Роль педагогічної практики у формуванні фахової компетенції студентів-філологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль педагогічної практики у формуванні фахової компетенції студентів-філологів

Постановка проблеми

Педагогічна практика у вищому навчальному закладі є важливою ланкою у системі підготовки вчителя до практичної діяльності в загальноосвітніх закладах різних типів.

Вона є зв'язком між теоретичним навчанням і майбутньою самостійною роботою в школі.

У процесі практики закріплюються та поглиблюються теоретичні знання, набуті під час навчання, виробляються професійні вміння і навички, розвиваються педагогічне мислення та творчі здібності, інтенсифікується процес формування професійно-особистісних якостей.

Педагогічна практика сприяє активному формуванню професійної спрямованості мислення та діяльності майбутніх учителів, розвитку поваги й любові до педагогічної професії і до дітей.

Мета статті - розглянути концептуальні завдання всіх видів педагогічної практики студентів-філологів, що сприяють формуванню фахових умінь і навичок.

Працюючи над дослідженням програм практик, ми орієнтувалися на такі документи: Конституція України (1996), Закон України «Про освіту» (1991), Закон України «Про вищу освіту», Державна програма «Учитель» (І997), Концепція педагогічної освіти (1998), Національна доктрина розвитку освіти у XXI столітті (2001), Концепція літературної освіти (2011), Положення про проведення практики студентів вищих педагогічних навчальних закладів України (2005), положення щодо вимог до професійної компетентності випускників педагогічних вищих навчальних закладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У наш час, коли перед всіма ланками освіти поставлені складні відповідальні завдання у підготовці конкурентоспроможних фахівців, шляхи для їхньої успішної реалізації знаходимо у численних працях вітчизняних і зарубіжних учених. Проблемам організації педагогічних практик присвячено праці вітчизняних методистів В. Дороз, О.Куцевол, Л. Мірошниченко, Є. Пасічника, Б. Степанишина, Г. Токмань, Ф. Штейнбук та інших.

Виклад основного матеріалу дослідження

Професійно-педагогічна компетентність учителя передбачає наявність уміння налагоджувати продуктивну взаємодію літературознавчої, лінгвістичної, психологічної, педагогічної, дидактичної, методичної, комунікативної складових. Практикаповинна мати навчальний і розвивальний характер. Вона має сприяти виробленню у студента індивідуального педагогічного стилю. Основними видами діяльності мають бути творча та дослідницька.

Керівництво практикою базується на діалогічній основі. Діалогізм визначає характер спілкування на всіх рівнях практики: студент - учень, студент - учитель, студент - викладач, студент - керівник практики, студент - представники адміністрації школи. Оскільки однією з головних проблем практики є проблема ефективності спілкування, необхідно посилити комунікативну складову у програмах практики.

Студенту-практиканту необхідно пам'ятати, що навчання мови й літератури дає змогу учням глибше пізнати закони природи і суспільного розвитку, ширше ознайомитися з досягненнями світової культури, розвитком вітчизняної науки та мистецтва.

Мета шкільного курсу української мови та літератури полягає в тому, щоб забезпечити лінгвістичну та теоретико-літератур- ну освіту кожному випускникові загальноосвітньої школи, навчати школярів досконало володіти мовою, виховувати інтерес до художньої літератури, формувати потяг до знань, уміння бачити прекрасне. Поряд із вирішенням цих завдань на уроках української словесності здійснюється формування світогляду, переконань. Школярі вчаться робити самостійні висновки й узагальнення, удосконалюють культуру мовлення.

Мета курсу літератури підпорядкована завданням, які стоять перед системою освіти: бути людинознавством, тобто чинником пізнання й самопізнання людей, що органічно зумовлює формування естетичних смаків, переконань, ідеалів школярів, багатства їхнього емоційно-інтелектуального світу як основи формування суспільно- гуманістичних, громадянсько-патріотичних переконань та ідеалів, жаги творення, жит- тєбудівної волі, спроможності робити благородний життєвий вибір на засадах етики й естетики, совісті, честі, права, демократизму і гуманізму. Вища мета літератури -- формувати покоління людей, спроможних гідно представляти себе і свій народ у світовій цивілізації та культурі, здійснюючи тим самим визначену природою власну й національно-державну історичну місію.

Під час педагогічної практики студент- практикант повинен оволодіти основами конструктивно-планувальних, комунікатив- но-навчаючих, організаційних і дослідницьких умінь, реалізувати їх в умовах самостійної роботи.

Конструктивно-планувальні, вміння:

а)складати плани-конспекти окремих уроків та серії уроків за темою з урахуванням різних умов навчання (середній або старший) і рівня підготовки учнів; визначати цілі та завдання кожного уроку з урахуванням етапу навчання;

б)обирати ефективні прийоми досягнення сформульованих цілей з урахуванням вікових особливостей учнів за етапом навчання;

в)визначати типи вправ і послідовність їх виконання згідно з етапами оволодіння учнями мовленнєвими вміннями та навичками, а також урахуванням труднощів засвоєння навчального матеріалу і рівня підготовленості школярів;

г)використовувати реальні та проектувати навчальні мовленнєві ситуації, а також відповідний їм мовленнєвий матеріал для сприймання та засвоєння мовних одиниць, що вивчаються, та їхнє застосування в мовленнєвій діяльності;

ґ) проектувати та створювати необхідні наочні посібники й технічні засоби навчання для проведення уроків;

д)складати план і сценарій позакласного заходу з української мови.

Комунікативно-навчальні вміння:

а)встановлювати та підтримувати різноманітні мовленнєві контакти: учитель - клас, учитель - учень, учень - учень тощо;

б)визначати об'єкти контролю мовленнєвої діяльності школярів і добирати відповідні їм методичні прийоми, в тому числі тестові завдання;

в)виправляти помилки учнів, розуміти їхній характер і використовувати мовленнєвий спосіб виправлення (перепитування, зорова, вербальна та схематична наочність, екстралінгвістичні засоби тощо).

Організаційні вміння:

а)організовувати виконання накресленого плану;

б)забезпечувати мовленнєву діяльність учнів на уроках української мови;

в)вносити методично виправдані корективи у плани-конспекти уроків з урахуванням умов навчання;

г)навчати учнів найбільш раціональних прийомів самостійної роботи;

ґ) доцільно поєднувати колективні (фронтальні, групові, парні) та індивідуальні форми роботи з урахуванням особливостей кожної з них та етапу навчання;

д)проводити навчальні ігри з урахуванням вікових особливостей учнів та етапу навчання;

е)реалізовувати різноманітні прийоми активізації діяльності учнів залежно від їхніх вікових особливостей;

є) методично доцільно використовувати традиційні наочні посібники, аудитивні, аудіовізуальні та візуальні технічні засоби навчання;ж) проводити позакласні заходи з української мови, організовувати їх відповідно до складеного плану та сценарію.

Розвивально-виховні вміння:а)реалізовувати загальноосвітній, розви- вальний і виховний потенціал мовленнєвого матеріалу уроку або серії уроків;

б)формувати і розвивати інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня, його пізнавальні інтереси;

в)розв'язувати засобами мови і літератури завдання морального, культурного, естетичного, гуманістичного виховання учнів.

Дослідницькі вміння:

а)вивчати ставлення учнів до дисципліни та виявляти рівень сформованості їхніх мовленнєвих навичок і вмінь;

б)проводити з урахуванням етапу навчання методичний аналіз мовного матеріалу з метою прогнозування можливих труднощів його засвоєння учнями та добору оптимальних шляхів попередження у школярів помилок;

в)проводити спостереження та комплексний аналіз відвіданих уроків з теоретичним обґрунтуванням різних сторін навчальної діяльності;

г)спостерігати, аналізувати та узагальнювати досвід учителів і студентів, переносити ефективні прийоми та форми роботи у свою педагогічну діяльність;

ґ) вивчати методичну літературу та теоретично осмислювати навчальний процес у формі виступів на методичних семінарах, а також удосконалювати свою роботу, використовуючи нові форми та прийоми навчання.

Відповідно до навчальних планів на факультеті української філології існують такі види педагогічної практики: практика з фахових методик (пробні уроки), 7 семестр (1 тиждень) (українська мова і українська література); стажерська практика (бакалаврів), 8 семестр (5 тижнів); державна практика (спеціалістів), 9 семестр (6 тижнів); асистентська практика (магістрів), 12 семестр (3 тижні).

Педагогічна практика з фахових методик (пробні уроки) проводиться на 4 курсі у 7 семестрі впродовж одного тижня. Метою є підготовка студентів 4 курсу до виконання функцій учителя-словесника в загальноосвітніх навчальних закладах. Під час цієї практики студенти вчаться спостерігати й аналізувати педагогічні явища, проводять 2 уроки: української мови та української літератури. Формою контролю за результатами цього виду практики є залік. Оцінюються такі професійні вміння студентів, як філологічна підготовка, методична підготовка, педагогічні вміння аналізу уроків, професійні якості, ставлення до практики.

Стажерська педагогічна практика проводиться на 4 курсі у 8 семестрі впродовж 5 тижнів. Практика проходить у базових школах міста Умані, у 5-8 класах. Під час цієї практики студенти виконують функції вчителя-словесника і класного керівника.

Стажерська практика є комплексною. Студенти виконують самостійно основні види навчально-виховної роботи: проводять усі види занять з учнями, знайомляться з роботою вчителя зі спеціальності, беруть участь у виховній роботі з учнями, методичній роботі педагога.

Головним критерієм оцінки результатів стажерської педпрактики є рівень сформованості професійно значущих і педагогічних умінь та рівень фахової компетентності майбутніх учителів. Формою контролю для цього виду практики є комплексна оцінка за виконання студентами різних видів завдань: проведення уроків, аналіз відвіданих уроків, проведену позакласну та виховну роботу, виконання індивідуального завдання, оформлення документації, ставлення до педпрактики.

Оцінка за стажерську педагогічну практику оголошується на підсумковій конференції.

Державна педагогічна практика на

5 курсі проводиться в 9 семестрі протягом

6 тижнів у базових школах міста Умані та за місцем роботи студентів, які є працевлаштовані та навчаються за індивідуальним планом.

Мета державної педагогічної практики - підготувати студентів до виконання функцій учителя-словесника в загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях та інших навчальних закладах.

Студенти 5 курсу проводять уроки в 9-11 класах з української мови, української літератури та з дисциплін додаткових спеціальностей і спеціалізацій, виконують функції класних керівників, ведуть щоденники педагогічних спостережень, вивчають педагогічний досвід учителів-наставників. За результатами державної педагогічної практики студенти готують звіт у формі відеопрезентації та захищають його в спеціально створеній факультетській комісії. Формою контролю є комплексна оцінка за виконання всіх завдань програми державної педагогічної практики та її захист.

Асистентська педагогічна практика проводиться на 6 курсі у 12 семестрі протягом 3 тижнів. Мета такої практики - формування вмінь застосовувати набуті знання під час навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, у процесі виконання функцій викладача. Методичну допомогу магістрантам у період педагогічної практики надають кафедри української мови і української літератури та українознавства.

За результатами асистентської практики студенти отримують комплексну оцінку за виконання завдань. При проведенні лекцій, практичних і семінарських занять оцінюванню підлягають їхній зміст і дотримання педагогом методики викладання. У щоденник практики заносяться всі види діяльності, пов'язані із проходженням активної та пасивної практики, інші види робіт (робота в бібліотеці, консультації з викладачем- методистом тощо), узагальнена оцінка затверджується базовими кафедрами.

Важливою формою підсумкового контролю за результатами проходження педагогічної практики є конференція, що відбувається після її закінчення. Саме у процесі конференції аналізуюється позитивне й негативне в організації практики, цікаві знахідки перспективного педагогічного досвіду, звертається увага на забезпечення занять роздатковим та ілюстративним матеріалом, на впровадження інноваційних методів проведення занять.

Реалізовуючи завдання Концепції мовно-літературної освіти, студенти-практи- канти повинні допомогти учням опанувати зміст художніх творів, осягнути їхню естетичну значущість, зробити висновки, важливі для морального формування особистості та рівня її загальної культури. Під час педагогічних практик студенти мають сприяти вихованню культурного читача, котрий відчуває потребу в читанні, веде із книгою внутрішній діалог, отримує у процесі осягнення художніх творів естетичне задоволення, розширює свою ерудицію. У ході практики не тільки закріплюються та поглиблюються теоретичні знання, яких набули студенти у ВНЗ, а й виробляються навички та вміння педагогічної роботи.

Література

1. Наукові основи методики літератури / за ред. Н. Й. Волошины. - К.: Ленвіт, 2002. - 344 с.

2. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі /Неділько. - К. : Радянська школа, 1978. - 247 с.

3. Пасічник Є. Українська література в школі / Є. Пасічник. - К. : Радянська школа, 1983. - 318 с.

4. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах : навчальний посібник. - К. : Ленвіт, 2000. - 384 с.

5. Пультер С. А. Методика викладання української літератури в середній школі : курс лекцій для студентів-філологів /А Пультер, А М. Лісовський. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. - 240 с.

6. Ситченко А. Л. Методика навчання української літератури : навчальний посібник / А Л. Ситченко. - К. : Ленвіт, 2011. - 392 с.

7. Степанишин Б. Викладання української літератури в школі / Б. Степанишин. - К. : Проза, 1995. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru