На сучасному етапі в дитячому та молодіжному середовищі набуває поширення малорухомий спосіб життя (комп'ютери, електронні ігри, перегляд телесеріалів тощо) і все більше переважають пасивні форми дозвілля, ризикована поведінка та різні форми залежності: алкоголь, наркотики, тютюнопаління і, як наслідок, зростають антигромадські вияви. У студентські роки складається світогляд особистості як основи майбутньої професійної діяльності, тому формування цінностей, норм і зразків поведінки здорового способу життя набуває особливого значення.

А. Титаренко зазначає, що у зв'язку з низкою сучасних проблем фізичне виховання повинно стати одним із пріоритетних напрямків освіти як важливий чинник у процесі формування навичок здорового способу життя підростаючого покоління [7, с.176]. Підвищення знань студентів про здоров'я і чинники, що впливають на нього, та формування в них ціннісного ставлення до здорової поведінки допоможуть не тільки зберегти, а навіть покращити показники здоров'я за період навчання у ВНЗ [4, с.79]. Визначено, що одним із найважливіших завдань навчального закладу є пропагування, виховання і навчання здоровому способу життя студентів, які в майбутньому зможуть забезпечити високий професіоналізм, незалежно від економічних, соціальних і психологічних ситуацій [3, с.57].

Доведено, що рухова активність є важливим чинником збереження працездатності, сприяє повній реалізації генетичної програми, збільшенню енергетичного потенціалу людини, функціональних ресурсів організму та тривалості життя. Автори наводить обсяги рухової активності, рекомендовані МОЗ України для окремих вікових категорій населення на тиждень: діти дошкільного віку - 21-28 год., діти шкільного віку - 14-21 год., студентська молодь - 10-14 год., службовці - 6-11 год., особи І зрілого віку - 8-12 год., особи ІІ зрілого віку - 7-10 год., особи похилого віку - 5-6 год. [6, с.90].

Недостатня культура правильного споживання харчових продуктів призвела до того, що від ожиріння в Україні страждає кожний восьмий чоловік і кожна шоста жінка, а надлишкову масу має майже половина населення [1, с.224]. Під час дослідження раціонального харчування студентів установлено, що більша частина студентів (64,7 %) уважають своє харчування нераціональним. Автори виявили недостатню інформованість студентів у питаннях правильного харчування та зазначають про необхідність проведення просвітницької роботи [5, с.83]. У дослідженні формування навичок здорового способу життя науковці показують, що 73,6 % студентської молоді незалежно від віку, статі і місця проживання вважають залежним стан здоров'я від якості харчування [2, с.119].

Мета статті полягає в обґрунтуванні значущості рухової активності і правильного харчування як складників здорового способу життя студентів і визначення шляхів реалізації окремих заходів у їх формуванні.

Стереотип поведінки людини в повсякденному житті з точки зору гігієни харчування, режиму, рухової активності тощо формується на основі аргументованих знань, які і є мотивацією здорового способу життя. Цінності здорового способу життя можна охарактеризувати як позитивний результат ведення здорового способу життя, що забезпечує єдність фізичних, психічних, духовних і соціальних потреб особистості.

В останні роки з'явилися наукові праці, пов'язані з вивченням проблем здоров'я і здорового способу життя в рамках утворювального процесу професійної школи: обговорюються загальні питання здоров'я студентської молоді; здійснюється аналіз поширення алкоголізму й наркоманії в молодіжному середовищі; досліджується вплив різних чинників на формування здорового способу життя студентів; вивчається характер і рівень валеологічних знань студентів; здійснюється пошук умов і засобів формування здорового способу життя молоді.

Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров'я, з виявом характерних рис у рівні культури суспільства й особи, місці здоров'я серед потреб людини, мотивації збереження і зміцнення здоров'я, настанові на довге здорове життя, навчанні засобам збереження і зміцнення здоров'я.

Сучасними медичними дослідженнями і клінічними експериментами доведено, що люди, які регулярно займаються фізичними вправами, зазнають певних "здорових" фізичних навантажень, значно рідше хворіють, мають високий імунітет, більш стійкі до впливу негативних чинників навколишнього середовища, фізичних і нервових перевантажень. Тобто практику регулярних фізичних навантажень і готовність до них організму також можна вважати одним із показників рівня фізичного розвитку і, відповідно, - фізичного здоров'я. Саме тому держава повинна докласти всіх зусиль, щоб усвідомлення важливості фізичної культури громадян набуло загального важливого значення, стало пріоритетним у процесі виховання дітей, закріплення здорового способу життя в молоді та підтримання його у зрілому віці.

У пропагандистській компанії здорового способу життя акцент звичайно припадає на підвищення рухової активності людини і недостатньо висвітлюється проблема харчування як складника здорового способу життя. Неправильне харчування викликає далекосяжні наслідки в когнітивному розвитку підлітка, що призводять зниження здатності до навчання, незадовільний концентрації уваги і, у підсумку, до зниження успішності.

Типова дієта підлітка охоплює солодкі газовані напої, піцу, чіпси і подібні продукти, містить недостатню кількість фруктів, овочів і продуктів із цільного зерна. Неправильне харчування призводить до того, що зростаючий організм не насичується необхідними поживними речовинами, і це може викликати такі проблеми, як: постійне запаморочення, підвищена стомлюваність, ослаблення імунної системи, руйнування зубів, проблеми з суглобами, крихкість кісток і високий ризик переломів, низькорослість тощо.

Режим правильного харчування передбачає триразовий прийом їжі також два додаткових прийоми їжі з періодичністю у три години. За півгодини до прийому їжі рекомендується вжити одну склянку води. На сніданок, наприклад, може бути сто грамів кисломолочного сиру. Обід складається з трьох рівних частин: білки (м'ясо варене), вуглеводи (крупнозернисті каші), клітковина (салат зі свіжих овочів). Додаткові прийоми їжі можуть бути з одного продукту, таких як: склянка молока, варене яйце, сухофрукти, горіхи тощо. Денний прийом білків, вуглеводів і жирів бажано мати у такому співвідношенні: 40 % - 40 % - 20 %. Жири рекомендується вживати не в чистому вигляді, а як складник продуктів харчування, рослинну олію за значущістю: нерафіновану оливкову, кунжутну, лляну, нерафіновану соняшникову як компонент до салатів. Правильне харчування передбачає виключення з раціону харчування смаженої їжі (заміна їх печеною), фастфудів і продуктів, що мають довготривалий термін зберігання.

Води організм повинен отримувати більше всього - 30 мл /кг ваги. Фрукти - овочі: п'ять порцій різних видів, приблизно 1 кг.

Зернові: шість порцій (порція - жменя): три порції каші і три шматочки хліба. Протеїни - одна порція: м'ясо (яловичина, кролик, куряче, риба), яйця, молоко. Жири: тверді жири рекомендується не більше 1-3 разів на тиждень. Солодощі: чим менше, тим краще, ідеально - заміна їх на сухофрукти.

У забезпеченні поширення і вивчення теоретичного матеріалу з формування навичок здорового способу життя, а зокрема, рухової активності і правильного харчування у Криворізькому коледжі економіки та управління ДВНЗ "КНЕУ ім. В. Гетьмана" упроваджено використання групи в соціальній мережі "Циклова комісія з фізичного виховання". Студентам, за бажанням, було запропоновано нотування власних фізичних і психічних станів у динаміці змін під впливом фізичного навантаження й застосування збалансованого харчування, а самостійний аналіз таких змін було визначено як провідний критерій оцінювання успіхів у навчанні. На початку семестру студентам було поставлено завдання письмово розробити перспективний план власного фізичного вдосконалення, з самостійним визначенням мети та завдань, які мали б забезпечити динаміку позитивних змін результатів самоконтролю занять фізичними вправам порівняно з попереднім семестром. Аналіз отриманих результатів показав підвищення рівня фізичної і теоретичної підготовленості студентів, а також усвідомленості й зацікавленості в питаннях формування навичок здорового способу життя.

Література