Профілактика негативних форм поведінки у дітей-логопатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФІЛАКТИКА НЕГАТИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ-ЛОГОПАТІВ

Цибуля Н.В.

У статті висвітлено систему роботи з подолання та профілактики негативних проявів у поведінці дошкільників, яка розроблена та впроваджена в роботу ясел-садка № 6 «Сонечко» м. Каховка).

Сприяти повноцінному становленню соціальної зрілості дітей - важливе завдання дорослих: як батьків, так і педагогів, психолога. Фахівці повинні вміти грамотно організувати розвивальну роботу щодо формування соціальної зрілості дітей старшого дошкільного віку, або мінімізувати їхні негативні емоційні прояви, знизити рівень агресивності та тривожності.

Орієнтація освіти на гуманістичні принципи навчання й виховання дитини та забезпечення відповідних умов допомагають створенню відповідної моделі соціальної компетентності людини, яка б дозволяла їй оптимально вирішувати складні питання своєї життєтворчості, успішно досягати індивідуальних і суспільних цілей [2].

Ставлення дитини до дійсності є соціальним за суттю - усе її життя організоване таким чином, що поруч завжди перебувають люди, з якими вона спілкується і яких вона наслідує. Перші сім років життя - сензитивний період для соціалізації особистості, засвоєння нею соціально-ціннісних еталонів поведінки. Важливим набуттям дошкільного дитинства є доброзичливе, співчутливе ставлення до людей. Недостатньо просто дати знання дитині про те, як улаштоване людське суспільство, як прийнято поводитись в ньому. Необхідно створити їй умови для набуття особистого соціального досвіду, оскільки соціалізація передбачає активну участь самої дитини в опануванні культури людських стосунків та соціальних норм і ролей, виробленні психологічних механізмів соціальної поведінки [1].

З метою виявлення поведінкового емоційного статусу у яслах-садку № 6 «Сонечко» м. Каховка проводились спостереження за дітьми старшої логопедичної групи під час різних режимних моментів:

прихід до дитячого садка (прощання з батьками, зустріч батьків, збирання додому); поведінка дошкільник логопат

вільна гра;

заняття (початок, середина, кінець);

відхід до сну та пробудження.

Під час спостережень виявлялись та враховувались: негативізм, агресивність, конфліктність, образливість, емоційну ізольованість, тривогу пустотливість, збудливість, нерішучість, егоцентричність у діях та міміці, у спілкуванні, у соціальних стосунках, у мовленні (спостереження фіксувались протягом двох тижнів). Аналітичне вивчення матеріалів спостереження свідчить, що в дітей старшої логопедичної групи сформований різний поведінковий статус, у тому числі:

у 45% - позитивний поведінковий емоційний статус;

у 55% - негативний поведінковий емоційний статус.

Рівень сформованості емоційно-особистісної форми спілкування та вміння елементарно контролювати та регулювати свою діяльність в умовах сім'ї визначили методом тестування та опитування батьків. За результатами тестування та анкетування батьків установлено, що:

54% опитаних батьків уважають, що діти мають незадовільний стан сформованості близьких, довірливих форм контакту дітей з оточуючими;

31% опитаних незадоволені розвитком емоційно- особистісної форми спілкування;

15% опитаних батьків позитивно оцінили здатність своєї дитини адекватно реагувати на різні життєві ситуації.

Обмеженість мовленнєвого спілкування негативно впливає на формування внутрішніх якостей особистості, викликає психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, що призвело до розвитку негативних рис характеру. Отже, у дітей старшої логопедичної групи недостатньо розвинені людські соціальні контакти, завдяки яким формуються й уточнюються особисті уявлення про соціально-ціннісні еталони [5].

У дитини-дошкільника слід сформувати достатню й необхідну життєву компетентність, адаптовану й адекватну зорієнто- ваність у соціумі. Для запобігання виникнення негативних тенденцій соціально-емоційного розвитку дітей-логопатів старшої групи психологом закладу були поставлені завдання:

навчити педагогів технік самоврядування й саморегуляції емоційного стану та використання їх у роботі з дітьми- логопатами;

сформувати в дітей здатність поставити себе на місце іншої дитини, зрозуміти партнера по спілкуванню, уміння співпереживати й співчувати. Виробити психологічний механізм соціальної поведінки;

пробудити й підтримати в батьків потребу в спеціальних психологічних знаннях для того щоб допомогти дитині засвоїти соціально-ціннісні еталони поведінки/

Для роботи з реалізації визначених завдань були залучені практичний психолог, вихователі старшої логопедичної групи, учитель-логопед, музичний керівник, батьки. За круглим столом розглянули сфери впливу на особистість

Соціальне життя

Тілесне життя Душевне життя Людство

Практичним психологом Цибулею Н. В. були розроблені алгоритми реалізації спільної діяльності дітей і дорослих:

профілактично-розвивальні заняття;

продуктивна діяльність;

ігрова діяльність (організована);

самостійна діяльність;

психогімнастика;

казочки лоскотунчики;

вправи на розслаблення;

комунікативні ігри;

бесіди, читання, розваги.

З метою підвищення рівня психологічної компетентності педагогів, навчання технік самоврядування й саморегуляції емоційного стану та використання їх у роботі з дітьми- логопатами, були проведені психолого-педагогічні тренінги:

«Гіперактивна дитина. Психологічний вердикт»;

«Використання ігрових вправ для зняття тривожності»;

«Вирішуємо дитячі проблеми»;

«Психогімнастика в роботі з дітьми-логопатами»;

«Вироблення навичок розпізнавання та контролю негативних емоцій»;

«Методи індивідуального підходу до дітей зі СДУ (Г)».

У процесі освітньої роботи педагоги вчаться робити детальну характеристику соціально-емоційного розвитку вихованців та враховувати психологічні, індивідуальні особливості, використовувати у своїй роботі ті педагогічні методи, які допомагають вирішувати дитячі проблеми.

Сім'я в соціальному розумінні - це фундамент будь-якої особистості. Саме в сім'ї формуються перші життєві та моральні цінності, ставлення до себе й до інших, формується успішність, або неблагополуччя в дорослому житті. Пробудити й підтримати потребу батьків у спеціальних психологічних знаннях можна через такі форми роботи [4]:

консультація «Соціальна поведінка дитини»;

консультація «Спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі»;

психологічна вітальня «Сію дитині в серденько ласку»;

ігровий психолого-педагогічний тренінг «Дитина розвивається у грі»;

тренінг «Піклуватися про психічне здоров'я дитини-завдання батьків».

На сторінках усного журналу «Для мам і тат, які виховують малят» висвітлювались питання:

правила людського спілкування;

правила культури поведінки і взаємодії в сім'ї;

правила виховання чуйності, ввічливості й поваги до людей.

Особливий інтерес у батьків викликають адресні «Ради- поради» щодо подолання дитячих проблем:

Неслухняна дитина.

Що робити, якщо дитина б'ється?

Жадібність дитини

Що робити, якщо дитина обманює?

Що робити із кривлякою?

Як подолати дитячу агресивність?

Що робити, щоб дитина не лихословила?

Усі заходи сприяють підвищенню усвідомленню батьками необхідності навчати дітей бачити навіть у маленькому доброму вчинку великий світ доброти й порядності, дивитися й бачити, слухати й чути, розуміти й любити.

Методичний аспект роботи з дітьми-логопатами щодо профілактики негативних форм поведінки передбачав:

створення та використання в роботі системи профілактичних занять «Казкові намистинки для кожної дитинки» (авторські розробки практичного психолога). Робота під час занять запобігала проявам негативних форм поведінки в дітей із вадами мови;

використання в роботі казок, ігрових вправ, спеціальних засобів зображувальної діяльності допомагали дітям ознайомитись з різними емоціями: радістю, горем, страхом, здивуванням та ін.;

індивідуальні психокорекційні заняття на яких вихованці проживають емоційні стани, вербалізують свої переживання, знайомляться з досвідом однолітків. У дітей виховується гуманне ставлення один до одного, взаєморозуміння, уміння рахуватися з думкою та інтересами інших дітей;

читання художньої літератури про людські чесноти: вдячність, щедрість, турботливість, сумління, повагу, ніжність, любов, красу, дружбу, доброту тощо;

заучування віршів про доброту, мирилок, правил доброти, чесності, увічливості;

програвання ситуацій самовираження, аналіз добрих і злих учинків, активне використання форм мовленнєвого спілкування з метою підвищення рівня самоконтролю за своїм емоційним станом;

ретельний підбір дидактичних ігор, які мають бути емоційними й спонукати дитину зайняти активну моральну позицію. До таких ігор належать «Що таке добре і що таке погано?», «Як учинити», «Що буде якщо переможе злюка?», «Знайди друга». Створення й використання великої ігротеки, яка містить комунікативні ігри (наприклад «назви ім'я», «павутинка доброти», «дружба починається з посмішки») мовно-рухливі ігри («день і ніч», «ати-бати», «золотії ворота» та ін.), психогімнастичні («ігри-компліменти», «ігри добрих слів»), сюжетно-рольові ігри («сім'я», «дитячий садок», «магазин» тощо);

спільна робота дітей із батьками: намалювати малюнки за прочитаними казками, або скласти свою казку про людські чесноти. Виготовлення квітки «Добрих справ» де кожна дитина має свою особисту пелюсточку й має змогу разом із мамою розташовувати там відомості про свої добрі справи та додавати особисті картинки доброти;

заняття із творчої імпровізації життєвих морально- етичних ситуацій, які проводяться музичним керівником. Діти слухають достатньо колискових, народних пісень, музичних казок, класичних і ретельно дібраних естрадних творів. Вони вчаться не соромитися відтворювати свої переживання, бо це величезне емоційне підживлення, «єдність душі»;

проведення спільних свят, бо ніщо краще не об'єднує дітей та дорослих. Музичні розваги: «Самотня хатинка» та «Що таке є доброта? Це є серця висота» допомагають дітям у закріпленні комунікативних навичок та використанні формул мовленнєвого етикету.

Педагогіка може бути лише конкретною. Особливо це стосується виховання душі [6]. «Хай оживає істина стара - людина починається з добра» - таку назву мало підсумкове заняття де батьки, педагоги відчули ефективність проведеної роботи, яка спонукала дітей робити чуйні, добрі, милосердні справи та вчинки.

Досвід дитинства - це емоційний досвід любові або ненависті, довіри або гніву, заздрості, страху або добра [5].

Повторна діагностика емоційного статусу дітей-логопатів після реалізації поставлених завдань показала, що в дітей переважає позитивний поведінковий емоційний статус (78%). Лише 22% дітей мали різні прояви негативних форм поведінки. Позитивно оцінили здатність своєї дитини адекватно реагувати на різні життєві ситуації 68% батьків. Незадоволені розвитком емоційно-особистісної форми спілкування 10% батьків, а 22% опитаних батьків уважають, що в дітей залишився незадовільний стан сформованості близьких, довірливих форм контакту дітей з оточуючими.

Перші враження дитинства залишаються на все життя, утворюючи фундамент особистості. Від того, що запам'ятають діти, чи навчаться вони співчувати, робити чуйні вчинки, залежить те, яким буде наше суспільство. Ми розуміємо, що виховання вимагає великої віддачі енергії серця, що ми отримуємо, тільки віддаючи, і що лише так можна виховати добре, любляче, самовіддане серце [3].

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник А. М. Богуш // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - спецвипуск. - С. 7- 12

2. Дитина в дошкільні роки / автор. колектив; наук. керівник К. Л. Крутій. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС»ЛТД, 2011. - С. 157-159.

3. Поніманська Т. Гуманізація педагогічної освіти у просторі дитинства / Т. Поніманська // Дошк. вих. - 2003. -№ 12. - С. 4.

4. Сапронова М. Культура поведінки-категорія моральна / М. Сапронова// Дошк. вих. - 2003. - № 10. - С. 8-9.

5. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві) / О. Л. Кононко. - К.: Освіта, 1999. - С. 250.

6. Фесюкова Л. Б., Бойчук О. В. Дитячий садок із поглядом у майбутнє. - Х.: Ранок: Веста, 2005. - С. 6-28.

Размещено на Allbest.ru