Індивідуальний підхід до вчителів французької мови в закладах післядипломної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальний підхід до вчителів французької мови в закладах післядипломної освіти

Несін Ю.М.

У статті висвітлюються питання індивідуального підходу до вчителів французької мови в закладах післядипломної освіти педагогічної освіти. Розглянуто поняття «індивідуальний підхід», «індивідуалізація» з точки зору французької філології, зміни, що відбуваються під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. Схарактеризовано сутність індивідуального підходу в освітньому процесі як педагогічної умови перепідготовки фахівців з французької мови в закладах післядипломної освіти педагогів, що дає можливості для подальших індивідуальних проявів освітян, а також для корекції освітнього процесу у вищому навчальному закладі та його вдосконалення.

Ключові слова: індивідуальний підхід, індивідуалізація навчального процесу, вчителі французької мови, заклади післядипломної педагогічної освіти.

Аннотация

В статье освещаются вопросы индивидуального подхода к учителям французского языка в учреждениях последипломного педагогического образования. Рассмотрены понятия «индивидуальный подход», «индивидуализация» с точки зрения французской филологии, изменения, которые происходят под влиянием внутренних и внешних факторов. Охарактеризована сущность индивидуального подхода в образовательном процессе как педагогического условия переподготовки специалистов французского языка в учреждениях последипломного образования педагогов, что дает возможность для последующих индивидуальных проявлений работников образования, а также для коррекции образовательного процесса в высшем учебном заведении и его совершенствования.

Ключевые слова: индивидуальный подход, индивидуализация учебного процесса, учителя французского языка, учреждения последипломного педагогического образования.

Annotation

The article outlines questions of individual approach to teachers of French language in the establishments of postgraduate pedagogical education. It is examined notions «individual approach», «individualization» from point of view of French philology, changes that take place under influence of internal and external factors. It is characterized essence of individual approach in educational process as pedagogical condition of preparation of specialists of French language in the establishments of postgraduate education of pedagogues which gave opportunities for further individual manifestations of educators, and also for correction of educational process in higher educational establishment and its perfection on the base of appropriateness of individual development of individuality. Individual approach proves its real significance, because it is a strategy which actually marks a complex of deeds, actions, activities and indicates concrete ways to their achievement. Under the word «individualization» we understand self-determination of individual, his (her) uniqueness and originality. Individual approach and individualization are, on the one hand, the correction of requirements of society including specific features of personality, and on the other hand - the originality of social activities due to peculiarities of an individual. Such kind of interactions between lecturer and teacher of French language we understand as transformational processes in our life. Such kind of transformations will be useful for teachers of French language.

Keywords: individual approach, individualization teaching process, teachers of French language, establishments of postgraduate pedagogical education.

На сучасному етапі Україна здійснює модернізацію освітньої діяльності. Цей період позначений інтенсивною реалізацією ідей індивідуального підходу, що відбувається в контексті із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання [3]. Індивідуальний підхід й індивідуалізація навчання давно стали альфою й омегою сучасного життя. Трансформуються, змінюються в напрямку індивідуалізації навчання вищі навчальні заклади України. Це повною мірою стосується й закладів післядипломної педагогічної освіти. За індивідуального підходу вчитель французької мови на курсах підвищення фахової кваліфікації займає позицію активного суб'єкта, що моделює й рефлексує власну навчальну діяльність. Зрозуміло, що це вимагає високого рівня знань, умінь і навичок викладача й належного рівня сформованості самостійності серед слухачів курсів у процесі пізнання нового для того, щоб цей процес і надалі був неперервним. Багато тут залежить і від бажання кожного вчителя французької мови покращувати фаховий рівень.

Більшість учених, зокрема Н. Асташкіна, Н. Гордєєва, Н. Завалко, А. Кирсанов, С. Корабльова, В. Нестеренко, які працюють над різними аспектами професійної перепідготовки педагогів у вищій школі, акцентують увагу на подальшому формуванні особистісних якостей, необхідних для успішного виконання професійно-педагогічної діяльності. Кожен учитель французької мови має усвідомити, що від його (її) бажання співпрацювати з методистом, викладачем кафедри вищого навчального закладу в індивідуальному порядку залежить не тільки майбутнє педагога, а й майбутнє його (її) учнів. Дослідники Н. Гейджан, О. Гребенюк, Т. Гребенюк, А. Остапенко, І. Унт значну увагу приділяють самовизначенню, самореалізації та самоактуалізації особистості.

Метою статті є висвітлення індивідуального підходу до вчителів французької мови в закладах післядипломної освіти.

Здійснений аналіз сучасних досліджень переконує нас у тому, що проблема індивідуального підходу й індивідуалізації усвідомлюється сьогодні як міждисциплінарна, її розроблення ведеться не тільки в педагогіці, а й у філософії, психології, філології, соціології. Тлумачення понять «індивідуальний підхід», «індивідуалізація» постійно змінюються, коригуються, адже змінюються суспільні відносини в житті. З точки зору французької філології, сучасних французьких енциклопедій, словників, індивідуальний підхід дорівнюється індивідуальному методу, який є «запрограмованою процедурою роботи з особистістю, що дозволяє досягти результату» [7, с. 546]. вчитель французький індивідуальний освітній

У педагогіці два вищезазначених терміни можуть трактуватися як комплекс систем, етапів, принципів, правил, процесів, стратегій, категорій, способів урахування особливостей вчителів французької мови. Змістовий аналіз визначень понять «індивідуальний підхід» та «індивідуалізація», що міститься в педагогічних автентичних дослідженнях, дозволяє нам визначити низку спільних положень. По-перше, ми виокремлюємо, що кожне з понять підкреслює його значущість. Індивідуальний підхід та індивідуалізація як явища є об'єктивними фактами, що мають вияв у реальному житті й освітньому процесі. Якщо їх розглядати як принципи, то вони пояснюють зміни, що відбуваються зі слухачем курсів - учителем французької мови, зокрема пов'язані з процесом курсової перепідготовки в закладах післядипломної педагогічної освіти. Індивідуальний підхід й індивідуалізація як сучасні стратегії фактично означають визначальну цінність конкретного педагога й указують шляхи до їхнього досягнення. По-друге, в індивідуальному підході спостерігається різний рівень акцентування на відборі найбільш вдалих, зрозумілих для вчителя французької мови форм, методів і прийомів навчання, тобто «зовнішнього» боку індивідуалізації, тих інтерактивних дій, що йдуть від лектора (методиста) до вчителя, а потім - від педагога до учня. По-третє, відбувається поступова зміна трактувань понять «індивідуальний підхід», «індивідуалізація» від визначення форм та засобів навчання слухачів курсів - учителів французької мови - до їхнього визначення як широкої перетворювальної діяльності, що відбувається з педагогами, позитивно впливає на них, збагачує їхній внутрішній світ [1].

Зміст і положення педагогіки індивідуальності розробляють у Франції науковці Л. Аллано, Ш. Андрійо, Р. Бурдонкль, Ф. Обрі, А. Прост, А. Ревершон; в Україні - дослідники О. Гребенюк, Т. Гребенюк, А. Остапенко та інші. Вищезазначений різновид педагогіки стверджує, що мета, педагогічні закономірності, засоби навчання мають відповідати не тільки потребам суспільства, а й конкретної людини з притаманним їй внутрішнім психологічним світом. На думку переважної більшості науковців, індивідуальний підхід й індивідуалізація є результатом інтровертної педагогічної дії, сукупністю всіх процесів саморозвитку.

Процеси формування нових уявлень про сутність індивідуалізації освіти пов'язуються із прийняттям і реалізацією в теорії та практиці педагогіки ідеї особистішої орієнтації педагогічного процесу. Це сприяє тому явищу, що слухач курсів підвищення кваліфікації - учитель французької мови - виявляє себе як особистість у своїй унікальності, прагнучи розкрити власний потенціал, який він має від природи.

Педагог, його особистість, неповторність, унікальність стає центром науково-педагогічних і науково-психологічних досліджень.

На особистістно зорієнтованій основі актуалізується проблема педагогічної взаємодії, принципи організації якої спрямовані на оптимізацію процесу розвиту суб'єктності вчителя, на подальший пошук перспектив і шляхів реалізації його індивідуального потенціалу.

Положення теорії педагогічної взаємодії між методистом, викладачем, з одного боку, та вчителем - з іншого - дозволяють розглядати її як педагогічну основу індивідуалізації професійної перепідготовки освітянина.

Сьогодні у психологічній літературі формуються різні підходи до визначення понять «індивідуальний підхід» та «індивідуалізація». Французькі психологи Ж. Бонне, Ш. Ройзман, Ж. Саломе, Ф. Фанже; українські дослідники Є. Ісаєв, В. Слободчиков, М. Холодна, В. Шадриков розглядають це питання в межах суб'єктно-суб'єктних відносин. Індивідуальний підхід - це насамперед суб'єктний підхід, і суб'єктивізм у цій справі не може не позначитися на становленні особистості вчителя як суб'єкта діяльності. Однак методист, лектор також перебуває під впливом цих відносин і тому вони теж не в стані покою, стагнації, нерухомості, а змінюються, й надалі формуються як унікальні, неповторні. Розмаїття підходів, думок до визначення понять свідчить про актуальність, важливість обраної теми, дає підстави для оновлення поглядів на зміст понять «індивідуальний підхід» та «індивідуалізація».

Змістовний аналіз наведених думок дозволяє дійти розуміння того, що розглядаючи питання взаємодії в площині «педагог ^ методист» або «педагог ^ викладач», бачимо вічну проблему між індивідуальними й суспільними інтересами. Зміни, що відбуваються під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, вимагають від слухача курсів - учителя французької мови - діяти більш активно та наполегливо, але суспільство, яке в нашому випадку представляє заклад післядипломної педагогічної освіти, апріорі не в змозі швидко перебудуватися, налаштуватися на нові потреби і вимоги вчителя. Це є аксіомою, оскільки заклад будь-якої освіти, де працюють десятки, а то й сотні працівників, - повільний, малорухомий, відзначається недиз'юнктивністю, і це вочевидь його серйозний мінус. Шляхи розв'язання суперечностей між індивідуальними й суспільними інтересами є складною та невирішеною соціально-філософською проблемою, яка безпосередньо стосується принципів організації професійної перепідготовки фахівця.

Індивідуальний підхід й індивідуалізація сприяють вирішенню частки проблем, пов'язаних із внутрішніми і зовнішніми суперечностями, між можливостями і здібностями особистості та вимоги мікропедагогічного й макропедагогічного середовища. Внутрішні суперечності пов'язані з невідповідністю між прагненнями і власними професійними можливостями педагога, зовнішні - з неузгодженістю між творчим потенціалом освітянина й необхідністю дотримання усталених канонів педагогічної діяльності. У ході розвитку особистості вчителя французької мови нам доводиться вирішувати не тільки зовнішні, безпосередньо соціально зумовлені суперечності між об'єктивною дійсністю й нею, а й внутрішні, «локалізовані у внутрішньому світі» [2].

Осмислення пріоритетних позицій, включених до поданих визначень, створює необхідні передумови для усвідомлення сутності індивідуального підходу й індивідуалізації та ставить питання про доцільність їхнього включення у практику перепідготовки педагогів. Усвідомлення слухачами курсів підвищення кваліфікації власної неповторності, індивідуальності відбувається через глибоке освоєння цінностей і досвіду. На початковій стадії цього процесу індивідуальний підхід слід розглядати як накопичення енергії, дії, що відбувається через освоєння освітянином професійних цінностей і досвіду на основі його включення в систему різнорівневих різноманітних зв'язків і відносин з усіма учасниками педагогічного процесу [4].

Для плідної співпраці у системі «педагог ^ методист», «педагог ^ викладач» освітянину треба мати особистішу готовність до таких інтерактивних дій, змобілізованість, гнучкість. Не останнє місце посідають і власні якості вчителя, серед яких домінантною є, на наш погляд, толерантність. Ми погоджуємося з багатьма науковцями, зокрема І. Богдановою, що такий вид співпраці нагадує певну систему, що відтворює взаємозв'язок трьох елементів і вольову активність (як самоналаштування на мобілізацію вольових зусиль), енергодійність (як самоналаштування на успішний результат діяльності) та емоційну стійкість (як самоналаштування на мобілізацію захисних резервів організму). Вольова активність при цьому розглядається у вигляді тимчасового психічного стану, що є оптимальною внутрішньою якістю, яка сприяє подоланню труднощів і непорозумінь. Цей стан характеризується такими показниками, як рішучість, зосередженість, уважність, контроль власних дій, активізація мисленнєвих процесів. Енергодійність вчителя французької мови як самоналаштування на успішний результат характеризується здатністю педагога зберегти власний енергетичний заряд і подальше бажання бути успішним у професійній діяльності. Цей стан має такі показники: здатність генерувати отриманий соціальний досвід, спроможність ділитися надбаннями у професійній сфері, уміння заряджати ідеями інших вчителів. Емоційна стійкість як самоналаштування на мобілізацію захисних резервів організму визначається індивідуальною відповідальністю педагога за свою свідомість, мислення, вчинки, волю. Цей стан характеризується здатністю до саморегуляції, інтроспекції, самодисципліни, самосвідомості.

Реалії сьогодення свідчать про те, що необхідна корекція дій в освітньому процесі в рамках вищого навчального закладу. Треба постійно шукати шляхів удосконалення цього процесу на основі закономірностей індивідуального розвитку особистості. Чи завжди педагог готовий до самостійного визначення своєї подальшої долі, змісту свого життя, чи мобілізує він свої зусилля та можливості, щоб і надалі успішно виконувати професійні обов'язки? Зрозуміло, що реалізація потреб й інтересів кожної людини з плином часу може змінюватися, відкладатися, доповнюватися, коригуватися, але будь-який стан особистої змобілізованості реалізується через можливість вибору індивідуальної траєкторії самоосвіти та розроблення індивідуальних стратегій саморозвитку; структурування різнорівневих видів і форм самостійної діяльності відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів і можливість вибору найбільш вдалих видів і форм самостійної роботи з урахуванням суб'єктного досвіду.

Внутрішня основа індивідуального підходу зумовлює цілісний характер індивідуального буття і полягає в умінні підпорядковувати свої бажання, прагнення єдиній меті. Індивідуалізація, що визначається як процес подальшого розвитку індивідуальності, сприяє набуттю слухачем курсів дедалі більшої самостійності й саморегулювання. Необхідною умовою індивідуалізації є подальше формування особистості з можливістю певних змін індивідуальної позиції кожного вчителя французької мови щодо обраної професії, а також здатності до нестандартних дій, гнучкості, мотивації та рефлексії.

Зважаючи на факт, що індивідуалізація є єдністю самореалізації та самосвідомості, вона стимулює прагнення людини до найбільш повного виявлення й розвитку своїх можливостей і здібностей, до пізнання власної природи, а також стимулює бажання віддавати отримані знання, набутий досвід, енергію. Фактично в закладах післядипломної педагогічної освіти це «рівність на вагах» того, що слухач курсів набуває й віддає; збалансованість вкладеної та надбаної енергії. Вкладені в слухача курсів зусилля з боку методиста, викладача компенсуються інформацією, яка надається вчителем науково-методичним працівникам вищих навчальних закладів про реальний стан справ у школах, ліцеях, гімназіях тощо.

Отже, індивідуальний підхід й індивідуалізація професійної перепідготовки адекватна індивідуальному освітньому потенціалу вчителя і системі соціальних цінностей, вимог і мети середовища, що його оточує. Індивідуалізація залучає до сфери уваги не тільки знання, уміння та навички фахівця, а й різнорівневі, різноманітні відносини і взаємодії, що притаманні цьому процесу. Розуміння індивідуалізації як динамічного процесу дозволяє нам виділити дві взаємопов'язані складові - «зовнішню» і «внутрішню», відповідно до яких шлях особистісного розвитку й саморозвитку вчителя французької мови полягає в переході від діяльності, яку організовує викладач, до її самоорганізації освітянином [5].

Це вимагає перегляду багатьох поглядів на реальні можливості кожного слухача курсів, який здатен підтвердити цінність вибору педагогічної професії тільки за умови глибокої особистої зацікавленості в певному виді діяльності та в органічній єдності з особистими цінностями. Відповідно кожен методист, лектор мусить навчитися бачити кожного слухача курсів з боку наявності в нього набору якостей, важливих для успіху в педагогічній діяльності, й у разі необхідності вчитися в цього слухача. Процес індивідуального підходу до професійної перепідготовки вчителів французької мови має бути орієнтований не тільки на подальший розвиток формально-логічних і когнітивно-діяльнісних структур, а й істотною мірою - на подальше становлення й закріплення ціннісно-смислових і суб'єктно-особистісних структур.

Таким чином, індивідуальний підхід й індивідуалізація освітнього процесу як педагогічна умова перепідготовки фахівців створює можливості для індивідуальних проявів слухачів курсів, а також для корекції освітнього процесу у вищому навчальному закладі та його вдосконалення на основі закономірностей індивідуального розвитку особистості [6].

Перспективи наших подальших досліджень вбачаємо у висвітленні ролі французьких інституцій на кшталт «Французького Альянсу» у процесі підвищення кваліфікації вчителів французької мови в закладах післядипломної педагогічної освіти.

Література

1. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. 3-тє вид., стер. / Н. П. Волкова. - К. : Академвидав, 2009. - 616 с.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І. М. Дичківська. - К. : Академвидав, 2004. - 352 с.

3. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. - К. : Ленвіт, 2003. - 273 с.

4. Нестеренко В. Індивідуалізація освітнього процесу як педагогічна умова... / В. Нестеренко // Педагогічний альманах : збірник наукових праць ; редкол. В. В. Кузьменко (голова) та ін. - Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014. - Випуск 22. - С. 97-104.

5. Фіцула М. Педагогіка : навч. посіб. вид. 2-ге, доп. / М. М. Фіцула. - К. : Академвидав, 2007. - 560 с.

6. Le Periscope [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://alliancefrancaise.com/.

7. Le Petit Larousse illustre. - Paris: Larousse, 1992. - P. 546.

Размещено на Allbest.ru