Впровадження інноваційних технологій навчання у процесі професійної підготовки студентів закладів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Впровадження інноваційних технологій навчання у процесі професійної підготовки студентів закладів вищої освіти

Ковальчук В.І., Щербак А.В.

Анотація

інноваційний навчання професійний технологія

Досліджено теоретичні питання впровадження інноваційних технологій навчання у процесі професійної підготовки студентів у закладах вищої освіти. Визначено сутність понять технологія, технологія навчання, освітня технологія. Здійснено класифікацію технологій навчання, які застосовуються в закладах вищої освіти. Запропоновано рекомендації педагогам щодо застосування тої чи іншої технології навчання

Ключові слова: технологія, технологія навчання, освітня технологія, компетентність, заклади вищої освіти, класифікація технологій навчання.

Аннотация

Исследованы теоретические вопросы формирования внедрения инновационных технологий обучения в процессе профессиональной подготовки студентов в учреждениях высшего образования. Определена сущность понятий «технология», «технология обучения», «образовательная технология». Осуществлена классификация технологий обучения, применяемых в учреждениях высшего образования. Предложены рекомендации педагогам по использованию той или иной технологии обучения.

Ключевые слова: технология, технология обучения, образовательная технология, компетентность, учреждения высшего образования, классификация технологий обучения.

Summary

Theoretical issues concerning the introduction of innovative educational technologies in the process of students' professional training in institutions of higher education are researched. The essential notions of the concepts “technology”, “training technology” and “educational technology” are defined. The training technologies classification used in institutions of higher education is worked out. Some certain recommendations are offered to be used by teachers regarding training technologies.

Keywords: technology, training technology, educational technology, competence, institutions of higher education, classification of training technologies

Постановка проблеми. Процеси, які відбуваються в суспільстві й на ринку праці висувають нові вимоги до якості підготовки фахівців у закладах освіти. У свою чергу, глобалізаційні процеси, що відбуваються в світі, впливають на всі сфери життєдіяльності людини. Зміни на ринку праці настільки стрімкі, що система освіти не завжди встигає на них реагувати, що спричиняє невідповідність навичок, які отримують випускники закладів вищої освіти запитам сучасності. Визначальними чинниками позитивних змін у вищій освіті є розвиток технологій та урбанізація, що окреслюють «правила гри» для всіх учасників освітнього ринку, спонукаючи їх до впровадження новітніх освітніх моделей, методик, технологій та ін. [1].

Нові технології обумовлюють цивілізаційний розвиток людства, впливають на якість життя людей в усьому світі, незалежно чи це велике місто чи віддалене сільське поселення. Використання новітніх засобів життєдіяльності кардинально змінює характер буття людини.

У сьогоднішніх умовах реформування освіти в Україні найважливішими завданнями є підготовка освіченої, творчої особистості та формування в неї компетентностей для ефективної життєдіяльності та професійної діяльності. Для вирішення цієї проблеми необхідне психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу. У процесі пошуку нової освітньої парадигми широкого поширення набувають різні види й форми професійної освіти, яка є провідною умовою всебічного розвитку особистості, збагачення її творчого потенціалу, засобом реалізації здібностей, а також зростання професійної компетенції, удосконалення раніше здобутих знань, умінь і навичок [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні засади модернізації освітньої сфери, питання ефективної взаємодії вищої професійної освіти, ринку освітніх послуг і ринку праці в умовах інноваційного поступу суспільства досліджувалися і широко висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, таких як В. Андрущенко, М. Афанасьєва, М. Дороніна, Ю. Зіньковська, В. Луговий, Т. Оболенська, С. Ніколаєнко, В. Ковальчук, Р. Патора, Ю. Сухарніков, Б. Холод, М. Армстронг, Ч. Вудруф, Х. Девіс, Дж. Равен та ін. Розробці теоретичних основ педагогічних технологій присвячено праці Н. Тализіної, Ю. Бабанського, В. Беспалька Ю. Татур, М. Кларіна, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна, С. Смірнова та ін. Теоретичні й практичні аспекти застосування інтерактивних методів навчання відображено в доробках Н. Арістової, І. Вачкова, Ю. Ємельянова, С. Крамаренко, А. Мартинець, О. Малихіна, Н. Оганесян, Л. Пироженко, о. Пометун, С. Сисоєвої, І. Соколової, Т. Яценко. Упровадження ІКТ у навчальному процесі досліджують А. Кочарян, В. Биков, І. Воротнікова, О. Глазунова, С. Литвинова, Н. Морзе, Р. Тарасенко, Н. Тверезовська та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. За наявності значної кількості досліджень, присвячених застосуванню інноваційних технологій навчання у професійній підготовці, мало дослідженою залишається проблема впровадженню технологій, які б формували в студентів навички необхідні на ринку праці.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є узагальнення теоретичних положень про особливості впровадження інноваційних технологій навчання у процес професійної підготовки студентів аграрних коледжів.

Виклад основного матеріалу. Сучасний соціально-економічний розвиток України потребує наявності освічених і кваліфікованих фахівців і впровадження ефективних технологій навчання. Важливим напрямом реформування освіти є забезпечення випускників закладів вищої освіти навичками, необхідними на ринку праці. Сьогодні існує великий дисбаланс між навичками, які формуються в студентства,і навичками, які потрібні на робочому місці [3]. Тому одним із головних завдань педагога є організувати освітній процес так, щоб сформувати необхідні навички. А це можливо тільки за умови використання сучасних технологій навчання.

Поняття «освітня технологія», «технологія навчання», «педагогічна технологія», «виховна технологія», «технологія підготовки спеціаліста», «технологія професійно-особистісного розвитку» увійшли до педагогічного лексикону педагогічних і науково-педагогічних працівників. Термін «технологія» вперше почали застосовувати для планування та успішного досягнення навчальних цілей. За визначенням ЮНЕСКО (1986 р.), технологія навчання -- це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу навчання та засвоєння знань за урахування технологічних і людських ресурсів, передбачає оптимізацію форм і способів організації навчального процесу. Однак сьогодні термін «технологія» активно розширює свою географію в навчальній діяльності, тому потребує уточнення його змісту та значення, а також найбільш загальних понять, пов'язаних із цим терміном, а саме: «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітня технологія», які складають фундамент концептуального апарату технологічного підходу в освіті.

Появу терміна «технологія» в науці та навчальній практиці пов'язують із особливостями застосування технологічного підходу:

• до вирішення завдань навчання, виховання та розвитку суб'єктів педагогічного процесу (як результат, з'явився термін «педагогічна технологія», який конкретизувався в інших різновидах за урахування специфіки педагогічних задач -- технологія навчання, технологія виховання, освітня технологія);

• робота суб'єктів освітнього процесу з інформацією (передача, збереження, пошук, систематизація тощо), результатом чого є те, що інформаційні технології стали активно застосовуватися в навчальній практиці;

• організація навчального процесу (відповідно з'явилися терміни: «технологія навчання», «освітня технологія»).

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури дає змогу дійти висновку про те, що поняття «технологія навчання» майже завжди розглядається як синонім поняття «педагогічна технологія».

Педагогічна технологія, як вважає Г. Селевко, є змістовним узагальненням трьох її аспектів: наукового, коли педагогічні технології є частиною педагогічної науки, що вивчає й розробляє мету, зміст і методи навчання та проектує педагогічні процеси; процесуально-описового, коли запропоновано опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання; процесуально-діючого як здійснення технологічного (педагогічного) процесу й функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів [5].

Технологія навчання, як відмічає Т. Ільїна, часто ототожнюється з використанням технічних засобів навчання та визначається як «технологія -- техніка навчання». Н. Тализіна стверджує, що сутність сучасної технології навчання багато хто вбачає у визначенні найбільш раціональних засобів досягнення поставлених цілей. одночасно навчальний процес розглядається комплексно, як система, у його єдності та взаємозв'язку. С. гончаренко зазначає, що технологію навчання часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Вважаємо слушним зауваження С. гончаренка, що ця галузь, яка більше орієнтована на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) у ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв'язку з теорією навчання [6].

У працях Н. Борисової подано ґрунтовний аналіз проблеми технологізації освіти. на основі порівняльного аналізу застосування у педагогічній науці словосполучень із терміном «технологія» зроблено висновок, що найбільшу педагогічну конструктивність має поняття «освітня технологія». у контексті гуманізації освіти освітні технології повинні мати особистісно орієнтований характер. ознаками технологічності освітнього процесу є: детальний опис освітніх цілей; поетапний опис (проектування) засобів досягнення заданих результатів -- цілей; системне застосування психолого-педагогічних і технічних засобів представлення, сприйняття, переробки навчальної й соціокультурної інформації; системне використання зворотного зв'язку з метою коригування й оцінки ефективності освітнього процесу; гарантованість результатів; відтворення процесу незалежно від майстерності педагога; оптимальність ресурсів і зусиль, (які витрачаються) та ознаки особистісної орієнтації освітніх технологій. з-поміж основних ознак дослідницею зазначено такі: пріоритетність цілей особистісного, інтелектуального, діяльнісного та професійного розвитку; акцент на мотивації досягнень й успіху; акцент на самопроектуванні й самоуправлінні; партнерська взаємодія учасників освітнього процесу; діалог як форма й засіб обміну інформацією, особистісними оцінками й цінностями; свобода вибору й особиста відповідальність за вибір усіх учасників освітнього процесу; емоційна співзвучність і проживання освітніх ситуацій і подій; моделювання діяльності як організаційна основа проектування й реалізації освітнього процесу [7].

В освітній практиці виділяють традиційні й інноваційні технології, інтерактивні технології, інформаційні технології, комунікативні технології, гуманітарні технології та багато інших.

Традиційні й інноваційні технології, спрямовані на передачу та засвоєння знань, умінь і навичок з конкретної навчальної дисципліни, розвиток мислення й особистості.

До них відносять:

* «підтримуюче навчання», спрямоване на відтворення існуючої культури, соціального досвіду, соціальної системи;