штатними та запрошеними викладачами на порівняно високому рівні. Наприклад, штат університету складається зі 105 викладачів, у той час як кількість запрошених викладачів, переважно з університетів Західної Європи, Австралії, США та Канади, дорівнює 40, тобто приблизно на трьох штатних викладачів університету припадає один гостьовий професор [15]. Таке співвідношення є виключенням не лише для організації навчального процесу у національних ВНЗ, а і для практики функціонування світового ринку освітніх послуг.

Вищенаведені ВНЗ різняться за місцем свого територіального знаходження, структурою, фінансовими можливостями, кількістю студентів тощо, але незмінною залишається їх пропозиція щодо надання освітніх послуг, які мають міжнародний вимір. На нашу думку, студент (слухач), який має можливість отримувати знання від носіїв традицій кращих наукових шкіл інших регіонів (країн), у кінцевому випадку матиме більш потужний потенціал як для професійного, так і особистісного розвитку. Таким чином, підвищення рівня академічної мобільності професорсько- викладацького складу за рахунок створення відповідних інституціональних умов для її розвитку може бути розглянуто як один з перспективних напрямів дії суб'єктів державно-управлінського впливу щодо підвищення якості вищої освіти.

У контексті другого напряму слід звернути увагу, що залученням до навчально-методичної та науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу із зарубіжних ВНЗ адміністрація приймаючого ВНЗ не лише посилює, хоча і у короткостроковій перспективі, трудовий потенціал приймаючого навчального закладу, а й створює умови для порівняння рівня та результатів академічної роботи штатного професорсько-викладацького складу з відповідним рівнем гостьового викладача. Причому таке порівняння може бути здійснено як на формальній (адміністрацією ВНЗ), так і на неформальній (безпосередньо самим штатним співробітником) основі. У якості критеріїв такого порівняння можуть бути обрані, наприклад: відгуки об'єктів навчального процесу; публікаційна та науково-дослідна активність викладача; участь у науково- комунікативних заходах; кількість отриманих грантів; досвід практичної діяльності в контексті змісту навчальних дисциплін які викладаються тощо. Слід звернути увагу, що практика кадрового менеджменту довела переваги залучення до організації професіоналів із зовнішнього ринку праці. Таке залучення персоналу може відбуватись на умовах включення або без включення в штат організації. В контексті предмету нашої уваги саме останній напрям може бути розглянуто в якості механізму залучення гостьових викладачів до навчального процесу відповідного ВНЗ. У науковій літературі відповідний механізм досить часто розглядається у межах так званого аутсорсингу персоналу, який у країнах із сталим рівнем розвитку суспільно-ринкових інституцій "є невід'ємним інструментом підвищення ефективності роботи підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринку" [16, с. 103]. Безумовно, існує небезпека, що адаптація гостьового викладача може зайняти певний час, хоча, як правило, особи, які беруть участь у академічних обмінах, є досить комунікабельними та відкритими до міжкультурного діалогу, а відповідно процес узгодження ціннісних орієнтацій запрошеного викладача з організаційною культурою приймаючого ВНЗ несуттєво відіб'ється на якості навчального процесу. Таким чином, підвищення рівня академічної мобільності професорсько-викладацького складу обумовить підвищення конкурентоспроможності як безпосередньо самого суб'єкта навчального процесу, так і навчального закладу в цілому. Конкурентне середовище, яке обумовлює активізацію процесів саморозвитку суб'єктів навчального процесу за рахунок постійно діючої системи як об'єктивного, так і суб'єктивного оцінювання власного трудового потенціалу, може бути розглянуто у вигляді одного з елементів механізму державного управління якістю освітньої послуги.

Беручи до уваги вищенаведене, можемо сформулювати такі основні висновки.

По-перше, інститут академічної мобільності професорсько-викладацького складу сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності як окремих суб'єктів відповідного процесу, так і самих ВНЗ. Обмін досвідом професійної діяльності саме під час викладання окремих модулів навчальних дисциплін є потужним каталізатором для саморозвитку особистості суб'єктів та об'єктів навчально-виховного процесу. Результатом такого розвитку стає формування принципово нового запиту суспільства щодо якості вищої освіти, що, в свою чергу, обумовлює неминуче підвищення рівня якості освітніх послуг.

По-друге, вважаємо, що створення інституціонального підґрунтя щодо розвитку та забезпечення ефективності функціонування інституту академічних обмінів, в частині підвищення рівня професійної мобільності професорсько-викладацького складу, може бути розглянуто як один з перспективних напрямів державно-управлінського впливу на якість вищої освіти.

По-третє, підвищення рівня академічної мобільності серед професорсько-викладацького складу як технології кадрового менеджменту, з одного боку, забезпечить підвищення якості освітянської послуги (короткострокова перспектива), а з іншого - сприятиме забезпеченню "всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, необхідними для реалізації національних інтересів у контексті розвитку України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою" [17] (довгострокова перспектива). академічний професорський викладацький

По-четверте, вважаємо за доцільне ініціювати обговорення проблематики академічної мобільності професорсько-викладацького складу як на рівні науково-комунікативних заходів (конференції, кругли столи тощо), так і на рівні інститутів державного управління. Результатом такого обговорення може стати опрацювання концептуальних основ формування та розвитку концепції державної підтримки академічної мобільності професорсько-викладацького складу (визначення принципів та основних засад формування відповідної системи поглядів), а також обґрунтування критеріїв, які можуть бути використані для оцінювання професійного рівня осіб які мають намір прийняти участь у відповідному процесі. Розбудова системи критеріїв оцінювання кандидатів на участь у проектах академічних обмінів може бути розроблена з прийняттям до уваги трьох основних рівнів її імплементації: регіонального, державного та міжнародного.

По-п'яте, в контексті розбудови інституціонального підґрунтя щодо розвитку та забезпечення ефективності функціонування інституту академічних обмінів, слід удосконалити існуючу систему атестації професорсько-викладацького складу та опрацювати державний стандарт щодо його якості. Серед основних напрямів дії суб'єктів державно-управлінського впливу щодо удосконалення системи оцінювання професійної якості осіб, задіяних у навчальному процесі, в контексті порушеної проблематики, на нашу думку, можуть бути такі:

1 Розбудова прозорої та зрозумілої національної системи оцінювання рівня науково- педагогічної та професійної компетенції професорсько-викладацького складу. Така система оцінювання повинна бути, з одного боку, універсальною, з огляду на можливість її використання у будь-кому ВНЗ України, незалежно від рівня державної акредитації та форми власності, а з іншого - об'єктивною по відношенню до змісту об'єкту оцінювання, тобто відображати дійсний рівень його розвитку.

2. Створення при Департаменті атестації кадрів Міністерства освіти і науки України постійно діючої комісії (агенції) з питань якості професорсько-викладацького складу. До основних напрямів діяльності відповідного підрозділу слід віднести: незалежне оцінювання (атестація) професорсько-викладацького складу за напрямом встановлення професійної компетенції осіб, які виявили бажання взяти участь в академічних обмінах; складання єдиного реєстру осіб, які пройшли державну атестацію та можуть бути залучені до навчально-виховного процесу в якості гостьового лектора; опрацювання пропозицій до ВНЗ щодо можливостей використання послуг сертифікованих викладачів (гостьових лекторів) за окремими (визначеними) навчальними дисциплінами або їх модулями тощо.

3. Залучення до програми академічних обмінів представників визнаних наукових шкіл світу, а також визнаних фахівців у відповідних галузях науки і техніки. Персоналізація суб'єктів академічних обмінів повинна відбуватись з прийняттям до уваги обґрунтувань ВНЗ щодо конкретних осіб, а також пропозицій представників наукової спільноти (наукових об'єднань, товариств, шкіл тощо).

Вищенаведений перелік напрямів дії суб'єктів державно-управлінського впливу щодо удосконалення системи оцінювання професійної якості професорсько-викладацького складу не є вичерпним, а отже, потребує на відповідний розвиток та корегування.

Серед перспективних напрямів в організації наукових досліджень щодо ефективності функціонування механізмів державного управління освітою, в контексті порушеної проблематики, слід звернути увагу на ті, які стосуються визначення потужності впливу різноманітних стимулів для мотивування професорсько-викладацького складу як до розвитку якісної складової трудового потенціалу, так і до підвищення власної академічної мобільності. Крім того, заслуговують на увагу принципи формування мотиваційного механізму стимулювання трудової активності працівників освіти з визначенням пріоритетів у фінансуванні та ресурсному забезпеченні державних, галузевих, регіональних програм у сфері освіти.

Список використаних джерел

1. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року: Указ Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 50. - С. 18.

2. Ставлення населення України до зовнішнього незалежного оцінювання: опитування [Електронний ресурс] // Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва. - Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2013-Year/reforma-sistemi-vstupu-do-vnz-ukraini-ta-ii-pidtrimka- naselennjam-u-2008-2013-rokah--zagalnoukrainske-opituvannja.htm.

3. Модернізація галузевих стандартів вищої освіти та розвиток магістерських програм у галузі знань "Державне управління" [Електронний ресурс] // Науково-практична конференція за міжнародною участю: архів новин 2013 ; Національна академія державного управління при Президентові України. - Режим доступу: http://www.academv.gov.ua/news/news 2013/news 2013 10 17.html.

4. Департамент вищої освіти: основні завдання [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України. - Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/activitv/education/58/916/.

5. Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу [Електронний ресурс] // ІІ Міжнародна науково-практична конференція: архів новин 2013 ; Науково-дослідна частина Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Режим доступу: http://science.univ.kiev.ua/news/official/1345/.

6. Буряк Р. І. Характеристика якості як економічної категорії в діяльності підприємств АПК / Р. І. Буряк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України - 2010. - Вип. 154. - Ч. 1. - С. 48-54.

7. Суворов О.В. Разум и феномен "Я" / О.В. Суворов // Вопросы философии. - 2000. - № 4. - С. 130-137.

8. Луцик О.Д. Гістологія людини / О.Д. Луцик, А.Й. Іванова, К.С. Кабак. - Львів: Мир, 1993. - 400 с.

9. Болотська О.А. Розвиток академічної мобільності студентів як реалізація принципів болонського процесу у вищій освіті України [Електронний ресурс] / О.А. Болотська // Електронне наукове фахове видання "Науковий вісник Донбасу". - Режим доступу: http://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN21/.

10. Мороз В.М. Мотиваційний механізм стимулювання трудової активності: державно- управлінський аспект: монографія / Володимир Мороз. - Х. : С.А. М., 2012. - 408 с.

11. Мороз В.М. Мотиваційний механізм стимулювання як засіб державно-управлінського впливу на соціальний об'єкт управління / В.М. Мороз // Формування ефективних механізмів державного управління та менеджменту в умовах сучасної економіки: теорія і практика: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 15 листопада 2013 р. / за ред. В.М. Огаренка, А.О. Монаєнко та ін. - Запоріжжя: КПУ, 2013. - С. 202-205.

12. Приглашенные преподаватели: обучение [Електронний ресурс] // Институт транспорта и связи. - Режим доступу: http://www.tsi.lv/?id=7188&lang=ru&ct=2&cid=7189&r=7041&top=136.

13. Профили ученых: Лица ЕНУ [Електронний ресурс] // Евразийский национальный университет имени Л.Н. Гумилева. - Режим доступу: http://www.enu.kz/ru/lica-enu/.

14. Приглашенные преподаватели: Профессорский состав [Електронний ресурс] // Московская школа управления Сколково. - Режим доступу: http://www.skolkovo.ru/public/ru/facultv/visiting-facultv/.

15. Професорський склад: Про нас [Електронний ресурс] // Український Католицький Університет. - Режим доступу: http://ucu.edu.ua/about/.

16. Солом' янюк П.Г. Світова практика застосування аутсорсингу персоналу / П.Г. Солом' янюк, М.М. Міщишина // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - № 6. - T. 1. - С. 103-106.

17. Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки: Указ Президента України № 45/2012 від 01.02. 2012 року // Офіційний вісник України. - 2012. - №10. - С. 44.

Размещено на Allbest.ru