Реалізація потреб самовдосконалення майбутніх фахівців морського профілю в контексті ідей В. Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація потреб самовдосконалення майбутніх фахівців морського профілю в контексті ідей В. Сухомлинського

Ляшенко У.Ґ.

У статті розглядається проблема реалізації потреб самовдосконалення майбутніх фахівців морського профілю в контексті ідей В. Сухомлинського; акцентується увага на взаємозв'язку самовдосконалення особистості і правильної організації навчально-виховного процесу в морських закладах освіти; доведено, що найбільш ефективними шляхами самовдосконалення особистості будуть: позитивна мотивація курсантів, самоосвіта та самовиховання (розвиток яких залежатиме від відповідної науково-технічної бази та організаційної роботи навчального закладу) і використання викладачами рефлексивного підходу на заняттях з професійно орієнтованих дисциплін.

Ключові слова: позитивна мотивація, рефлексивний підхід, самовдосконалення, професійно-орієнтовані дисципліни, самоосвіта, самовиховання, курсант.

Процес становлення людини починається від її народження і ніколи не закінчується, процес формування людини як особистості та її розвиток починається від її усвідомлення своїх реальних внутрішніх і зовнішніх потреб та способів їх досягнення і закінчується лише тоді, коли в особистості зникають ці потреби.

Завданням освітніх закладів є всебічна та гармонійна підготовка особистості до усвідомлення та реалізації своїх потреб у суспільному житті. На початковому етапі входження в соціум (родина, дитячий садок) в особистості закладаються основи правил поведінки та базові елементарні знання. У подальшому (початкова, середня школа) у неї формується низка психологічних і матеріальних потреб, що мотивують її до оволодіння певним видом діяльності (у контексті навчання - професійної), тому вибір напрямку навчання, наполегливість і цілеспрямованість на заняттях у старшій школі відбуваються більш усвідомлено. Наявність мотивації до подальшого професійного навчання стає основною рушійною силою особистішої підготовки майбутнього фахівця.

Відповідно під час навчання у професійному закладі освіти майбутній фахівець уже має сформовані потреби, реалізація яких, на його думку, залежить від оволодіння цією професією. Проте процес професійного становлення відбувається не лише за рахунок засвоєння спеціальних фахових знань, умінь і навичок, а й за допомогою реалізації потреб самовдосконалення, для подання себе в більш вигідному професійному світлі, ніж конкуренти на ринку праці.

Реалізація потреб самовдосконалення майбутнім фахівцем була і є педагогічною проблемою як сучасності, так і минулого.

Аналіз наукових досліджень засвідчив, що феномен самовдосконалення як складний вид діяльності, який спрямований на формування себе як спеціаліста, розглядали такі вчені, як: І. Бех, Р. Бернс, М. Боришевський, М. Боуен, М. Дьяченко, Л. Кандыбович, С. Кандыбович, Г. Ковальов, І. Кон, Г. Костюк, А. Маслоу, Ю. Орлов, К. Роджерс, Л. Рувинський та ін.

Наукові засади самовдосконалення як процесу збагачення якостей особистості з урахуванням визнання її унікальності й цінності у своїх роботах тією чи іншою мірою висвітлювали Ш. Амонашвілі, Г. Балл, І. Бех, О. Бодальов, С. Гончаренко, М. Євтух,

Лозова, О. Савченко, А. Сущенко, А. Троцко, Л. Хомич та ін. Один із чинників розвитку особистості «самовдосконалення» вивчали основоположники вітчизняної педагогіки та психології Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Макаренко, Рубінштейн, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.

Трансформація суспільства і вимог до фахівця призводить до варіативності педагогічного навчання і виникнення різних педагогічних систем, декотрі з яких відходять у минуле як неефективні та непродуктивні, інші - стають базовими для сучасності, бо, використовуючи основні ідеї їх засновників, науковці тим самим прокладають шлях до подальшого розвитку освіти зокрема і суспільства загалом.

Серед ідей покращення якості освіти і, відповідно, задоволення потреб особистості у самореалізації, які є основними для нашого дослідження, є такі, що закладені ще в працях В. Сухомлинського. Видатного педагога хвилювали ідеї гуманізму: «усе освітнє життя має бути пройняте духом гуманності» [4, т. 4, с. 496], розкриття індивідуальних знань і нахилів «в учінні має бути індивідуалізація: і в змісті розумової праці (у характері завдань), і в часі» [4, т. 5, с. 340], ініціативності («добувати знання - означає відкривати істини, причинно-наслідкові й інші різноманітні зв'язки» [4, т. 5, с. 366]) і подальшого самовдосконалення «шлях від осмислювання фактів, речей, явищ до глибокого розуміння абстрактної істини (правила, формули, законів, істини) лежить через практичну роботу, що саме і є оволодінням знаннями» [4, т. 2, с. 456]. У зв'язку з цим метою статті є дослідження шляхів реалізації потреб самовдосконалення майбутніх фахівців морського профілю у контексті ідей В. Сухомлинського.

Для пошуку шляхів реалізації потреб самовдосконалення фахівців морського профілю необхідно насамперед визначити засоби самовдосконалення й особливості організаційно-виховного процесу в морських закладах освіти.

Самовдосконалення фахівця може здійснюватись засобами «активізації самоосвіти і самовиховання» [2, с. 280], де «самовиховання» реалізується у свідомій цілеспрямованій роботі особистості над своїми негативними рисами, що трактуються особистістю як недоліки з метою їх подальшого усунення і розвитку своїх позитивних характеристик. «Самоосвіта» реалізується у свідомій цілеспрямованій самостійній роботі над підвищенням рівня своєї освіченості за умов правильної її організації та наявності відповідних мотивів.

Організаційно-виховний процес у морських навчальних закладах побудований відповідно до вимог підготовки плавскладу і має у своїй сутності наближену до військової структуру з командирами рот і начальниками відділень, що стимулює дотримання курсантами статуту закладу освіти. Якщо поведінка курсанта не відповідає правилам навчального закладу, з ним проводиться виховна бесіда, що базується на основних ідеях педагога-гуманіста В. Сухомлинського, а саме через звернення до внутрішнього світу курсанта, виявлення причин такої поведінки і спільного пошуку шляхів її виправлення із залученням до процесу виховання батьків.

Основним предметом виховних зусиль педагога як організатора соціально- актуальної діяльності має стати переведення виховної мети в перспективу життя курсантів [1, с. 25]. Послідовність спрямованих виховних дій стимулює курсантів до самоаналізу та корегування своєї поведінки в майбутньому, що і є основними компонентами самовиховання.

Бажання в самоосвіті, так само як і в самовихованні, за В. Сухомлинським, не виникають самі по собі, а формуються наполегливою працею як викладачів, так і командирів. «Відкрити в кожній людині її задатки і здібності, дати їй щастя цікавої, інтелектуально повноцінної, творчої праці для суспільства, для щастя народу - таке завдання освіти» [6, с. 17]. рефлексивний самовдосконалення професійний дисципліна

У цьому контексті, для того щоб виявити те, що має бути усвідомлене й засвоєне, необхідно спиратись на рефлексивний підхід у своїй діяльності. Такий підхід показує викладачу реальний рівень оволодіння курсантами запланованими знаннями, вміннями і навичками, де рефлексія трактується як «самоаналіз, усвідомлення, оцінка умов та протікання власної діяльності» [2, с. 264], «аналіз власних дій і станів у процесі усвідомлення особою соціальних реалій при соціалізації, що спирається на життєвий досвід» [3, с. 321], і сенс рефлексії полягає у «переході неявного знання у наявне, формалізоване і логічно розподілене» [2, с. 265].

Рефлексія загалом визначається як процес, що здійснюється окремою людиною за усвідомлення результатів практичної діяльності. Оволодіння організаційними формами діяльності та механізмами рефлексії шляхом відповідних їм форм навчання (ділова гра, створення творчого середовища у групах) набуває широкого значення (В. Орлов).

Для формування й розвитку самоаналізу та усвідомлення результатів власної діяльності курсантом викладач на занятті має спиратись також на гуманістичний стиль взаємин, який В. Сухомлинський вважав основою самореалізації особистості, створювати умови для партнерства і колективної роботи. Аналізуючи навчальну діяльність підлітків у колективі, великий педагог вказував на взаємозв'язок колективного й особистого у їх житті, акцентував увагу на тому, що цей взаємозв'язок є більш складним і саме на цьому етапі «вони вчаться помічати особистості, кожна з яких, відрізняючись своїми особливостями, неповторністю своєї активності, розумом та здібностями, стає запорукою формування нового, значно функціональнішого колективу, об'єднаного спільними цілями і цінностями» [5, с. 202-203]. Урахувавши ці факти, система освіти виокремила нові ефективніші форми роботи - такі як парна або групова, де особистість може реалізовувати свій розумовий і творчий потенціал.

Наявність таких форм роботи дає змогу викладачеві і курсантам відійти від традиційної фронтальної роботи. Робота у парах і групах має свої значні переваги:

Курсанти не бояться і не соромляться помилятися (якщо під час парної або групової роботи інший курсант помітив помилку і виправив - це сприймається як взаємодопомога і легше запам'ятовується, на відміну від корекції викладачем, яка сприймається як зауваження).

Більше часу витрачається на обговорення й висловлення власних думок і дій щодо проблемної ситуації.

Основною метою постає повідомлення або отримання необхідної інформації в контексті навчальної теми, пошук спільних шляхів вирішення проблемної ситуації.

Можливість охопити всіх учасників навчальної діяльності (під час роботи в парах або групах викладач проводить моніторинг дискусій із навчальної теми і протягом цього має змогу контролювати правильність відповідей курсантів, при цьому не втручаючись у процес спілкування).

Спільна діяльність, таким чином, з одного боку, створює сприятливі умови для реалізації потреб курсанта у професійній підготовці, а з іншого - стимулює його до подальшої самоосвіти з метою удосконалення своїх відповідей у міжгруповій та міжпарній конкуренції на заняттях.

Стимулюючи курсантів до самоосвіти, морські навчальні заклади створюють усі необхідні умови для цього: відбувається впровадження новітніх інформаційних технологій у процес навчання (як аудиторного, так і позааудиторного); функціонують бібліотеки, що містять у собі майже всі фахові періодичні видання; існують музеї розвитку морської галузі і здобутків у ній; викладачами проводяться консультації не тільки з невстигаючими курсантами, але й з тими, хто бажає отримати більше інформації, що не міститься в підручниках, а є особистим досвідом викладача (переважна більшість викладачів морських закладів освіти - моряки з неоціненним досвідом роботи); створюються спеціальні тренажерні центри, де майбутні спеціалісти можуть закріпити свої знання на практиці, тощо.

Логіка розгляду шляхів реалізації потреб самовдосконалення морських спеціалістів вимагає розглянути найголовніший його засіб, а саме позитивну мотивацію курсанта до професійної діяльності, без якої не можлива опора й на самоосвіту та самовиховання. Як уже зазначалося, майбутній фахівець приходить до освітнього закладу з уже частково сформованою системою потреб, і основним мотивом стає оволодіння професією для їх реалізації, проте у процесі навчання може відбуватися переосмислення й переоцінка власних потреб і можливостей. Тому найважливішою умовою системи освіти морського навчального закладу є стимулювання позитивної мотивації до навчання протягом усього періоду оволодіння майбутньою професією, або, як зазначав В. Сухомлинський, «виховувати органічну потребу в самоосвіті, бажанні набувати знання протягом усього життя» [4, т. 4, с. 9].

Позитивна мотивація постає внутрішнім чинником розвитку професіоналізму та особистості, оскільки лише за умови високого рівня сформованості мотивації можливо організувати професійний розвиток майбутніх суднових фахівців. Позитивна мотивація має забезпечити підвищення мотивації майбутніх фахівців морського профілю до:

професійної діяльності в міжнародному середовищі;

розвитку фахових компетентностей;

навчально-пізнавальної та наукової діяльності;

самореалізації та саморозвитку;

самовдосконалення.

При цьому слід ураховувати, що мотивація майбутніх фахівців буде підвищуватися лише в тому випадку, коли робота курсанта буде приносити певні позитивні результати, задоволення, а це переважно залежить від організації та змістового наповнення навчального процесу, створення відповідної атмосфери, щоб максимально задіяти та зацікавити курсантів, оскільки, як зазначав В. Сухомлинський, «у багатьох розумних від природи, обдарованих дітей і підлітків інтерес до знань пробуджується лише тоді, коли їх рука, кінчики пальців включаються у творчу працю» [4, т. 2, с. 483].

Отже, шляхами реалізації потреб самовдосконалення фахівців морського профілю будуть такі: позитивна мотивація курсантів, самоосвіта та самовиховання (розвиток яких залежатиме від відповідної науково-технічної бази та організаційної роботи навчального закладу) і використання викладачами рефлексивного підходу на заняттях з професійно орієнтованих дисциплін.

Ця проблема є актуальною, а тому одним із перспективних напрямків дослідження вважаємо пошук оптимальних шляхів самовдосконалення майбутніх фахівців морського профілю під час занять з професійно орієнтованих дисциплін.

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості / І. Д. Бех // Особистісно орієнтований підхід: науково- практичні засади. - К. : Либідь, 2003. - 320 с.

2. Дьяченко М. И. Психологический словарь-справочник / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович, С. Л. Кандыбович. - М. : ИД Куприянова, 2009. - 456 с.

3. Словарь-справочник по педагогике / авт.-сост. В. А. Мижериков; под

4. общ. ред. П. И. Пидкасистого. - М. : ТЦ Сфера, 2004. - 448 с.

5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 т. - К. : Радянська школа, 1976-1978.

6. Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский; [сост. и авт. вступит. очерков С. Соловейчик]. - 2-е изд. - М. : Политиздат, 1975. - 272 с.

7. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. - К. : Рад. школа, 1977. - Т. 4. - С. 7-350.

Размещено на Allbest.ru