Наступність між дошкільною і початковою ланками освіти у змісті навчання народознавчої лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наступність між дошкільною і початковою ланками освіти у змісті навчання народознавчої лексики

Жаровська А.В.

У статті розглядаються питання наступності у змісті навчання народознавчої лексики. Розкрито структурні та змістові компоненти наступності.

Ключові слова: наступність, перспективність, народознавча лексика.

Жаровская А.В. Приемственность между дошкольной и начальними звенями образования в содержании обучения народоведческой лексики

В статье рассматриваются вопросы преемственности в детей дошкольного и младшего школьного возраста. Раскрыты структурные и смысловые компоненты преемственности.

Ключевые слова: приемственность, перспективность, народоведческая лексика.

Zharovska A.V. Continuity between preschool and elementary education content learning language ethnology

The article deals with the continuity in the content of education ethnology vocabulary. Reveals structural and contents of continuity.

Keywords: continuity, perspective, ethnology vocabulary.

Постановка проблеми. Проблема наступності між дошкільною і початковою ланками освіти - одна зі складних і до кінця не розв'язаних проблем. Актуальність даної проблеми і увага до неї зумовлені тим, що за останні роки відбулися зміни в змісті програм як дошкільної установи, так і початкової школи. Відхід від авторитарних форм і методів організації навчально-виховного процесу, надає педагогам самостійності у їх діяльності.

Сучасний стан освіти, її постійне реформування, зумовлює підвищення вимог до знань, умінь і навичок майбутнього школяра. Із проголошенням України незалежною державою, зміни в освіті, насамперед, спрямовані на впровадження у дошкільних закладах та початковій школі принципу народності у вихованні особистості дитини, що має ґрунтуватися на засадах народної педагогіки, національної культури.

Наступність визначається, як зв'язок між різними етапами і ступенями розвитку в природі, суспільстві, пізнанні, коли нове, змінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи, тобто у новому завжди зберігаються елементи попереднього етапу розвитку. Таким чином, наступність - це одна з об'єктивних закономірностей розвитку будь-якого явища, завдяки якому розвиток безперервний.

Проблемою наступності у навчанні дітей займалося чимало вчених (Г.Люблінська, Ш.Ганелін та ін.). Зокрема, Ш.Ганелін вказує, що наступність - це така опора на пройдений матеріал, при якій у свідомості дитини утворюються різноманітні зв'язки, взаємодіють старі і нові знання, в результаті чого створюється система міцних і глибоких знань.

За визначенням А.Богуш, „наступність - це вищий щабель розвитку, коріння якого міцно проросло в попередньому грунті”[1, с.221]. Автор стверджує, що саме наступність запобігає кризовим явищам у психічному розвитку особистості.

М. Львов підкреслює, що наступність не можна розглядати у відриві від перспективності, вважаючи, що це дві сторони одного й того ж явища. На його думку, наступність - це погляд „зверху вниз”, перспективність - спрямування „знизу вверх”. Наступність і перспективність забезпечують стабільність знань, умінь і навичок.

Стратегічний напрямок вирішення проблеми наступності теоретично розроблено в концепції Д.Ельконіна, В.Давидова, які досліджували перехідні від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку форми розвитку дитини. Їх концепція розливального навчання забезпечує єдність, системний розвиток, наступність роботи освітніх установ, як дошкільний заклад і школа, наступність дошкільного виховання і шкільного (зокрема в молодшому шкільному віці). Тобто система навчання і виховання дітей в дошкільних закладах, а пізніше і в початковій школі повинна забезпечувати наступність в розвитку творчих основ особистості. Ця наступність проектується і реалізується в меті, завданнях, змісті, формах і методах роботи з дітьми.

Мета статті - розкрити структурні та змістові компоненти наступності у навчанні народознавчої лексики дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Низка вчених (Р.Афанасьєвої, О.Лагутіна, Л.Орлова) розглядали завдання наступності у змісті і методах навчання дошкільників і молодших школярів, у формуванні в дітей інтересу до народних традицій, розумінні дітьми народознавчої лексики.

Народознавчий підхід до навчання рідної мови - це всебічне і глибоке вивчення учнями усього культурно-історичного розвитку і досвіду рідного народу, успадкування його духовних надбань і досягнень культури, формування в учнів як громадян України трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, екологічної культури.

Рідна мова стає зрозумілішою і швидше засвоюється дітьми через використання всіх видів і жанрів народної творчості (казок, легенд, загадок, скоромовок, лічилок, прислів'їв та приказок тощо), адже відомо, що узагальнений досвід життя народу найяскравіше відображається у фольклорі.

Успіх навчання дітей в початковій школі багато в чому залежить від мовленнєвої підготовки дітей до школи у дошкільному закладі. У цьому звязку дуже важливо забезпечити змістову сторону навчальних впливів, які подано в програмі дошкільних закладів з урахуванням закономірностей і принципів навчання. наступність дошкільний навчання дитина

На основі досліджень таких педагогів і психологів, як А.М.Богуш, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Г.О.Люблінська, розроблено зміст мовної підготовки дітей до навчання в школі. Що полягає у формуванні практичних мовних навичок, удосконаленні комунікативних форм і функцій мови, розвитку мовленнєво-творчих здібностей, а також в усвідомленні ними мовленнєвої діяльності. Розвиток словника - одне з основних завдань сучасного дошкільного закладу.

Завдання, які вирішуються в процесі ознайомлення з народознавчою лексикою у різних видах діяльності в дошкільному закладі, не знаходять своє відображення на уроках рідної мови в школі.

У початковій школі, нажаль, не враховується досвід навчання дітей в дошкільний період. Нерідко вчитель не знаючи програми дошкільного дитинства, повністю дублює зміст словникової роботи, що реалізується у дошкільному закладі: використовуючи методи і прийоми навчання, які діти вже засвоїли. Співвідношення репродуктивних і креативних способів засвоєння дитиною народознавчої лексики далеко не завжди є проблемою, усвідомленою і вирішується вчителем. Тому наступність в художньому вихованні дітей носить зовнішній характер.

У авторській програмі “Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку” (авт.А.М.Богуш) зазначено, що "дитина доречно вживає образні вирази, фразеологічні звороти, знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Продовжує збагачувати та активізувати словник приказками, прислів'ями, фразеологічними зворотами (Що посієш, те й пожнеш. Хочеш їсти калачі - не сиди на печі. Що вранці не зробиш, того ввечері не догониш ті ін.)[4].

Програма для початкових класів передбачає розширення уявлень про культуру українського народу, її особливості у різних регіонах на основі вивченні прислів'їв, приказок, різних українознавчих текстів; уміння використовувати етнографічні елементи в усному та писемному мовленні. Однак, ми вважаємо, що робота над збагаченням мовлення учнів етнокультурознавчою лексикою повинна включати ще й ознайомлення дітей з історією, побутом, мистецтвом українського народу, включаючи при цьому якомога більше народознавчих слів, які не використовуються у повсякденному мовленні.

Що стосується вивчення етнокультурознавчих слів, то на їх вивчення упідручнику з рідної мови (авт. Вашуленко М.С. та Мельничайко О.І.), на жаль, уваги майже не приділяється. Частина текстів, які містяться в підручнику носять українознавчий характер (Частина перша. Вірші: “Чим пахне коровай”, “Гостинна хата”, “Над колискою”. Оповідання: “Лісова криничка”, “Лелеки”, “Конвалія”, “Дуб і берізки” тощо. Частина друга: вірші “Вишиванка”, “Дуб і калина” тощо. Містяться також щедрівки, вірші, оповідання та ілюстрації до релігійних свят українців (етнолексеми: Різдво, Святвечір, колядування, щедрування)[3].

У контексті нашого дослідження усну народну творчість ми пропонуємо використовуємо як дидактичний матеріал, під час аналізу якого збагачуємо мовлення молодших школярів етнокультурознавчою лексикою та формуємо навички і вміння використовувати її у своєму мовленні.

Використання народознавчого матеріалу може здійснюватись на будь-яких етапах уроку, стимулює, мотивує, зацікавлює учнів до навчального процесу. Це запобігатиме дублюванню, сприятиме розвантаженню програми від зайвого і другорядного матеріалу, створенню цілісної системи навчання, що будується на поступовому раціональному розширенні знань, умінь і навичок учнів, на глибокому усвідомленні змісту матеріалу.

Підручник з рідної мови мало приділяє уваги роботі із спостереження за функціонуванням національно орієнтованих мовних одиниць, відтворенню, редагуванню, створенню учнями власних національно-культурних текстів на пропоновану тему етнопедагогічного змісту.

Чимало непорозумінь є в методиці навчання і виховання дітей в дошкільному закладі освіти і початкової школи в руслі наступності методів і прийомів роботи з дітьми. Зміна методики навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного закладу і початкової школи, на думку О.Савченко, полягає у переході від предметоцентризму до дитиноцентризму з урахуванням індивідуальності кожної дитини.

Водночас, перебудова шкільних програм з урахуванням сучасних вимог, поглиблення їх змісту вимагає високого рівня підготовки дітей до навчання в школі, особливо розвитку словника. Ця важлива проблема вирішується у двох напрямах: створюються оптимальні педагогічні умови для реалізації потенційних можливостей дітей, удосконалюється спеціальна підготовка дітей до школи, виявляються можливості інтенсивної словникової роботи в умовах дошкільного закладу.

Щоб успішно розв?язати проблему наступності в навчанні рідної мови, потрібно насамперед забезпечити єдиний рівень підготовки дітей, що приходять до першого класу, і вдосконалити процес навчання рідної мови в школі, встановивши логічні зв?язки між мовною підготовкою дошкільників і молодших школярів. Це запобігає дублюванню, сприяє розвантаженню програми від зайвого і другорядному матеріалу, створенню цілісної системи навчання, що будується на поступовому, раціональному розширенні знань, умінь і навичок учнів, на глибокому усвідомленні змісту матеріалу.

Проведені нами дослідження дозволяють зробити висновки, що в освітніх закладах „Школа - дитячий садок” можна створити такі педагогічні умови, які забезпечили б взаємозв'язок дошкільного і шкільного навчально-виховного процесу, в якому практично враховувалася б специфіка дошкільного і шкільного періодів вікового розвитку. Треба зазначити, що в досягненні наступності в роботі дошкільної установи і початкової школи необхідна творча зацікавленість педагогічних колективів, спільна діяльність вихователів і вчителів.

Висновки. Отже, проблема наступності в роботі дошкільного закладу і школи може бути вирішена на науковій основі з урахуванням закономірностей вікового розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, специфіки та особливого місця і значення в розвитку особистості даного періоду. Встановлення спадкоємних зв'язків у навчально-виховному процесі в старшій групі і в першому класі значною мірою залежить від професійної підготовки вихователів і вчителів перших класів до практичного вирішення наступності в роботі дошкільного закладу і школи при вивченні ними дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Література

1. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика. - Запоріжжя: Посвіта, 2000. - 216с.

2. Богуш А.М. Наступність, перспективність, спадкоємність - складові неперервної освіти // Дошкільне виховання. - 2001. - №11. - С.11-12.

3. Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 3-го класу у 2-х частинах / Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.. - К.: Освіта. - 2003. - 226с.

4. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / Укладач. А.М.Богуш. - Одеса: Маяк, 1999. - 88с.

5. Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4класи. - К.: Початкова школа. - 2007. - 432с.

Размещено на Allbest.ru