Розвиток творчих здібностей майбутніх музикантів у процесі фортепіанної підготовки

Аналіз проявів творчої ініціативи дитини, стимулювання креативої самореалізації. Розробка стратегії якісного вивчення обдарованості музиканта. Розвиток фортепіанної техніки та музичних здібностей виконавців. Посилення ладового чуття, перцептивного слуху.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 02.12.2018
Размер файла 21,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

Інститут мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету

Кафедри музичного мистецтва (естрадна музика)

Розвиток творчих здібностей майбутніх музикантів у процесі фортепіанної підготовки

Уляна Ковалишин, студентка

Вступ

Постановка проблеми. У сучасному світі, аби бути всебічно розвиненою та конкурентоспроможною особистістю загалом і музикантом, професіоналом у широкому розумінні цього слова зокрема, потрібно не лише добре володіти інструментом та бути музично обізнаним у провідних сферах своєї діяльності, а й пам'ятати про ряд важливих аспектів, якими повинен володіти кожен музикант. Йдеться про комплекс музичних здібностей: музикальність, музичний слух, відчуття музичного ритму, музичну пам'ять, виконавські музичні здібності, емоційність. Але особливим щаблем музичних здібностей музиканта повинні бути творчі музичні здібності.

Проте, на жаль, розвитку творчої музичної ініціативи у майбутніх музикантів у ході фортепіанної підготовки викладачі приділяють недостатньо уваги, вважаючи це малодоцільним. У подальшому це призводить до одностороннього розвитку музиканта, зниження його музичного потенціалу, втрати інтересу до музики взагалі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням виконавства, розвитку педалізації, фортепіанної техніки, психологічним передумовам вдалого концертного виступу тощо приділяється значна увага у працях багатьох педагогів-науковців. Наявна велика джерельна база, якою можна послуговуватися, досліджуючи означені питання. Проте питання розвитку творчих здібностей майбутніх музикантів у процесі фортепіанної підготовки не знайшло свого повного втілення в наукових дослідженнях.

Серед вітчизняних авторів, які заклали сучасну методологію досліджень музичної обдарованості особистості, - Б. Асаф'єв, Л. Баренбойм, В. Петрушин, Б. Теплов, Я. Соловей, О. Комаровська, Т. Айзикович. Науковці, які працювали у цьому напрямку, досліджували, головним чином, елементарні музичні здібності та творчість як складову музикальності та дитячої обдарованості, а також психологічні процеси, які впливають на формування певних задатків та здібностей особистості.

Зокрема у закордонній психології існують традиції виміру творчих здібностей при допомозі спеціальних тестів. Особливу популярність здобули тести Гілфорда, який основу творчого інтелекту вбачав у так званому дивергентному мисленні, тобто вмінні давати неочікувані відповіді на стандартні запитання [5, с. 77].

У 30-ті роки ХХ ст. з'являється ряд досліджень (Р. Мюллера- Фрейенфельса (1936), Д. Марселя (1937), Дизренса і Файна (1939), М. Шена (1940)) у галузі музичної психології, які були пов'язані з використанням експериментальних методів [6, с. 673].

Серед вітчизняних дослідників психологічні процеси та їх поєднання з музичними здібностями ґрунтовно розглядали Б. М. Теплов (“Психологія музичних здібностей”) і його послідовники - В. І. Петрушин, Г. І. Ципін, Г. П. Прокоф'єв та ін.

Дослідження в галузі психології щодо сприйняття музики заклали основу для всебічного пізнання складових музичних здібностей та творчості в цілому. Незважаючи на широкий спектр закордонних досліджень та незначний інтерес до даної проблематики в Україні, ця тема, на наш погляд, надзвичайно складна, суперечлива та неоднозначна і, безумовно, потребує подальшого вивчення.

Зважаючи на це, метою статті є розкриття особливостей формування та розвитку творчих музичних здібностей у майбутніх музикантів.

Виклад основного матеріалу

Аби досягнути успіхів у музичній діяльності (розвинути творчі задатки, виховати себе як музиканта), особистості, перш за все, важливе розуміння психології музичних даних, їх поліфункціональної природи.

Музично-педагогічні школи по-різному визначають важливість тих чи інших сторін музичного обдарування для професійного навчання. Одні вважають, що основною рисою обдарування дитини є музикальність, на ґрунті якої виникає схильність до занять музикою, інші - ставлять в основу вимог добре розвинений музичний слух, відчуття музичного ритму чи музичну пам'ять.

На основі критичного аналізу робіт у галузі психології музичних здібностей, узагальнення результатів експериментально-психологічних досліджень Б. М. Теплов продемонстрував наявність трьох основних музичних здібностей - музикальності, відчуття ритму та музичної пам'яті.

Особливої уваги він надавав музикальності як одній з основних музичних здібностей. У її структурі він виокремлював: ладове чуття (перцептивний компонент музичного слуху), музично-ритмічне чуття та здатність вільно використовувати слухові уявлення, які відображають звуковисотний рух (репродуктивний компонент музичного слуху). Означені риси складають ядро музикальності, яка тлумачиться автором як сукупність здібностей, необхідних для успішного здійснення музичної діяльності, причому будь-якої із її видів.

Б. М. Теплов представив вітчизняним психологам стратегію якісного вивчення обдарованості. Його думка про нерівність здібностей, які використовуються людьми при здійсненні одного і того ж виду діяльності, отримала розвиток у нових психологічних працях із проблеми здібностей. Так, зокрема, Г. П. Прокоф'єв прослідковував динаміку розвитку музичних здібностей музикантів-виконавців в умовах формуючого експерименту.

Що ж необхідно враховувати практику, який має справу з таким тендітним матеріалом, як дитячий талант? З чого розпочинати його пізнання? На копіткому педагогічному шляху надзвичайно важливим є етап первинної ідентифікації як точки відліку для подальшої роботи з юними талантами [4, с. 55]. Тобто йдеться про ідентифікацію як розпізнання типу обдарованості дитини, переважання яких музичних здібностей у неї первинне, наскільки велика сфера креативності, а не лише про діагностику як кількісний вимір.

Однією з найбільших радостей є прояв творчої ініціативи дитини. Сьогодні творча особистість є тим виміром, до якого прагне людство. Креативна сфера особистості, пов'язана із процесом творчої самореалізації, самовдосконалення особистості - це дуже гнучка, вразлива, й водночас надзвичайно потужна, яскрава, потенційно-безмежна сфера, яка спроможна знайти вхід у велике креативне утворення, яким є інтуїція. Розвиток творчих здібностей позитивно спрямовує психічні процеси свідомості та впливає на дію механізмів когнітивної й потребнісно-мотиваційної сфери, на процеси самовдосконалення особистості, стимулює орієнтаційну, дослідницьку діяльність, розвиває гуманістичну спрямованість особистості.

У ході навчання природні задатки часто розвиваються нерівномірно, тому проблема «музичної діагностики» та праця над загальним розвитком - це основа, на якій будується «взаємопраця» вчителя та учня.

Для успішного розвитку творчих задатків особистості необхідні певні фактори. Так, важливе значення мають: уміння зацікавити учня музикою, виховати у нього слухові уявлення, здатність розуміти й емоційно переживати зміст творів. креативний самореалізація музикант слух

Дослідити і змоделювати процес розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку надзвичайно важко, оскільки творчий акт відбувається позасвідомо і в кожному випадку індивідуально. Але складність цієї проблеми, як свідчать теоретичні дослідження та художньо-педагогічна практика (С. Рубінштейн, К. Станіславський), не знімає необхідності і можливості свідомого впливу на механізми творчості. Про це ще на початку XX ст. писав Б. Асаф'єв, зазначаючи, що творчості навчити неможливо, але стимулювати дитину до творчості цілком реально.

У своїй книзі «Музика для всіх нас» Л. Стоковський переконує: «Ми зуміємо знайти шлях до розвитку творчих сил дитини, переводячи її сили зі сфери безсвідомого у свідоме». Крім того, він зауважує, що тяга до музичної творчості виникає у дітей зазвичай із півторарічного віку, яка приблизно з восьми років починає спадати. Отже, надзвичайно важливо не лише вчасно розкрити музичні здібності, закладені майже в кожній дитині природою, а й віднайти спосіб для їх збереження [2, с. 39].

Світова педагогічна практика засвідчує, що розвиток творчих здібностей у дітей найкраще розпочинати на основі творів мистецтва і різноманітних ігор. Про це, зокрема, наголошував і відомий композитор Римський-Корсаков, зауважуючи, що сам у дитинстві намагався створювати музику і писати ноти [7, с. 25].

Підтримувати інтерес до діяльності через стимуляційну мотивацію означає перетворити цілі відповідної діяльності у важливу потребу людини. Одним із основних чинників стимуляційної творчості є імпровізація.

Що ж таке імпровізація і яке її місце у навчальному процесі?

Імпровізація є зачинателькою багатьох музичних форм, а імпровізаційність тією чи іншою мірою присутня в усіх музичних стилях - як фольклорних, так і пов'язаних з авторською, композиторською музикою. Історична тенденція в цілому свідчить про перехід професійної музики від потужної традиції імпровізації (в епоху бароко) до верховенства спланованого, “композиційного” принципу мислення (у XIX ст.). Відмова від імпровізації поступово призвела до того, що імпровізаційність збереглася лише в академічній музиці, зокрема у виконавський інтерпретації, яка і дає життя музичному твору.

Із початку XX ст. найбільш потужним носієм імпровізації стає джаз. Джазове виконання - це творчий процес створення живої музики, безпосередньо пов'язаний з імпровізацією, адже відомо, що будь-який джазовий музикант повинен уміти імпровізувати [4, с. 62].

На імпровізацію як основний елемент творчої роботи з дітьми спирався видатний німецький композитор і педагог Карл Орф, який розробив спеціальну методику виховання творчих задатків дітей шляхом колективної імпровізації на спеціальних інструментах (ксилофони, металофони та ін.), не вимагаючи значних фізичних затрат для елементарного їх освоєння.

Означена система вивчається і впроваджується на практиці в Інституті Орфа в Зальцбурзі. Крім того, багато її прихильників є не тільки в Німеччині, а й в Австрії, інших країнах світу.

Яскравим прикладом творчої імпровізації є діяльність дитячих музичних шкіл. Так, Є. Турген'євій, педагогу Московської музичної школи №8, не лише вдалося зацікавити музикою своїх вихованців, а й об'єднати їх зусилля для створення цілої лялькової вистави «Звірина музична школа», в якій маленькі музиканти були і авторами музики, і її виконавцями. Ця вистава мала величезний успіх не тільки у дітей, а й у батьків та педагогів [2, с. 40].

Прекрасним методом педагогічного впливу, що надзвичайно впливає на дитячу творчість, є створення проблемної ситуації. У зв'язку з цим Карл Орф зазначав: “Потрібно поставити дитину в такі умови, в яких вона опиняється вперше, і змушена сама “створювати музику”. Їй слід дати у руки інструмент із найпростішими звукорядом (наприклад, пентатонічним) і запропонувати створити на ньому свої мелодичні звороти в процесі індивідуального, а ще важливіше - колективного музикування” [3, с. 227].

Які ж вони - творчі діти? Перш за все, вони відзначаються живою уявою, винахідливістю, багатою фантазією, нестандартністю мислення. Саме ці риси творчої особистості виокремлює відомий композитор В. Подвала. У своїй книзі «Давайте створювати музику» він пропонує безліч цікавих завдань, за допомогою яких можна розвинути творчі здібності у дітей. Наприклад, для розвитку творчих здібностей на уроках фортепіано композитор пропонує такі методи: підбір мелодії на слух, створення супроводу, імпровізація на задану тему, створення своїх варіантів і доповнень до відомих творів, написання власної інструментальної чи вокальної музики тощо.

Коли і як дітям найкраще розпочинати створювати музику? Чим швидше це відбудеться - тим краще. На початковому етапі навчання їм варто запропонувати самим створити якусь нескладну мелодію чи, навіть, маленьку п'єсу.

Працюючи з учнями над технікою, педагог повинен спочатку заохочувати їх до пошуків власних варіантів вправ, поступово переходячи до створення фортепіанних мініатюр та етюдів. Таке завдання зазвичай під силу всім дітям. Проте в подальшому така здатність буде притаманна лише деяким із них. Їм потрібно запропонувати спробувати свої сили у створенні не тільки інструментальної музики, а й вокальної, написавши пісню чи романс на слова улюбленого поета.

Важливим моментом у розвитку творчих завдатків майбутніх музикантів повинен стати підбір до мелодії фортепіанного супроводу. Цьому необхідно вчити дітей, поступово ускладнюючи завдання з підбору і гармонізації різних мелодій. Також їх варто ознайомити із творчістю відомих композиторів, стилем їх музичної мови, основами класичної гармонії.

Менш ініціативним учням потрібно доручати конкретні завдання, наприклад, створити закінчення мелодії. Після кількох тренувань більшість дітей успішно впорається із цим завданням.

Для того, аби створення інструментальних мелодій не перетворилося у вправи на ритм, педагогові потрібно звернути особливу увагу дітей на розвиток мелодичної лінії, кульмінації, характеру музики, зауважити, що інколи варто на свій розсуд змінити темп, динаміку, штрихи, характер музики.

Висновки

У результаті аналізу педагогічної й мистецтвознавчої літератури нами було виокремлено різні напрямки у дослідженнях музичних здібностей дітей, висвітлено проблеми загальних музичних здібностей і виконавства, а також питання психології музичного сприйняття та розвитку творчих музичних здібностей.

Ми з'ясували, що творчість - надзвичайно важкий процес. Якщо раніше вважалося, що це щось надприродне і дароване Богом, то тепер, завдяки працям вітчизняних та зарубіжних науковців, ми переконалися: на цей процес можна впливати, адже він підлягає розвитку.

У даному дослідженні нами було визначено шляхи та методи, якими повинні керуватися викладачі у процесі фортепіанної підготовки майбутніх музикантів, аби розвинути у них природні музичні здібності та творчі задатки, а також умови, що сприяють формуванню цих здібностей у ході навчального процесу.

Представлена нами проблема є неоднозначною, цікавою, маловивченою і потребує подальших досліджень, на основі яких виробиться певна система, концептуальний апарат, стратегія комплексно експериментального вивчення динаміки розвитку творчих музичних здібностей.

Список використаної літератури

1. Айзикович Т. Л. Все это - импровизация : материалы Международного форума «Импровизация как мышление и творчество» / Т. Л. Айзикович // Музыка в школе : научно-методический журнал. - 2013. - № 1. - С. 62-67.

2. Алексеев А. Методика обучения игре на фортепиано / А. Алексеев. - М., 1971. - 275 с.

3. Баренбойм Л. А. Музыкальная педагогика и исполнительство / Л. А. Баренбойм. - Л., 1974. - 250 с.

4. Комаровська О. Розпізнати унікальність кожної дитини / О. Комаровська // Мистецтво та освіта. - 2011. - № 4. - С. 54-58.

5. Петрушин В. И. Музыкальная психология / В. И. Петрушин. - М. : ВЛАДОС, 1997 - 384 с.

6. Соловей Я. Г. Музичні здібності як предмет музично-педагогічного дослідження / Я. Г. Соловей // Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - 2012. - С. 673-680.

7. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Б. М. Теплов. - М., 1947 - 335 с.

Анотація

Розвиток творчих здібностей майбутніх музикантів у процесі фортепіанної підготовки. Уляна Ковалишин, студентка кафедри музичного мистецтва (естрадна музика) Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету

У статті представлено характеристику музичних здібностей майбутніх музикантів та їх значення у різних педагогічних системах музичного виховання. Особлива увага приділяється формуванню творчих музичних здібностей та їх розвитку в процесі навчання.

Ключові слова: творчі музичні здібності, сучасні системи музичного виховання, імпровізація, музикальність.

Аннотация

В статье представлена характеристика музыкальных способностей будущих музыкантов и их значение в различных педагогических системах музыкального воспитания. Особое внимание уделяется формированию творческих музыкальных способностей и их развитию в процессе обучения.

Ключевые слова: творческие музыкальные способности, современные системы музыкального воспитания, импровизация, музыкальность.

Annotation

In Article considered characteristic musical abilities and their importance in different educational systems musical education. Particular attention is paid to developing creative musical abilities and their development in the learning process.

Key words: creative musical abilities, modern system of musical education, improvisation, musicality.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.