Аналіз актуальних проблем кардіологічного здоров’я як шлях до формування базисних цінностей сучасної педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Аналіз актуальних проблем кардіологічного здоров'я як шлях до формування базисних цінностей сучасної педагогіки

Василь Федорець,

кандидат медичних наук, старший викладач Вінницького ОІПОПП

У статті з позицій кордоцентризму аналізуються деякі тенденції педагогіки суспільства постмодерну. Актуалізується віковий підхід як ціннісний імператив. У контексті гуманістичного підходу через проблеми кардіологічного здоров'я досліджуються питання раннього навчання і соціалізації, а також феномени прив'язаності й антиципації.

Ключові слова: педагогіка, кордоцентризм, віковий підхід, раннє навчання, феномен прив'язаності, здоров'язберігаюча компетентність педагога. педагогіка постмодерн гуманістичний

В статье с позиций кордоцентризма анализируются некоторые тенденции педагогики общества постмодерна. Актуализируется возрастной подход как ценностный императив. В контексте гумманистического подхода на фоне проблем кардиологического здоровья анализируются вопросы раннего обучения и социализации, а также феномены привязанности и антиципации.

Ключевые слова: педагогика, кордоцентризм, возрастной подход, раннее обучение, феномен привязанности, здоровьесохраняющая компетентность педагога.

The analyses of urgent problems of cardiological health as a way to modern pedagogics basic formation. Some tendencies of postmodern society pedagogics from the point of view of cardiocentrism are analyzed.the age approach in pedagogics as value imperative is actualized.the problems of early age education and socialization and phenomena of value anticipation are researched in the context of humane approach and through the problems of cardilogical health.

Key words: pedagogics, cardiocentrism, age approach, early education, pedagogue healthpreserving competence.

Актуальність проблеми аналізу цінностей та парадигмальних основ сучасної педагогіки через призму кардіологічного здоров'я обумовлена системним характером змін у суспільстві та освіті, що передбачають формування постантропологічного, постмодерністського [7], технократичного та антитрадиційного [5; 12; 15] бачень феномена людини. Таке антиантропологічне уявлення про людину супроводжується зовнішньоафективною, гуманістичною й людиноцентричною риторикою. В освіті віддзеркалюються постантропологія і технократизм інформаційного суспільства. Педагогіка стає провідником антитрадиційних і технократичних ідей, тобто йдеться про наближення до людини, хоча, насправді, ми віддаляємося від неї.

Життєві факти складно приховати за пафосом нововведень і видимого благополуччя. Найважливішими серед них є кардіологічні проблеми дітей, що супроводжуються смертельними випадками після уроків фізкультури чи під час них. Інколи такі випадки позв'язані також із фізичним навантаженням. Менш виразними, але не менш значущими є факти наявності значної кількості хворих дітей та осіб із преморбідним станом (стан перед хворобою), що, за даними І. В. Сергети [10], становлять близько 20%. Такі факти повинні активізувати педагогів до пошуку причин виникнення означених песимістичних тенденцій не лише за межами школи, а й у самому навчальному закладі.

Проблема, що пов'язана з хворобами серця, в педагогіці недостатньо розроблена, хоча, як відомо, багато науковцв зверталися до серця як до «вмістилища людської душі і совісті», чим екстраполювали на педагогіку релігійні вчення.

Науковий підхід як форма світобачення передбачає розгляд артефактів. Такими артефактами в контексті сучасної, ніби й благополучної освіти, є смерть дітей під час занять, кардіологічні хвороби та преморбідні стани. Підхід, за якого аналізуються артефакти, в сучасній антропології є досить поширеним. Зокрема сформувалася окрема галузь - маргінальна антропологія [3], що безпосередньо займається вивченням артефактів. Ще одна актуальна проблема сучасної педагогіки - девіантна поведінка та явища, пов'язані з нею. Усі вищеозначені явища розглянуто у ряді досліджень [2; 4; 6-8; 10; 11].

Запити суспільства на формування людини доброї, розумної, здорової, толерантної, гуманної, соціалізованої, культурно адаптованої, подальша розробка антропоцентричних підходів у педагогіці [8], а також проблеми збереження традиційних цінностей та профілактики девіантної поведінки на фоні недостатньої кількості досліджень, присвячених аналізу співвідношення цінностей, «феномену серця» та його патології в педагогічному контексті, є передумовами для актуалізації означеної проблеми як значимої для педагогіки та соціально-психологічних наук.

Мета нашого дослідження - проаналізувати цінності й тенденції сучасної педагогічної теорії та практики у співвідношенні з «феноменом серця», включаючи контекст кардіологічної патології і здоров'я.

Виклад основного матеріалу. Кожна культура та епоха виробляє притаманну їй систему цінностей, формуючи свою індивідуальність і неповторність. Переважна більшість культур приділяла значну увагу серцю, яке завжди було в центрі ціннісних і світоглядних систем. Згадаймо хоча б культурно-історичну модель культур Освальда Шпенглера, за якою культура - це самобутнє явище зі своїм неповторним історичним розвитком, що має початок, кульмінацію і завершення. За цією концепцією завершальна стадія культури формується як цивілізація.

На думку О. Шпенглера, європейська культура [15] перебуває на стадії цивілізації, для якої характерний технократизм, домінування матеріальних цінностей та панування кількості над якістю, зростання технологічної могутності, поширення економічних цінностей на всі сфери життя. Крім того, з'явилися й інші важливі чинники суспільства постмодерну - інформація [7; 12] і комп'ютеризація, що стали одними з основних цінностей життя. При цьому з цивілізації вихолощується теоцентричне, кордоцентричне, людиноцентричне ядро, яке заміщується соціальністю [5], контролем, ліберальністю, технологізацією. Явища дегуманізації [5] та десемантизації породжують девіантну поведінку [7; 9], неврози, наркоманію, насильство, неробство, расизм та інші системні феномени [10; 12; 15].

Парадигми педагогіки суспільства постмодерну активно протидіють традиційним підходам в освіті, реалізуючи у своєму контексті ідеї ігнорування культурними, екзистенційними і біологічними особливостями дитини, та редукуючи уявлення про дитину до розуміння її як «біоробота», який довільно програмується. При цьому під виглядом турботи про дитину реально ігнорується проблема її серця як центру тіла та вмістилища душі.

Тому, розглядаючи нашу педагогіку та культуру з позицій цивілізаційного підходу [15], стає зрозумілим, чому серце в педагогіці під впливом формування цивілізації переміщується з центральних позицій на маргінальні. Культура, переродившись у цивілізацію, живе об'єктивно зовсім іншими цінностями, порівняно з юністю. Щодо української культури, то вона, на нашу думку, ще повністю не перейшла на рівень цивілізації порівняно з культурою Заходу. У цьому вбачаються переваги української та й інших слов'янських культур, що свідчить про їх можливість стати ядром кристалізації нового світу, нової цивілізації, і цю можливість потрібно врахувати в педагогічній теорії і практиці, аби зберегти традицію [5]. Стосовно педагогіки, то, на нашу думку, вона формується як принцип домінації культурних цінностей над цивілізаційними. Водночас українська культура і педагогіка може асимілювати актуальні досягнення Західної цивілізації і не розчинитися в торгово-ліберальній утопії, а зберегти свою самобутню культуру. Про цей феномен зауважує С. Хантінгтон [13], формуючи його як «модернізацію без вестернізації».

Із культурних і психологічних позицій як у європейській, так і в українській традиції семіотика серця, будучи багатовимірною, включає в себе поняття Бога, душі, добра, совісті, благодаті, порядності, вірності, сонця, світла, часу, чутливості. На концепції серця, гідності й вірності побудована вся культура лицарства середньовічної епохи. Серце у традиційних культурах - універсальний критерій та індикатор, адже в ньому знаходиться «вища сила». Зокрема на феномені серця і Бога ґрунтується глибинний пласт педагогіки В. Сухомлинського.

Місце Бога в цивілізації займають матерія і люди-творці. Прикладом нескінченного трудоголізму заради матеріальних цінностей є титани, які були прокляті богами і відправлені вічно працювати в Тартар. Традиції і цілі формування самоексплуатації, трудоголізму як у Західній цивілізації, так і в Радянському Союзі дуже подібні, тому після розпаду радянської держави відбулася конвергенція цінностей Заходу і Союзу, які за своєю суттю дуже подібні. Їх спільний атрибут - антикордоцентрична спрямованість та прихована дегуманізація, інертність культурних і соціальних явищ. Тому нові цінності в педагогіці сьогодення нам потрібно будувати на залишках нашої культури і традиції.

У семіотиці української та європейської культур серце є одним із центральних символів, на якому базується сама культура. Це - наш універсальний, етичний, юридичний, поведінковий закон, регулятор і підґрунтя, на якому формуються моральні закони та системи цінностей. Згідно з критерієм кардіальності (сердечності) виділяють кардіальні й антикардіальні цінності. Якщо кардіальні цінності - це ті імперативи, які, проходячи перевірку часом, демонструють позитивні наслідки свого впровадження, то антикардіальні - це антипод до цінностей кардіальних. Проте в обох випадках критерієм є час, адже кордоцентричний підхід актуалізує чинник часу та історії.

У нашій культурі серце наділене також когнітивною, рецепторною, сенсорною і діяльнісною функціями. Серцем чують, думають, відчувають і навіть діють. Особливістю більшості традиційних культур є граничний (обмежений) характер усіх дій у них, окрім доброти і любові, що є безмежними. Тому і культури обмежені у своїх зовнішніх експансіях та мають межі росту.

Цивілізації, зокрема й сучасна, що живуть не за законами серця, мають безмежний ріст та експансію в технології, фінансовій сфері, переробці природних ресурсів, здобутті знань, але, водночас, є обмеженими в серцевимірному масштабі. Усередині цивілізацій виникають як кризи людини, так і системні кризи суспільства, зокрема екологічна, про яку йдеться в книзі Денніса Медоуза «Межі росту». Тут піддається критиці експансивний характер сучасної цивілізації, яка відкидає внутрішній, світоглядний та моральний регулятори. У педагогіці актуалізується питання про безмежні можливості знань у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства, а як шлях їхнього здобуття пропонується раннє навчання. Тобто та ж ідея безмежного росту та експансії, але в даному випадку вже стосовно дитини.

У сучасному світі розвивається «культура без серця» як на рівні індивідуума, так і в маштабі соціуму. Це - один із проявів постантропологічного бачення життя. На зміну титанічному і замріяному в світле майбутнє Homo soveticus приходить хвороблива, нарцистична особистість постмодерного суспільства з редукованими добротою і серцем - Homo postmodernicus [7], яка навчається, запам'ятовує, асимілює матерію й інформацію, рухаючись до сумнівної нескінченності, що нагадує коло. А в серці - порожнеча й екзестенційний вакуум.

Розглянемо більш детально деякі сучасні тенденції в освіті, зіставивши їх із феноменом серця.

Робота серця і раннє навчання, на нашу думку, не сумісні з таких основних причин: до семи років серце ще не достатньо пристосоване до складних системних багатовекторних навантажень. Тобто навчання до семи років може зашкодити здоров'ю дитини, спричинивши неврози [4], мікордіодистрофії, аритмії, ревматизм, міокардит, сколіоз, сутулість [11], девіантну поведінку [7]. Проте найбільш небезпечна патологія - це раптова серцева смерть [14], імовірність якої збільшується при фізичному навантаженні, супутніх захворюваннях, недостантності сну, стресах. Зважаючи на це, пропонуємо актуалізувати відомий принцип вікового підходу як складову педагогічної парадигми, що передбачає заборону раннього навчання в школі [6]. Чому ж тоді його запровадили? Відповідь проста: цивілізація начебто потребує дуже освічених людей, хоча це, до речі, є міфом, який, на жаль, укорінився і в Україні.

Класичних досліджень, присвячених рівню структурної чи функціональної зрілості організму, включаючи 6-7-річний вік, є чимало [14], проте вони не екстрапольовані на сферу педагогіки. Звичайно, педагоги- практики, які об'єктивно дивляться на раннє навчання, керуючись своїм досвідом, розуміють ці проблеми, але міф, що домінує в системі освіти, визначає поведінку її учасників та відкидає будь-які докази заради примарної мети. Міфи прогресу й прискорення трансформуються в педагогічні міфи раннього навчання та інтенсифікації, перетворюючись у доктрини, на основі яких і вибудовується система освіти та формується її дух.

Рання соціалізація - ще один із типових цивілізаційних міфів, який з'явився внаслідок домінування соціального [4] над культурним (людина - істота соціальна і все, що формується в її психиці, реалізується через соціальну взаємодію). Тому чим раніше ми почнемо соціалізувати дітей, тим ніби краще. Але існує й інше бачення проблеми, за яким людина соціалізується завдяки сім'ї, що вважається первинною одиницею суспільства, яку в постмодерні хочуть зруйнувати. Однак, як доводить антропокультурний підхід, первинним є не соціалізація, а енкультурація [1] - феномен входження дитини в культуру, через яку вона і соціалізується. З такої позиції первинним є культура, а вторинним - соціум. З точки зору етології [1], для людини важливим є феномен сигнальної спадковості, суть якого полягає в передачі культурної інформації в середовищі сім'ї - від батьків, членів родини до дитини. У цьому контексті раннє навчання і виховання, зокрема в дитячому садку, під видом нових технологій певною мірою ігнорує дану природою можливість обміну між поколіннями. У цьому контексті варто згадати психогенну теорію Л. Демоза, що вказує на глибинні причини культурного розвитку через взаємовідносини дітей і батьків, а типи виховання, поширенні в суспільстві, являють собою головну умову відтворення та розвитку всіх елементів культури. Це ще раз підтверджує нашу думку про сумнівну користь раннього навчання та соціалізації.

Питання антиципації, суб'єктного часу і серця також, на наш погляд, надзвичайно взаємозв'язані. Антиципація - здатність передбачати події, аналізуючи можливі сценарії майбутнього з вибором оптимального - є інтегративним психологічним феноменом, який характеризує особистість. Антиципація містить сенсорну, перцептивну, когнітивну складові та являє собою досконалий механізм адаптації. Антиципація, як і всі психічні функції, формується в онтогенезі (індивідуальному розвитку) поетапно, значну роль при цьому відіграють емоційна, чуттєва, сенсорна і моторна сфери. Завдяки їм антиципація пов'язана із серцем, адже не випадково стверджують, що серце бачить, відчуває і передбачає майбутнє. Ми переконані, що це пов'язане з тим, що серце - своєрідний біологічний годинник, механізм сприйняття часу, який задає універсальний ритм усьому організмові, синхронізуючи його із запитами суспільства. Проблема антиципації, притаманна сьогоденню, проявляється в девіантній поведінці, соціальній дезадаптації [4; 9]. Вона викликана раннім навчанням і ранньою соціалізацією, педагогічними стресами, хронічною нестачею часу [7]. Зважаючи на це, одним із принципів сучасної педагогіки повинен стати кордоцентризм, що закликає оберігати серце дитини від негативних впливів навколишнього середовища.

Висновки

Ціннісними і парадигмальними основами педагогіки повинні стати принципи кордоцентризму, вікового підхіду та домінації культурних цінностей над цивілізаційними.

Віковий підхід - ефективна й апробована методологічна система, якій, на нашу думку, в педагогіці належить роль ціннісного імперату. Звернення до нього сприятиме реалізації принципів природовідповідності та гуманізму. Педагогам необхідно більш детально аналізувати етапність формування організму, в основу якої покладено явище гетерохронії - нерівномірного формування структур і функцій, зокрема психічних. Здоров'язберігаюча компетентність педагога у своєму пізнавальному контексті повинна передбачати знання вікового підходу як системоутворюючого чинника у професійному світогляді.

Кордоцентричний принцип передбачає: аналіз педагогічних концепцій, зміст, форми і методи щодо використанням системних та інтердисциплінарних знань про серце; застосування психологічних підходів з актуалізацією в них феномену серця. Як спосіб дії, як форма педагогічного впливу кордоцентризм полягає в тонкому аналізі педагогічних феноменів, зокрема у взаємодії в системі «учень - учитель» із позицій серця як одного з основних системних символів нашої культури.

Принцип домінації культурних цінностей над цивілізаційними полягає у збереженні культурних і традиційних цінностей нашої освіти та надбань нашої педагогіки при коректному впровадженні інновацій.

Аналіз проблем педагогіки, зокрема систем її цінностей, може бути ефективно проведений у контексті феномену серця, важливих питань кардіологічного здоров'я. Він допоможе виявити та актуалізувати важливі явища і проблеми, що потребують вирішення на рівні методології і парадигми. Педагогіка за своєю глибинною суттю повинна стати здоров'язберігаючою, а не техноцентричною чи технологоцентричною. Раннє навчання і соціалізація, стреси внаслідок перевантажень у школі - це ті фактори, що впливають на формування антиципаційної неспроможності, сприяють порушенню механізмів сигнальної спадковості, що, в кінцевому випадку, є підґрунтям неврозів, девіантної поведінки, соціальної дезадаптації дітей.

Список використаної літератури

Белик А. А. Личность, культура, этнос. Современная психологическая антропология / А. А. Белик. - М. : Смысл, 2001. - 560 с.

Бойченко Т. Є. Здоров'я як інтердисциплінарна категорія / Т. Є. Бойченко // Валеологічна освіта як шлях до формування здоров'я сучасної людини : матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Полтава : ПДПТ. - 1999. - С. 26-29.

Гурин С. П. Маргинальная антропология / С. П. Гурин. - Саратов : СГСЭУ, 2000. - 237 с.

Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков: анамнез, этиология и патогенез / А. И. Захаров. - Л. : Медицина. - 1988. - 244 с.

Эвола Ю. Языческий империализм / Ю. Эвола ; пер. с нем. А. Дугина. - М. : Арктогея, 1994. - 172 с.

Качалов Д. В. Научно-концептуальные основы возрастной педагогики как интегративно-функциональной учебной дисциплины / Д. В. Качалов // Известия Уральского государственного университета. - 2009. - № 1-2 (62). - С. 117-122.

Короленко Ц.П. Homo postmodemicus. Психологические и психические нарушения в постмодернистком мире / Ц. П. Короленко, Н. В. Дмитриева. - Новосибирск, 2009. - 248 с.

Кремень В. Г. Людиноцентризм в освіті: сучасний напрям розвитку духовності нації / В. Г. Кремень // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 2. - С. 17-30.

Менделевич В. Д. Клиническая медицинская психология : уч. пособие / В. Д. Менделевич. - Изд. 6-е. - М. : МЕДпресс-информ, - 2008. - 432 с.

Сергета В. Т. Психогігієнічна оцінка особливостей формування особистості школярів у сучасних умовах / В. Т. Сергета, О. Ю.Браткова, О. П. Мостова // Психолого-педагогічні проблеми розвитку особистості в сучасних соціокультурних умовах : матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. - Вінниця : ПП Балюк Т. Б., 2011. - С. 246-249.

Федорець В. М. Аналіз та актуалізація взаємодії вікових, нервових і локомоторних детермінант кардіологічного здоров'я в контексті формування здоров'язберігаючого підходу / В. М. Федорець // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук. праць. - Вінниця, 2011. - Вип. 12. - Т. 3. - С. 137-145.

Хабермас Ю. Отношения между системой и жизненным миром в условиях позднего капитализма [Электронный ресурс] / Ю. Хабермас // THESIS. - 1993. - Т. 1. - Вып. 2. - С. 123-136. - Режим доступа : http://uchebnikfree.com/page/sotciolog/ist/ist-5-idz-ax253-nf-11 .html.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон ; пер. с англ. - М. : АСТ, 2003. - 603 с.

Швальов В. М. Внезапная смерть / В. М. Швальов, А. М. Виверт, П. А. Стропус. - Вильнюс : Мокслас. - 1987. - С. 54-73.

Размещено на Allbest.ru