Постановка проблеми. Увага забезпечує сприймання та розуміння особистістю предметів та явищ, відносин між ними; є невід'ємною частиною психічних процесів та станів; являється - необхідним психологічним компонентом діяльності особистості. Увага повноцінно взаємодіє з іншими психічними функціями які допомагають реалізовувати свою діяльність завдяки формуванню (мислення), збереженню (пам'ять) отриманню (сприймання) інформації. Це означає, що порушення уваги призводить к порушенню інших когнітивних функцій та до зміні емоційного фону особистості.

Успішність організації навчально-виховного процесу, залежить від стану сформованості у дітей психічних явищ, основна роль серед яких належить довільній формі уваги. Недостатній розвиток властивостей уваги є причиною труднощів, особливо у дошкільників з порушеннями мовленнєвого розвитку при опануванні знаннями, уміннями та навичками (Н. Гаврилова, С. Конопляста, Т. Сак, Н. Пахомова, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.).

Аналіз останніх досліджень. Проблему уваги вивчали в межах загально-теоретичних психологічних (Т. Дуткевич, Ю. Трофімов, О. Цигипало та ін.), педагогічних (Л. Виготський, О. Леонтєв та ін.), та фізіологічних (Л. Бадалян, Ю. Биков, Е. Хомська та ін.) підходів; у дітей з типовим психофізичним розвитком (Л. Василенко Р. Павелків, В. Поліщук, М. Савчин та ін.) та в межах вивчення психічних процесів у дітей з порушеннями мовлення (Л. Андрусишина, Н. Гаврилова, С. Конопляста, Р. Мартинова, Н. Пахомова, Т. Сак, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Трошин); атиповим розвитком (Ю. Бугера, В. Шорохова та ін.).

Мета дослідження - вивчення особливостей розвитку довільної уваги у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (фонетичним недорозвиненням мовлення ФНМ, фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення ФФНМ, загальним недорозвиненням мовлення ЗНМ).

Виклад основного матеріалу. Наукові дослідження (В. Воробьевої, В. Глухової, Н. Гаврилової, С. Коноплястої, О. Мастюкової, Т. Сак та ін.) доводять, що порушення мовленнєвої діяльності значно впливають на когнітивний розвиток дітей, зокрема на процеси уваги [1, 3].

У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку увага характеризується нестійкістю, низьким рівнем довільності, їм важко виконувати завдання за словесною інструкцією. Такі труднощі викликають складнощі у плануванні своїх дій, порушують аналіз та синтез отриманої інформації. Що призводить до великої кількості помилок при диференціації кольорів, форм, розташуванні фігур тощо. Так, у дітей із ЗНМ (А. Ястрєбова, Л. Спіров, О. Мастюкова, Т. Філічьова та ін.) спостерігали недостатню стійкість уваги, обмеженість у можливостях її розподілу. Часто являються не сформованими або частково порушеними усі види контролю за діяльністю. Розподіл уваги між мовленням та практичною діяльністю визиває відповідні труднощі при виконанні поставлених перед дітьми завдань.

С. Конопляста відмічає, що діти з ринолалією мають розгальмовану, не стійку увагу. Під час навчальних занять у них спостерігається зниження рівня працездатності та продуктивності. К. Беккер, Л. Юрова, А. Кузьміна у дітей із заїканням відмічають знижену пізнавальну активність, низьку концентрацію уваги. За їх дослідженнями такі діти гірше виконують діяльність, яка потребує високого рівня автоматизації. У такої групи дітей можливий знижений процес довільної уваги, що вказує на ступінь порушення власного мовно-моторного компоненту, так як відбувається тісний взаємозв'язок між ступенем порушення уваги та важкістю мовленнєвого порушення (В. Калягін, Е. Кулієв та ін.) [1].

Науковці Л. Волкова, А. Вінокур та ін. у своїх дослідженнях розкривають, що діти з ФНМ мають недостатньо стійку увагу. А дослідження Г. Каше, В. Філічової та ін. свідчать, що у дітей з ФФНМ переважає швидке виснаження, відволікання, зниження рівня стійкості та переключення уваги. Все це залежить від недостатньої рухливості основних нервових процесів в корі головного мозку індивідуальних відмінностей.

У свою ж чергу Р. Мартинова у своїх дослідженнях вказує, що у деяких дітей-дислалаків спостерігається втомленість, виснажливість, відволікання, але у загальному ці діти налаштовані на отримання позитивного результату. А у дітей дизартриків при будь-якому навантаженні спостерігається характерна нестійкість уваги, втомлення, відволікання [1].

Згідно з дослідженнями Т. Бахмач, С. Коноплястої, А. Обухівської, Т. Сак увага дітей з порушенням мовлення має певні особливості такі як:

а) зменшення стійкості, концентрації уваги внаслідок загальної втоми;

б) неадекватні коливання уваги часто без будь-якої причини;

в) генералізованість і селективність уваги виявляється у неспроможності дітей зосередитися на розв'язанні завдання [3].

Діти з порушенням мовлення відрізняються за якісними показниками уваги. Наприклад, одним притаманна нестійка увага, що поєднується з достатнім рівнем розвитку пізнавальної діяльності (сприймання, пам'яті, наочно-образного і словесно-логічного мислення). При цьому основним чинником є порушення саморегуляції. Іншим дітям властивий обмежений обсяг уваги, що поєднується з недорозвитком пізнавальних процесів, уповільненим темпом діяльності, недостатньою короткотривалою пам'яттю.

Характерна особливість довільної уваги у дітей з порушенням мовлення полягає в залежності від модальності подразників (зорового або слухового): в умовах словесної інструкції дітям важче зосередити увагу на виконанні завдання, ніж в умовах зорової. Дітям складно, майже недоступно розподіляти увагу між мовою і практичними діями.

Більшість дітей з порушенням мовлення не можуть зосередитися і підтримувати нормальний рівень уваги протягом тривалого часу. Обсяг, стійкість, розподіл, переключення уваги в них гірші, ніж у ровесників з типовим розвитком. У процесі виконання навчального завдання діти реагують навіть на незначні подразники навколишнього середовища: малопомітний рух предметів або слабкий звук відволікають їхню увагу. Часто діти концентрують увагу на другорядних подразниках і не реагують на основні.

Таким чином, аналіз літературних джерел доводить, що у дітей із порушеним мовленнєвим розвитком спостерігається зниження уваги, такі діти швидко втомлюються, часто відволікаються, через що знижується продуктивність засвоєння матеріалу на заняттях.

В сучасній психології існують різні методи дослідження процесу уваги у дітей дошкільного. Зокрема, для діагностики слухової уваги використовуються методику К. Черрі "Вечірка з коктейлем"; для зорової - методика вибіркового бачення (У. Найсер), методики пошуку, методики реєстрації рухів оком, методики, що вимагають розподілу уваги; для тактильної - методики, що вимагають розподілу уваги; для діагностики обсягу уваги - методики повного відтворення; для діагностики спрямованості - методики передналаштування. Також для дослідження уваги можна використовувати методики, які використовують фізіологічні кореляти уваги.

Аналіз науково-методичних джерел в галузі психології, логопедії та нейропсихології виявив, що існують різні типи методик, які дають можливість вивчити різноманітні процеси уваги. В нашому дослідженні були обрані методики, які відповідали віку досліджуваних дітей та дозволяли вивчити продуктивність, стійкість, переключення, розподіл, об'єм та рівень розвитку фонематичної уваги у дітей з типовим та порушеним мовленнєвим розвитком.

Для дослідження рівня продуктивності та стійкості уваги нами була використана методика Р. Нємова "Знайди і викресли". Матеріали експериментального дослідження показали, що низький рівень (від 0 до 2 балів) спостерігався лише у старших дошкільників з порушеннями мовлення, зокрема у дітей з ЗНМ ІІІ рівня (75 %), найменше було дітей з ФНМ (14,2%) та ФФНМ (40 %). Середній рівень (від 3 до 4 балів) мали 66,7 % дітей ФНМ (57,3%) та ФФНМ (60 %), 25% ЗНМ та 40% дошкільників з типовим психофізичним розвитком. Високий рівень (від 5 до 6 балів) спостерігався у незначної частини дошкільників з порушеннями мовлення, а саме у 28,5 % у дітей з ФНМ; найбільше цей рівень відповідав дітям з типовим психофізичним розвитком (60%) (див. рис.1).

Аналіз якості виконання методики виявив, що у дошкільників з типовим мовленнєвим розвитком переважає дуже високий рівень продуктивності та стійкості уваги. Рівень продуктивності та стійкості уваги у дошкільнят з порушеннями мовленнєвого розвитку різний і залежить від складності порушень. Слід зазначити також, що під час проведення діагностики дошкільники логопати, особливо з загальним недорозвиненням мовлення, часто виявляли небажання працювати і потребували постійного стимулювання та демонстрації зразка роботи. Потрібно зазначити, що були дошкільники з фонетичним недорозвиненням мовлення, які виконували завдання на рівні зі своїми однолітками без мовленнєвих патологій.

1. Бєлова О.Б. Особливості розвитку уваги у дітей молодшого шкільного віку з нормальним та порушеним мовленням / Олена Борисівна Бєлова // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - Вип.9. - C.54-64.2

2. Гаврилова Н.С. Класифікації порушень мовлення / Н.С. Гаврилова // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Сер. соціально педагогічна. Вип. ХХ: у 2-х ч., ч.1/за ред. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. - Кам'янець-Подільський: Медобори-2006, 2012. - С.293-315.3

3. Логопсихологія: навч. посібник / С.Ю. Конопляста, Т.В. Сак; за ред. М.К. Шеремет. К.: Знання, 2010. 293 с.

Размещено на Allbest.ru