Професійна підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378:[37.011.3-051:784.9]

Криворізького державного педагогічного університету

ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Овчаренко Наталія Анатоліївна

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Одним із основних завдань вітчизняної мистецької освіти в професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва є формування їх вокально-виконавської культури.

Високохудожнє виконання вчителем вокального твору справляє глибоке враження на учнів, формує духовну сферу дітей та викликає у них живий інтерес до вокального мистецтва. Тому, особливого значення набуває дослідження інноваційних напрямів підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вокальна діяльність учителя музичного мистецтва і підготовка до неї майбутніх учителів розглядалися за такими напрямами, як: специфіка вокального виконавства та вокальної педагогіки (О.Г. Стахевич, Ю.Є. Юцевич), формування вокально-виконавської культури (Л. М. Василенко, Г. Є. Стасько, О. Д. Шуляр), формування вокально-звукової культури та розвитку вокального слуху майбутнього вчителя музики (О. В. Маруфенко, Т. В. Ткаченко), інноваційні технології розвитку професійно-особистісних рис студентів у процесі вокально-виконавської діяльності (Л. П. Лабінцева, Г. П. Панченко). Разом з тим, теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності продовжує вивчатися сучасними вченими і потребує цілісного дослідження.

Метою статті є обґрунтування напрямів підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Музично-виконавська діяльність відноситься до найбільш досліджуваних і, одночасно, до найбільш загадкових сфер музичного мистецтва, оскільки в ній розкриваються всі грані обдарованості особистості митця. У сучасному мистецтвознавстві, музичній педагогіці виконавство розглядається як вид діяльності, який є одночасно і способом реалізації знань, умінь, навичок передачі композиторського замислу і форми стилістичного усвідомлення, особистісного емоційно-чуттєвого відображення. Вокальне виконавство, традиції якого викристалізувалися уподовж багатьох століть, стоїть окремо від інших видів музичного виконавства, оскільки досконалість музичного інструменту - голосу співака залежить від рівня його вокальної школи, статі, віку, здоров'я, режиму та умов роботи.

Сучасне вокальне виконавство у порівняні, навіть з минулим століттям зазнало істотних змін. Сьогодення потребує універсального виконавця, який досконало володіє голосом в різножанровому й різностильовому репертуарі, творчо підходить до створення художнього образу й артистично його втілює, проявляє майстерність у використанні звукопідсилювальної апаратури, має яскравий сценічний імідж. Інноваційною ознакою вокально-виконавського мистецтва ХХІ століття є вміння співака використовувати різні манери співу, поліхудожні й полістилістичні прийоми. Такі вокально- виконавські вміння потребуються і від учителя музичного мистецтва, який завжди повинен враховувати мистецькі реалії та нагальні потреби дітей і молоді.

Для ефективного вирішення проблеми сучасної професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності важливим є окреслення методологічних засад, до яких зокрема відносимо на рівні конкретно наукової методології: методологічні підходи й принципи професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності. На наш погляд, професійну підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності доцільно здійснювати на засадах системного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, компетентнісного, культурологічного та аксіологічного підходів. Так, системний підхід надає змогу розглянути професійну підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності як цілісну систему, що має системоутворювальні чинники - мету і результат та удосконалити структуру професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності. Особистісно орієнтований підхід реалізується в постійному вокально-педагогічному супроводі кожного студента, виявленні його сильних і слабких виконавських сторін, індивідуальних властивостей вокального обдарування, характеру, творчого потенціалу. Діяльнісний підхід надає можливість виявити особливості сучасної вокально-виконавської діяльності вчителя музичного мистецтва та збагатити зміст, форми, методи і засоби професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності. Застосування компетентнішого підходу сприяє оволодінню майбутніми фахівцями творчо-виконавськими компетенціями в процесі опанування змістом вокального навчання (вокальним репертуаром). Культурологічний підхід надає змогу сприймати і розуміти майбутніми вчителями музичного мистецтва світовий вокально- виконавський досвід, формувати вокальний репертуар із врахуванням стильових, жанрових та ціннісних особливостей вокальних творів. Аксіологічний підхід реалізується в привласненні студентами цінностей вокально-виконавського мистецтва та в спрямуванні майбутніх учителів на формування таких цінностей в майбутніх учнів.

Для нашого дослідження значеннєвим є визначення специфічних принципів професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності. На думку М. Жишкович, до специфічних принципів навчання вокально- виконавській діяльності відносяться принципи: індивідуального підходу у розкритті природних (голосових, психічних, вокально- технічних, виконавських) якостей вокаліста; поступовості та послідовності в роботі над розвитком голосових якостей вокаліста (поступовість вбачається у врахуванні ступеня складності в підборі технічних вправ та репертуару, послідовності - у логічному викладі методики навчання); поєднання розвитку техніки володіння голосом та художньо-виконавських якостей вокаліста [2].

На наш погляд, крім постульованих принципів, у професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності необхідно застосовувати наступні принципи:

традиційності та інноваційності, культуровідповідності в змісті та методах вокального навчання; концертно-артистичної спрямованості, урізноманітненості видів і форм вокально-педагогічної діяльності. Так, застосування принципу традиційності та інноваційності передбачає опору на вокально- виконавську традицію в професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності і, водночас, застосування інноваційних методів, форм, засобів навчання співу. Принцип культуровідповідності в змісті та методах вокального навчання спрямований на інтенсифікацію використання в процесі професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва змісту та методів навчання різних вокально- виконавських шкіл, які відображають музичну культуру тої, чи іншої країни. Принцип концертно-артистичної спрямованості передбачає підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва до концертної вокально- виконавської діяльності, яка базується на опануванні студентами сценічними й артистичними знаннями і вміннями. Принцип урізноманітненості видів і форм вокально- виконавської діяльності спрямований на застосування різних форм аудиторної та позааудиторної вокально-виконавської діяльності.

Підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності у значній мірі залежить від зростання рівня сформованості кожного з компонентів структури такого виду діяльності. Наразі: мотиваційно-смислового, вокально- технічного, художньо-семантичного, перевтілювально-сценічного компонентів. професійний вокальний виконавський компетентнісний

Так, мотиваційно-смисловий компонент відображає наявність особистісного смислу майбутнього вчителя музичного мистецтва у вокально-виконавській діяльності вчителя, який впливає на постановку цілей, формування мотивів, інтересів, потреб до занять вокально- виконавською діяльністю. Вокально-технічний компонент відображає рівень сприйняття студентом еталону співацького звучання, його вокально-слухових уявлень та відтворення голосом; усвідомлення якісних характеристик та способів звукоутворення і звуковедення, технічну оснащеність голосу. Художньо- семантичний компонент відображає рівень усвідомлення майбутнім учителем музичного мистецтва емоційно-чуттєвої природи вокального твору, художньо-виконавської традиції; ефективності процесу розкодування і сприйняття смислу твору; розуміння семантики вокального твору, з дотриманням певної об'єктивності та створенням вокально- виконавської інтерпретації. Перевтілювально- сценічний компонент відображає здатність студента до перевтілення, рівень вокально- виконавської майстерності у власній сценічній діяльності, внутрішньої роботи і творчої свободи над образом вокального твору;

реалізації творчо-виконавського досвіду у концертних виступах хору, ансамблю, концертах, у якості соліста на конкурсах, оглядах, фестивалях.

На основі окреслених методологічних засад професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності уможливлюється визначення напрямів удосконалення змісту, форм, методів такої підготовки.

В опануванні майбутніми вчителями музичного мистецтва вокально-виконавською діяльністю вирішальне значення має вибір репертуару, який є змістом такої діяльності. Формування вокально-виконавських знань, умінь безпосередньо пов'язано з різноманітними репертуарними програмами. Їхня доступність, змістовність, культурологічна та аксіологічна спрямованість сприяє ефективному професійно-особистісному зростанню майбутніх учителів музичного мистецтва. Традиція зарубіжних вокально-виконавських шкіл передбачає технічне удосконалення голосу, опанування техніки bel canto, тому при формуванні вокального репертуару враховується поступове технічне зростання студента та його знайомство з творами, різними за стилями і жанрами. Традиція вітчизняного вокального виконавства полягає у художньо-виразному співі, що базується на врахуванні досвіду зарубіжного вокального мистецтва, церковної вокальної культури та українського пісенного фольклору. Репертуарний план студентів повинен включати вокалізи; класичні твори вокального мистецтва; фольклорні твори і твори сучасних авторів, які сприяють формуванню ціннісних орієнтацій у сфері вокального мистецтва.

Значення репертуару у підготовці студентів до концертно-виконавської діяльності полягає у тому, що крім розвитку їхніх голосових можливостей, формується художній смак, розвиваються загальні музично-виконавські здібності: слух, ритм, емоційність, артистизм. У процесі навчання майбутніх учителів музичного мистецтва в класі постановки голосу, викладач вибирає репертуар двічі на рік. Застосування високохудожніх вокальних творів, які вражають красою, довершеністю і мають смислову перетворювальну силу, - є однією із основних вимог до добору репертуару. Виконання вокальних творів, з урахуванням особистісних, загальномузичних та індивідуальних голосових можливостей майбутніх фахівців, сприяє формуванню вокальної культури кожного студента, розвитку кращих якостей його голосу, виконавської майстерності.

У цілому, вважаємо, що при доборі вокального репертуару необхідно керуватися наступними вимогами [3]: високої художньої цінності - використання у навчанні студентів високохудожніх вокальних творів, які формують ціннісне ставлення у сфері вокальної музики; різножанровості - включення у навчальну вокально-виконавську діяльність різних за жанрами творів та усвідомлення особливостей їхнього виконання; різностильовості - включення у навчальну вокально-виконавську діяльність різних за стилями творів та усвідомлення специфіки їхнього виконання; особистісної зорієнтованості - включення у навчальну виконавську діяльність вокальних творів з врахуванням специфіки голосу студентів, особливостей їх мотивації, особистісних якостей: яскравості емоційних реакцій, темпераменту, волі тощо; рівня розвитку здібностей: загальних, музичних, вокальних; доступності - вибір вокальних творів із врахуванням розвитку вокально-технічної та художньо-виконавської зрілості; поступовості - вибір репертуару з поступовим і послідовним ускладненням вокальних завдань та вокальних творів; вокально-технічного удосконалення - врахування необхідності різнобічної технічної оснащеності виконавців; опори на кантиленність - переважання у репертуарі вокальних творів кантиленного характеру, які сприяють розвитку співацького дихання, рівності та плавності звуковедення; виконавської перспективи - добір репертуару не тільки для закріплення вокально- виконавських умінь та навичок, але і з деяким «забіганням» наперед, враховуючи перспективу даного голосу; умотивованості - врахування у доборі вокальних творів інтересів, потреб співака щодо манери співу, жанру твору, художньо-образного змісту, що буде викликати бажання працювати і виконувати.

Запропоновані нами репертуарні вимоги спрямовані на удосконалення вокально- виконавської діяльності майбутнього фахівця у процесі оволодіння змістом вокальних дисциплін, однак вони не повинні зводитися до набуття тільки технічних навичок, а передбачати опанування системою знань поглибленої роботи із самим текстом вокальних творів, на основі якої розкриваються художні смисли вокального мистецтва та народжується, осяяне духовністю, сценічне артистичне виконання.

До аудиторних форм вокально- виконавської діяльності відносяться індивідуальне заняття, міжсесійний контроль, залік або іспит.

Індивідуальне заняття є основною формою підготовки студентів з постановки голосу. У результаті дослідження нами визначено види індивідуального заняття з постановки голосу [3]:

- навчальне практичне заняття - основний вид навчальної індивідуально-практичної діяльності студентів у здобутті вокально- виконавської компетентності;

- заняття-репетиція - вид навчального заняття, на якому опрацьовуються вокальні твори для концертного виступу;

- заняття-концерт - вид навчального заняття, на якому студент виступає перед запрошеними слухачами, з метою підготовки до концерту вокальної музики, вокального конкурсу тощо;

- контрольне заняття - вид заняття, що проходить у концертній формі, яке дає змогу підбити підсумок навчальної діяльності студента;

- відкрите заняття - вид навчального заняття, яке проводиться за планом кафедри або з метою перевірки кваліфікації педагога (магістра) з дисципліни;

- майстер-клас - вид навчального заняття, метою якого є передача виконавського досвіду, мистецької майстерності.

На міжсесійному контролі в аудиторних умовах оцінюється частина вокального репертуару за вимогами навчальної програми дисципліни; а в кінці семестру на заліку або іспиті - основний навчальний репертуар у концертній формі.

Концертні виступи майбутніх фахівців музичного мистецтва супроводжуються відчуттями відповідальності, іноді, стресу. Тому у процесі аудиторного навчання ми пропонуємо застосовувати методи, які будуть сприяти удосконаленню вокально-виконавських знань, умінь студентів, як: моделювання концертних ситуацій - імітація сценічних виступів із запрошенням на заняття студентів класу, що наддасть можливість майбутнім учителям адаптуватися до публічних виступів та отримати задоволення від сценічної творчості; порівняння вокального виконання - використання аналітичного порівняння виконання вокального твору співаками, особливостей вокальних шкіл тощо, у його застосуванні співаку важливо постійно порівнювати свої виконавські вміння; образно- метафоричний - відтворення у виконанні вокального твору словесно-репродуктивного образу.

Для підвищення рівня професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності важливо задіяти їх до участі у позааудиторних формах вокально-виконавської діяльності, яка сприяє удосконаленню їхньої професійної підготовки і яскравим та мотивуючим моментом студентського життя. До позааудиторної вокально-виконавської підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва ми відносимо: індивідуальну, групову, колективну та масову форми вокально-виконавської діяльності, які відображають кількість учасників у консультації, репетиції, концерті, вокальних конкурсах, фестивалях, творчих проектах, майстер-класах, вокальному гуртку, вокальній студії. Вокально-виконавська діяльність студентів також проходить у процесі всіх видів практики студентів.

Для підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокального виконавства, на наш погляд, доцільно використовувати наступні форми позааудиторної вокально-виконавської діяльності, як [3]: консультація, репетиція, концерт, вокальний конкурс, фестиваль, творчий проект, майстер-клас, вокальна студія.

Консультація - форма навчальних занять (аудиторних або позааудиторних;

індивідуальних, групових або колективних), яка проводиться з метою надання студентам відповіді на питання теоретичного чи практичного характеру. Репетиція - форма навчальних або творчо-мистецьких занять (аудиторних або позааудиторних), метою яких є підготовка співака, ансамблю, хору до концертного виступу. Концерт - процес і результат навчання, одна із найвищих форм творчості у концертно-виконавській практиці майбутніх учителів музичного мистецтва. Метою концертної діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва є формування вокально- виконавської готовності до здійснення професійної діяльності як вчителя музичного мистецтва, та реалізація індивідуальності співака у процесі публічного виступу. Розглядаючи участь у концерті, як кульмінацію виконавської практики майбутніх учителів музичного мистецтва, у науковій літературі визначено основні концертні форми [1]:

1. Концерт-лекція, у якому ведучий доводить до відома слухачів підготовлену інформацію або пояснює чи коментує все, що проходить на сцені, а виконавський склад виступає у ролі ілюстратора розповіді ведучого.

2. Концерт, у складі якого окремі номери чи музичні блоки з участю ведучого, який пояснює їх послідовність.

3. Концерт «безперервного звучання», тобто, сформований за принципом «non stop» - без об'яв та без участі ведучих.

4. Концерт наскрізного розвитку, номери якого за драматургією, поєднуються в окремі фрагменти єдиного сюжету спеціально підготовленого тексту, що виконує роль зв'язки.

5. Комбінований концерт, який передбачає звернення до різних сценічних форм, та якому притаманно інтегративне поєднання їх структурних компонентів.

Ми доповнили визначені форми наступними:

6. Концертне виконання музичного спектаклю, яке передбачає виконання опери (окремих частин), мюзиклу, фольклорного музичного спектаклю, постановки, з персонажами, діючими героями та використанням засобів театральних мистецтв.

7. Концертне виконання твору з участю солістів (хору) та оркестру (камерного, симфонічного, народних інструментів, естрадного).

Кожна з форм, у залежності від поставленої мети, може мати ознаки іншої, тобто, модифікуватися.

Вокальний конкурс - навчальна та творчо- виконавська форма діяльності студентів, в основі якої змагання співаків у вокально- виконавській майстерності. Метою вокального конкурсу є виявлення талановитої молоді у сфері вокального мистецтва та сприяння формуванню її вокальної культури. Фестиваль - позааудиторна форма участі студентів у масових святкуваннях, оглядах досягнень музичного мистецтва. Метою фестивалю є презентація мистецького досвіду, святкування, формування масової культури, обмін творчими досягненнями, виявлення талановитої молоді. Творчий проект - форма аудиторної та позааудиторної навчально- виховної діяльності, яка спрямована на формування творчо-пошукових умінь у концертно-виконавській практиці і передбачає здійснення декількох етапів: вибору теми проекту з визначенням його мети і завдань; відбору інформації; підготовки наочно- ілюстративного матеріалу (визначення та підготовка до виконання вокальних творів); підготовка презентації; безпосереднє проходження творчого проекту; аналітичного оцінювання, освітньо-мистецької рефлексії. Майстер-клас - одна із форм навчальної діяльності, яка найчастіше проходить у позааудиторний час. Майстер-класи проводять досвідчені співаки, педагоги з метою передачі вокально-виконавського досвіду. Участь студентів у майстер-класі передбачає концертне виконання творів або частини твору перед слухачами. Вокальний гурток - форма позааудиторної навчально-виховної

мистецької діяльності студентів, що мають спільні інтереси у якомусь виді діяльності. Метою вокального гуртка є поглиблення знань студентів у сфері вокального мистецтва. Вокальна студія - форма позааудиторної навчально-творчої діяльності студентів, творча лабораторія викладача і студентів.

Метою вокальної студії є професійна підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-педагогічної діяльності у процесі здійснення їхньої концертно- виконавської практики.

Висновки

Таким чином, у процесі вирішення означеної проблеми нами визначено методологічні засади професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності, наразі: методологічні підходи (системний, особистісно зорієнтований, діяльнісний, компетентнісний, культурологічний та аксіологічний) та принципи (традиційності та інноваційності, культуровідповідності в змісті та методах вокального навчання; концертно- артистичної спрямованості, урізноманітненості видів і форм вокально-педагогічної діяльності) такої підготовки; структуру професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-виконавської діяльності, яка включає компоненти: мотиваційно-смисловий, вокально-технічний, художньо-семантичний, перевтілювально- сценічний; напрями удосконалення змісту, аудиторних та позааудиторних форм, методів професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності. У подальших наукових розвідках важливим вважаємо дослідження реалізацію акмеологічного підходу в професійній підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально- виконавської діяльності як умови підвищення якості мистецької освіти.

Список джерел

1. Антипова Л. А. Сценические формы воплощения репертуара и создание концертной программы педагога / Л. А. Антипова // Вокальное образование начала ХХІ века. - Москва: Новый ключ, 2008. - С. 11-17.

2. Жишкович М. А. Основи вокально- педагогічних навиків: методичні поради для студентів вокальних факультетів вищих навчальних закладів культури і мистецтв Ш-IV рівнів акредитації / М. А. Жишкович. - Львів, 2007. - 43 с.

3. Овчаренко Н. А. Професійна підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до вокально-педагогічної діяльності: теорія та методологія: монографія / Н. А. Овчаренко. - Кривий Ріг: Вид. Р. А. Козлов, 2014. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru