Депопуляційні процеси, які проявилися наприкінці XX століття, особливо загострилися в умовах економічної кризи в Україні. Це від'ємний приріст населення, а також різке зниження загального рівня здоров'я, падіння середньої тривалості життя, зростання кількості спадкових захворювань, інвалідності населення тощо. Безумовно, це є повною мірою наслідком погіршення екологічного становища та медичного обслуговування населення. Провідним фактором, який визначає здоров'я індивіда є його ставлення до власного здоров'я й здоров'я оточуючих.

Ще у 1977 році Всесвітня Асамблея охорони здоров'я визначила, що головною соціальною метою керівників держав та всесвітньої організації охорони здоров'я повинно бути досягнення всіма народами світу такого рівня здоров'я, який дозволить їм вести продуктивно в соціальному й економічному плані спосіб життя.

Україна активно сприймала світові тенденції щодо поліпшення стану здоров'я населення. Так, 31 грудня 1991 року в Україні прийнято Закон “Про охорону здоров'я населення”, який визначив правові, організаційні, економічні й соціальні основи охорони здоров'я населення країни. У ньому сформульовано принципи збереження здоров'я та здорового способу життя українців. Закон надає гарантії забезпечення усім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, соціального забезпечення при втраті працездатності. Цим законом врегульовано порядок одержання стаціонарного й санітарного лікування, створення мережі установ охорони здоров'я. Законом встановлюється відповідальність за порушення прав громадян у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до закону, розроблено Міжгалузева комплексна програма “Здорова нація на 2002-2011 роки”, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року за № 14.

етновиховний простір студент першокласник

Починаючи з 1994 р. у школах України запроваджено викладання валеології, а з 1995 р. Україна долучилася до міжнародного проекту “Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю”.

Статистика свідчить, що за останнє десятиріччя збільшилася кількість дітей з розладами психіки та поведінки на 16,7%. За дослідженнями психологів, майже 28 % учнів мають неврівноважену психіку й потребують спеціальної психологічної допомоги. Водночас серед молоді поширюється тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, токсичних й наркотичних речовин, спостерігається ранній початок статевого життя, що вимагає впровадження профілактичного напряму у навчальних закладах з питань формування, збереження та зміцнення здоров'я. Саме для вирішення цих питань виданий наказ Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров'я України “Про посилення роботи щодо профілактики захворюваності в навчальних закладах та формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” за № 242/178 від 21 квітня 2005 р.

Валеологія як наукова дисципліна стає популярною, обов'язковою й необхідною для молоді. Стрижнями життєвого успіху молодої людини є міцне здоров'я, високий професіоналізм та творче довголіття. Отож метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності роботи з батьками щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей у сім'ї в умовах моделювання етновиховного простору сучасної початкової школи; підготовка майбутнього вчителя до вирішення проблем й допомога батькам у подоланні труднощів шкільного життя їхніх дітей.

Наявність знань із забезпечення оптимальних умов навчання та виховання, запровадження їх у щоденне життя організованих дитячих колективів та їх сімейне виховання є основою для гармонійного розвитку особистості. Щоб правильно організувати навчально-виховний процес у школі й дома і не завдати шкоди психічному здоров'ю, педагог повинен знати та ознайомити батьків з гігієнічними вимогами чи нормативами щодо правильної організації навчальної діяльності, режиму дня й відпочинку. Недотримання психогігієнічних рекомендацій щодо навчального навантаження, рухової активності тощо є причиною виникнення невротичних порушень. Саме тому у навчальні плани педагогічних вузів включено ряд дисциплін, які ознайомлюють студентів з основними напрямками роботи, розширюють знання вчителів, психологів та вихователів із проблеми охорони психічного здоров'я. Однак жодна з них не готує педагога до роботи з батьками з даної проблеми.

Доля здорових новонароджених за останні 10 років зменшилась на 15%, а частота онкологічних захворювань у дітей зросла майже на 10%, захворювання ендокринної системи та крові - на 30-35%, органів травлення - на 22-25%, органів дихання - на 40% [3].

Запобігати подібному явищу лише засобами медицини неможливо, потрібно удосконалювати механізми саморегуляції, розвивати фізіологічні резерви організму, досягати втраченої гармонії у структурі організму й особистості.

Профілактика включає не лише загартування, раціональне харчування, додержання особистої гігієни та санітарно-гігієнічного режиму в дитячих дошкільних закладах, школах, вищих навчальних закладах, а й в сім'ї, навчання та виховання молодої родини тощо.

Нервово-психічний розвиток дитини значною мірою залежить від навколишнього середовища, що виступає одночасно джерело розвитку і є умовою для розвитку. Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов'язаних біологічних та соціальних чинників, які включають такі компоненти: конституційні властивості, сімейні умови, гігієнічні умови й медико-профілактичні заходи (режим, мікроклімат у приміщенні, якість харчування тощо), педагогічне керівництво дітьми у дитячих колективах тощо.

Загальний рівень нервово-психічного розвитку відображає ступінь дозрівання центральної нервової системи. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію [5].

Для оцінки нервово-психічного розвитку дітей від 3 до 7 років користуються даними спостережень за поведінкою дитини під час різних режимних моментів, проведення поглиблених лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (у дошкільних навчальних закладах та школі). При цьому провідними показниками є моторний розвиток й зорова координація (рівновага під час ходьби, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів тощо); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, значення й відчуття кольорів, конструювання та ін.); соціально - культурний розвиток (культуро-гігієнічні навички, самостійність й працелюбність, ігрова діяльність, взаємовідносини з оточуючими) [6]. Що саме про такі дослідження знають батьки та яким чином можна запобігти усіх проблем у перехідний вік дитини? Сьогодні існує безліч різноманітної літератури спроможної дати відповідь на запитання батьків. Однак з чого почати? Як правильно організувати відпочинок та діяльність дитини у дома? Ці та інші проблеми виникають у батьків дітей різного віку.

Батьки сучасного першокласника абсолютно не враховуючи цих особливостей, наражаючи дитину на стрес, формуємо його невпевненість, викликаємо відразу до навчання. Добре, коли дитина іде до школи в повних 6 років, а скільки “турботливих” батьків відправляють навіть раніше. І абсолютно щиро вважають, що роблять усе якнайкраще задля їхнього майбутнього.

З такими батьками слід проводити відповідну роботу, переконуючи їх у необхідності систематичності фізичні вправи та процедур загартовування, а також усіх існуючих заходів задля зберегти здоров'я дитини.

Санітарно-освітня робота з батьками займає одне з провідних місць у діяльності дільничного лікаря-педіатра. Разом із батьками лікар забезпечує умови для гармонічного розвитку та правильного виховання дитини у сім'ї. Однак така співпраці медичних працівників існує лише у ранньому віці.

Медичні працівники долучаються до проблем уже після того як вона виникла. А як щодо створення відповідних консультацій для батьків інших вікових груп та профілактики й запобігання проблем зі здоров'ям дітей скажімо 6-7 річного віку, які прийшли до школи.

Відповідно до “Закону про середню освіту” навчання у школі розпочинається із шести років. Це вимагає у педагога й батьків знань про психофізіологічні особливості розвитку дитини цього віку з метою збереження та зміцнення психічного здоров'я дітей та успішного їх навчання у наступні роки.

Нервова система дітей шостого року життя дуже вразлива, отож для подальшого встановлення та закріплення врівноваженої взаємодії процесів збудження й гальмування необхідно дбати про раціональну зміну навантажень та спокою, напруження й розрядки в процесі організації життєдіяльності дітей. Нормальний фізичний розвиток дитини має велике значення для формування особистості й тісно пов'язаний із психічним розвитком. З усіма новоутвореннями цього періоду слід знайомити батьків - саме це завдання постає перед педагогом в умовах моделювання етновиховного простору загальноосвітньої початкової школи. Доручення педагога до вирішення проблем, які виникають у батьків першокласників, вимагають певних знань. Отож до навчальних планів підготовки майбутніх вчителів слід включити спецкурс по роботі з батьками, який має враховувати особливості етновиховного простору сучасної початкової школи.

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що при вступі до школи, “входження” у новий колектив передбачає певні параметрами, а саме: ступенем активності дитини та можливостями пристосування до нових умов; потребою дитини в спілкуванні з іншими дітьми; рівнем інтелектуальних здібностей дитини; характером дитини (інтро-, екстравертованість, педантизм, збудливість, гіпертимність, афективна лабільність, афективна екзальтованість, тривожність тощо) [3]. Однак з даними параметрами не завжди обізнані батьки.

Вирішення актуальної проблеми збереження здоров'я школярів потребує впровадження моніторингу адаптації до навчання у школі та ознайомлення з її результатами батьків, ще одне проблемне завдання педагога на етапі інтеграції та глобалізації освіти України.

Дослідження психологів свідчать, що від 20 % до 56 % дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя. Особливо потерпають діти, які почали систематичне навчання із шести років. Шестирічний першокласник не може досягти високого рівня адаптації, в силу нерозвиненості таких її аспектів, як готовність до шкільного навчання (за параметрами довільності поведінки, здатності до узагальнення навчальної мотивації тощо), сформованості особистісних новоутворень, кризи 7 років (самооцінка та рівень домагань), без втручання педагогів та психологів [3]. Сюди ж зараховують захворювання під час навчання, особливості сімейного середовища; вплив індивідуальних характеристик дитини, соціально-економічних й соціально-культурних умов моделювання етновиховного простору сучасної початкової школи.

Г. Кантар, М. Мейєр як особливу причину шкільної дезадаптації вважають порушення навчально-виховного процесу у шкільних закладах, а саме: невідповідність шкільного режиму й санітарно-гігієнічних умов навчання психофізіологічним особливостям дітей групи ризику; невідповідність темпу навчальної роботи на уроках навчальним можливостям дітей; екстенсивний характер навчальних навантажень [2]. До запропонованих причин слід віднести також наявність негативної оцінної стимуляції з боку педагога та батьків; організація відпочинку та навчальної діяльності у дома.

Заходами щодо подолання причин дезадаптації сучасних першокласників є залучення до роботи батьків. Ознайомлення їх з дослідженнями вчених з даної проблеми, організація та обладнання кутків здоров'я у класах, проведення різноманітних спільних заходів як шкільних так і позашкільних, освітніх занять та тренінгів для молодих батьків тощо.

Кутки здоров'я мають містити таблиці вікових нормативів фізичного та нервово-психічного розвитку дітей, посібники з методики фізичного виховання, загартовування, гігієнічні вимоги роботи за ПК, до освітлення робочого місця школяра, відпочинку перед телевізором, способи раціонального харчування у різні пори року, комплекси ранкової гімнастики, фізкультпауз різної тривалості, з елементами “точкового” масажу, вправами для дихання, для втомлених очей, для розвитку дрібної моторики, різноманітні системи, методики та терапії тощо. Батьків слід ознайомлювати з такими поняттями як розумова працездатність, втома, втомлюваність, перевтома організму; гігієнічними вимогами до організації навчальних занять як у школі, та і удома; психогігієнічними основами режиму для першокласника (велике значення має денна прогулянка після обіду, рухливі перерви між навчанням удома, оптимальність вибору дня для роботи у гуртках, секціях позашкільних закладах тощо); психофізіологічні механізми сну; поради щодо проведення виховної роботи з дітьми в домашніх умовах.

Необхідно звертати увагу на оформлення стендів у холах, кабінетах, коридорах школи. Санітарно-освітня робота має такі форми, як проведення конференцій з батьками, групові дискусії, а також лекції та бесіди із залученням радіо й телебачення, випуск газет здоров'я.

Таким чином, перед педагогами та шкільними психологами стоїть завдання охорони психічного здоров'я дітей як у школі та вдома у напрямку профілактики неврозів, в забезпеченні оптимального рівня нервово-психічних функцій організму дитини, так і в роботі з батькам щодо подолання труднощів шкільного життя. Оскільки оптимальний функціональний стан організму значною мірою залежить від правильної організації не лише навчального процесу, дотримання гігієнічних норм навчальної діяльності, а й організації діяльності та відпочинку дитини удома.

Література