Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти реалізації принципу історизму на заняттях зі стилістики української мови у вищій школі

Анжеліка Попович

Анотації

У статті аналізуються теоретичні аспекти використання принципу історизму в навчанні стилістики майбутніх учителів української мови і літератури. Виокремлюються методологічний, морально-ціннісний та культурологічний підходи до застосування принципу історизму. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах, увага акцентується на навчальному (навчально-теоретичному й навчально-практичному), науковому та виховному рівнях вивчення історичних аспектів стилістики. Характеризуються основна, доповнювальна, самоосвітня та комплексна моделі реалізації принципу історизму.

Ключові слова: вища школа; дисципліна "Стилістика української мови"; методика навчання; моделі реалізації принципу історизму; освітній процес; принцип історизму; рівні вивчення історичних аспектів дисципліни; учитель української мови і літератури.

Основний зміст дослідження

Вступ. Для успішної реалізації педагогічної концепції навчання стилістики української мови у вищій школі необхідно визначити наукові основи. Принципи навчання поєднують теоретичне уявлення про освітній процес і практичне опанування знань.

Дидактична категорія "принципи навчання" не є сталою, вона повсякчас змінюється й оновлюється - трансформуються погляди на теоретичні основи навчання, а також з'являються нові принципи. Дотепер у цьому питанні немає одностайності.

В українській лінгводидактиці вищої школи принципи навчання студіювали Н. Голуб, О. Горошкіна, І. Дроздова, О. Караман, С. Караман, К. Климова, О. Копусь, В. Мельничайко, Н. Остапенко, К. Плиско, О. Семеног, Т. Симоненко й інші.

Організація вивчення стилістики у вищій школі потребує вдумливого підходу до відбору принципів навчання, їх наукового обґрунтування та визначення методичних шляхів реалізації.

Принципи навчання стилістики або вивчення окремих стилістичних аспектів у загальноосвітніх навчальних закладах спорадично потлумачили українські й зарубіжні дослідники (Л. Алєксєєва, Г. Атласова, Н. Баранник, В. Бадер, Ж. Капенова, О. Корякіна, Л. Кратасюк, І. Кучеренко, Ф. Литвинко, В. Луценко, М. Марун, Ю. Мельничук, Л. Муріна, А. Нікітіна, М. Пентилюк, О. Преликова, Н. Сіранчук, Л. Сугейко, Т. Чижова, Н. Янко й інші).

С. Єрмоленко беззаперечно стверджує: "Стилістичне забарвлення мовних одиниць зазнає динамічних змін, і з часом стилістичні явища переходять у розряд історично-мовних. Очевидно, в цьому треба вбачати глибинний зв'язок стилістики з історією літературної мови. Неврахування історично-мовних параметрів не дає об'єктивної, повної характеристики лексики літературної мови, спричиняє неточне стилістичне ремаркування слів у загальномовному словнику" (Українська лінгвостилістика, 2007, с.9).

З огляду на рухомість стилістичної системи будь-якої мови й потребу розуміння сучасних стилістичних площин суттєво простежувати ретроспективу розвитку цієї науки та внутрішню логіку стилістичних явищ. Отже, історичний принцип набуває актуальності й допомагає осмислити історію ідей, гіпотез, наукових відкриттів, простежити динаміку змін певного явища або процесу - те багатство, яке накопичили попередні покоління.

Мета статті - проаналізувати аспекти застосування принципу історизму в навчанні стилістики української мови у вищих навчальних закладах.

Рівні та моделі застосування історичних аспектів на заняттях у вищій школі. Для дефініції означеного принципу використовуються терміни "принцип історизму" (О. Горошкіна, Т. Донченко, О. Копусь, І. Кучеренко), "історичний принцип" (М. Пентилюк), "принцип єдності історичного та логічного" (М. Фіцула), "історичність" (О. Мороз, О. Падалка), "історико-прогностичний принцип" (Т. Сокол), "елементи історизму в навчанні" (В. Масальський) тощо.

Аналіз наукової літератури дає підстави визначити такі підходи лінгводидактів до застосування принципу історизму:

• методологічний - принцип історизму зумовлює вивчення мовних явищ не лише в синхронному, а й у діахронному аспектах;

• морально-ціннісний - допомагає плекати історичну пам'ять і підвищує мотивацію студентів;

• культурологічний - розвиває особистісну культуру студентів і створює культурне інформаційно-пізнавальне середовище.

Зважаючи на особливості організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах, історичні аспекти стилістики української мови варто реалізовувати на навчальному, науковому та виховному рівнях (див. рис.1). Зокрема, на навчальному рівні виокремлюється:

Навчально-теоретичний підрівень:

удосконалення системи знань із дисципліни: розширення, збагачення й поглиблення знань, високий рівень їх систематизації й підвищення міцності;

розширення й поглиблення уявлень із теорії пізнання: засади та умови виникнення наукових проблем, особливості пошуку методів розв'язання протиріч, внутрішня логіка й закономірності розвитку стилістики як науки.

Навчально-практичний підрівень передбачає вдосконалення пізнавальних і практичних умінь та навичок: виконання вправ і завдань, робота з інформаційними джерелами, розробка системи вправ на урок зі стилістики, укладання плану - конспекту уроку з історії стилістики тощо.

На науковому рівні формується науковий світогляд та науковий стиль мислення студентів. Вони здійснюють науковий пошук: проводять навчально-наукове дослідження з окремих стилістичних аспектів на занятті, виконують індивідуальні науково-дослідні завдання, пишуть наукові роботи з історичної стилістики (статті, реферати, курсові й дипломні роботи). У здобувачів вищої освіти виникає відчуття значення й вагомості наукового пошуку та його результатів, співпереживання, дотичності до наукових досліджень і відкриттів.

Виховний рівень - вплив процесу вивчення історичної інформації на формування соціально-психічних якостей студента: соціально-ціннісних мотивів і професійної мотивації; емоційної сфери особистості, моральних позицій (професійної чесності, відповідальності за результати наукової діяльності та їх практичне застосування), гуманістичних ідеалів та гуманістичного мислення, патріотизму, системи пізнавальних процесів (сприйняття, уяви, уявлення, мислення, пам'яті, мовлення), творчих здібностей тощо.

Рівні вивчення історичних аспектів стилістики зреалізовуються (з огляду на студії О. Оспенникової та К. Шестакової (Оспенникова Е.В., 2010, с.16)) за допомогою таких моделей (див. рис.1):

навчання стилістика майбутній учитель

Рис.1. Реалізація принципу історизму на заняттях зі стилістики української мови

Основної - історичні аспекти стилістики входять до навчальної програми дисципліни, доповнюють основні відомості й вивчаються на аудиторних заняттях у виші.

Доповнювальної, за якої питання історії стилістики є складниками вибіркових навчальних дисциплін, окремими вибірковими дисциплінами, вивчаються на засіданнях студентського наукового гуртка або проблемної групи. Сьогодні студентоцентроване навчання вимагає враховувати сучасні освітні тенденції, очікування й потреби студентів, орієнтується на їх особистісний розвиток. Тому актуальним є читання вибіркових дисциплін, як-от: "Історія української стилістики", "Видатні українські лінгвостилісти", "Історична стилістика української мови" тощо.

Самоосвітньої - вивчення питань з історії стилістики впродовж самостійної роботи студента, яка набуває особливого значення в умовах європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи.

Комплексної, що вибудовується через поєднання різних моделей.

Питання історичної стилістики в навчально-методичному забезпеченні дисципліни. Порівняльна характеристика навчальних та робочих програм зі стилістики української мови дає підстави стверджувати, що більшість укладачів дотримуються традиційного підходу до врахування історичного принципу. Зокрема, це вивчення таких питань: історична стилістика як вчення про стилістичну систему національної мови в діахронному аспекті; сталість і змінність стилістичних засобів у процесі історичного розвитку мови; історія й джерела стилістики; історичний розвиток стилів української літературної мови.

Попри це, фіксуємо цікаві розмисли викладачів вишів. Так, Л. Масенко й Н. Дзюбишина-Мельник (Київ, 2008) пропонують звертати увагу на окремі соціолінгвістичні аспекти: радянська "новомова", її прикметні ознаки; сучасні процеси актуалізації вилученої лексики і дерусифікації української мови.

При вивченні наукового стилю О. Строкаль (Київ, 2012) упевнений у необхідності обговорення зі студентами передісторії виникнення наукового стилю в Україні та ролі Михайла Драгоманова в становленні наукового стилю української літературної мови й інші.

І. Коломієць (Умань, 2016) розширює питання про період зародження й становлення стилістики як науки такими: основні напрями досліджень, мовознавча спадщина вітчизняної стилістики середини ХХ століття, лінгвостилістичні погляди вітчизняних мовознавців останньої чверті ХХ ст., актуальні питання сучасної лінгвостилістики, сучасні постаті українських лінгвостилістів.

На історичні аспекти особливу увагу звертає І. Фаріон (Львів, 2009), яка пропонує з'ясовувати та засвоювати основні поняття стилістики крізь призму онтологічної природи мови. Стилістичні засоби дослідниця радить розглядати з погляду прескриптивної та дескриптивної норми. На заняттях із практичної стилістики сучасної української мови І. Фаріон розглядає питання історії творення мовної норми і мовного стандарту, історичного й нормативного аспектів словотворчих засобів стилістики, нормування лексики в контексті історичного розвитку української літературної мови XX ст. й інші.

Викладачі акцентують увагу на основних напрямах змін у стилістичній системі української мови кінця ХХ - початку ХХІ ст. (Т. Ліштаба), стилістичній розбудові нової української літературної мови з перевагою стилю художньої літератури (Н. Павлик) тощо.

Отже, аналіз навчально-методичного забезпечення дисципліни "Стилістика української мови" засвідчив, що сьогодні викладачі надають перевагу самоосвітній моделі. Наявні в навчальних програмах стилістичні питання історичного спрямування, переважно, виносяться на самостійне опрацювання. Водночас очевидно, що високий рівень знань з історії стилістики української мови уможливлюється за допомогою конгломерату аудиторної та самостійної роботи, а також - урахування інтересу здобувачів вищої освіти через читання вибіркових навчальних дисциплін.

Підвищення відсотка використання основної моделі - вивчення питань історії стилістики впродовж аудиторної роботи (на лекційних і практичних заняттях) - можливе за умови розробки спеціальних методик, опорних конспектів, тематичних презентацій, видання навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій, збірників вправ і завдань та допоміжних навчальних видань - довідників, хрестоматій тощо. Удосконалення і змін щодо історичних аспектів стилістики потребує навчально-методичне забезпечення самостійної роботи. До того ж, зважаючи на сьогоднішній етап розробки у вищих навчальних закладах нових освітньо-професійних програм освітніх ступенів "бакалавр" і "магістр", потрібно виробити виважені пропонови щодо відповідних вибіркових дисциплін і здійснювати їх апробацію.

Площини реалізації принципу історизму впродовж вивчення стилістики.

На часі вивчення засадничих питань історії становлення української стилістичної науки (праці І. Франка, К. Лучаковського, О. Потебні, В. Домбровського, О. Матвієнка, Б. Ткаченка, Л. Булаховського, І. Огієнка та інших) (Попович А.С., 2015). Об'єктами науково-історичного дослідження в стилістиці мають бути функціональні стилі української мови, культурно-історичні аспекти текстів та їх історико-стилістичний аналіз.

Аналізуючи текст, уналежнений до давніх періодів розвитку літературної мови, потрібно брати до уваги культурно-історичний контекст його побутування, розуміти співвідношення між тогочасними функціональними та експресивними стилями (Єрмоленко С.Я., 2012, с.26).

Цікаво простежити едиційну історію тексту певного письменника та визначити "ядро й периферію варіантів тексту" (Гриценко П., 2007, с.17); дослідити текстові відмінності авторських версій текстів за виданнями різних років і виявити мовностилістичні відмінності; зіставити рукописи окремих творів письменників і їх наступні видання; встановити розбіжності, спробувати пояснити та обґрунтувати їх; виокремити особливості ідіолекту письменника й інші.

Почасти лінгвостилістичний аналіз на заняттях зі стилістики обмежується характеристикою мовних засобів образності, тому звужується об'єкт стилістичного розгляду до рівня лексики і фразеології та образної семантики. Новим напрямком у пояснення стилістичних засобів стануть історичні коментарі - виконання історико - стилістичного аналізу, при якому студенти мають збагнути, що суттєвим є "не співвідношення "система - стиль - норма (як в історії мови), не норма як стабілізовані протилежності стилю - на тлі системи (як в історії літературної мови), а стиль як результат розвитку системи на тлі нейтральної норми" (Колесов В.В., 1990, с.16).

Отже, з одного боку, потребують подальшої розробки теоретичні аспекти історії стилістики української мови, з іншого, - необхідні зміни в інформаційному та навчально-методичному забезпеченні дисципліни.

Принцип історизму на заняттях зі стилістики реалізовується за допомогою певних методів і прийомів. Так, на репродуктивному рівні студенти опрацьовують теоретичний матеріал із історії стилістики, поданий у підручниках, навчальних посібниках, публікаціях у фахових джерелах. Основне - досягти сприймання й розуміння студентами матеріалу за допомогою різних видів опитування, роботи за таблицями й схемами-опорами, з енциклопедіями та словниками, виконання тестових завдань і вправ, які потребують відтворення навчального матеріалу. Зокрема це питання, що стосуються передісторії, історії, сучасного стану, а також перспектив розвитку стилістики; співвідношення об'єктивного історичного розвитку стилістики і теоретичного відтворення його результатів; осмислення природи й особливостей стилістичних категорій, понять, поглядів; вивчення внутрішньої логіки стилістичних явищ; розкриття історичної повторюваності стилістичних явищ і теорій; виявлення чинників, що створили передумови виникнення певних стилістичних явищ або їх змін; визначення витоків та причин виникнення того або того стилістичного явища (процесу); визначення ролі стилістичного явища в загальній мовній системі тощо.

Творчо-дослідницький рівень урізноманітнює роботу студентів. Тут викладач організовує дискусії, диспути, круглі столи, конференції з питань історичної стилістики. Студенти готують аналітичні огляди праць, презентації, рецензії на публікації, пишуть статті, курсові та дипломні роботи, виконують різнотипні вправи історичного змісту, й інше.

Виконуючи завдання, студенти послуговуються такими прийомами мислительної (інтелектуальної) діяльності, як аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікація, диференціація, виокремлення істотних ознак тощо. До того ж, передбачено використання різних технологій - групової навчальної діяльності (парна, бригадна, індивідуально-групова робота), розвивального навчання, формування творчої особистості, дослідницькі, проектні, створення ситуації успіху тощо.

Професійно-спрямоване навчання реалізується за допомогою складання вправ історичної тематики зі стилістики для школярів, проектування й створення настінних композицій, укладання тематичних колекцій (цитат наукових праць історичної стилістики), написання фрагментів планів-конспектів уроків української мови (традиційної або нетрадиційної структури) з вивчення питань історичної стилістики, розробки презентацій для учнів тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень