Размещено на http://www.allbest.ru/

взаємозв'язок корекційних та дидактичних цілей при плануванні уроку в допоміжній школі

О.В. Нізевич

Основною формою організації навчальної діяльності молодших школярів традиційно залишається урок. Однак, залежно від тих завдань, які він покликаний реалізувати, урок змінює свої цілі, зміст, структуру, методи, прийоми і засоби навчання.

Сучасний урок повинен забезпечувати не лише оволодіння учнями програмовим обсягом знань, а й формування вмінь застосовувати набуті знання на практиці. Урок в допоміжній школі має свою специфіку. Вона полягає в тому, що загально-педагогічні рекомендації про урок в практиці спеціальних шкіл реалізуються через призму корекційної роботи, яка спрямовується на послаблення порушень пізнавальної діяльності, мобілізацію та управління компенсаторними пристосуваннями дитини, та на розширення можливостей щодо їх розвитку.

Урок у допоміжній школі має бути побудований таким чином, щоб кожен його структурний компонент сприяв досягненню не лише освітніх, а й корекційних цілей. Ефективність уроку значною мірою залежить від ретельності підготовки його вчителем. Готуючись до уроку, педагог насамперед повинен конкретно й точно сформулювати цілі уроку: навчальну, розвивальну, корекційну і виховну. Їх треба формулювати чітко, зіставляти з результатом, досягнутим наприкінці попереднього заняття. Продумати його дидактичні та корекційно-розвивальні завдання.

З метою розвитку мислення, в початкових класах доступні для цілеспрямованого формування такі вміння: аналізувати навчальний матеріал, порівнювати, встановлювати головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, узагальнювати, доводити, діяти за аналогією. Кожну з цілей можна досягти на будь-якому уроці під час вивчення матеріалу не як самоціль, а як засіб взаємозв'язку навчання і розвитку.

Г. М. Дульнєв, розкриваючи провідну роль навчання у розвитку дитини, говорить, що темпи розвитку дитини можуть бути значно прискорені завдяки відповідній організації методики навчання. Будь-який метод чи прийом окрім дидактичної цілі має розв'язувати і корекційну, спрямовану на розвиток учнів.

При плануванні уроку враховуємо:

- відбір невеликої за обсягом кількості навчального матеріалу;

- максимальну розгорнутість та поділ складних понять і дій;

- наявність пропедевтичних періодів у навчанні;

- опору на чуттєвий досвід учнів;

- керівництво діями учнів.

Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співробітництві з дорослим. Для цього використовуємо такі прийоми:

- актуалізація досвіду та уявлень самої дитини щодо теми, яка вивчається;

- пріоритетність проблемних ситуацій на уроці, коли діти не одержують готових знань, які залишається лише запам'ятати, а здійснюють під керівництвом педагога активний пошук, коли вчитель, вдаючись до різних форм допомоги, поступово наближає учнів до правильної відповіді;

- стимуляція учнів до подолання перешкод.

Всі етапи уроку прагнемо логічно узгодити і підкорити головній меті заняття. Підбираючи завдання для кожного етапу уроку виділяємо ті знання та вміння, які будуть потрібні дитині для виконання цього завдання. Будуємо навчальний урок з урахуванням вікових і психологічних особливостей учнів, підбираємо посильні для них роботи.

Оскільки урок є основною формою навчання, зміни, які відбуваються в процесі навчання, відображаються на його проведені. Вивчення нового поєднується з повторенням раніше вивченого і закріпленням навчального матеріалу. В ході закріплення ставимо і розв'язуємо нові проблеми. Експериментальні дослідження свідчать, що з методичних прийомів досить результативними є введення на початку уроку загально розвиваючих вправ і способів дій для підготовки мислення до активної участі в компенсаційному процесі. Зміст роботи полягає в тому, що учнів залучають на 5 - 6 хвилин до практичної діяльності загально розвиваючого характеру. Внаслідок цього гальмуються впливи подразників, що діяли до уроку, а нервова система приводиться в робочий стан. Як свідчать результати спостережень за навчальним процесом, нові знання, вміння й навички найкраще формуються і засвоюються тоді, коли учні здобувають і набувають їх у процесі самостійного пошуку. Тому на етапі вивчення нового матеріалу створюємо якомога більше проблемних ситуацій, застосовуємо пошукові методи навчання, таким чином спонукаючи учнів до самостійного пошуку знань, навчаючи школярів учитись.

Позитивні результати досягаються за тих умов, коли мисленнєва активність учнів забезпечується на всіх етапах засвоєння учнями знань, починаючи з чуттєвого пізнання - сприймання і закінчуючи процесом узагальнення. На етапі чуттєвого пізнання необхідна цілеспрямована активізація педагогом самостійності учнів. Це вдається досягти цього лише тоді, коли не він сам повідомляє учням знання, а шляхом доцільних запитань спрямовує увагу, мислення учнів. Таким чином: допомагаємо учням виділити саме ті властивості в об'єктах, які забезпечують їм можливість самостійно зрозуміти істотне. Важливою умовою ефективності чуттєвого пізнання для правильного формування понять у розумово відсталих дітей є його різноманітність.

Підбираємо різнотипові завдання для уроку. Наприклад, в першому завданні даємо відомі предмет і ознаку, де потрібно знайти результат порівняння. В другому завданні - відомі результати порівняння, ознаки, ми знаходимо предмет. В третьому завданні - відомі предмет і результат порівняння - треба знайти ознаку. Це дозволяє дитині засвоїти спосіб порівняння, примінюючи його в різних конкретних ситуаціях. На уроці сприймаємо дітей як співавторів уроку: плануємо ситуації, в яких учні можуть самостійно сформулювати завдання, придумати аналогічне.

Прагнення кількісно збільшити обсяг знань, що формуються на уроках, віддаляє реалізацію якісного, корекційно-розвивального аспектів змісту навчання. Учні перевантажені фактами, однак коли виникає потреба їх пояснити, обґрунтувати, узагальнити, вони мають значні труднощі. Все це - наслідок традиційного навчання, в якому переважають репродуктивні методи, що істотно знецінюють вплив навчання на процес розвитку пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів. Учитель має оволодіти вмінням, аналізуючи загальні та індивідуальні об'єкти корекції учнів, обирати на кожен урок відповідні і розв'язувати не всю низку корекційних завдань, а лише ті, що зумовлені дидактичною метою уроку і характером навчального матеріалу.

Наприклад, визначення аспектів вивчення слова починається з планування методики введення нового матеріалу (аналізується зміст). Розвиток та удосконалення знань, умінь та навичок, що набуваються, здійснюються на етапі повторення та закріплення його. Усі етапи уроку будуються на матеріалі комплексних вправ. Найважливіше - з перших кроків пізнання навчити осмислювати спосіб дій. Також широко використовується групова діяльність - це допомагає долати бар'єри, слабку техніку читання та складність в опануванні перших орієнтирів „азбуки мовлення” і найслабшим учням.

Формування вмінь виконувати основні розумові операції (аналіз, порівняння, виділення головного, узагальнення) як мета в період початкового навчання успішно досягається на різних уроках. Так, у добукварний період діти порівнюють предмети за зовнішніми ознаками (розміром, формою, кольором), у 2-4 класах зіставляють абстрактні й внутрішні якості (вчинки героїв, твори, умови та розв'язування задач). При підготовці до уроку плануємо такі завдання: у 2 класі - назвати слова в реченні, які характеризують ознаки предметів, їх назви; скласти і записати речення, підкреслити в ньому назви предметів, ознак, дій. Формувати вміння виділяти головне, робити висновки й узагальнення можна визначати як спеціальну мету на тих уроках, де формуються нові поняття. Проте її точне визначення - лише одна з передумов ефективності уроку. При складанні поурочного плану переглядаємо певний розділ навчального посібника, добираємо відповідний дидактичний матеріал, визначаємо структуру уроку і методи, за допомогою яких можна досягти поставлених цілей.

У ході ознайомлення учнів з новим матеріалом для активізації їхньої мисленнєвої діяльності доцільна постановка таких запитань: Чому ти так думаєш? А ти як вважаєш? Як це можна довести? Як перевірити? Як сказати інакше? Який можна зробити висновок? Тощо. Вони активізують процес розмірковування, створюючи сприятливі умови для розуміння, осмислення і міцного запам'ятання нового.

Інші дидактичні цілі уроку - відпрацювання опорних умінь, включення нового в систему раніше вивченого, підготовка до сприймання наступного матеріалу - розв'язуються виконанням таких завдань, як: добір заголовка, побудова речення з розсипаних слів, конструювання схеми речень, запис крилатого вислову, прислів'я, спонукання до побудови поширених речень під час складання розповіді та її запису.

На уроках читання враховуються насамперед змістову спрямованість теми, розвивальні й виховні можливості тексту, який опрацьовується.

Таким чином, орієнтація на опорні уміння в процесі структурування навчального матеріалу підвищує розвивальну спрямованість пізнання. І досягається розвивальна сутність навчання не лише через його зміст, а й реалізацією сукупності дидактичних цілей на кожному з уроків у системі інших, відведених на опрацювання тієї чи іншої теми.

Найдоцільнішим прийомом ознайомлення з новими знаннями є евристична бесіда індуктивного спрямування. Наприклад, формування блоку знань про головні члени речення, зв'язок слів у реченні будую бесіду на безпосередньому сприйманні художніх текстів, які ілюструються малюнком або музикою. Найголовнішим прийомом, що використовуємо у ході пошуку, є використання словесно-графічного унаочнення з різною мірою допомоги, завдяки якому ці найскладніші й найнеобхідніші опорні синтаксичні уміння засвоюються успішно, усвідомлено.

Ретельно продумуються запитання і завдання для підсумку уроку. Наприклад, мають бути запитання такого змісту:

- Що нового вивчили на уроці?

- Що навчилися робити?

- Як правильно писати певні слова чи речення ? тощо.

Запитання й завдання мають бути такими, щоб, одержавши на них відповіді, вчитель міг зрозуміти, чи досяг він на уроці поставленої триєдиної мети.

При виконанні завдань з навчальних предметів задіюються й операції мислення, мовлення, уваги та пам'яті. Наприклад, формування умінь аналізувати умову задачі сприяє розвитку аналізу (як операції мислення). Корекція сприймання, пам'яті, уваги здійснюється через залучення мислення та мовлення, які якісно перебудовують елементарні психічні функції. Розширюють їхні можливості попри первинний дефект.

Отже, визначаючи цілі уроку, треба всебічно врахувати навчальні можливості його з місту для розвитку і виховання особистості учнів; місце в системі уроків з даної теми; цілі формулювати так, щоб їх зміст підпорядковував зусилля класовода у виборі навчального матеріалу і методів засвоєння, а учнів стимулював до співробітництва. Правильне проектування дидактичних та корекційно-розвиваючих завдань оптимізує навчально-виховний і корекційний процеси, тобто забезпечує якість і ефективність проведення уроків, зумовлює цілеспрямованість добору необхідного змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання, корекції й розвитку учнів.

молодший школяр корекційний допоміжний

Література

1. Єременко І., Мерсіянова Г. Навчання учнів допоміжної школи користуватися знаннями і вміннями. - К.: Рад. Школа, 1971.

2. Липа В. Мета як визначальний компонент корекційного навчання // Дефектологія. - 2000. - №1. - С.13 - 15.

3. Мазепа Н. удосконалення форм організації навчального процесу // Поч. школа. - 1986. -№12. - С.46 - 48.

4. Миронова С. Корекційна робота як специфіка професійної діяльності педагога - дефектолога // Дефектологія. - 2004. - №2. - С.11 - 14.

Размещено на Allbest.ru