Створення творчого освітнього середовища на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача та майбутніх учителів-словесників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення творчого освітнього середовища на засадах суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача та майбутніх учителів-словесників

Сьогодні організація навчально-виховного процесу передбачає орієнтацію на лише на набуття знань, умінь і навичок, а й на розвиток творчого потенціалу майбутнього вчителя-словесника. Адже ні викладач вишу, ні шкільний учитель не можуть бути просто транслятором освітньої інформації, передавачем «готових» знань, тому їхні зусилля мають бути спрямовані на підбір таких методів, прийомів, форм і видів роботи, які б зацікавили студентів (учнів), ураховували б інтереси, індивідуально-вікові особливості кожного, створювали ситуацію самостійності мислення, порушували актуальні проблеми, а отже, спонукали до творчої літературної діяльності. Це потребує створення творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища, де б панувала атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння та згуртованості, стимулювалися вільне висловлювання власних думок, ідей, можливість вибору студентською молоддю форм і методів навчально-виховної роботи. Так, Г. Токмань звертає увагу на те, що «слід створити атмосферу схвалення творчості, поваги до неї… Сама література є не тільки предметом вивчення, а й полем для творчої діяльності» [13, с. 43].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання освітнього середовища досить ґрунтовно висвітлені у працях таких науковців, як І. Баєва, М. Боритко, Л. Буєва, А. Валицька, О. Верещак, С. Гессен, Н. Гонтаровська, О. Гуменюк, Р. Дегтяренко, І. Демакова, С. Дерябо, Л. Диненкова, Б. Ельконін, Ю. Жук, І. Зайцева, Н. Крилова, В. Левін, О. Любар, Г. Любимова, Ю. Мануйлов, Л. Новиков, М. Пойма, К. Приходченко, С. Рощина, В. Рубцов, С. Савченко, Н. Селиванова, В. Сєриков, В. Слободчиков, В. Степанов, В. Струманський, І. Улановська, А. Хуторський, В. Черкашенко, Шабатова, І. Шендрик, В. Ясвін та ін.

Незважаючи на значну кількість психолого - педагогічних досліджень, присвячених проблемам освітнього середовища, вважаємо актуальним посилення уваги до питання особливостей проектування і формування творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища як умови для розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів української літератури, а також успішної підготовки студентів-філологів до організації позакласної роботи з літературно обдарованими учнями.

Формулювання цілей статті. Метою статті є розкриття особливостей формування творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища на засадах суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача і студентів-словесників для їхньої ефективної співпраці.

Формування творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища має певні якісні характеристики, завдання, компоненти й повинно стати об'єктивною умовою для ефективного саморозвитку й самореалізації творчого потенціалу майбутніх учителів, активізації їхньої взаємодії та співтворчості з викладачами.

Науковці звертають увагу на значний вплив освітнього середовища на тих, хто в ньому перебуває, наприклад, майбутніх фахівців під час виконання ними спільної творчої навчально - виховної діяльності. Так, зокрема, Ю. Жук визначає навчальне середовище як таке, що найбільше сприяє формуванню особистості, її саморозвитку і задоволенню власних потреб [4]. Погоджуємося із твердженням А. Макаренка, що того, хто навчається, виховує не сам педагог, а те освітнє середовище, у якому він перебуває [6].

В. Ясвін освітнє середовище розуміє як «систему впливів і умов формування особистості за визначеним зразком, а також можливостей для розвитку особистості, що перебуває в соціальному і просторово-предметному оточенні» [15, с. 1]. Крім того, дослідник виокремлює поняття «локального освітнього середовища», яке пояснює, як функціональне і просторове об'єднання суб'єктів освітнього процесу (викладача й студентів) зі встановленням між ними тісної взаємодії для ефективного особистісного і професійного саморозвитку, можливості прояву активності особистості, її участі у створенні та зміні самого середовища.

Погоджуємося з думкою С. Сергеева, що середовище нерозривно пов'язане з діяльністю, що виконується. Науковець тлумачить середовище як «дійсність, у якій відбувається діяльність людини, спрямована на створення чогось», а також зауважує, що у процесі діяльності в середовищі особистість змінює його для досягнення власних цілей і, водночас, сама змінюється в ньому та безпосередньо ним [11, с. 61].

Слушним є визначення поняття «освітнє середовище», запропоноване С. Рощиною, яка розглядає його як спеціально створене предметне й соціокультурне оточення особистості, що охоплює різні умови, засоби й способи забезпечення продуктивної діяльності, цілеспрямовану взаємодію всіх учасників освітнього процесу, їх розвиток і самореалізацію [10, с. 34].

Вагомий внесок у дослідження теоретичних і практичних аспектів творчого освітнього середовища зроблено К. Приходченко. На думку дослідниці, воно здатне набувати творчого характеру й допомагає перейти від репродуктивного засвоєння знань до активної творчої діяльності [9, с. 68]. Науковець акцентує увагу на тому, що при моделюванні освітнього середовища необхідно привчити студентів до самоосвіти і самовдосконалення, сприяти розвитку їхніх здібностей та обдарувань, креативного мислення, формувати особистість із гнучким розумом, залучати студентів до активної самостійної творчої роботи [9, с. 69].

Цілком погоджуємося з твердженням С. Гессена, що освітнє середовище - це таке середовище, у якому особистість навчається не лише вільного вибору шляхів досягнення поставленої мети, а й сама бере активну участь у цілепокладанні [3, с. 64].

Аналіз наведених вище поглядів науковців дає змогу розглядати творче особистісно зорієнтоване освітнє середовище як сукупність органічно поєднаних системотвірних умов для розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, самовдосконалення і самореалізації, формування креативного і критичного мислення на засадах діалогічної взаємодії викладача і студентів із метою якісної підготовки їх до організації позакласної роботи з обдарованими учнями.

До основних сутнісних характеристик освітнього середовища, на переконання багатьох учених, належать: змістова насиченість, варіативність можливостей та інтенсивність взаємодії [10, с. 35]; стиль спілкування, рівень активності, розвивальний ефект [5]; насиченість різними видами діяльності та ступінь свободи вибору можливостей для пізнавальної, естетичної, творчої діяльності особистості, оптимальна організація діяльності [8].

Слушною нам видається думка А. Бондаревської, яка виділяє групу факторів, що впливають на розвиток освітнього середовища професійного становлення студентів:

- макрофактори (регіональний і муніципальний освітній простір);

- мезофактори (інфраструктура освітнього комплексу навчального закладу);

- мікрофактори (соціально-психологічна готовність викладацького складу до інноваційної діяльності в культуровідповідному освітньому середовищі, а також персональний і міжособистий простір студентів, програмно - методичне забезпечення вищого навчального закладу) [2, с. 17].

Дослідниця розробила модель полікультурного освітнього середовища 312відповідно до сучасних педагогічних концепцій: випереджувального інтелектуального розвитку особистості (В. Давидов, Л. Занков, В. Рєпкін); пріоритетного формування емоційно-чуттєвого середовища (Л. Толстой, К. Вентцель, Р. Штайнер); гармонійного синтезу орієнтації на інтелект, образно-емоційну сферу, практичну діяльність і моральне самовизначення (В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі); гуманістичного особистісно зорієнтованого виховання (К. Роджерс, Є. Бондаревська, В. Сериков, І. Якиманська) [2].

Серед розмаїття запропонованих науковцями теоретичних моделей освітнього середовища найбільш чітко розробленими й обґрунтованими вважаємо такі:

- комунікативно-орієнтована (В. Рубцов та ін.) як форма комунікативного співробітництва з метою забезпечення якісної взаємодії педагога зі студентами являє собою поліструктурну систему прямих і опосередкованих освітніх впливів.

- еколого-особистісна (С. Дерябо, Г. Ковальов, В. Ясвін) є сукупністю усіх можливих впливів освіти на розвиток особистості як позитивних, так і негативних.

- антрополого-психологічна (В. Слободчиков), яку визначають як динамічне утворення з властивими їй трьома різними принципами організації залежно від типу зв'язків і відношень: однаковість, різноманітність і варіативність.

- екопсихологічна (В. Панов) - система психолого-педагогічних умов і впливів, які уможливлюють розкриття як потенційних інтересів і здібностей особистості, так і актуальних, відповідно до вимог вікової соціалізації.

С. Тамарянський вбачає формування освітнього середовища вишу в моделюванні педагогічних умов ефективної реалізації когнітивних, емоційних і комунікативних можливостей. Поділяємо переконання дослідника, який вважає за необхідне визначити основні компоненти цього середовища, їх взаємозв'язок, умови, напрями й рівні розвитку з метою його якісного проектування [12, с. 31].

При визначенні компонентної структури творчого освітнього середовища думки науковців розходяться. Наприклад, при розробці «методики векторного моделювання освітнього середовища» В. Ясвін виділив «три його основні компоненти: просторово-предметний, соціальний, технологічний (або психо-дидактичний)» [14, с. 38]. На думку Л. Петришина, структура цього середовища складається з організаційно-діяльнісного, змістового, операційного, мотиваційно - особистісного блоків [7, с. 64].

Г. Бєляєвим була зроблена детальна педагогічна характеристика освітнього середовища в різних типах навчальних закладів [1, с. 17], на основі якої учений увиразнив ряд його ознак: складну системну природу, цілісність, соціальний характер, здатність містити локальні середовища, бути не лише умовою, а й засобом освітнього процесу та ін. Дослідник підкреслював, що таке середовище передбачає діалектичну взаємодію соціальних, просторово-предметних і психолого - дидактичних складників.

Детально проаналізувавши джерельну базу щодо порушеної проблеми, пропонуємо власну структуру творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища, сформовану на засадах суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача і студентів-філологів. До складу такої структури входять: мотиваційно-особистісний, змістово-інформаційний, операційно-технологічний і соціально-комунікативний компоненти.

Мотиваційно-особистісний компонент передбачає розвиток зацікавленості майбутніх учителів-словесників у творчій діяльності для подальшої ефективної організації позакласної роботи з обдарованими учнями, здатність до творчої самореалізації, самовдосконалення, самоосвіти на творчому рівні, становлення впевненості в собі й самоконтролю, наявність сприятливої емоційної атмосфери тощо.

Змістово-інформаційний компонент передбачає програмно-методичне забезпечення освітнього процесу, базу знань, що буде необхідна майбутньому фахівцеві для успішної організації позакласної творчої літературної діяльності з обдарованими школярами, наявність матеріально-технічного оснащення.

Операційно-технологічний компонент спрямований на гармонійне поєднання традиційних та інноваційних технологій навчання, залучення студентів до систематичної роботи у творчих групах, самостійної та позааудигорної роботи, створення умов для пошуково-дослідницької діяльності, творче опрацювання та використання навчального матеріалу, реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії, ускладнення завдань відповідно до підвищення рівня розвитку творчого мислення особистості, використання оригінальних, нестандартних підходів до процесу підготовки навчальних проектів, напрацювання авторських розробок організації позакласної роботи з літературно обдарованою шкільною молоддю.

Соціально-комунікативний компонент відповідає за реалізацію функції комунікації суб'єктів освітнього процесу, їх діалогічну взаємодію, співробітництво й співтворчість, толерантність, уміння виробити спільний погляд демократичним шляхом.

Названі вище компоненти структури творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища, створеного на засадах суб'єкт - суб'єктної взаємодії викладача і студентів, взаємопов'язані та взаємозумовлені й уможливлюють поступальний розвиток творчого потенціалу майбутніх учителів-філологів, їхню активну професійну діяльність, зокрема успішну організацію позакласної роботи з обдарованими учнями, життєтворчість кожного.

Вплив такого освітнього середовища на трансформацію творчих можливостей особистості з потенційного в актуальний стан залежить від її активності та характеру застосування компонентів середовища у процесі його створення й функціонування.

Модулювання творчого особистісно зорієнтованого освітнього середовища на засадах суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладача й майбутнього вчителя-словесника передбачає:

- стійкість цього середовища впродовж навчального року;

- його відповідне креативно зорієнтоване змістове наповнення;

- свобода вибору можливого поєднання методів і форм інноваційних технологій у співвідношенні з традиційними;

- активну освітню діяльність кожної особистості в літературній творчості у найсприятливішому для неї темпі, з урахуванням індивідуально-вікових особливостей;

- максимальне врахування зацікавлення студентів-словесників розвитком власного творчого потенціалу, мотивування його;

- залучення до проектної діяльності, наповнення навчально-виховного процесу творчими пошуково-дослідницькими і проблемними ситуаціями, спрямованими на спільне виконання, взаємодію учасників;

- особистісне становлення майбутніх фахівців, їх самоствердження, соціалізацію;

- формування навичок самостійного оволодіння творчою освітньою діяльністю для ефективної подальшої професійної діяльності, зокрема організації позакласної роботи з літературно обдарованими школярами;

- сприяння педагога досягненню успіхів студентом, стимулювання до виконання складних творчих завдань, самовдосконалення відповідно до зони найближчого розвитку (за Л. Виготським) тощо.

Творче особистісно зорієнтоване освітнє середовище передбачає проектування, формування та підтримку його спільними зусиллями викладачів і студентів-філологів в освітньому процесі. Усі завдання такого середовища реалізуються у творчій навчально - виховній, науково-дослідницькій, виробничо - практичній суб'єкт-суб'єктній взаємодії викладачів і майбутніх фахівців.

Отже, створення такого освітнього середовища на засадах суб'єкт - суб'єктної взаємодії викладача і студентів впливає на навчальну мотивацію майбутніх учителів-словесників, залучає їх до різноманітних видів творчості, сприяє формуванню ціннісного ставлення до творчої діяльності, будується на засадах творчої взаємодії, є каркасом для розвитку творчого потенціалу особистості через вироблення потреби у самоосвіті, стає причиною і стимулом якісної підготовки до організації позакласної роботи з обдарованими учнями. Таким чином, майбутній педагог у процесі творчої літературної навчально-виховної діяльності модифікує середовище для досягнення особистісних цілей і, водночас, сам змінюється в ньому та безпосередньо ним, тобто постає і його продуктом, і творцем.

Перспективу подальших наукових розвідок вбачаємо в розробленні моделі підготовки майбутніх учителів-словесників до організації позакласної роботи з літературно обдарованими учнями в умовах креативного освітнього середовища, створеного на засадах суб'єкт - суб'єктної взаємодії викладача і студентів.

Список використаних джерел

особистісний творчий студент філолог

1. Беляев Г.Ю. Педагогическая характеристика культурно-образовательной среды в различных типах образовательных учреждений / Г.Ю. Беляев. - М.: ИЦКПС, 2000. - 217 с.

2. Бондаревская А.И. Личностно-профессиональное развитие студентов в культурно-образовательном пространстве вуза. Монография / А.И. Бондаревская. - Ростов-на - Дону: Изд-во «Булат», 2011. - 168 с.

3. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / С.И. Гессен / отв.

Размещено на Allbest.ru