Соціально-виховна система Києво-Могилянської академії (XVII–XVIII століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-виховна система Києво-Могилянської академії (XVII-XVIII століття)

Становлення духовно-морального виміру студентської молоді в культурно-освітньому просторі передбачає виховання на кращих педагогічних здобутках минулого. Доба XVII-XVIII століття в історії України характеризується змінами у сприйнятті навколишньої дійсності, переорієнтацією людських цінностей, поглядів на проблеми буття людини. Особливого значення в цей час набуває діяльність Києво-Могилянської академії як вищого навчального закладу не лише У країни, а і Європи. Завдяки діяльності діячів Києво - Могилянської академії виник новий ідеал людини, у якому органічно поєднувалися віра й розум, релігійні переконання й прагнення досягти нових вершин у духовно-моральному вдосконаленні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню діяльності представників Києво - Могилянської академії у філософському контексті XVII-XVIII століття присвятили свої праці С. Голубев, І. Захара, М. Кашуба, І. Паславський, Ф. Тітов.

Важливими для нашого дослідження є роботи І. Аскольченського, Д. Вишневського, П. Ісидора, Н. Петрова, присвячені особливостям навчально-виховного процесу в Києво - Могилянській академії.

Метою статті є аналіз соціально-виховної системи Києво - Могилянської академії (XVII-XVIII століття).

Виклад основного матеріалу дослідження. Для людини XVII-XVIII століття характерні зміни у сприйнятті навколишнього світу з позиції практичного перетворення буття, ставлення до людських цінностей, життя і смерті. М. Кашуба у книзі «Філософія Відродження на Україні» відзначає зосередженість суспільної думки зазначеного періоду на «винятково людській проблематиці» [18, с. 257]. До цієї категорії дослідниця зараховує: «ставлення людини до самої себе й до інших людей, до суспільства, світу, Бога, природи» [18, с. 257]. Заслуговує на увагу думка М. Кашуби щодо закономірності дослідження особистості в гармонійній єдності тілесного й духовного. Дослідниця впевнена, що, на переконання професорів Києво-Могилянської академії, досконала людина існує «лише в єдності й рівновазі духовного й тілесного. їх різноманітність так само реальна, як і єдність» [11, с. 8].

На думку професорів академії, люди різного віку і станового походження однаково здатні до інтелектуального й морального вдосконалення. Так, Патрило Ісидор (отець Іван) у дисертації на тему: «Педагогія Київсько-Могилянської академії: 1631-1817» виокремлює певний віковий ценз для студентів академії. Отець Іван твердить, що юнаків приймали «від десятого, пізніше від сьомого аж до 15 року. У тім погляді була там повна академічна свобода» [19, с. 127]. Для більш детальної характеристики нами складена таблиця студентів певних класів Києво - Могилянської академії за віком, що ґрунтується на дослідженні Патрила Ісидора (отця Івана) та архівних матеріалах Інституту рукописівНаціональної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Прийняття студентів до академії здійснювалося за певними правилами, узагальненими Ф. Прокоповичем у «Духовному регламенті». Так, до академії та інших навчальних закладів могли бути прийнятими, за твердженням Ф. Прокоповича, особи, які мають достатній рівень розумової підготовки. Мислитель пояснює таке рішення тим, що велика кількість ледарів, які не мають достатнього інтелектуального й духовного розвитку, після закінчення закладів освіти сіють серед людей зерна неправильної життєвої позиції. Філософ вказує також на необхідність базової моральної підготовки дитини на момент вступу до академії. Тому Ф. Прокопович наголошує на застосуванні до учнів пробного терміну навчання. Мислитель звертає увагу на те, що з навчального закладу дитина має бути виключена, якщо вона «непереможної злоби, люта, до бійки швидка, непокірна, наклепник» [20, с. 68-69]. Отже, як переконуємося, дитина, яка має достатній інтелектуальний рівень, але не демонструє належної моральної поведінки, на думку Ф. Прокоповича, не повинна навчатися в академії.

академія гуманістичний виховний соціальний

Прийняття студентів до академії здійснювалося за певними правилами, узагальненими Ф. Прокоповичем у «Духовному регламенті». Так, до академії та інших навчальних закладів могли бути прийнятими, за твердженням Ф. Прокоповича, особи, які мають достатній рівень розумової підготовки. Мислитель пояснює таке рішення тим, що велика кількість ледарів, які не мають достатнього інтелектуального й духовного розвитку, після закінчення закладів освіти сіють серед людей зерна неправильної життєвої позиції. Філософ вказує також на необхідність базової моральної підготовки дитини на момент вступу до академії. Тому Ф. Прокопович наголошує на застосуванні до учнів пробного терміну навчання. Мислитель звертає увагу на те, що з навчального закладу дитина має бути виключена, якщо вона «непереможної злоби, люта, до бійки швидка, непокірна, наклепник» [20, с. 68-69]. Отже, як переконуємося, дитина, яка має достатній інтелектуальний рівень, але не демонструє належної моральної поведінки, на думку Ф. Прокоповича, не повинна навчатися в академії.

Щодо навчального процесу в академії, то головна мета, яку має ставити перед собою викладач - давати добрі й ґрунтовні корисні знання. Ф. Прокопович у «Духовному регламенті» звертає увагу саме на корисність знань для особистості. Адже, на його думку, знання повинні сприяти моральному вдосконаленню особистості [20, с. 57].

Незважаючи на вичерпність і ґрунтовність «Духовного регламенту» Ф. Прокоповича, цей документ, як зауважує А. Лінчевський, мало вплинув на внутрішнє й зовнішнє життя Києво - Могилянської академії. За словами науковця, не духовний регламент «академії, а академія, по суті, слугувала для нього моделлю» [1, с. 108]. Також зазначимо, що 7 жовтня 1734 року Рафаїлом Заборовським була видана інструкція, що стосувалася морально-виховного уставу академії. Ф. Тітов, характеризуючи цей документ, підкреслив, що той морально - виховний ідеал людини, який був закладений П. Могилою в «Анфології» 1636 року, став

основою для інструкції Р. Заборовського, але з урахуванням особливостей життя тогочасного індивіда [10, с. 183-184]. Перший пункт інструкції містив традиційну характеристику прийому дітей до академії. Р. Заборовський, на відміну від Ф. Прокоповича, вихідною умовою прийняття особи до академії вважав сповідування православної віри й необхідну базову розумову підготовку. Дієвим стимулом покращення духовно-морального становлення особистості Р. Заборовський визнавав особистісний приклад вихователів (вчителів) академії. Саме тому другий пункт інструкції культурний діяч присвятив характеристиці особистості вчителя. На думку Р. Заборовського, окрім традиційної на той час віри в Бога, вчителі повинні бути: «…скромними, ввічливими, гарного виховання й освіченості, а також повинні слугувати прикладом не тільки внутрішньої чистоти душі, а й зовнішньої охайності тіла й одягу» [1, с. 102].

Д. Вишневський у дисертації «Історія Київської Академії за першу половину XVIII століття» зауважує, що інструкція Р. Заборовського, крім особистісного прикладу духовно-морального виховання викладачів, передбачала викорінення всього недоцільного, того, що погано впливатиме на духовно-моральне становлення вихованців [2, с. 146]. Дійсно, пункти від 11-го до 19-го включно слугували певними постулатами в оцінці вчинків студентів і викладачів як в академії, так і поза нею [2, с. 105-107]. Доцільно також зазначити, що 18-ий і 19-ий пункти інструкції були скеровані на відмежування членів академії від недоцільної поведінки і навіть від небезпечного аморального спілкування [2, с. 106-107]. Наголосимо, що Р. Заборовський, будучи митрополитом Київським, володів правом призначати ректора, керівний апарат і навіть професорів академії [19, с. 79]. Саме тому від правильності вибору керівництва митрополитом залежав врешті-решт статус і добробут цього навчального закладу. Зазначимо, що по смерті митрополита Р. Заборовського, академія, яка дуже цінувала цього талановитого діяча, стала йменуватися Києво-Могило-Заборовською академією [1, с. 101].

Характеризуючи виховну систему Києво - Могилянської академії, варто звернути увагу на думку Д. Вишневського щодо правильності вибору методів і шляхів духовно-морального вдосконалення особистості [3, с. 324].

Необхідність добору правильних методів виховання та системи покарання студентів за погані вчинки, була зумовлена грамотою від 26 вересня 1701 року, що розширювала права Києво-Могилянського колегіуму, надавши їй право власного суду над студентами [4, с. 11]. Так, зважаючи на всестановий характер Києво - Могилянської академії, наставники, вихователі, учителі застосовували різні підходи до духовно-морального вдосконалення особистості. Прикладом цього можуть слугувати архівні дані про покарання Василя Зарудного та його співучасника Федора Шуманського, які звели наклеп на викладача - ієромонаха Георгія [6], а також дванадцятий пункт інструкції Р. Заборовського [1]. Д. Вишневський у праці «Київська академія в першій половині XVIII століття» зазначає, що викладачі академії при розгляді скоєного протиправного чи аморального вчинку завжди звертали увагу на ситуацію, під час якої виник конфлікт, на моральний рівень особи, обставини, що спонукали до виникнення непорозумінь. Учений також підкреслює, що на думку викладачів академії і наставників, при моральному вдосконаленні особистості повинні змінюватися умови життєдіяльності, спілкування і взаємодії з певними особами, соціальними групами. Д. Вишневський твердить, що до учнів хоч і застосовувався, на перший погляд, суворий контроль за вчинками, все-таки наставники, розуміючи різні життєві ситуації, поблажливо ставилися до незначної провини своїх підопічних [3, с. 322-324]. Цікавими для нашого дослідження є архівні дані з життя студентів академії за 1754 рік, які засвідчують поблажливе ставлення викладачів академії до студентів, які були недостатньо забезпечені матеріально. Так, наприклад, архівні документи свідчать, що студент академії Костянтин Ільницький відправився в нічній час співати по вулицях міста з метою прохарчуватися. Він був схоплений і нещадно битий Павлом Лобком (священником) і місцевим населенням за те, що просив милостиню [7; 8]. Зважаючи на те, що такі випадки почастішали, студентам академії спеціальним указом Київської духовної консисторії від 8 грудня 1769 року було заборонено «вештатися містом у нічний час» [9].

Закріпленню принципів, підходів і методів виховання, що застосовувалися в Києво - Могилянській академії, сприяли конгрегації. Наголосимо, що такі організації функціонували ще за часів Київської братської школи, що офіційно було підтверджено 17 травня 1620 року грамотою Феофана, патріарха

Єрусалимського [5, с. 82-84]. На думу Ф. Тітова, молодші братства при реорганізації Київської братської школи в колегію були перейменовані в конгрегації. Учений зазначає, що конгрегації поділялися на більшу й меншу. До більших (старших) конгрегацій увіходили, як правило, учні старших класів. Члени цього угрупування вшановували Божу Матір, покровителем молодшої конгрегації виступав святий Рівноапостольний князь Володимир [17, с. 124]. Доречно зауважити, що до наших днів дійшов зразок «Обіцянки» осіб, що вписувалися до училищного Київського братського монастиря. В «Обіцянці», яку дав Андрій Негребецький, зазначалося, що він просить допомоги у Пресвятої Богородиці в тому, щоб навчитися мудрості праведного життя, неухильності у виконанні моральних учинків, що повинні нести духовне просвітництво ближнім і собі [2, с. 183184].

Важливим є той факт, що конгрегації мали статут самостійної юридичної організації. Члени цієї організації на конгрегаційному святі Непорочного Зачаття обирали собі керівництво. До нього входили префект, нотарь і два заступники. Голосування було таємним і містило в собі зачатки демократії. Це товариство мало право вступати в будь-які юридичні зносини з іншими товариствами та державними установами. У конгрегації була власна печатка, що засвідчувала правомірність функціонування організації та своя скарбниця для необхідних витрат [19, с. 120]. Відомий дослідник історії Києво-Могилянської академії Ф. Тітов зазначав, що провідною метою конгрегації як певної установи академії було християнсько-етичне вдосконалення особистості. Дослідник підкреслював, що входження нового члена до конгрегації супроводжувалося урочистою посвятою. Також кожний новий член конгрегації давав урочисту обіцянку завжди додержуватися тих правил релігійно-духовного і християнсько - етичного життя, що були прийняті в академії. Ф. Тітов концентрує увагу на тому, що конгрегації, по суті, виступали практичним упровадженням в життя норм і правил, прийнятих в академії. На думку автора, саме завдяки функціонуванню такої організації особи, які вступали до академії, не лише мали можливість набувати теоретичні знання християнсько-етичного удосконалення душі й тіла, а й мали впроваджувати їх у життя [17, с. 125]. Інший дослідник життя академії - Отець Іван - вказує на те, що за членами конгрегації була закріплена Благовіщенська церква. Також він зауважує, що всі матеріальні видатки й кадрове забезпечення церкви брали на себе члени цього угрупування. Головною метою конгрегацій, на думку Отця Івана, було виховання вірних синів своєї країни, оборонців віри і просвітників простого народу [19, с. 120121]. Цікавими для нашого дослідження є документи, зібрані М. Петровим «Про студентські конгрегації або збори…». Дослідник наводить конкретні факти про наявність заповідей «содалістам» - тим, хто бажає вступити до конгрегації. Так, на питання «Які є його обов'язки?» новобранець повинен був відповідати: «Досконало знати постулати віри православної, настанови християнські, вшановувати Богоматір із дотриманням життя християнського» [12, с. 52]. На запитання «Шр приводить до спасіння в житті християнина?» йшла відповідь: «небезпечні совісті докори (думок і вчинків прозріння [12, с. 52-53]), чесноти, названі богословськими та євангельськими, справи милосердя, тілесні й душевні блаженства, дари й плоди Святого Духа» [12, с. 52]. Щрдо дарів Святого Духа, то, на думку членів конгрегації, їх було сім: «премудрість, розум, совість, ведення, міцність (духу), благочестя і страх Божий» [12, с. 53]. При аналізі відповідей нових членів академії, бачимо серед основних чинників, що ведуть християнина до спасіння, наявність тілесних і душевних блаженств. Отже, ми можемо дійти висновку, що особистість XVII-XVIII століття не уникала блаженств, а вчилася ними керувати; вони виступали як єдність і гармонія душевного і телесного людських начал.

Необхідно підкреслити існування в академії багатопланової системи християнсько-етичного виховання, що охоплювала все життя її студентів: розумове, моральне і навіть дозвілля. Так, до особи, що приймалася до Києво - Могилянської академії, були приставлені наставники (сеньйори) - члени академії вищих класів. Також кожна група студентів мала свого наставника серед викладачів академії, який міг бути як світським ученим, так і монахом чи релігійним діячем. До обов'язків наставників увіходив не лише контроль за навчальними успіхами студентів, а й за моральною поведінкою кожного з них. Також, як зазначалося в «Духовному регламенті» Ф. Прокоповича, за учнями, що проживали на квартирах, також був обов'язковий нагляд. Підкреслимо, що наглядач за учнями, що проживали на квартирі, повинен був мати 3050 років і не обов'язково мав бути освіченим. Основоположною вимогою до цієї людини було додержання християнсько-етичного способу життя. Головною справою цього наставника був контроль за духовно-моральною поведінкою підопічних студентів: недопущення бійок, сварок і аморальної поведінки між членами академії та сторонніми людьми. Наставник також повинен був суворо стежити за правильністю розподілу вільного часу студентами [20, с. 71-72]. Важливість питання контролю за студентами, що проживали на квартирах, демонструє «Донесення префекта Києво-Могилянської академії Давида Нащинського Київському митрополитові Тимофію про відмову батьків наймати інспекторів для своїх дітей, учнів академії». У цьому документі префект академії пояснює небажання студентів оплачувати роботу наглядачів через неврожай хлібу й нестачу матеріальних статків у батьків студентів. Давид Нащинський, окреслюючи ситуацію що виникла, захищає учнів академії і турбується, щоб наставники на квартирах, які не отримають у кінці навчального року винагороду за свою працю, не чинили ніякої кривди студентам. Адже, як пише сам префект, робота наглядача на квартирах не є легкою, бо «ті ж діти в такому віці, коли пустощі…» є частими випадками [13, арк 1]. На верхньому березі документа зазначено, що подано донесення 5 жовтня 1754 року. Далі йде порада учням із заможних родин призначати наставників неодмінно з платнею, а із менш заможних дозволено розплачуватися

харчами [13, арк 1]. Наступним донесенням є відповідь префекта академії Давида Нащинського на лист Тимофія Щррбацького з проханням надати реєстр учнів, які не бажають 335 наймати інспекторів. Із листа ми чітко бачимо, що префект академії дотримується одержаних від митрополита інструкцій і подає повні відомості про цих студентів [14, арк 3]. У наступному документі цієї ж справи вміщено повний реєстр учнів, які не перебувають під наглядом інспекторів. До реєстру входить ім'я, прізвище, належність до певного полку, місце проживання батьків, соціальний стан. Підкреслимо, що у разі належності батьків студента до духовного сану, обов'язково зазначалася єпархія і церква [15, арк 4-5].

Цікавими для характеристики виховної системи Києво-Могилянської академії є факти щодо проведення вільного часу студентами академії, наведені отцем Іваном. Дослідник вказує, що навчання в академії не проводилося від початку липня до кінця серпня, що підтверджується також і архівними матеріалами [16]. Вихідними днями були великі церковні свята: Різдво, М'ясниці, Страстний і Світлий тижні, а також Зелені свята [19, с. 123]. Наголосимо, що під час таких феєрій (канікул) жоден із членів академії, за винятком певних обставин (весілля в родині чи тяжка хвороба близьких), не відпускався додому [20, с. 68]. Феєрії кожний клас проводив одноосібно з додержанням заздалегідь встановленого розподілу часу: вчитися, виконувати певні завдання, а також відпочивати. Отець Іван зазначає, що під час відпочинку студенти не мали право навіть брати до рук книги. Відпочинок був призначений для «користі здоров'ю»: фізичні вправи, певні ігри, підготовка до постановки драм на морально-етичні теми [19, с. 123]. Також заохочувався також і естетичний розвиток особистості - малярство, спів. Отець Іван підкреслює, що значні релігійні свята і травневі феєрії різні класи проводили разом. Дослідник звертає увагу на те, що на травневий відпочинок відводилося три дні, й усі учні та педагоги, а серед них і ректор, і префект академії, проводили його на берегах Дніпра. Під час такого відпочинку часто ставилися драми на релігійно-моральну тематику. Отець Іван твердить, що саме під час таких травневих феєрій була поставлена драма Ф. Прокоповича «Володимир» [19, с. 123-126].

Отже, у процесі дослідження ми дійшли висновку, що в Києво-Могилянській академії XVII-XVIII століть була багатопланова система християнсько-етичного виховання, що охоплювала все життя студентів і мала теоретичний і практичний вектори формування високодуховної гармонійно розвиненої особистості.

Список використаних джерел

академія гуманістичний виховний соціальний

1. IP НБУ. Ф. 301. Аскольченский B.H. Legas Academicae Docentibuset Studentibus Observandae Київського митрополита Рафаїла Заборовського власноручна інструкція Рафаїла Заборовського, Київській академії стосовно правил поведінки студентів та викладачів / В.И. Аскольченский // Киев с древнейшимего училищем Академиею. Ч II.

2. IP НБУ. Ф. 304. Вишневский Д. Исторія Кіевской Академій за первую половину XVIIIcToniTM / Димитрій Вишневский. К., 1895. - 204 с.

3. Вишневский Д. Кіевская академія въ первой половині XVIII столітія. (Новые данныя, относящіяся къ исторіи этой Академій за указаное время). / Д. Вишневский. К.: Тип. И.И. Горбунова, 1903. - 375 с.

4. Голубев С. Кіевская академія въ конці XVII и началі XVIII столітій. (Річь, произнесенная на торжественномъ акті Кіевской Духовной Академій 26 сентября 1901 года) / С. Голубев. К.: Типогр. И.И. Горбунова, 1901. - 101 с.

5. IP НБУ. Ф. 301. Грамота Феофана, патріарха Єрусалимського, про затвердження Київського старішого братства та утворення при ньому братства молодшого. - С. 153-155.\

Размещено на Allbest.ru