Система підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗІ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Володимир Шафранський

Анотація

спортивний оздоровчий готовність студент

У статті теоретично обґрунтовується система підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму у вищих навчальних закладах. Показана доцільність застосування особистісно-орієнтованого підходу до формування готовності студентів факультету туризму до проведення спортивно-оздоровчої діяльності. Запропоновано авторську спеціальну особистісно-орієнтовану систему підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності. Проаналізовано рівень готовності студентів факультету туризму до проведення спортивно-оздоровчої діяльності. Визначено основні педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності.

Ключові слова: система підготовки, спортивно-оздоровча діяльність, спортивно- оздоровчий туризм, готовність до спортивно-оздоровчої діяльності, фахівець зі спортивно-оздоровчого туризму, особи стіно-орієнтований підхід.

Annotation

The system of training of the future experts of the healthy-sport tourism in the higher educational establishments is theoretically grounded. The expedience of application of the self-oriented approach to the formation of the student's readiness of the Faculty of Tourism to the conducting of the healthy-sport activity is shown. The author's special self-oriented system of training of the future experts of healthy-sport tourism to the professional activity has been offered. The level of readiness of the students of the faculty of tourism to the conducting of the healthy-sport activity has been analysed. The author has defined the main pedagogical terms of the formation of readiness of the future experts of the healthy-sport tourism to the professional activity.

Ключові слова: a system of preparation, healthy-sport activity, the healthy-sport tourism, specialist in the healthy-sport tourism, personal- orientative approach.

Постановка проблеми

У межах вітчизняної туристичної галузі чітко визначився окремий вид діяльності - спортивно-оздоровчий туризм. Цей сегмент туризму виник на самодіяльних засадах з ініціативи туристів-аматорів. Він поєднує в собі спорт і відпочинок, виховує патріотизм і національну самосвідомість.

Оздоровча цінність туризму визначається перебуванням в природних умовах, позитивній дії різноманітних природних факторів у поєднанні з фізичною діяльністю. Все це сприяє повноцінному відпочинку, зміцненню здоров'я та загартуванню організму.

Аналіз теоретичних основ підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму, основних вимог до їх професійної діяльності та особливостей туристської освіти у вищих навчальних закладах дає підстави констатувати, що специфіка підготовки майбутніх фахівців із cпoртивнo-oздoрoвчoгo туризму полягає в тому, що такий фахівець повинен мати загальнотеоретичну туристську підготовку, володіти спеціальними практичними вміннями і навичками. Все це зумовлює готовність майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень

Проведений аналіз професійної підготовки фахівців із спортивно-оздоровчого туризму в системі професійної підготовки туристського профілю засвідчив, що до 2000 року підготовка та перепідготовка фахівців для активних видів туризму, зокрема спортивного та оздоровчого в основному була пов'язана з підвищенням кваліфікації, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми підготовки фахівців із спортивно- оздоровчого туризму (В.І.Ганопольський, В.О.Квартальнов, А.П.Конох, В.К.Федорченко. Вищі навчальні заклади, в яких проводиться підготовка фахівців із спортивно-оздоровчого туризму зорієнтовані на підготовку висококваліфікованих фахівців із туризму і до недавніх часів за спеціалізацією “спортивно-оздоровчий туризм” підготовка фахівців не проводилася.

Загальними теоретико-методичними основами системи з формування готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності виступали концептуальні засади вищої туристської освіти (В.О.Квартальнов, А.П.Конох, В.К.Федорченко й інші) та гуманізації вищої освіти (Г.О.Балл, Б.Й.Бори- шевський, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко та ін.).

Мета статті - теоретичне обґрунтування системи формування готовності майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Оздоровчий аспект туризму полягає в позитивному впливі на організм людини факторів природи в поєднанні з загальнозміцнюючою м'язовою діяльністю. Інтенсивність м'язової діяльності визначається станом здоров'я й фізичної підготовки учасника походу, що зумовлює вибір засобу пересування, темп, тривалість подорожі тощо. Для оздоровлення застосовують найбільш поширені прикладні види активного туризму - пішохідні, на лижах, водні, велосипедні походи й мандрівки, прогулянки й екскурсії, причому на учасників, як правило, припадає загальне (від помірного до значного) фізичне навантаження. Це зміцнює й тренує організм людини. Досягається значний оздоровчий ефект: розвиваються та зміцнюються серцево-судинна й дихальна системи, поліпшується процес травлення, підвищується обмін речовин, зміцнюється опорно-руховий апарат. Регламентоване пересування пішки, на лижах, на веслових і вітрильних суднах, на велосипедах у різних погодних умовах, рельєфі місцевості, подолання перешкод, перенесення вантажу - розвивають силу, витривалість, спритність, швидкість реакції тощо.

Перед вищим навчальним закладом, в якому проводиться підготовка фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму, стоїть першочергове завдання підготувати фахівця, максимально наближеного до кваліфікаційних вимог (серед яких необхідність мати навички самостійно приймати рішення із питань спортивно-оздоровчої діяльності).

Аналіз організації туристської підготовки фахівців у вищих навчальних закладах показує, що навчальні плани та програми з дисциплін не передбачають достатньої професійної підготовки висококваліфікованого фахівця спортивно- оздоровчого туризму. Ще нерідкі випадки невідповідності поєднання змісту і форм підготовки фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму, так як проводиться, в основному, загальна туристська підготовка.

Ми вважаємо, що основна функція вищого навчального закладу, в якому здійснюється підготовка фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму, - підготовка висококваліфікованих фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму, адаптованих до умов ринку праці та ринкових взаємовідносин в економіці країни, які були б мобільними, конкурентоздатними. Необхідно змінювати форми організації навчання, посилювати вимоги до викладачів, впроваджувати нові технології навчання. Викладене вище обумовлює потребу наукового пошуку та дидактичного обґрунтування системи підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму.

Аналіз науково-педагогічної літератури, вивчення структури готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності та специфіки організації підготовки фахівців туристського профілю висувають проблему наукового обґрунтування змісту такої підготовки у число центральних проблем. З цією метою нами розроблено та апробовано концептуальну систему підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму.

При розробці концептуальної системи підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму нами ставилося завдання - підвищити підготовку студентів факультету туризму через формування їх готовності до спортивно- оздоровчої діяльності на засадах особистісно-орієнтованого підходу. Сутність даного підходу полягає в розумінні, виявленні, актуалізації та розвитку особистості майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму та їх професійних знань, умінь, навичок і професійно-важливих якостей у фаховій підготовці із використанням доцільних педагогічних умов, методів і прийомів як цілісної системи підготовки студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності.

Зважаючи на те, що процес формування готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчого туризму багато в чому залежить від тих чи інших педагогічних методів і прийомів, спрямованих на розвиток компонентів даного виду готовності, нами визначено основні педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності: організація навчально-пізнавальної діяльності на засадах особистісно-орієнтованого підходу, зміст загальної та спеціальної підготовки фахівців, суб'єкт-суб'єктна взаємодія у навчально-пізнавальній діяльності, формування професійної компетентності, використання комплексу ситуаційних завдань, інтегрована туристська практика.

Розробка особистісно-орієнтованої системи підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму здійснювалася відповідно до наступних принципів: демократизації навчально-виховного процесу, індивідуалізації та диференціації навчання, науковості, системності, наочності, доступності, професійної спрямованості.

Як засіб формування готовності майбутніх фахівців до спортивно-оздоровчого туризму виступає особистісно-орієнтована система підготовки студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності, що складається із вдосконалення фундаментальної, практичної та спеціальної підготовки.

Вихідною складовою системи підготовки майбутніх фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму до професійної діяльності є власне сформування готовності студентів факультету туризму, структура якої містить такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, комунікативний, емоційно-вольовий і практичний.

З метою покращення професійної підготовки та формування готовності майбутніх фахівців із спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності нами впроваджено авторські розробки: спецкурси “Міжособистісні взаємини у малих групах (під час проведення спортивно-оздоровчих заходів)”, “Спортивно- оздоровчий туризм”, “Організація і проведення спортивно-оздоровчого походу”, практикум розв'язання ситуаційних завдань, програми секційних занять зі спортивно-оздоровчого туризму та спеціально організованої практики.

Як результат втілення системи підготовки майбутніх фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму до професійної діяльності розглядається власне їх готовність до спортивно-оздоровчої діяльності в єдності і взаємозв'язку її компонентів.

Для забезпечення фундаментальної підготовки фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму навчальним планом за напрямом підготовки “Туризм” відповідно до освітньо-професійної програми передбачено такі нормативні дисципліни циклу природничо-наукової та загально-економічної підготовки: вища математика, інформатика і комп'ютерна техніка, статистика, економіка підприємств, основи менеджменту, основи маркетингу, охорона праці, основи екології, основи наукових досліджень, безпека життєдіяльності. Окрім цього, до даної групи дисциплін також включено перелік дисциплін загально-туристської підготовки, а саме: рекреаційна географія, туристське країнознавство, туристські ресурси України, рекреологія. Із переліку вибіркових навчальних дисциплін фундаментальної підготовки - дисципліни, що передбачають фахову спрямованість саме у підготовці фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму. Це - міжнародний туризм, основи конфліктології, психологія туристської діяльності. На нашу думку, у перелік дисциплін фундаментальної підготовки доцільно включити запропонований авторський спецкурс “Міжособистісні взаємини у малих групах (під час проведення спортивно-оздоровчих заходів)”, оскільки фахівець зі спортивно-оздоровчого туризму працює із малочисельними туристськими групами.

Робота із малими групами вимагає від фахівця особливих знань і умінь, тому що передбачає знання фахівцем особливостей малої групи. Тому підготовка студентів факультету туризму вимагає організації специфічної групової форми навчальної діяльності майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму.

Групова форма діяльності в процесі навчання об'єднує і, одночасно, викликає змагання, конкуренцію, що відповідає вимогам ринкової економіки та модульної системи організації навчання студентів.

Є.Нор [6] визначає, що групова навчальна діяльність - це форма організації навчання в малих групах, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві та співпраці.

Найповніше характеризує навчальну діяльність О.Г.Ярошенко [12], визначаючи її як вид пізнавальної діяльності, що реалізується в фронтальній, груповій та індивідуальній формах і, що до основних елементів діяльності належать суб'єкт та об'єкт навчання. Вона дає наступне визначення групової навчальної діяльності, що це спільна і систематична діяльність малих груп, які створюються в межах курсу на відносно тривалий час із дотриманням таких умов: психологічна сумісність представників груп, їх бажання спільно працювати над розв'язанням навчальних завдань; наявність у складі груп не менше 50% студентів, які здатні на належному рівні здійснювати навчальні дії.

Аналіз літератури [6; 8; 11; 12] дає змогу встановити, що серед дослідників, які вивчали питання групової роботи не спостерігається єдиної думки відносно поняття “групова навчальна діяльність”. Можливо, це все залежить від завдань, які поставили перед собою науковці, але вони [6; 8; 11; 12] притримуються спільної думки про те, що в процесі групової роботи використовується форма організації навчальних занять, при якій для визначеної групи ставиться єдина навчальна мета. Отже, групова форма навчання виступає як єдина, тобто всі виконують одне й теж завдання і диференційована, оскільки передбачає різні завдання для групи.

Спираючись на структуру педагогічних технологій [8] і зміст групової навчальної роботи [11], специфіку спортивно-оздоровчої діяльності [4; 9; 3; 10], ми визначили структуру групової навчальної діяльності майбутніх фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму, за якою будували зміст навчальних занять. Вона містить таке:

1. Концептуальна основа. Групова технологія має стимулюючу дію на розвиток студентів факультету туризму через взаємозбагачення їх у групі; організацію спільних туристських дій, що веде до активізації навчально-пізнавальних процесів: розподіл початкових дій і операцій (задається системою завдань, що обумовлюються особливостями спортивно-оздоровчої діяльності); комунікацію, спілкування, без яких неможливі розподіл, обмін і взаєморозуміння, завдяки яким плануються адекватні туристські завдання, умови спортивно-оздоровчої діяльності й вибір відповідних способів дії; обмін способами дії, що задається необхідністю побудови різних способів для одержання сукупного продукту діяльності - розв'язання туристської проблеми; взаєморозуміння, що диктується характером включення у спільну туристську діяльність.

2. Змістова частина (цілі: загальна - забезпечення активності навчального процесу й конкретна - досягнення високого рівня засвоєння змісту туристського матеріалу).

3. Процесуальна частина - технологічний процес:

- організація процесу групового навчання: розподіл аудиторії на групи непостійного складу для вирішення туристських навчальних завдань, що добираються з урахуванням змісту й характеру спортивно-оздоровчої діяльності; одержання певного завдання (або однакового, або диференційованого) кожною групою й виконання його спільно, під безпосереднім керівництвом лідера групи чи викладача; виконання завдання в групі таким чином, що дозволяє враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи; підбір керівників груп і їхнього складу за принципом об'єднання учасників різного рівня навченості, інформованості з даної теми, сумісності, що дозволяє їм взаємно доповнювати й збагачувати один одного; заохочення до спільного обговорення ходу та результатів роботи, звернення за порадою один до одного;

- діяльність членів групи (знайомство з туристським матеріалом, планування роботи в групі; розподіл завдань усередині групи; індивідуальне виконання туристського завдання; обговорення індивідуальних результатів роботи в групі);

- діяльність викладача з керівництва процесом навчання (постановка туристського завдання (ситуації); інструктаж щодо послідовності роботи; аналіз змісту навчального матеріалу; визначення видів групової діяльності; підготовка й роздавання дидактичного матеріалу по групах; визначення міри допомоги з боку викладача, керування роботою учасника опосередковано, через завдання, які регулюють їх спортивно-оздоровчу діяльність; підготовка завдань для групової роботи з урахуванням їх обсягу, рівня складності за навчальними можливостями учасників;

- діагностика процесу й коректування (обговорення загального туристського завдання групи (зауваження, доповнення, уточнення, узагальнення); підведення підсумків групового завдання; повідомлення про результати роботи в групах; аналіз туристського завдання; загальний висновок про групову роботу й досягнення поставленої мети; додаткова інформація викладача.

Групова навчальна діяльність студентів, за визначенням М.Артюшиної, є формою їх спільної діяльності у складі малих груп, у якій виділяють індивідуально- групову, парно-групову, фронтально групову та групову форми [1, с.7-8].

За характером зв'язку між підгрупами у виконанні навчальних завдань групова навчальна діяльність розподіляється на: кооперативно-паралельний, кооперативно- послідовний, змагально-паралельний, змагально-послідовний види.

За тривалістю реалізації групова навчальна діяльність поділяється на локалізовану та пролонговану [1].

Отже, групове навчання можна визначити як організований процес групової навчальної діяльності студентів, об'єднаних спільною навчальною метою. Групове навчання може здійснюватись в індивідуально-груповій, парно-груповій, фронтально груповій та груповій формах.

Для ефективної реалізації завдань спортивно-оздоровчої діяльності у професійній підготовці фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму нами впроваджено спецкурс “Міжособистісні взаємини у малих групах (під час проведення спортивно-оздоровчих заходів)”.

У ході практичної підготовки та спеціалізації фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму навчальним планом за напрямом підготовки “Туризм” відповідно до освітньо-професійної програми передбачено вивчення таких нормативних дисциплін циклу професійно-орієнтованої підготовки: діяльність туристської самодіяльної організації, спортивний туризм, рекреаційні комплекси, технологія туристської діяльності, технологія готельної справи, технологія ресторанної справи, організація сфери туристських послуг, організація послуг харчування, організація екскурсійних послуг, організація туризму, організація транспортних подорожей, організація анімаційних послуг, аналіз діяльності підприємств туризму, бухгалтерський облік туристської діяльності, інформаційні системи і технології в туризмі, історія туризму, економіка та ціноутворення в туризмі, менеджмент туризму, маркетинг в туризмі, іноземна мова професійного спрямування, друга іноземна мова професійного спрямування, правове регулювання туристської діяльності.

Фахова спрямованість саме у підготовці фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму забезпечується такими вибірковими навчальними дисциплінами: психологія міжособистісного спілкування, діловодство в туризмі, технологія гостинності, організація підприємницької діяльності в туризмі, основи музеєзнавства, краєзнавство, страхування в туризмі, соціально-психологічний тренінг, рекламна діяльність в туризмі. На нашу думку, у перелік дисциплін професійно-орієнтованої підготовки доцільно включити запропоновані авторські спецкурси “Спортивно- оздоровчий туризм”, практикум розв'язання ситуаційних завдань, оскільки фахівець даного спрямування повинен здійснювати не туристську діяльність загалом, а спортивно-оздоровчу діяльність.

Окрім вивчення навчальних дисциплін у процесі підготовки фахівців передбачена така форма організації практичної підготовки як практика.

Методологічною основою проектування практики як системного об'єкта служить особистісно-орієнтований підхід до процесу професійного становлення фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму. Саме включення студента факультету туризму в різноманітні види спортивно-оздоровчої діяльності, що мають чітко сформульовані завдання, сприяє успішному становленню майбутнього фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму.

Основна мета практики - формування професійних умінь та особистісних якостей фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму і на цій основі оволодіння видами спортивно-оздоровчої діяльності на рівні, що відповідає кваліфікації.

Виходячи з цієї мети, формулюються наступні завдання:

1. використання теоретичних знань і встановлення їх зв'язку з практичною діяльністю;

2. розвиток особистісних якостей, необхідних фахівцеві зі спортивно- оздоровчого туризму в його професійній діяльності;

3. формування спеціальних умінь: мотиваційних, когнітивних, комунікативних, емоційно-вольових, практичних;

4. освоєння сучасних педагогічних технологій колективної, групової й індивідуальної роботи з різними категоріями осіб - учасників спортивно-оздоровчої діяльності;

5. створення педагогічних умов для формування готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності;

У процесі навчання студент набуває теоретичних знань, не маючи можливості в повній мірі випробувати себе на практиці. І лише у процесі практичної професійної діяльності відбувається перебудова декларованих понять у професійну реальність. Професійна діяльність фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму вибудовується на професійному та особистісному досвіді, тому для оволодіння даною професією, окрім засвоєння певних когнітивних схем, умінь, систем предметних значень, потрібні глибокі перетворення змістових структур, структур суб'єктивного досвіду, тобто перетворення самої людини у професіонала.

Зміст практики повинен визначатися не ступенем легкості її організації для вищого навчального закладу, а тими професійними навичками і уміннями, якими повинен оволодіти фахівець зі спортивно-оздоровчого туризму.

Основними положеннями, які є найбільш важливими в даний момент щодо продуктивного закріплення теоретичних знань на професійній практиці, на нашу думку, є такі:

— професійна практика обумовлюється специфічною для неї комбінацією переконань, знань та навичок;

— професійне знання може мати не тільки науковий характер: накопичення емпіричного досвіду в процесі розвитку ряду категорій галузей знань може значно випереджати концептуалізацію цього досвіду;

— процес здобуття знання має спіралеподібний характер і складається із взаємопов'язаних між собою процесів - досвіду, збору інформації, концептуалізації, тестування (вертифікації), конкретизації та комунікації;

— критерієм рівня розвитку професіоналізму в конкретній галузі є рівень інтегрованості професійного досвіду;

— у створенні системної теорії професійної діяльності теоретики і практики можуть використовувати різні теорії, гіпотези, поняття, конструкти, моделі та аналогії, якщо:

1. дотримується відповідність розробок загальним професійним цінностям;

2. усвідомлюються межі конкретних теорій, гіпотези, поняття, конструкта і моделі, які використовуються або створюються, а також усвідомлюється природа метафор або аналогій, що використовуються.

Виходячи із вищенаведених положень, основними завдання практики ми визначили такі:

— поглиблення і закріплення теоретичних знань студентів факультету туризму;

— формування і закріплення основних професійно-туристських умінь, навичок, досвіду у відповідності до стандартів вищої туристської освіти та кваліфікаційної характеристики фахівця зі спортивно-оздоровчого туризму;

— розвиток професійно-значущих якостей у майбутніх фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму;

— формування готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності;

— вироблення основ володіння туристськими технологіями та техніками спортивно-оздоровчої діяльності;

— навчання методами вивчення і аналізу туристського досвіду та застосування його у професійній спортивно-оздоровчій діяльності;

— професійна орієнтація і професійне виховання, розвиток і закріплення інтересу до спортивно-оздоровчої діяльності;

— розвиток потреб у туристській самоосвіті та у постійному самовдосконаленні;

— вивчення сучасного стану спортивно-оздоровчої діяльності, передового та нетрадиційного туристського досвіду.

Проблема ефективної практичної підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму може бути вирішена за виконання таких вимог:

1. Практичні заняття, прикладні дисципліни повинні займати більший проміжок часу, ніж дисципліни теоретичних циклів у навчально-виховному процесі.

2. Для практичної підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму потрібно в більшій мірі використовувати спортивно-оздоровчі центри, бази відпочинку, спортивно-туристські комплекси та інші установи й організації туристського профілю.

Дотримання всіх вищезазначених вимог створює передумови для ефективної спортивно-оздоровчої діяльності і дозволяє закріпити за нею статус одного з методів набуття професійного туристського досвіду. Дана форма роботи дозволяє майбутнім фахівцям зі спортивно-оздоровчого туризму об'ємно і цілісно уявити собі перспективи власного професійного шляху, реальніше визначити своє місце у спортивно-оздоровчій діяльності.

Висновки

Здійснення успішної практичної підготовки фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму можливе за умови ефективного виконання учасниками цього процесу своїх функцій. Недбале ставлення до своїх обов'язків з боку найважливіших осіб, надання ними недостатньої підтримки або відсутність у них відповідних здібностей може призвести до серйозних наслідків для практичного навчання. Тому, співпраця між вищим навчальним закладом та туристськими установами і організаціями визначеного регіону позитивно вплине на ефективність проходження практики студентами факультету туризму. Така взаємодія вигідна для двох сторін: для вищої школи - забезпечення практичної бази щодо проходження практики студентами, для сфери туризму - перспективний відбір ефективних фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму, які на високому рівні продемонструють свої вміння та навички на практиці.

Отже, у побудові та використанні спеціальної особистісно-орієнтованої системи підготовки фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму ми спиралися на:

1. визначення тих педагогічних умов, що забезпечують формування готовності майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності;

2. використання особистісно-орієнтованого підходу у формуванні готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності (розуміння, виявлення, актуалізація та розвиток особистості майбутнього фахівця зі спортивно- оздоровчого туризму як інтеграція його професійно-важливих якостей на основі новоутворень особистості, професійних знань, умінь і навичок, що забезпечують їх готовність до професійної діяльності);

3. застосовування дидактичних принципів, які спрямовані на педагогічну діяльність і навчальний процес у цілому, визначають шляхи досягнення педагогічних цілей з урахуванням закономірностей та умов протікання навчально- виховного процесу у фаховій підготовці майбутніх фахівців зі спортивно- оздоровчого туризму;

4. особливості спортивно-оздоровчої діяльності;

5. авторську спеціальну особистісно-орієнтовану систему підготовки майбутніх фахівців зі спортивно-оздоровчого туризму до професійної діяльності (застосування педагогічних методів і прийомів розвитку компонентів готовності студентів факультету туризму до спортивно-оздоровчої діяльності: мотиваційного, когнітивного, комунікативного, емоційно-вольового, практичного).

Література

1. Артюшина М. В. Взаємозв'язок соціально-психологічних та дидактичних умов групової навчальної діяльності студентів: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. 20 с.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник.К.: Либідь, 1997.374с.

3. Конох А. П., Товстопятко Ф. Ф., Некрасов C. А. Туризм: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Запоріжжя: ЗНУ, 2005. 132 с.

4. Квартальнов В. А., Солодухин И. Д. Методика и педагогика профессионального обучения и подготовки специалистов для целей туризма в России: Из опыта образовательных учреждений социального туризма: 1987-1997. М.: Финансы и статистика, 1997. 212 с.

5. Ничкало Н. Г. Педагогіка вищої школи: крок в майбутнє // Сучасна вища школа: психолого- педагогічний аспект: Монографія / За ред. Н. І. Ничкало. К.: Віпол, 1999. 450 с.

6. Нор Э. Ф. Технология организации групповой учебной деятельности. Николаев, 1998. 75 с.

7. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С. О. Сисоєва, С. М. Алексюк та інші; За ред. С. О. Сисоєвої. К.: ВІПОЛ, 2001. 502 с. С. 250-251.

8. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие.- М.: Народное образование, 1998. 256 с.

9. Федорченко В. К. Підготовка фахівців для сфери туризму: Теоретичні і методологічні аспекти. К.: Вища школа, 2002. C. 17.

10. Федорченко В. К. Підготовка фахівців для сфери туризму: теорія и практика: Монографія. К.: Вища школа, 2003. 450 с.

11. Хуторский А. В. Современная дидактика. Учебник для вузов. СПб: Питер, 2001. 544 с.

12. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. К.: Партнер, 1997. 208 с.

Размещено на Allbest.ru