Перспективи використання досвіду розвитку професійної майстерності педагогічних кадрів в Англії у системі педагогічної освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи використання досвіду розвитку професійної майстерності педагогічних кадрів в Англії у системі педагогічної освіти України

Будь-яка ідея, особливо ідея наукова; не може бути осмислена до кінця, поки вона не буде змальована на тлі знань тих витоків, з яких вона розвинулася, оскільки через минуле можна краще зрозуміти сьогодення і майбутнє. Дослідник вищої освіти Б. Яковлєв переконаний, що «спираючись на знання, вміння та навички, сконцентровані в минулому досвіді, професійна майстерність як ніколи залежить від всебічної інтелектуальної екіпіровки, вільного володіння передовими технологіями, сучасного рівня моральної і правової культури» [5, с. 3]. Немає сумніву, що завдання, функції, роль і місце педагога та, відповідно, вимоги до його професійної підготовки та розвитку професійної майстерності на різних історичних етапах становлення наукової світової спільноти суттєво змінювалися. Передові мислителі і педагоги всіх часів і народів (Я.А. Коменський, Д. Дідро, А Дистервег та ін.) розглядали професіоналізм вчителів з позиції їх підготовки, оцінки діяльності, особистісних якостей та рівня майстерності.

К. Кларк, директор педагогічного інституту при Лондонському університеті (40-і рр. XX ст.), наголошував на необхідності розвивати у вчителів-професіоналів «критичне ставлення» до своєї ролі і функції, а також всіляко сприяти зростанню їхньої зацікавленості у вивченні і розумінні історії педагогіки, як важливого засобу завершення підготовки дійсно професійного вчителя [7, с. 47]. Розглядаючи різні концепції професійної майстерності педагогічних кадрів в Англії, крізь призму історії, необхідно проаналізувати процес еволюції системи педагогічної освіти в Англії з моменту її виникнення до сучасного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Генезис педагогічної освіти в Англії аналізували у своїх працях багато англійських дослідників (Л. Кохен, Д. Фіш, К. Рейд, М. Віліамс). На думку Г. Бернбаума, «…початкова педагогічна освіта є постійним предметом роздумів, інновацій та очевидних змін, однак саме так було і в 80-х рр, ХІХ-го століття, коли тільки зароджувалася сучасна система підготовки дипломованих педагогів» [6, с. 7]. Професор Ліверпульськоо університету Е. Стоунс зазначав, що «багато поточних нововведень прийшли до нас ще з ХІХ-го сторіччя» [10, с. 219].

В Англії з другої половини 60-х рр. XX ст. почалися процеси демократизації освіти. Після 80-х рр. XX ст. сформувався певний баланс інтересів між державою і суспільством, між керівними структурами та освітніми установами. В Україні ж перехід до демократичної моделі освіти розпочався з проголошенням незалежності у 90-х рр. XX ст. Саме з цього часу почали проявлятися тенденції до демократизації та зменшення авторитарності в управлінні освітою.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасна вітчизняна система підготовки педагогічних кадрів потребує модернізації та удосконалення. Мало дослідженими залишаються перспективи використання досвіду розвитку професійної майстерності педагогічних кадрів Англії у системі педагогічної освіти України.

Формування цілей статті. З'ясувати перспективи використання історичного виміру досвіду розвитку професійної майстерності педагогічних кадрів в Англії у системі педагогічної освіти України.

В Англії в 50-80-і-рр. XX ст. відбулося закриття багатьох педагогічних коледжів, що призвело до скорочення кількості абітурієнтів і нестачі вчителів. Все це послужило поштовхом до розширення секторів університетської та не університетської освіти, спробам підвищити престижність професії, присвоєнню педагогічним коледжам статусу вищих навчальних закладів [3].

60-80-і рр. XX ст. в Англії характеризувалися: конфронтацією і спорами між центральним урядом, вчителями та місцевими органами народної освіти, а також неолібералізації освіти. Ці події привели до приватизації та маркетизації, розвитку приватного сектора, що мало наслідком нерівне і добірне надання освітніх послуг, посилення расової, гендерної та класової ієрархії. У цей період (1960-1979 рр.) Е. Стоунс звертав увагу наукової спільноти на вивчення майбутніми педагогами основних психологічних закономірностей процесу навчання. У 1966 році він опубліковував роботу під назвою «Introduction to Educational Psychology» (Вступ у психологію освіти) [8].

У 1968 році в Англії, разом з Дж. Хеслопом, Е. Стоунс розробив і оприлюднив «Концепцію формування класів у Британській начальній школі» [9]. Пізніше у журналі «British Journal of Educational Psychology» (Британський журнал «Психологія освіти) Е. Стоунс публікує статтю «Verbal labeling and concept formation in primary school children» (Вербальні оцінки: концепції формування у начальній школі для дітей) [11] де звертає увагу на важливість заохочення дітей та вербального підкріплення їхніх досягнень у процесі навчання у начальній школі.

Е. Стоунс виявився своєчасним у своїх наукових передбаченнях, адже професійна кваліфікація вчителя зазнала модернізації у середині 70-х років ХХ століття. У цей час коледжі освіти, що готували вчителів в Англії, об'єднались з інститутами вищої освіти і створили політехнічні університети [3]. Модернізації зазнали, передусім, структура і зміст освіти. Учитель після закінчення 3-х або 4-х річних курсів отримував не сертифікат, як це було до 70-х років ХХ століття, а перший науковий ступінь - бакалавр освіти. Для вчителів державного сектора професійна кваліфікація стала обов'язковою. Стандартні вимоги для надання фахової кваліфікації вчителя в період з 60-х до 80-х років включали: знання і розуміння змісту предмета, професійні цінності, досвід, взаємини з учнями, їхніми батьками і колегами, дисципліну, розуміння методики навчання, мети навчання, планування, ефективний результат, контроль і оцінка досягнень. До змісту курсів навчання були введені такі предмети, як історія педагогіки, психологія навчання, розвиток дитини, керування поведінкою [3, с. 16].

Робота Е. Стоунса «The color of complex learning. Concept formation in three ethnic groups» (Колір комплексного навчання. Концепція формування у трьох етнічних групах) [12], яка з'явилася у 1975 році також випередила свій час. Адже питання, які вивчалися автором стали злободенними для більшості науково-педагогічної спільноти тільки на наступному етапі розвитку педагогічної освіти в Англії.

У висновках дослідження «The color of complex learning. Concept formation in three ethnic groups» Е. Стоунс звертав увагу на те, що необхідним є ретельне вивчення методології в оцінці навчання дітей у різних етнічних групах. Проведений аналіз історично-педагогічних та психологічних джерел, доступних робіт Е. Стоунса, дозволяє стверджувати, що Англія подарувала світу видатного прогресивного вченого, який зміг не тільки спрогнозувати можливі зміни у системі освіти, а також й передбачити їхні наслідки.

У 1985 Міністерством освіти СРСР було опубліковано і прийнято до виконання у педагогічних вузах СРСР і запропоновано для реалізації в усіх інститутах удосконалення вчителів програму «Основи педагогічної майстерності». Московське видавництво «Педагогіка» у 1988 році випустило книгу «Учитель, якого очікують» [4], написану викладачами Полтавського педагогічного інституту за редакцією і авторською участю І.А. Зязюна. Книга вийшла невеликим тиражем (50 тис. прим.) і в Україну потрапила її мізерна кількість примірників. У цій книзі було відтворено всі новітні ідеї з підготовки та підвищення кваліфікації вчителя з їх практичною реалізацією.

Завдяки плідній роботі першій у СРСР кафедрі Педагогічної майстерності, за підтримки місцевих органів влади м. Полтави, здобув життєвість макаренківський комплекс-музей у с. Ковалівка, де на території колонії ім. О.М. Горького функціонував занедбаний на той час дитячий будинок. Цей комплекс-музей відкрили 13 березня 1988 року. ЮНЕСКО напередодні цієї дати оголосило 1988 роком А.С. Макаренка. Для відтворення духовної традиції, що стверджує Добро і Справедливість, чи, кажучи інакше, для виховання гармонійної особистості передусім необхідні не інструкції, нехай і найдосконаліші, а справжні Люди, здатні боротися за Ідеали і ними жити. Цього вчив і так жив автор «Педагогічної поеми». «Я люблю життя таким, як воно є. Воно прекрасне саме тому, що не практичне і не розраховане за егоїзмом, що в ньому є боротьба і небезпеки, є страждання і думки. Я живу тому, що люблю життя, люблю дні і ночі, люблю боротьбу і люблю дивитись, як зростає Людина, як вона бореться з природою, в тому числі і зі своєю власного природою. Я переконаний, що люди… навчаться жити краще і довше, але все одно вони завжди житимуть приблизно так, як і я, з тією ж повнотою радості і горя, тобто повнотою відчуттів… Найголовніше - треба вміти бачити чарівність сьогоднішнього і завтрашнього дня… У людини має бути єдина професія - вона повинно бути великою і справжньою Людиною» (з листа А.С. Макаренка вихованцеві Ф. Борисову» [2, с. 142].

У 70-80-і рр. XX ст. в Англії виникла необхідність у вчителях, здатних навчати і виховувати рівноправних громадян британського демократичного суспільства. Реформа системи підвищення кваліфікації вчителів в Англії, здійснена у 80-х роках минулого століття, викликала перегляд як змісту, так і методів навчання при підвищенні кваліфікації. Орієнтація тільки на спеціально-предметну підготовку та інформаційний підхід у навчанні не принесли бажаних результатів. Поведінковий підхід став альтернативою інформаційному навчанню, догматизм і схоластичність якого нікого більше не могли задовольнити. В якості центрального завдання навчання при підвищенні кваліфікації було оголошено «зміну», «поліпшення», «перебудову» професійної поведінки педагога, спрямованої на розвиток професійної майстерності, професіоналізму. Підґрунтям ідеї зміни поведінки не на основі знань, а на основі практичних умінь було закладено глибокий зміст: чим більше знань і умінь педагог перетворить на автоматизовані навички, які не потребують роздумів для ефективної діяльності, тим більше він «звільнить свою голову» для роздумів над складними нетривіальними педагогічними ситуаціями.

Професіоналізм у цьому випадку не є перешкодою творчості, вважали прихильники поведінкового підходу, а потужний його союзник. До рівня навичок і вмінь передбачалося доводити лише практично найважливіші. Але доводити так, щоб педагоги-професіонали працювали впевнено, надійно, стабільно: «нам потрібно сьогодні не так «хомо сапієнс» - людина розумна, скільки «хомо хабіліс» - людина уміла. Це в першу чергу стосується вчителя» [1, с. 75]. Увагу широкого кола фахівців Англії, що працюють у галузі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у 80-ті роки було залучено до розробки програм і курсів, що дозволяють удосконалювати педагогічну професійну майстерність, підвищувати професіоналізм вчителів. Однак, побудова програм та їх реалізація залежали передусім від прийнятого авторами теоретичного напряму в педагогіці.

В Україні у 90-і рр. XX ст. відбулося скорочення державного бюджету, почалася орієнтація на розвиток ринку як засобу підвищення ефективності, почався перехід від тоталітарної моделі управління до демократичної, який змінив цілі і завдання української системи освіти. Цінним стало виховання вільної людини, культурного суб'єкта власної діяльності, який спроможний свідомо і самостійно приймати рішення, здатний здійснювати перетворення на принципах демократизму та гуманізму.

Висновки з даного дослідження і перспективи. Механізми управління систем підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні і Англії мають як загальні, так і відмінні риси в управлінському підході. Історично сформовані різні за структурою системи управління освітою; тенденції до демократизації освіти і розширення автономії освітніх установ; самобутність систем оцінювання якості освіти; своєрідність участі громадськості в управлінні освітою.

Проаналізувавши роботи авторів з проблеми управління системою педагогічної освіти в Англії, можна прийти до висновку, що до 90-х рр. в Англії переважав високий ступінь децентралізації, а до кінця XX століття система управління стала характеризуватися процесами «децентралізації - централізації» у зв'язку зі збільшенням ролі уряду країни. В Україні, навпаки, до 90-х рр. було переважно тоталітарне управління, над - централізація, лише до кінця XX століття стали виявлятися перші ознаки децентралізації управління освітою.

До 80-х рр. XX ст. у педагогічній освіті Англії не було виявлено процесів демократизації, а права і захищеність її працівників були підірвані; після 80-х рр. намітилися тенденції до демократизації освіти, інформація про результати педагогічної освіти стала надбанням громадськості; сформувався певний баланс інтересів між державою і суспільством, між керівними структурами та окремими освітніми установами.

Якщо до 80-х рр. в Англії переважала низька автономія навчальних закладів, навчальних планів, освітнього процесу та його оцінювання, то до кінця XX століття відбувається розширення автономії: освітні установи отримують не тільки свободу від урядового втручання, а й певну самостійність. В Україні до 90-х рр. освітні установи володіли низьким рівнем інституційної автономії. Певна автономія навчальних закладів намітилася з прийняття законів «Про освіту» (1992 р) та «Про вищу освіту», відбулася часткова відмова від державного планування кількості прийому студентів, а також кількості та змісту спеціальностей.

В Англії у другій половині XX в. у зв'язку з існуючою орієнтацією на потреби споживачів, були відсутні єдині державні навчальні плани або стандарти. Однак, поряд з цим, в деяких автономних регіональних відомствах розроблялися свої навчальні плани. У 1998 р був опублікований перелік загальних стандартів з підготовки вчителів, який змінив структуру контролю та оцінювання якості освіти.

В Україні до середини 90-х рр. ХХ ст. були відсутні освітні стандарти, система моніторингу якості діяльності ВНЗ та підготовки фахівців. У 1994-1996 рр. було розроблено перше покоління стандартів, з'явилася система гарантії якості освіти. Незважаючи на виконану роботу, цілісна система оцінки моніторингу якості освіти в Україні продовжує розроблятися та удосконалюватися.

Відтак, у теперішній час, вітчизняна система педагогічної освіти потребує модернізації, в свою чергу, англійський досвід може бути успішно застосований у вітчизняній системі підготовки педагогічних кадрів з урахуванням соціально-політичних, економічних і культурних умов, історично сформованих норм і традицій організації педагогічної освіти.

Список літератури

педагогічний освіта професійний

1. Гаргай В.Б. Развитие системы повышения квалификации учителей в Великобритании (конец XIX - конец XX вв.): дисс. д-ра. пед. наук: 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики, Новосибирск / Гаргай Виктор Богданович - 2006. - 446 с.

2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 312 с.

3. Соколова А.В. Професійна підготовка вчителя у системі педагогічної освіти Англії і Шотландії [Текст]: дис…. канд. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки / Соколова Алла Вікторівна; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. - О., 2008. - 201 с.

4. Учитель, котрого ждут / И.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, И.Ф. Кривонос и др.; под ред. І.А. Зязюна. - М.: Педагогика, 1988. - 152 с.

5. Яковлев Б. Испытание временем // Высшее образование в России. - 1998. - №4. - С. 3-4.

6. Bernbaum G. A history of postgraduate initial teacher education in England and Wales, 1880-1980 / G. Bernbaum, H. Patrick and K. Reid // Rethinking teacher education / ed. by D. Hopkins and K. Reid. - L., 1985. - 300 p.

7. Clarke K. Speech to the North of England Education Conference, mimeo. - 1992. - 310 p.

8. Stones E. Introduction to Educational Psychology. - L., 1966. - 46 р.

9. Stones E., Heslop J.R. The formation of class concepts in British primary school children. - British Journal of Educational Psychology, 1968. - 164 р. November.

10. Stones E. Under what influences? / E. Stones / Journal of Education for Teaching. 1992. - V. 18, №3. - P. 219.

11. Stones E. Verbal labeling and concept formation in primary school children. - British Journal of Educational Psychology, 1971, November. - P. 119-128.

Размещено на Allbest.ru