Педагогічні умови прилучення дошкільників до духовних цінностей на заняттях музики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні умови прилучення дошкільників до духовних цінностей на заняттях музики

Наталія Заранська

УДК 372.874 ББК 74.100.541.3

Анотації

У статті висвітлено актуальність проблеми духовного розвитку особистості дошкільника в сучасних соціокультурних умовах. Вона потребує посиленої уваги дошкільних навчальних закладів і суспільства в цілому, нових, нетрадиційних підходів до її розв'язання на рівні педагогічної науки і практики. Автор визначає роль музичного виховання у духовному становленні особистості, педагогічні умови прилучення дошкільників до духовних цінностей на заняттях музики.

Ключові слова: особистість дошкільника, духовні цінності, музичне виховання дітей.

Expediency of active involvement of the works of the applied art as means of artistic students upbringing is described in the article. Pedagogical potential of the works of folk art for the application in the educational process of the pre-school establishments is revealed.

Key words: Preschooler identity, spiritual values, musical education of children.

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття зазначено, що виховання особистостей, які, володіють високою моральністю, виявляють національну і релігійну терпимість, поважають традиції і культуру інших народів, є основним завданням освіти в сучасному суспільстві. Вирішення цього завдання можливе лише шляхом внутрішніх змін особистості, переорієнтації людей на духовні цінності.

Сучасні вчені (Е.Абдулін, Ю.Алієв, В.Дряпіка, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Рудницька та ін.) відзначають, що частиною глобальної кризи, яку переживає людство сьогодні, є криза в галузі теорії і практики виховання. Ця криза виявляється на всіх рівнях: ціннісно-смисловому, цільовому, змістовому, технологічному, результативному. В зв'язку з цим відбуваються зміни освітніх парадигм, що відображено в державних нормативних документах.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музичне виховання, яке спрямоване на розвиток духовного світу дошкільника.

Процеси духовного оновлення знаходять своє відображення у змісті уроків мистецтва і, зокрема, занять музики в дошкільному навчальному закладі. Спілкування через художньо-естетичну діяльність в умовах навчально-виховного процесу стає одним з найефективніших засобів прилучення дошкільників до духовних цінностей.

Проблему прилучення особистості до духовних цінностей, втілених у художній творчості, найповніше досліджено у філософському і соціологічному плані (М.Бахтін, М.С.Каган, Н.Крилова), соціальною філософією (В.Гречаний, Л.Олексюк, Ю.Пономарьов, В.Федотова та ін.) У своїх працях вчені розкривають основи гуманістичної духовності, в якій знаходять своє втілення вищі духовні цінності, інтегрують емотивні, пізнавальні та волюнтативні процеси практичного світовідношення.

Автори навчального посібника “Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва” [10] підкреслюють, що формування нової освітньої парадигми сьогодні відбувається відповідно до загальної філософської та психологічної проблематики крізь призму як соціокультурного так і антропологічного виміру. Це дає змогу “з нових позицій осмислити сутність духовно-світоглядної свідомості та виробити підходи до її становлення під час навчально-виховного процесу. Стверджуючи ідею цілісності стосовно розуміння особистості, сучасна педагогічна наука виходить із загально-філософського принципу внутрішнього взаємозв'язку і взаємозумовленості процесів і явищ навколишнього світу”. Щодо сучасних філософсько-педагогічних пошуків, пов'язаних із проблемою становлення і розвитку світоглядної свідомості особистості, то існує точка зору про те, що саме духовність є стрижнем в осмисленні цього феномена. Тому, на думку згаданих авторів, є всі підстави стверджувати, що “духовне становлення особистості у сфері мистецтва ґрунтується на досвіді інтегрування різних типів світовідношення. Саме повне злиття людини зі світом під час сприйняття творів мистецтва дає змогу особистості знайти вищий сенс свого існування, співвіднести своє життя зі “світом всесвітнього духу”, з вічністю, з Богом” [10]. Як специфічна форма духовної активності особистості, художнє світовідношення, вважають науковці, фокусує смисложиттєві установки й орієнтири людини, виражені в творах мистецтва.

Заслуговує на увагу розгляд цієї проблеми здійснений В.Черкасовим. Духовність, на його думку, це: “потреба і здатність особистості до творчості у різних сферах культури (матеріальної, духовної, соціонормативної); потреба і здатність “бути для інших”; потреба у свободі, у свободі самореалізації, здатність до самоосвіти і саморозвитку (результат педагогічної діяльності)” [7]. Н.Дмитрієва відзначає, що “духовність особистості - це система її цінностей, той стрижень, навколо якого формується неповторна людська сутність. Інакше кажучи, це наші уявлення про світ, про себе, про добро і зло, все те, що ми любимо або відкидаємо, чим надихаємося й від чого сумуємо. Це наш духовний світ” [7]. З огляду на вікові особливості дошкільників, це визначення є найбільш прийнятним.

У ході історичного розвитку сформувався ряд механізмів, за допомогою яких здійснюється виховання дітей в цілому і передача духовних цінностей від покоління до покоління зокрема. В.Андрєєв [1] пропонує такий механізм: 1) педагогічне стимулювання інтересу, показ особистої і соціальної значущості національних і загальнолюдських, духовних і матеріальних цінностей; 2) педагогічне інструментування, прилучення вихованця до різних видів діяльності й спілкування, щоб він усвідомив, випробував потреби у досягненні, оволодінні переліченими вище цінностями; 3) виховання, яке на окремих етапах переходило б у самовиховання, в ході якого критерієм життєдіяльності вихованця стали б не уявні, а реальні цінності.

Тріада цінностей, відома з XVIII століття, тобто “істина - добро - краса” за своїм значенням для людського існування є стабільною, і ці цінності правомірно називати вищими. Вони містять відповідно світоглядні етичні, естетичні ідеї. дошкільник соціокультурний музичний духовний

Розглядаючи музику стосовно духовної культури, змістове ядро якої становлять цінності людського духу, можна говорити про присутність у ній загальнолюдських цінностей і про внутрішній діалог “ціннісного центру” особистості з ціннісним світом музики на основі загальнолюдських цінностей. Критерієм цінності музики як мистецтва є естетичний ідеал Прекрасного, оскільки він втілює ідею автономії від морального (доброго), приємного (корисного), істинного. Музика як мистецтво існує для того, щоб людина реалізовувала себе у вільній творчості, одержуючи високу духовну насолоду від співпричетності до великої таємниці народження музики з небуття. Поняття про красу музики включає такі моменти: 1) краса звучання як «природного закону» звуку; 2) краса музики - це “правильно створена” музика; 3) краса музичного твору, закладена в його формі.

Істина в музиці - це те, що ми знаємо про неї. Наприклад, обертонова побудова музичного звуку, закони класичної композиції, історичні відомості про композиторів та їхню творчість тощо. Слухаючи музику, ми осягаємо й інші істини: нескінченність простору і часу, ілюзорність межі між життям і смертю, всемогутність кохання. Для кожного ці знання є особистісними, але, виражені в музичних інтонаціях, вони стають надбанням усіх, хто розмірковує про музику, світ, про себе. В космологічному смислі музика - це проекція світобудови, отже, осягаючи музичний Логос, людина пізнає істину світу. Факти про те, що коливання Землі і Сонця відповідають звучанню основних звуків “до” і “ля”, - не випадковість, а закон “гармонії сфер”.

Ідеал добра в музиці розкривається через глибоке осягнення духовної сутності феномена музики в процесі вищої духовної діяльності людини - творчості (композиторської, виконавської, слухацької, музично-педагогічної тощо). Музика підносить людський дух до вершин божественного, і тоді людина, мов Бог, творить з небуття. Музика - це створене боголюдиною буття.

Видатний педагог-гуманіст В.Сухомлинський [13] відзначав, що пізнання світу почуттів неможливе без розуміння і переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї. На його думку, без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що вона прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури.

Викладене вище дає змогу намітити особливості прилучення дошкільників до духовних цінностей.

На залежність сприйняття твору мистецтва від віку, минулого досвіду, середовища та розуміння мови мистецтва вказував Є.Назайкінський [8], який присвятив дослідження питанням психології музичного сприйняття. В основі адекватного та ефективного сприйняття, що сприяє духовному розвитку дитини, вважає він, лежить набуття навичок прочитання виражальних засобів. Є.Назайкінський відзначає, що взаємодія суб'єкта та середовища - складний динамічний процес, який “обслуговує індивідуальність, неповторність особистості, накладаючись на її “тезаурус” (набір закріплених у пам'яті людини слідів минулих вражень, дій та їхніх різноманітних зв'язків та відношень, які можуть знову оживати під впливом художнього твору) та природні задатки” [8].

Ця теза науково обґрунтовує та безпосередньо вказує на необхідність продуманого, послідовно цілеспрямованого педагогічного керівництва процесом прилучення дошкільників до духовних цінностей. У спілкуванні з мистецтвом та у творчому самовираженні під впливом художнього сприйняття дошкільників формується здатність передавати інформацію про індивідуальне бачення світу, роблячи свій творчий внесок у духовну культуру всього людства. За, Є.Назайкінським, суб'єктивне світовідношення людини бере участь у створенні багатств загальнолюдської духовної культури, а також ідей, що “перевірялися багатьма поколіннями та поступово уточнювались в практичній діяльності, тобто стає об'єктивним, закономірно обґрунтованим і, що дуже важливо, загальнозначущим” [8].

Твори мистецтва, як особливий вид духовної цінності, становлять художню цінність. Досліджуючи природу естетичної цінності, Л.Столович [12] констатує, що естетичну цінність предмет набуває при сприйнятті його людиною, коли ми його споглядаємо та переживаємо. Вчений підкреслює, що мистецтво як естетична, художня цінність пробуджує в людині ціннісно значущі якості. Адекватність сприйняття, на його думку, залежить від естетичної компетенції людини, яка виражає свої оцінки, від її художньої ерудиції. Звідси випливає важливість виділення когнітивно-раціонального компоненту процесу прилучення дошкільників до духовних цінностей.

Відображення найбільш важливих стилістичних, жанрових, формоутворюючих особливостей музичної мови здійснюється через оволодіння естетичним категоріально-понятійним фондом. До цього входять знання, що стосуються як основоположних, фундаментальних категорій (до таких, згідно з більшістю естетичних концепцій належить піднесене і низьке, прекрасне і потворне, трагічне і комічне), так і категоріальних понять, пов'язаних з естетичним аналізом музичних творів (художній зміст, художня форма, художній образ, художній стиль, художня тема, художня ідея, композиція, структура, ритм тощо) [9].

Оскільки осягнення духовного змісту музичного твору пов'язане з музичним пізнанням, яке, на думку В.Остроменського [11], інтегрує основні види музичної діяльності, доцільно виділити власне пізнання як особливий вид естетичної, орієнтовно-дослідницької діяльності, що полягає в проникненні в сутність музичного явища на основі його присвоєння.

Цілеспрямований духовний розвиток дошкільників засобами мистецтва потребує вироблення еталонів, критеріїв цінності художніх творів. Це дає можливість відрізняти справжні зразки мистецтва від сумнівних “шедеврів”. Об'єктивним визначником цінності Л.Столович [12] вважає практику за участю свідомості і волі. Він вказує на оцінну здатність особистості як на основу формування ідеалів, потреб та смаків. Вчений підкреслює оцінну природу сприйняття, вважаючи смак і ідеал суб'єктивними критеріями естетичної оцінки та характеристикою цінності самої особистості.

Розвиток естетичного смаку є передумовою художнього смаку. Смак завжди ґрунтується на попередньому досвіді та пов'язаний з його осмисленням, з оцінкою почуття розумом” [2]. Через естетичне виховання, на її думку, не лише формується смак та творче начало в людині, а й засвоюється нею зміст духовного життя та естетичний ідеал конкретної історичної епохи. Отже, можна говорити про необхідність цілеспрямованого формування художнього смаку як одного із засобів та компонентів духовного розвитку дошкільників засобами мистецтва.

Духовний розвиток особистості передбачає задіяння всіх функцій мистецтва в комплексі. Ми виділяємо функцію формування засобами мистецтва ціннісно-художніх орієнтацій як один з ефективних засобів духовного розвитку дошкільників на уроках художньо-естетичного циклу.

Ціннісно-художнє орієнтування дошкільників на сприйняття та створення справжніх духовних цінностей цілеспрямовано формує художній смак, ефективно впливає на розвиток емоційно-інтелектуальної сфери особистості дитини, підвищує рівень культури сприйняття та відбору художніх творів, виконуючи при цьому свою виховну функцію.

Ми погоджуємося із твердженням Є.Волкової про те, що “усунення естетичної безграмотності можливе завдяки піднесенню культурного рівня народу за допомогою різних засобів художнього виховання, а не через висування занижених вимог до мистецтва та художника” [4].

Це дуже характерно для деяких видів та жанрів мистецтва, що розвиваються в сучасних умовах, особливо для естрадної пісні та цілого ряду розважальних програм, що транслюються по телебаченню. Такий стан речей у сучасній культурі потребує підсилення ціннісно-орієнтуючих функцій мистецтва, які потрібно враховувати у разі добору художніх творів для уроків художньо-естетичного циклу та прилучення дітей дошкільного віку до художньо-творчої діяльності.

Ціннісне орієнтування дошкільників на заняттях музики на спілкування з кращими зразками вітчизняної художньої культури найефективніше сприятиме формуванню високого рівня сприйняття творів мистецтва, стимулюючи творче самовираження дітей, активно приймаючи участь в процесі їх духовного розвитку.

Одним із шляхів духовного розвитку дошкільників засобами мистецтва є активне виявлення їхніх творчих потенціалів (здатність до творчості, пізнання, оцінювання) та цілеспрямований розвиток цих потенціалів у процесі сприйняття творів мистецтва та художньо-творчої діяльності дітей.

Формування здатності до оцінювання художніх творів на основі розвитку естетичних ідеалів та художніх смаків - найважливіший фактор духовного становлення особистості дошкільника засобами мистецтва.

Одним з основних засобів та стимулів духовного розвитку дитини є її творча активність. Звідси випливає висновок про необхідність виділення творчо-діяльнісного компонента процесу прилучення дошкільників до духовних цінностей.

Види музичної діяльності, форми музичної поведінки багатогранні. Це: композиторство, виконання, слухання, пізнання, оцінювання, споглядання, уявлення, запам'ятовування, мислення, відтворення почутого, асоціативна музична діяльність, осягнення тощо. Асаф'євська тріада “композитор - виконавець - слухач” в педагогічному аспекті здійснює реальне буття музики у вигляді тріади творення - виконання - сприйняття (творення, художньо-образне ставлення до музики - композиторство; творче ставлення при відтворенні музичного твору - виконавство, навички та вміння гри на інструментах, хорового та сольного співу; творче споглядання, сприйняття музики) [14]. Зазначене вище свідчить про необхідність визначення третього компонента механізму прилучення дошкільників до духовних цінностей -творчо-діяльнісного.

Таким чином, можна стверджувати, що процес прилучення дошкільників до духовних цінностей ґрунтується на компонентній структурі, яка включає когнітивно-раціональний, емоційно-емпатійний та творчо-діяльнісний компоненти.

З аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури випливає, що духовні цінності дошкільників - це орієнтири в їхній поведінці, що дають змогу оцінювати явища, мотиви і вчинки оточуючих людей та формують уміння і навички моральної поведінки. Важливою ланкою системи виховання духовних потреб і ціннісних орієнтацій дошкільників є заняття музики.

Структурні компоненти процесу прилучення дошкільників до духовних цінностей успішно функціонують у разі забезпечення певних педагогічних умов. Це: інтеграція міжпредметних та міжхудожніх знань, умінь і навичок; організація навчально-виховного процесу на заняттях музики з використанням аксіологічного та особистісно-діяльнісного підходів; стимулювання потреби творчої самореалізації дошкільників у різних видах музичної діяльності.

Реалізація першої педагогічної умови може здійснюватись багатопланово, а саме:

1) вироблення єдиних установок у ціннісно-художній та моральній орієнтації дошкільників на між предметній основі;

2) активізація процесу засвоєння міжхудожнього матеріалу та його систематизація;

3) розвиток загальної художньої ерудиції шляхом узагальнення міжпредметних елементів знань.

Друга педагогічна умова висуває перед музикантом-педагогом певні вимоги. Він має: уміти діагностувати і знати про реальний рівень сформованості таких якостей, як художньо-образне мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці, ціннісні орієнтації, життєві плани тощо; залучати вихованців до посильної художньо-естетичної діяльності, яка постійно ускладнюється і забезпечує прогресивний розвиток особистості.

Третя педагогічна умова проявляється у можливості дитини реалізувати себе, у роботі над собою під впливом внутрішніх спонукань. Вирішальну роль у процесі самовираження відіграє самосвідомість та самооцінка дитини. Доцільними видами творчого самовираження є використання міжсенсорних уявлень у процесі комплексної характеристики явищ навколишнього світу, їхньої вербальної естетичної оцінки та відтворення за допомогою різновидів мистецтва.

Сучасна українська освіта ставить за мету насамперед відновлення втрачених національних духовних принципів, утвердження загальнолюдських моральних норм, гармонії знання і віри. Найбільш сприятливим періодом емоційної безкорисливої взаємодії людини зі світом духовних цінностей є дошкільний вік, тому саме дошкільний навчальний заклад має формувати в дітях духовні цінності у сфері музичного мистецтва.

Література

1. Андреев В. И. Педагогика творческого саморазвития: инновационный курс. Книга 2. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1998. - 318 с.

2. Арчажникова Л. Г. Профессия учитель музыки. - М.: Просвещение, 1984. - 111 с.

3. Быстрицкий Е. К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. - К.: Наук. думка, 1991. - 200 с.

4. Волкова Е. В. Произведение искусства в мире художественной культуры. - М.: Искусство, 1988. - 240 с.

5. Гилфорд Дж. Структурная модель интеллекта //Психология мышления. - М.: Прогресс, 1965. - 205 с.

6. Гильбух Ю. З. Умственно одаренный ребенок: Психология диагностика, педагогика. - К.: НИИ психологии, 1992. - 276 с.

7. Дмитриева Н. Г. Основы духовно-нравственного развития личности // Проблемы становления и развития образовательного процесса УДОД: тез. и материалы науч.-практич. конф. - СПб, 1998. - 204 с.

8. Незайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия. - М.: Музыка, 1972. - 384 с.

9. Олексюк О. М. Формування духовного потенціалу студентської молоді. - К.: КІПК. 1996. - 253 с.

10. Олексюк О. М., Ткач М. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: Навч. посібник. - К.: Знання України, 2004. - 236 с.

11. Остроменський В. Д. Формирование музыкального познания. - Кишинев: Штиинца, 1988. - 158 с.

12. Столович Л. Н. Природа эстетических ценностей. - М.: Госполитиздат, 1972. - 271 с.

13. Сухомлинский В. А. Избр. Сочинения. - К.: Радянська школа. - 1976. - 337 с.

14. Шемшурина А. И. Основы эстетической культуры.: Кн. для учителя / Уч.-метод. пособие. - М.: Владос, 1999. - 111 с.

Размещено на Allbest.ru