Толерантність як імператив сучасного виховного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Толерантність як імператив сучасного виховного процесу

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії,економіки та менеджменту Рівненського ОІППО

Анотація

толерантність соціальний цінність педагогічний

У статті обґрунтовано необхідність втілення ідеї толерантності як важливої соціальної цінності у педагогічно-виховному процесі.

Ключові слова: толерантність, терпимість, соціальна цінність.

Аннотация

В статье рассмотрена необходимость внедрения идеи толерантности как важной социальной ценности в педагогическо-воспитательном процесе.

Ключевые слова: толерантность, терпимость, социальная ценность.

Annotation

The article has considered the necessity of embodiment of idea of tolerance as an important social value in the pedagogical educate process.

Key words: tolerance, toleration, social value.

Постановка проблеми. Реаліями ХХІ століття у світовому масштабі є локальні війни, міжнародний тероризм, міжконфесійні протистояння, міжнаціональні конфлікти та міжетнічна нетерпимість. На рівні соціуму - агресія, ненависть, приниження ідей, світоглядних орієнтацій та цінностей іншого «Я» на догоду своїм переконанням, уявленням і деклараціям.

Співіснування в сучасному поліетноконфесійному соціумі стає проблемою кожної людини, етносу, нації та країни. Процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції у світі диктує особливості розвитку не лише економіки та політики, а й науки, освіти та культури, спонукає людство до пошуку відповідних змін у свідомості людей. У зв'язку з цим актуальною стає проблема практичної реалізації ненасильства та сприйняття різноманітності світу через формування установки на толерантність в індивідуальній та суспільній свідомості. На важливість цього завдання зорієнтована увага в матеріалах ЮНЕСКО, де, зокрема, наголошується, наскільки актуально утверджувати толерантність передусім «як внутрішню установку кожної людини, а згодом - в соціально-політичних механізмах, що визначають і формують відносини між людьми» [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Толерантність є предметом прискіпливої уваги політиків, публіцистів, журналістів та науковців. Функціонування цього поняття у філософській, психологічній, соціологічній, культурологічній, релігієзнавчій, педагогічній літературі; з'ясування форм та механізмів прояву толерантності у сферах політичної, соціальної, культурної, релігійної, етнічної, національної, екологічної буттєвості людини; осмислення толерантності у межах міжкультурної та внутрішньо-культурної комунікації - це не повний перелік проблем, які досліджуються вітчизняними (І. Булига, О.Волошина, О. Донченко, О. Дубасенюк, В. Ковальчук, А. Колодний, В. Климов, П. Саух, Ю. Саух, О. Швачко) та зарубіжними (А. Асмолов, А. Логинов, Е. Клепцова, В. Ситаров, В. Маралов, Ю. Хабермас та ін.) науковцями.

Метою статті є обґрунтування необхідності втілення ідеї толерантності як важливої соціальної цінності у педагогічно-виховному процесі.

Історія засвідчує, що на ґрунті нетерпимості та ворожнечі було пролито чимало крові представників одного і того ж народу: Франція (ХУІ-ХУІІ ст.) - боротьба проти гугенотів; Німеччина (XVI ст.) - релігійні війни; Англія (XVI ст.) - релігійний терор за часів правління королеви Марії та королеви Єлизавети; Іспанія (XVI ст.) - спалювання протестантів за правління Філіпа II.

Дослідники нерідко звертали увагу на проповіді релігійної винятковості та нетерпимості, які ставали приводом для ворогування народів. У своїх творах французькі філософи-просвітителі XVIII ст. вказували на нетерпимість як на соціальне явище й робили спроби означити її суть. Так, Д. Дідро визначив нетерпимість як „жорстку пристрасть, що примушує ненавидіти і переслідувати тих, хто помиляється...” [8, с. 363].

У XIX ст. приводом для насильства та війни стає ксенофобія (ненависть, нетерпимість до кого-небудь або чого-небудь чужого, незнайомого, незвичного, чужого сприйняття як незрозумілого, незбагненного, а тому небезпечного і ворожого). На її основі легко розпалюється національна, релігійна чи соціальна ворожнеча, а як наслідок - із другої половини XIX століття ксенофобія стає основним інструментом розпалювання воєн, агресії, певних маніпуляцій масами всередині держави [1].

Соціотехнічний імператив XX століття, який проголосив, що все можливе повинно бути здійснене, породив прагнення до безмежного володарювання, тотального панування над природою й повного контролю над людиною. Милосердя, терпимість, вдячність, співчуття, дружба, честь, любов, тобто все, що не пов'язане з принципом панування, змістилося на задній план і позбавлене соціального та культурного престижу.

У другій половині XX ст. з'являється проблема інформаційного насильства (вплив засобів масової інформації на особистість, маніпуляції свідомістю людей за допомогою інформації) та терор. Якщо раніше єдиним видом інформаційної зброї були 3MI, то тепер величезну роль відіграє комп'ютерна інформація. Якщо терор за допомогою засобів масової інформації могла здійснювати тільки держава, то вплив через комп'ютерні системи став можливим для будь-якої людини.

b кожним днем проявів насильства в суспільстві стає все більше. Надзвичайно прикро спостерігати їх навіть у школі. За даними !нституту соціальної та політичної психології, третина українських школярів (34%) стали жертвами цькування з боку однолітків, 43% - знущалися над однолітками хоча б раз у житті, а 13% - були організаторами. Дослідження засвідчують, що агресія та залякування зустрічаються серед українських підлітків удвічі частіше, ніж у європейських країнах [4]. Власне тому надзвичайно важливою є робота психологів щодо попередження та подолання насильства, а педагогів - щодо цілеспрямованого формування установки на толерантність в індивідуальній свідомості школярів.

Толерантність (з лат. tolerantia - терпіння) неоднозначно інтерпретується в різних мовах, культурах, цивілізаціях і часто залежить від історичних традицій та досвіду тих чи інших народів. Наприклад, у французькій мові цей термін означає повагу до свободи іншого, у китайській - уміння дозволяти, проявляти великодушність, а в арабській - бути терпимим. Аналізуючи культурну спадщину нашого народу, що ґрунтується на «філософії серця», можна переконливо засвідчити: толерантність у сприйнятті українця має співвідноситися з поняттям поваги, милосердя, співчуття. Зокрема, Г. Сковорода підкреслював, що якості істинного християнина нерозривно пов'язані з любов'ю до людей. А наслідки її - це «доброжелательство, незлобие, кротость, нелицемерие, терпимость» [6, с. 49].

Аналізуючи різні підходи до розуміння толерантності, неважко помітити, що вона розглядається (незалежно від цих особливостей) як важлива соціальна цінність, норма соціального життя, принцип людських взаємовідносин і поведінки, особиста якість. Толерантність стосується, головним чином, намірів, внутрішніх установок, переконань, нерідко - культурполітично заангажованих. Тобто, сутність толерантності визначають фактори суб'єктивного простору, ідеально-духовного світу. Вона є категорією світоглядного комплексу, котра здатна здійснювати рефлексію над власними засадами. Не випадково Ч. Дарвін називав толерантність суспільним інстинктом. Однак усе це зовсім не означає, що толерантність не несе позитивного навантаження і формує установку на пасивність, відмову від активних дій, вчинків, нічого не пропонує натомість. Навпаки, вона передбачає активність позицій суб'єктів взаємин. І ця активність виявляє себе в рівноправному, взаємоповажному діалозі індивідів або суспільних носіїв різних політичних, національних, регіональних і культурних парадигм.

П. Саух у дослідженні «Толерантність у контексті сучасних духовно-ціннісних трансформацій» окреслив такі основні засади толерантності: по-перше, це відмова від монополії на істину, готовність відступити від власної позиції, піти на компроміс; по-друге, здатність критично ставитися до власної позиції з метою виявлення того, що могло б живити ворожість до неї; по-третє, здатність поглянути на ситуацію очима опонента з метою розуміння його; по - четверте, боротьба не проти людей, а проти зла; по-п'яте, вимога повної відкритості поведінки, відсутності стосовно опонента будь-якого ошуканства та тактичних хитрощів [7]. Іншими словами, основною метою толерантності є налагодження стосунків між людьми, перетворення ворогів на друзів на основі терпимості, поваги і ненасильства.

Педагогіка толерантності передбачає вміння краще розуміти себе та інших людей, вступати з ними в контакт, взаємодіяти без примусу, виявляти повагу й довіру. Для цього важливо сприймати дитину не критично, а з оптимізмом, вірою в її природні можливості, успіхи. Ще у античні часи М. Ф. Квінтіліан зазначав, що «тупих» дітей немає, мова може йти лише про кращу чи гіршу обдарованість. Аналогічною є глибока ідея Г. Сковроди про «нерівну рівність». Розглядаючи проблему рівності людей, філософ визнавав лише одну нерівність - нерівність в обдарованості, яка має не соціальне, а природне походження.

Основою педагогіки толерантності є гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс), яка передбачає:

• прийняття себе та інших людей такими, як вони є;

• піклування про благоустрій інших людей, а не лише забезпечення власного щастя;

• налагодження з оточуючими людьми, нехай і не з усіма, доброзичливих, особистих взаємовідносин;

• відкрита і чесна поведінка у всіх ситуаціях;

• почуття гумору [5].

Тобто, у природі самої людини закладено основи толерантного відношення до оточуючих. Головне завдання за таких умов, що постає перед педагогом - виявити ці основи, розвивати й удосконалювати їх.

Особливо важливо у педагогічно-виховному процесі цілеспрямовано впливати на вихованців з метою набуття ними належних якостей. Зрозуміло, що завдання вчителя, незалежно від того, який предмет він викладає, полягає в тому, щоб навчити дитину насамперед розрізняти добро і зло; виховати правильне розуміння дітьми існуючих культурно-соціальних цінностей, задоволення розумних матеріальних потреб.

Важливим у системі виховання є також і осмислення співвідношення: формування особистості та зовнішньої дійсності. Тобто, чи повинні ми пристосовувати психіку дітей до зовнішньої дійсності, чи навпаки - зовнішню дійсність до дітей. Одні педагоги впевнені, що необхідно так виховувати, аби діти за необхідності могли впоратися з різними зовнішніми обставинами. Тому й створюють відповідне середовище із жорсткими рамками та дисципліною, а дітей привчають до цих вимог. Основним принципом виховання у такій системі є збереження традиційних цінностей. Щодо інших, то вони вважають, що варто сформувати зовнішню реальність таким чином, щоб у ній могли досить зручно розміститися люди з різними природними задатками. У цій системі цінностей необхідно максимально позбутися рамок і обмежень, надати дітям значну кількість різноманітних пропозицій, що стосуються проведення часу в школі і поза нею.

Отже, вчитель у моральному вихованні не може обмежитися лише ознайомленням дітей із нормативними цінностями і мораллю суспільства, в якому вони живуть. Основним завданням педагога є розвиток критичного мислення у дітей. Власне тому будь-який урок повинен мати форму полілогу, дискусії, де кожен учасник має власну позицію. Варто спиратися на інтереси дитини, на її здатність самостійно мислити відстоювати власну точку зору. Таким чином, учень зможе дослідити свої особисті переконання, а також відкрити підґрунтя цих переконань. Адже стосовно сутності толерантності можна зробити певні висновки лише на підставі особистого досвіду, спостереження за особою та своїм оточенням.

Одним зі шляхів наближення до „чужого" світу „інших" є неупереджене ставлення до різних світових релігій, культур народів світу; звернення до світової історії (до тих її епізодів, які свідчать про страшні наслідки інтолерантності, людиноненависництва); здійснення віртуальних подорожей країнами світу («Мандрівка світом за 80 літніх днів», «Єврознавство - шлях до толерантності» та ін.); вивчення світової художньої літератури (Ф. Достоєвський „Злочин і кара", Є. Євтушенко „Бабин яр", Є. Кононенко «Неля, яка ходить по стелі», Г. Мануліна «Сезон дощів або не з цього світу», А. Рибаков „Важкий пісок", В. Короленко „Брати Мендель", О. Пушкін „Кавказький полонений" та ін.).

Ефективними формами і методами виховання молоді в дусі миру, толерантності та взаєморозуміння є диспути, «круглі столи», дебати, рольові ігри, «уроки взаєморозуміння», прес-конференції, конкурси малюнків, благодійні акції. Основні завдання таких форм виховної роботи з учнями полягають у тому, щоб допомогти їм зрозуміти й відчути межі толерантної поведінки, знайти критерії, що визначають її допустимість у тому чи іншому випадку, розвинути здатність до критичного аналізу.

Отже, історичний досвід та реалії сьогодення доводять, що толерантність породжується нагальною потребою в ній. Вона є важливим морально- практичним орієнтиром принципів інтеграції культурно-історичного досвіду в єдину систему цінностей (П. Саух). Саме тому педагоги повинні формувати установку на толерантність в індивідуальній свідомості кожної дитини, втілювати ідею ненасильства як важливу соціальну цінність та базову потребу людства.

Список використаної літератури

1. Війна [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org.

2. Декларація принципів терпимості [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/toleranc. - Назва з екрана.

3. Лютко О. М. Толерантність як передумова поліконфесійності / О. М. Лютко // Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції. - Житомир : ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - С. 149-152.

4. Насильство в українських школах [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://osvita.ua/school/school today/22900 /. - Назва з екрана.

5. Нємов Р. Психологія / Р. Нємов. - М. : Владос, 1999. - Т. 1. - С. 353354.

6. Пісоцький В. Ідея толерантности в етиці Григорія Сковороди / В. Пісоцький // Людина і світ. - 1999. - № 10. - С. 49-51.

7. Саух П. Толерантність у контексті сучасних духовно-ціннісних трансформацій [Електронний ресурс] / П. Саух, Ю. Саух. - Режим доступу : http://w.w.w.nbuv.gov.ua//portal/Soc_Gum/ifr/2008_2 pdf. - Назва з екрана.

8. Французские просветители ХУШ века. - М. : Просвещение, 1960. - 456 с.

Дата надходження до редакції: 02.04.2013 р.

Размещено на Allbest.ru