Ілюзія успіху, або раби чужої методики?

Размещено на http://allbest.ru

2

УДК 37.091.64

Ілюзія успіху, або раби чужої методики?

О.М. Матвієць, учитель

Пирогівської загальноосвітньої школи І--III ступенів

Глобинського району Полтавської області

«Дочекалися нарешті! Вони прилетіли! Гості спустилися на нашу, українську землю. Ми - не самотні у безмежному Всесвіті... Я до нестями залюблений у наукову фантастику, і ладен бігти стрімголов, аби бути одним із перших, хто зустрінеться з представниками далеких галактичних світів. Та годі! Ніколи розмірковувати над тим, як я буду з ними спілкуватися. Треба бігти до “братів по розуму”... Ось і вони, чудернацькі, зовсім не схожі на землян. А їхній зореліт - щось незбагненне... Описувати їх не буду через брак часу. Чую їхні перші звуки - їхні голоси. Я їх розумію, бо вони звертаються до нас грамотною англійською мовою. А радий, що володію нею і можу зрозуміти те, що вони хочуть. їм треба розповісти про Україну і світ... Але терзає думка: чому космічні прибульці з таким нечуваним інтелектом не спроможні опанувати українську мову.».

Цю віртуальну ситуацію заклали фантазери-чиновники освітнього міністерства у двох білетах для державної підсумкової атестації (ДПА) у 9 класі у 2015 р.: учень повинен розповісти про нашу державу і світ високоінтелектуальним істотам, які щойно опинилися на нашій землі, англійською! А як бути тим, хто вивчає в школі цю мову вже впродовж 11 років, але так і не навчився складати прості речення?

Я анітрохи не здивувався, що, за результатами зовнішнього незалежного оцінювання 2014 р., із 70 тисяч випускників, які виявили бажання складати тести з англійської мови, лише 780 учасників набрали найбільшу кількість (200) балів. Зрозуміло: ті декілька сотень відмінників, які успішно склали ЗНО, закінчили школи та інші середні навчальні заклади, де цей навчальний предмет вони вивчали мало не щодня (і не один урок на день) та й ще на додачу мали домашніх репетиторів.

Вражає те, що велика кількість випускників не спромоглася (відмовилася) написати англійською мовою невеличкі твори обсягом кілька речень. А скільки сотень тисяч юнаків і юнок за всі роки вивчення її у школі так і не навчилися нею говорити і не знають, як правильно скласти нескладне питання чи дати просту відповідь!

Ось так розвіялася ілюзія успіху навчання за сучасними підручниками з іноземних мов, які провідний спеціаліст управління змісту освіти Міністерства осві ти і науки Оксана Коваленко ще десять років тому анонсувала в статті „Вітчизняні підручники будуть найкращими!” (газета „Освіта України, № 15 від 22 лютого 2005 р.). Тому можна вважати, що десятирічна апробація “найкращих підручників” закінчилася крахом.

Виникають питання: де досягнення і чому стався цей жахливий колапс в освіті, адже навчання англійської проводилося за новітніми шкільними підручниками, які рекомендувало Міністерство освіти і науки і які були видані за державний кошт? Багаторічний досвід навчання дітей у середній школі дає мені право оцінити результативність тих методик, які примушували вчителів упроваджувати безальтернативні міністерські підручники.

Ретроспектива українських підручників з англійської мови: симптоми песимізму

Спочатку в незалежній Україні з'явилися перші підручники англійської мови (В. М. Плахотника і Р. Ю. Мартинової), які друкувалися впродовж десяти років мільйонними тиражами державним коштом і були розраховані лише на зубріння - учні мусили відтворити на уроці вже готовий переклад слів, словосполучень і речень, вміщений поруч у підручнику, а не думати над тим, як правильно їх перекласти. На уроках опрацьовувалися одна за одною „розмовні теми”, але вони не давали учням радості успіху від пізнання мови. Теми забувалися, а одержані дітьми знання „мертвіли” і не викликали в них бажання глибше опановувати іноземну мову шляхом читання художньої літератури в оригіналі.

Із перших же уроків за тими підручники мені і моїм колегам було зрозуміло, що вони не можуть дати учням належних, якісних знань. Були надії, що після першої невдалої спроби зі шкільними підручниками Міністерство освіти і науки розбереться зі своїми проблемами. Проте, на жаль, цього не сталося. У 2002 р. в школах України з'явився один з анонсованих „найкращих” сучасних підручників англійської мови - підручник О.Д. Карп'юк.

Згідно з новими навчальними програмами, учні 12 класу мусили вільно володіти однією або декількома іноземними мовами і, як стверджували міністерські чиновники, „у програмі чітко визначена орієнтація на потреби учня, який живе тим, що його оточує, - мотивація учнів через відпобідність віку та інтересам”. Насправді ж ніякої орієнтації на потреби учня у підручнику О.Д. Карп'юк не виявилося, бо при формуванні навчального змісту та технології проведення уроків авторка підручника для молодшого шкільного віку порушила основні вимоги до методології створення підручників, а саме: вправи не є простими, зрозумілими і цікавими; завдання не відповідають умінням учнів: обсяг навчального матеріалу часто непосильний і не стимулює розвиток їх пізнавальних інтересів.

Замість того, щоб спочатку навчити першачків читати і писати букви алфавіту та слова за правилами читання, а потім - окремі речення, а пізніше - тексти, учителі примушують школяриків за „найкращими” підручниками без кінця повторювати (щоб врешті-решт ті запам'ятали) малозрозумілі для них фрази та примітивні, тупенькі пісеньки-віршики. (Читати ті чужоземні слова школярики не вміють, бо ще не вивчали елементарного: букв англійського алфавіту!). Іноді учні не розуміють того, що саме вони промовляють. Учитель змушений спочатку прочитати і перекласти для них текст складеної авторкою безглуздої пісні, а потім проспівати її з ними лише на одному уроці, не знаючи навіть її мелодії! На наступних уроках підручник пропонує інші вірші та пісні. Ілюзією є те, що учні початкової школи, словами авторки підручників, „легко усмоктують мовленнєві зразки” іноземної мови.

Ця методика нелегко дається вчителю і учням. Пам'ять дітей молодшого шкільного віку для усного мовлення іноземною мовою ще слабка. Тому батьки (і дехто з учителів) записують на листочках-«підказ- ках» українськими буквами ті речення, щоб їхні діти змогли визубрити. (Пригадайте гадалку-каламбур своїх дитячих років: „Ене-бене-рес, квінтер-пантер-жес, ене-бене-раба, квінтер-пантер-жаба”, у якій зрозумілим є лише одне слово, а решта - ні).

Замість мовленнєвої діяльності (вивчення основ мови) учителів скеровують організовувати на уроках ігри та пісні з рухами, „що спираються на практичні дії молодших школярів (завдання з малюванням, розфарбовуванням, різанням, приклеюванням тощо)”. Але ж у навчальному плані для таких практичних дій відведені інші уроки - уроки образотворчого мистецтва та уроки фізичної культури!

Як вказує Оксана Коваленко, перевага мусить надаватися у с н и м, а не письмовим (?!) вправам, „оскільки другокласники ще не набули стійких умінь механічного письма рідною мовою”. Але ж для того, щоб набути стійкі уміння механічного письма, учням потрібно розвивати їх - писати вправи на кожному уроці! (І про що можуть учні говорити на уроках англійської мови, якщо вони знають лише декілька англійських слів і не володіють граматикою?)

Вважаю, що читання і письмо були й залишаються надійною опорою для вивчення будь-якої мови: щоб про що-небудь говорити - потрібно багато знати, а щоб знати - треба багато читати. На минулорічних літніх канікулах одна бабуся привела до мене свою внучку-другокласницю (тямуще дівчатко), яка навчається у міській школі, з проханням навчити її читати (бо, каже, що вчителька кричить на її внучку, а та плаче). Ця проблема виникла, на мій погляд, через те, що вчителька тієї дівчинки впроваджує чужу методику „найкращого” підручника.

Учні змушені постійно зубрити речення і фрази у сплетінні незрозумілих для них різночасових граматичних структур, бо, як вважає провідний спеціаліст Міністерства освіти і науки, учні молодшого віку „не готові сприймати правила, пояснення, абстрактні розмови про закони мови”. Але ж граматику вчитель може зробити не абстрактною, без розмов про закони мови! Досить легко можна навчити школяриків складати прості речення, які допоможуть усвідомленому засвоєнню ними граматики від самого початку.

Авторка постійно у полоні ілюзії, що на уроках усі школярі досить легко оволодіють мовою, користуючись її підручниками. Насичуючи останні все новим і новим навчальним матеріалом без урахування рівня засвоєння його учнями та вважаючи, що у пам'ять школярів можна досить легко напхати все і відразу, вона нав'язує учням та вчителям нещадний темп проведення уроків, свідомо порушуючи основний дидактичний принцип навчання школярів: із поступовим ускладненням. До уваги не береться те, що учні потребують більше часу, аби осмислити і засвоїти навчальний матеріал іноземною мовою. Вказані підручники не є особистісно орієнтованими!

І як би вчитель не планував свої уроки за завданнями підручників, він використовує лише той незначний його обсяг, який учні реально спроможні осилити. Учитель змушений пропускати десятки вправ, бо вони нецікаві для учнів і потребують багато часу на їх виконання. Завдання для роботи в групах залишаються не виконаними. Відтак щороку прогалина у знаннях школярів стає дедалі глибшою і ширшою в старших класах. “Точка неповернення” пройдена, і з низькою якістю знань, одержаних у середніх класах, учні просто “досиджують” школу, щоб одержати свідоцтво про середню освіту. Яка ж тут ефективність навчального процесу?

Учитель, на якого покладена велика відповідальність навчити учнів, знає те, чого не знають міністерські чиновники. Він знає, який темп потрібен для опрацювання того чи іншого матеріалу, коли його вивчати й скільки на це відвести часу, щоб результати були кращими, значно кращими.

Англійська мова - не єдиний навчальний предмет у школі. І шкільні підручники мусять допомагати учню, берегти його час. Навіщо подавати у підручниках пояснення граматики англійською мовою, якщо учні її не розуміють і вчителям доводиться їм роз'яснювати її українською мовою? (До речі, як і в есересерівських підручниках, граматика “загнана” в довідник наприкінці підручника замість того, щоб учні мали потрібну кількість граматичних вправ, які б сприяли навчанню).

Примітивні тексти з нудними сюжетами, незграбно складені авторами підручників (часто з грубими граматичними та лексичними помилками, що свідчить про брак у них знань теорії перекладу) не спонукають учнів до вивчення іноземної мови. Не дають користі й тексти інформативного характеру, не викликаючи ані емоцій, ані почуттів. Підручники без душі!

У них зовсім зовсім немає пізнавальних текстів і вправ про флору і фауну Землі, ніби їх зовсім не існує. А навіщо дедалі щільніше «натоптувати» у підручники важкі для запам'ятовування рідко вживані слова замість сотні тисяч простих і часто вживаних слів, які залишаються осторонь?

Самі автори підручників ніяк не можуть втямити, де має бути чітка межа між підручниками академічного та профільного рівня, де знання - для шкіл, а де - для університетів. Між авторами триває змагання: хто дужче ускладнить матеріал і побільше закрутить головоломок у підручнику. Те, що ткнули школярам, припинило бути підручниками для шкіл. Замість навчання влаштовується безперервне тестування (як висловився мій колега, “натаскування”) учнів для ДПА та ЗНО. Замість сприймання суцільних текстів учні застрягають над вправами-текстами, у яких пропущені слова (зазвичай це нова лексика).

Про яку жагу до знань можна говорити? Оцінка для багатьох учнів уже не мотиватор для якісного навчання. (Дехто з них уже навчився красти чужі реферати з Інтернету і видавати їх за власну роботу. Є і такі, які, стоячи за спиною вчительки, “читають напам'ять” вірш з екрана мобільного телефона). Щороку десятки тисяч випускників шкіл, які не мають навіть елементарних знань з англійської мови, одержують атестати з оцінками, що не відповідають дійсності! І директори шкіл добре знають, що ті оцінки - “липові”.

Чиновники освітнього міністерства склали для вчителів іноземних мов табли ці з “надійними і адекватними вимірниками вмінь і знань” для оцінювання навчальних досягнень учнів (із поясненням, що “система оцінювання має мотивуючий, а не караючий учня чи вчителя характер”): скільки балів, кому і за що вчитель має виставити - які мовленнєві вміння повинен мати учень і скількох помилок він може припуститися при виставленні того чи іншого бала.

Ці критерії настільки високі, що вчителі просто їх ігнорують (інакше буде багато невстигаючих, а це не сподобається ані шкільній адміністрації, ані самим учням, ані їхнім батькам). Винним в такому чесному оцінюванні (і, зрозуміло, неякісному навчанні школярів) завжди визнають учителя. Спотворює реальне бачення того, що справді відбувається в шкільній освіті, її проблеми і шляхи їх вирішення, «тиха сапа» шкільних адміністрацій. Під її контролем учителів змусили записувати в класні журнали, що вони навчають учнів із „найкращих” підручників, за якими їх зобов'язали навчати освітні чиновники.

Невідкладною вимогою нашого часу є нещадне викорінення в школах такого ганебного явища, як окозамилювання та “освітня дідівщина”: коли для створення високого рейтингу своїх навчальних установ у районі адміністрації шкіл (які чомусь вважають школи своєю власністю) чинять свідомий тиск на вчителів, щоб ті виставляли учням вищі бали. Часто це твориться за зачиненими дверима директорського кабінету.

Ще не так давно в областях роз'їжджали міністерські бригади, які перевіряли, якими підручниками в шкільних бібліотеках і навчальних кабінетах на уроках користувалися вчителі та учні шкіл. Різниця між забороненими ними для використання підручниками і тими, які були дозволені міністерством, складала лише декілька років! Учителі були змушені приховувати (не виставляти напоказ) підручники, де, на їхню думку, навчальний матеріал подано в доступний та зрозумілий спосіб, який сприяє його ефективному засвоєнню.

«Із якою метою так легко списувалася навчальна література, на випуск якої були витрачені великі суми державних грошей?» - запитаєте. Щоб “свої” видавництва мали від цього зиск, одержавши державне замовлення на випуск нових підручників.

Альтернативний шлях

Летять роки, проте прогресу за “найкращими” підручниками, які порушують основні методологічні принципи, немає. І ніколи бути не може! Бо замість радісно-пізнавального заглиблення в царину англомовної літератури вони пропонують нудотно-сіре чтиво, яке позбавлене живої думки і яке не викликає в учнів інтересу до вивчення мови. Вихід із цього ганебного становища є і він досить простий: дайте учителю право творити!

Краса мови, її перлина і душа - література. Пізнати мову і світ із поступовим поринанням учнів в англомовну літературу (невичерпне джерело інформації) - шлях ефективного і захопливого опанування англійської мови. Для підлітків англійською мовою написано десятки тисяч різножанрових художніх творів різноманітної тематики. Скільки цікавої інформації мовою оригіналу, уривків з англомовних фільмів та пісень з Інтернету може використати вчитель, щоб зробити навчальний процес насправді особистісно орієнтованим!

На відміну від примусових методик, коли учні „засвоюють” ту чи іншу сферу спілкування, визубривши текст-тему, читання нового, цікавого і захопливого з подальшим обговоренням дає для пам'яті підлітка більше, розвиває його уяву і мислення, торкається його почуттів, викликає емоції та переживання, приносить естетичну насолоду і сприяє духовному розвитку. І в учня з'являється бажання читати більше. (Якість говоріння школярів рідною мовою прямо залежить від того, як багато вони читають).

Мисленнєво-мовленнєва діяльність учнів, крім пошуку та відбору інформації, спрямована на осмислення та критичний аналіз прочитаного - вони порівнюють і зіставляють (слова і вчинки дійових осіб), встановлюють причинно-наслідкові зв'язки), узагальнюють, а також обґрунтовують особисте ставлення до того, що прочитали.

Читаючи літературні твори, школярі заглиблюються у мову, досліджують її - звертають увагу на різноманітність вживання граматичних часів і способів словотворення, збагачують своє мовлення порівняннями, епітетами та прислів'ями. При цьому засвоєння лексичного та граматичного матеріалу відбувається невимушено. Усувається також однобокість у поданні навчального матеріалу (коли підручники з англійської мови перетворюються на підручники з історії чи географії з нудним енциклопедичним переліком фактів і подій, позбавленим живої думки, які не викликають в учнів пізнавального інтересу).

Говоріння стає усвідомленим, коли учні починають складати й апробовувати власні речення (а не лише відтворювати мовні зразки). Читання та обговорення художньої та науково-пізнавальної літератури, газетних і журнальних статей в оригіналі веде до збільшення обсягу й урізноманітнення висловлювань учнів і робить навчання більш усвідомленим, активним, творчим. англійський дидактичний підручник мова

Учні можуть досить легко опанувати іноземну мову, відповівши на сотні і сотні тисяч різноманітних питань (яких, на жаль, немає у підручниках, але які можуть скласти і вчитель, і його учні).

Учитель, який змушений “мавпувати” чужу методику, не є вільним творцем власної - він позбавлений морального задоволення від досягнутих ним і його учнями хороших результатів.

Авторитаризм в освіті позбавив учителя можливості творити, досягати вершин майстерності - зобов'язав усіх дружно іти одним-єдиним шляхом, як велять їм „згори”. Це стосується навіть тих, хто має 25-40-річний педагогічний досвід.

Принишкла вчительська громада. Вона самовіддано і покірно тягне важкого освітнього воза, на якому “возсідають” міністерські погоничі: “Но!”, “Тпру!”, “Куди пішли?” “Сіячі розумного, доброго й вічного” і далі лишаються у міністерській кабалі рабами чужих методик, людьми невільними. Допоки?

Добре розумію юну вчительку англійської мови Жанну Анатоліївну, яка рік тому закінчила педагогічний університет і яка, побідкавшись, як вона буде навчати школяриків за „найкращими” підручниками, прийняла для себе правильне рішення: відійти від того, що, на її думку, робить її рабою; готує і роздає навчальні матеріали для учнів, які є насправді кращими - зрозумілими і особистісно орієнтованими.

Література

1. Карп'юк О.Д. Англійська мова - 2 клас / О.Д. Карп'юк. - К. : Навчальна книга, 2002. - 146 с.

2. Коваленко О. Вітчизняні підручники будуть найкращими! / О. Коваленко // Освіта України. - № 15, 22 лютого 2005 року. С. 126-128.

3. Коваленко О. Про вивчення іноземних мов у 2002/2003 навчальному році / О. Коваленко // Початкова школа. - 2002. - № 7. - С. 4-5.

4. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Англійська мова, 2-12 класи. - К.: Шкільний світ, 2001. - 44 с.

5. Плахотник В. М. Англійська мова -

Анотація

УДК 37.091.64

Ілюзія успіху, або раби чужої методики? Матвієць Олександр Миколайович, учитель Пирогівської загальноосвітньої школи І--III ступенів Глобинського району Полтавської області

Результати зовнішнього незалежного оцінювання 2014 р. в Україні засвідчують, що десятки тисяч випускників шкіл, які навчалися за новітніми шкільними підручниками, не мають належних, якісних знань з англійської мови. На думку автора, підручники, анонсовані як “найкращі”, не є особистісно орієнтованими і не забезпечують ефективного навчання. Тексти-вправи інформативного характеру не викликають у школярів емоцій і почуттів; обсяг навчального матеріалу не стимулює розвиток пізнавальних інтересів учнів; критерії оцінювання навчальних досягнень учнів є занадто високими і не відповідають їх можливостям. Реальний стан того, що справді відбувається в шкільній освіті, спотворюють окозамилювання та “освітня дідівщина” (коли адміністрації шкіл тиснуть на вчителів, щоб ті виставляли учням вищі бали). Авторитаризм в освіті позбавив учителя можливості творити і досягати вершин педагогічної майстерності.

Автор пропонує опановувати мову шляхом поступового поринання учнів у царину англомовної літератури, що є гарною мотивацією для радісно-пізнавального навчання.

Ключові слова: шкільна освіта, підручники з англійської мови, методологія, дидактичний принцип, методика, ефективність навчального процесу, особистістно орієнтований, мотивація, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання, авторитаризм в освіті, “освітня дідівщина”, педагогічна майстерність.

Аннотация

Иллюзия успеха, или Рабы чужой методики? Матвиец А.Н.

Результаты внешнего независимого оценивания 2014 г. в Украине показывают, что десятки тысяч выпускников школ, которые учились по новейшим школьным учебникам, не имеют надлежащих, качественных знаний по английскому языку. По мнению автора, учебники, анонсированные как “лучшие”, не являются личностно ориентированными и не обеспечивают эффективного обучения. Тексты-упражнения информативного характера не вызывают у учащихся эмоций и чувств, объем учебного материала не стимулирует развития их познавательных интересов; критерии оценивания учебных достижений слишком высокие и не отвечают возможностям детей. Реальное положение того, что действительно происходит в школьном образовании, искажают очковтирательство и “образовательная дедовщина” (когда администрации школ оказывает давление на учителей, чтобы те выставляли ученикам высшие баллы). Авторитаризм в образовании лишил учителя возможности творить и достигать вершин педагогического мастерства. Автор предлагает овладевать языком путем постепенного погружения учащихся в сферу англоязычной литературы, что является хорошей мотивацией для радостно-познавательного обучения.

Ключевые слова: школьное образование, учебники английского языка, методология, дидактический принцип, методика, эффективность учебного процесса, личностно ориентированный, мотивация, государственная итоговая аттестация, внешнее независимое оценивание, авторитаризм в образовании, “дедовщина в учительском коллективе”, педагогическое мастерство.

Annotation

Illusion of Success or Slaves of Strange Methods? Matviyets A. N.

The results of external independent evaluation in 2014 show that tens of thousands of school- leavers who studied using the latest textbooks, have not got appropriate, high-quality knowledge of English. According to the author, books, announced to be “the best” are not personality-oriented and they do not provide effective teaching and learning. Informative texts-exer- cises evoke neither emotions nor feelings. The amount of educational material does not stimulate the development of cognitive interests of students. The criteria for assessment of students' achievements are too high and they do not meet students'.capacity. Fraud and “teaching staff bullying” (when the school administration puts pressure on teachers so that they should give their students higher scores) distort the real state of what is really happening in school education. Authoritarianism in education has denied teachers the possibility to create and to reach the heights of pedagogical skills.

The author proposes to teach the language by gradually plunging students into the realm of English literature, which is a good motivation for joy and educational training.

Keywords: school education, English language textbooks, methodology, didactic principles, methods, efficiency of educational process, personality-oriented, motivation, state final examination, external independent evaluation, authoritarianism in education, “teaching staff bullying”, pedagogical skills.

Размещено на Allbest.ru