Мотиваційний компонент професійного самовдосконалення майбутніх соціальних педагогів в процесі фахової підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

В. О. Парфенюк

Постановка проблеми. Розпочинаючи аналіз заявленої проблеми, ми вважаємо за необхідне розглянути компонент практичної підготовки, який є дуже важливими в педагогічній діяльності соціального педагога, професійна діяльність якого підпорядковується індивідуальним закономірностям, таких як: усвідомлення необхідності організації діяльності не за наказом, а за внутрішнім бажанням і мотивом; уміння брати на себе відповідальність при виявленні й вирішенні важливих професійних проблем; висока професійна компетентність, самостійність суджень, оперативність і сміливість щодо прийняття рішень тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здійснений аналіз останніх досліджень та публікацій, присвячених проблемі мотивації професійного самовдосконалення особистості дозволяє стверджувати, що її розробкою займаються психологи та педагоги різних наукових шкіл, починаючи з біхевіоризму й до гуманістичної, особистісно орієнтованої педагогіки. Мотивація професійного самовдосконалення педагогічних працівників є предметом досліджень таких видатних вчених як О.О. Бодальов, А.О. Деркач, Є.П. Ільїн, О.Б. Орлов, В.О. Слатьонін та ін.

Мета статті - проаналізувати та схарактеризувати показники мотиваційного компоненту професійного самовдосконалення майбутніх соціальних педагогів в процесі фахової підготовки.

Викладення основного матеріалу. Зазначимо, що поняття мотивація трактується у великому тлумачному словнику як сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось. Мотивувати наводити мотиви, що пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо; обґрунтовувати [1].

Також поняття мотивації розглядається і у педагогічному словнику як спонуки активності організму і його цілеспрямованості. У широкому розумінні мотивація використовується в усіх сферах психології, що досліджують причини і механізми поведінки людей. За виявом і функціями поділяються на три класи. За причинами активності організму аналізуються вияви інстинктів і потреб; за спрямованістю активності вияви мотивів як причин вибору спрямованості поведінки; за регуляцією динаміки поведінки вияви емоцій, почуттів і установок у поведінці суб'єкта [2].

Зазначимо, що ми в мотиваційний компонент включили такі показники як: потреба у досягненнях цілей; спрямованість до мотивації успіху; здатність до самооцінки реалізації життєвих цілей. Для того, щоб краще розкрити кожний показник, треба дати визначення, який саме зміст несе в собі поняття показник.

Показник - це характеристика певного аспекту критерію, за яким можна робити висновки [3].

Отже, розглянемо кожен з них. На нашу думку, постановка цілей надає багато переваг, спрямовує на вирішення важливих завдань. Проте далеко не завжди майбутні соціальні педагоги в процесі фахової підготовки ставлять перед собою осмислені цілі.

Для того, щоб розуміти про що йде мова, розглянемо поняття ціль, яке трактується так у педагогічному словнику - ідеальне, мислене, уявне передбачення результату діяльності. Як безпосередній мотив цілі спрямовує і регулює людську діяльність. Зміст цілі залежить від об'єктивних законів дійсності, реальних можливостей суб'єкта та використовуваних засобів. Ціль є:

1. Наперед визначеним ідеалом, до якого людина прагне.

2. Внутрішньо спонукальним мотивом діяльності.

3. Здобутим на кінцевому відрізку діяльності її результатом.

Ціль виховання завжди відображає вимоги даного суспільства. Ціль нині існуючої системи виховання, освіти і навчання - забезпечити всебічний і гармонічний розвиток особистості [2].

Але не завжди потреба у досягненні цілей виникає, тому ми розглянемо спрямованість до мотивації успіху. Очевидно, що ведучими особливостями людей з високим рівнем мотиву соціального успіху є: активність, впевненість в собі, висока загальна самооцінка, впевненість в своїй привабливості, ініціативність, практичність, організованість, особистий вплив, інтелект, вміння налагоджувати з людьми стосунки.

У контексті дослідження мотивації успіху доцільно розглянути поняття успіху. Якщо звернутися до великого тлумачного словника, то знайдемо таке визначення: успіх - позитивний наслідок роботи, справи і т.п. Визначення кимось чиїх-небудь позитивних якостей, особливостей [1].

Мотивація досягнення завжди викликала інтерес з боку дослідників, не дивно що існує багато вітчизняних та зарубіжних теорій мотивації досягнення. Теоретичні та практичні дослідження є основою для формування положень про мотивацію діяльності спрямованої на досягнення успіху чи уникнення невдач. Багато психологів досліджуючи мотиваційну сферу та рівень інтелекту для визначення успішності в учбовій, професійній та інших видах діяльності дійшли висновку, що саме мотивація досягнення є основною причиною, яка впливає на досягнення успіху [4; 5; 6].

Характеризуючи мотивацію досягнення необхідно звернути увагу на її внутрішні складові, такі як бажання працювати, тобто прагнення зробити щось краще і/або швидше та очікування успіху. Мотивація досягнення завжди зорієнтована на мету, без якої неможлива будь-яка свідома діяльність [5].

Надзвичайно великий внесок у розвиток розуміння мотивації вніс Абрахам Маслоу. Переглянувши поняття інстинктів, він замінив їх поняттям базові потреби, які мають інстинктивну природу, яка є вираженням видової специфіки людини. На відміну від інстинктів базові потреби можуть бути не розвинутими через слабке вираження інстинктивного фактору і пригнічення його іншими пов'язаними з соціальним впливом. А. Маслоу виділяє п'ять груп базових потреб: фізіологічні потреби (голод, спрага, сон, сексуальний потяг), потреби в безпеці (впевненість, захищеність, порядок), потреба в приналежності та любові (симпатія, близькість, ніжність), потреба в повазі (визнання, повага, схвалення), потреба в самоактулізації (самовираження, реалізація свого потенціалу, усвідомлення буття). Ці групи потреб формують ієрархія. Нижчі потреби - починаючи з фізіологічних - є одночасно більш нагальними. Тобто, якщо ці потреби не задоволенні вся активність індивіда витрачається на їх задоволення, решта потреб просто не існує для людини в такий момент. Коли потреби нижчого рівня задоволенні, вони перестають визначати поведінку особистості і настає черга наступних потреб відповідно до ієрархії. Отже, потреби більш високого рівня можуть мотивувати діяльності особистості лише за умови задоволення потреб нижчих рівнів [7; 5]. Мотивація досягнення завжди зорієнтована на мету, без якої неможлива будь-яка свідома діяльність

На нашу думку, мотивація досягнення цілей неможлива без здатності до самооцінки реалізації життєвих цілей. Розглянемо поняття самооцінки.

У педагогічному словнику самооцінка - оцінка самого себе, своїх позитивних якостей і недоліків. Самооцінка характеризується за такими параметрами:

1) рівень - висока, середня і низька;

2) співвідношення з реальними успіхами - адекватна і неадекватна; завищена і занижена;

3) особливості побудови - конфліктна і безконфліктна.

Об'єктом самооцінки можуть бути: предметна діяльність та її результати, поведінка людини, її моральні, розумові й фізичні якості, здібності, риси характеру, зовнішній вигляд, місце в системі взаємин з навколишнім тощо [2].

Так, самооцінка - це моральна оцінка своїх власних вчинків, моральних якостей, мотивів. Здатність до самооцінки формується в людині в процесі його соціалізації, у міру свідомого засвоєння їм тих моральних принципів, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого відношення до власних вчинків на основі оцінок, що даються цим учинкам навколишніми. Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю в якості масштабу власної поведінки, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідної звести в загальний масштаб. Завдяки здатності до самооцінки люди знаходять можливість значною мірою самостійно направляти й контролювати свої дії й навіть виховувати себе [8].

Розглядаючи поняття самооцінки звернемось до тлумачного словника сучасної української мови, в якому самооцінка - оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків [1].

Відомий автор книг по психології Т.А. Ритченко приводить таке визначення самооцінки: "На основі самопізнання в людини виробляється певне емоційно-ціннісне відношення до себе, яке виражається в самооцінці. Самооцінка припускає оцінку своїх здатностей, психологічних якостей і вчинків, своїх життєвих цілей і можливостей їх досягнення, а також свого місця серед інших людей".

Розглянувши мотиваційний компонент, ми можемо зробити висновок, що основними показниками якого є: потреба у досягненнях цілей; спрямованість до мотивації успіху; здатність до самооцінки реалізації життєвих цілей. На шляху до професійного самовдосконалення майбутні соціальні педагоги у процесі фахової підготовки, повинні намагатися відчувати потребу у досягненні поставлених ними цілей, вони повинні бути спрямованими до мотивації успіху, але для цього вони повинні себе вміти адекватно оцінити, повинні розуміти яким чином треба реалізувати свої життєві цілі.

Перспективою подальшого дослідження зазначеної проблеми є вивчення проблеми професійного самовдосконалення на прикладі професії соціального педагога.

соціальний педагог мотивація професійний

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Т.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.

2. Педагогічний словник / За редакцією дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 516 с.

3. Беляєва Л.А., Беляєва М.А Категорії «соціальна робота» та «соціально-педагогічна » в їх взаємозв'язку // Понятійний апарат педагогіки та освіти: зб. наук. праць / Відп. ред. М.А. Галагузова. - Єкатеринбург, 1998. Вип. 3. - 240 с.

4. Макклелланд Д. Мотивація людини / Д. Макклелланд. - СПб.: Пітер, 2007. - 672 с.

5. Сучасна психологія мотивації / За ред. Д.А. Леонтьєва. - М.: Зміст, 2002. - 343 с.

6. Хекхаузен Х. Психологія мотивації досягнення / Х. Хекхаузен. - Санкт-Петербург: Річ, 2001. - 256 с.

7. Маслоу А. Мотивація та особистість / Пер. А.М.Татлибаевої. - СПб.: Євразія, 1999. - 478 с.

8. Божович Л.І. «Проблеми формирования личности» / Під ред. Д.І. Фельдштейна.2-Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1997.

Размещено на Allbest.ru