Гра-подорож "Таврічаночка", як ефективна форма організації позаурочної роботи з дітьми молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гра-подорож «Таврічаночка», як ефективна форма організації позаурочної роботи з дітьми молодшого шкільного віку

Штельмах Г. І.

Анотація

У статті розглянуто питання організації позаурочної роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

Нікому не дано з бездоганною точністю визначити своє майбутнє, але кожному необхідно знати, що в його владі підсилити в собі, а що - відкинути або дещо пом'якшити. Від народження до останніх днів людина вирішує безліч завдань, які ставить перед нею життя. Вирішуючи їх, вона намагається здійснити мрію: навчитися керувати своїм життям, своєю долею. І всі ситуації, у яких опиняється людина, усі люди, з якими вона входить у контакт, залишають свій слід, свою зарубку на особливостях особистості. Тут і вдачі, і невдачі, гулі й подряпини, образи й радощі, злети й падіння, перемоги й поразки.

Усе це формує особистість, робить її сильною або слабкою, здатною терпіти або боротися, ставити завдання й розв'язувати їх або пасувати перед труднощами. Чим раніше про це задумається людина, тим більшого успіху досягне вона в житті. Дуже важливо, щоб поряд із дитиною, яка вступає в життя, шукає, як і дорослі, відповіді на свої численні запитання: «що», «як», «чому», «для чого», - були досвідчені, обізнані люди, яким би вона могла довіритися. Щоб були такі вчителі, вихователі, організатори, які могли б сказати, як великий Песталоцці: «Виховання повинно бути засноване на любові, і поза любові не може бути виховання» [1].

Дружній тон спілкування, розуміння запитів дитини, доброзичливе ставлення до неї можуть творити чудеса. «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості», - писав великий педагог В. О. Сухомлинський. Тільки за цієї умові в людини можна виховати шляхетні людські почуття [2].

Дитинство характеризується особливим психічним станом, у якому почуття й розум злиті. Невгамовна енергія, постійні відкриття, захоплення й інтереси насуваються, як хвилі в шторм. Усемогутня потреба підростаючої людини пізнати, освоїти світ, який постійно відкривається перед нею, часто приводить до найнесподіваніших результатів. І дуже важливо, щоб ті, хто працює з дітьми 6 - 10 років, не втискували їх у певні рамки. Головне - розширити діапазон дитячих захоплень. Адже вони повинні прожити не наше, а своє життя. І ніхто не має права втручатися в їхнє життя. Завдання дорослих - підібрати до кожної дитини свій ключ, допомогти їй розкритися, самореалізуватися. Заповітна мрія кожного мислячого педагога- організатора - щоб серце вихованця було чутливим до кожного його слова, щоб дитяча душа відгукнулась, мов ніжна струна, на тонку музику душі дорослого.

Коли дитина стає школярем, зовсім по-іншому складаються її відносини з оточуючими: з дорослими й однолітками. Молодший шкільний вік - час, коли є великі можливості для того, щоб у дитини сформувалися важливі риси громадського діяча, колективіста. Взаємини дітей у класі, у групах - супутниках барвінчат, як членів одного колективу, не виникають самі собою й не залишаються незмінними. У перші дні, а інколи й протягом декількох місяців, першокласники ще не почувають себе членами єдиного колективу, не проявляють особливої поваги один до одного, мало спілкуються, не цікавляться успіхами товаришів, інколи бувають навіть недоброзичливі між собою. Актив класу, який дуже часто призначає вчитель, ще не грає значної ролі в житті школярів.

Але поступово взаємини дітей змінюються: діти починають приглядатися один до одного, зав'язувати контакти, знаходити спільні інтереси. Саме спільна навчальна робота, цікаві справи народжують загальну цілеспрямованість, ставлять спільні завдання, навчають взаємодопомозі.

Згодом, коли розширяється коло спілкування дитини, коли в класі складається колектив однолітків, у якому вже є своя «система взаємин», свій розподіл ролей і обов'язків, відбувається нагромадження морального досвіду дитини. Громадські оцінки вчинків, знань і особистих якостей молодшого школяра мають для нього велике значення. Але, разом із тим, довірливість і відкритість дітей стосовно дорослих ще дуже велика. Одним з основних протиріч формування особистості дитини на цьому етапі є те, що, з одного боку, зростає її здібність керувати своєю поведінкою, а з другого боку, вона достатньо беззастережно, з повною готовністю прагне йти за моральними зразками, які показують дорослі. Ось чому величезна роль особистого прикладу тих дорослих, з якими дитина постійно спілкується. Бо виховують не наші слова, а наша поведінка, наше ставлення до навколишнього - наше життя.

Позакласна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей молодших школярів та розв'язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи виховання вільної і творчо обдарованої особистості.

Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу; гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно. Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

Життя людини - це постійна динаміка різних видів її діяльності. Проте в усій різноманітності діяльностей, які освоює людина протягом життя, існує три види, що здійснюють найбільший вплив на розвиток її особистості. Це гра, навчання й праця. Генетично змінюючи одна другу, вони співіснують протягом усього життя людини.

Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети й теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьому свою самоцінність.

Російський письменник Ю. Нагібін так оцінює значення дитячої гри: «У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до вирішення складних життєвих проблем. Дитинство без гри й поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак соціальної практики, багатства й мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу й т. п. Для дітей гра - це продовження життя, де вигадка - грань правди. «Гра - регулятор усіх життєвих позицій дитини. Вона зберігає й розвиває «дитяче» в дітях, вона - їхня школа життя й «практика розвитку» [1].

Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом із працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Гра є одним із найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дитини, засобом її всебічного розвитку, важливим методом виховання. Її назвали «супутником дитинства», хоч у житті грають не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра - це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, у якій дитина відображає враження від її пізнання.

До основних методів роботи з дітьми молодшого шкільного віку відносяться: гра, змагання, доручення. Головне місце в цьому відводиться грі, оскільки гра - природний для дитини вид діяльності. В іграх школярі не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його.

Л. С. Виготський стверджував, що гра - це «уявна ситуація», у якій внутрішні процеси дитини проявляються в зовнішньому вигляді і яка є джерелом розвитку дитини [1, с. 64].

Важливими є висновки С. Л. Рубінштейна: «Гра - це осмислена діяльність, тобто сукупність осмислених дій, об'єднаних єдиним мотивом, під час яких виявляється певне ставлення особистості до навколишнього світу» [2, с. 261]. При цьому мотив проявляється в таких процесах: вираження різноманітних переживань, які є важливими для дитини; здійснення дій, цілей, які важливі за їх власним внутрішнім змістом.

Отже, можна сказати, що мотивом гри за Л. С. Рубінштейном є здійснення необхідних для самої дитини, дій, цілей, через які проявляються важливі для дитини переживання. Іншими словами: дитина в ігровій ситуації відтворює світ дорослих, до якого прагне, який є для неї важливий, і в цій же ситуації вона проявляє свої почуття та переживання.

За допомогою гри формуються певні якості особистості: увага, спостережливість, пам'ять, самостійність, ініціатива, виявляються творчі здібності школяра. Вона сприяє розвитку пізнавальних інтересів і трудових умінь, вихованню любові до Батьківщини, формуванню активності.

Сьогоднішнім молодшим школярам доведеться стати творцями суспільного життя XXI століття.

Учителі й організатори розуміють свою причетність до громадянського становлення сучасного школяра й допомагають кожній дитині здійснювати свою мрію, самореалізуватися в громадянському суспільстві, творчо використовуючи досягнення педагогічної науки, передового досвіду, дбайливо відбираючи найцінніше в роботі з молодшими школярами. Педагоги відшукують такі виховні технології, які сприяють формуванню особистісних рис громадянина України: розвиненої духовності, фізичної й моральної досконалості, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. позакласний школяр гра

Такий глибокий зміст у вихованні молодших школярів вимагає пошуку відповідної форми для його реалізації в повсякденному житті. І така форма була винайдена. За ініціативою вчителів Долинської загальноосвітньої школи, згодою учнів та їх батьків, погодженням з адміністрацією школи, було вирішено створити дитяче об'єднання учнів початкових класів. Назва об'єднання була визначена на конкурсній основі шляхом опитування учнів та їхніх батьків, учителів школи. Для роботи дитячого об'єднання було запропонована гра-подорож «Таврічаночка».

В об'єднання за бажанням дітей і за згодою їхніх батьків можуть вступати учні 6-10 років, які навчаються в 1-4 класах.

Дитяче об'єднання має чітку двоступеневу структуру: первинна ланка - об'єднання-клас, друга ланка - об'єднання всіх 1-4 класів.

Зусиллями ініціативної групи було вироблено орієнтовне положення про гру-подорож «Таврічаночка»:

1. Гра-подорож «Таврічаночка» створюється на добровільній основі із числа учнів 1- 4 класів.

2. Мета і спрямованість об'єднання-гри:

- створення умов для самореалізації особистості молодшого школяра в позаурочний час;

- згуртування дитячого колективу;

- підвищення активності учнів у навчанні;

- розвиток творчих здібностей, ініціативи й самодіяльності;

- формування якостей громадянина, господаря своєї Батьківщини;

- вивчення історії рідного краю.

3. Об'єднання працює під керівництвом класовода й за допомогою шефів-організаторів із числа учнів 6-9 класів.

4. Члени класного самоврядування звітують усно перед об'єднанням про виконану роботу та одержують оцінку з боку своїх товаришів.

5. На установчих зборах розробляються, обговорюються й приймаються закони, символи об'єднання.

6. Під час об'єднання класу формується самоврядування, до складу якого входять командир, його помічник, ланкові, друзі охайності, книголюби, веселі й винахідливі:

Командир об'єднання - це перший помічник учителя. Він контролює й налагоджує виконання доручень особами відповідальними за різні ланки роботи в об'єднанні.

Ланковий (ланкова) - відповідальний за діяльність окремої групи учнів, за виконання ними своїх доручень.

Книголюби підтримують зв'язок із бібліотекою, перевіряють стан збереження учнівських підручників.

Сантрійки стежать за зовнішнім виглядом учнів, виконанням санітарних вимог на перервах.

Веселі й винахідливі розучують і проводять на перервах та після уроків ігри, різні конкурси, вікторини.

Природознавці дізнаються й розповідають про цікаві явища природи, заповнюють календар спостережень за погодою, доглядають за кімнатними квітами.

Швидка допомога в навчанні - допомагають учням, які через хворобу або з інших причин пропустили заняття.

Доручення показує, що дитині довіряють, на неї покладаються. Воно виховує волю й наполегливість, самостійність та організованість, уміння доводити розпочату справу до кінця. Доручення формує активну суспільну позицію дитини. Відомо, що доручення лежить в основі організації самоврядування на першому етапі об'єднання-гри й стає тією рушійною силою, яка покликана забезпечити виконання завдань гри-подорожі.

До доручення учні звичайно ставляться з бажанням і зацікавленістю. Розподіл їх уперше відбувається при формуванні самоврядування класного об'єднання.

Доручення дітям даються на невеликий строк і змінюються один раз на два місяці. Вони звітують перед об'єднанням про виконання завдань, при цьому відбувається оцінка їх діяльності та зміна доручень.

Таким чином, протягом навчального року всі учні побувають у різних ролях членів самоврядування або візьмуть участь у виконанні завдань мандрівки.

Потрібно визнати, що зміна доручень вимагає докладання багатьох організаційних зусиль. Адже кожному потрібно пояснити, показати, підказати. Діти часто не справляються зі своїми дорученнями не тому, що лінуються, а тому, що не знають, як їх правильно виконувати. У вирішенні цього складного питання на допомогу класоводу приходять шефи-організатори, які свого часу вже пройшли цю «школу».

Зміст гри-подорожі: протягом гри молодші школярі разом зі своїми друзями знайомляться з історією рідного Таврійського краю, здійснюють екскурсії місцями славетного минулого. Діти беруть участь у зустрічах із земляками - людьми прекрасної душі, черпають мудрість із джерела народної творчості, вивчають український фольклор та рідну мову, вивчають народні ремесла, традиції, звичаї, шукають коріння свого роду, вивчають пам'ятники природи Херсонщини.

Кожен клас, з урахуванням вікових особливостей, подорожує своїм шляхом, де проходить чотири стежини, різні за змістом:

Учні 1 класу мандрують першим шляхом - «Казкова торбинка». На цьому шляху діти знайомляться усною народною творчістю: казками, приказками, прислів'ями, народними дитячими пісеньками, складають збірки, проводять конкурси малюнків.

Учні 2-го класу подорожують другим шляхом - «Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний». На цьому шляху діти взнають свій родовід, традиції та звичаї сім'ї, казки, приказки, прислів'я, народні дитячі пісеньки.

Третьокласники йдуть третім шляхом - «Таврійська сторона, де я народився». На цьому шляху малята знайомляться з історією своєї вулиці, села, вивчають українські народні ігри, отримують первинні навички рукоділля, складають збірки.

Школярі 4-го класу мандрують четвертим шляхом «Подивись, який чудовий край, де лине рідна мова». Діти глибше знайомляться із красою української мови, вивчають історію Херсонщини, місцеві обряди, звичаї, пісні, танці, вивчають народні ремесла.

Як підсумок, матеріали мандрівки оформлюються в класних щоденниках.

Слід відзначити, що визначення маршрутів і поділ їх на зупинки - умовний: вони можуть змінюватися залежно від місця (регіону), часу, мети, побажань членів об'єднання.

До кожної зупинки на початку навчального року готуються певні завдання. Головне у виборі завдань - зберегти наступність між об'єднаннями 1-4 класів і систематичність у виборі тематики.

Розробка й визначення завдань на кожний маршрут - це лише перший етап роботи. Головне - забезпечення їх виконання.

Розпочинається гра на першому великому зібранні дітей, на якому серйозність чергується з жартами, посмішкою, нагородженнями, призами. На цьому святі дається старт гри-подорожі до першої зупинки. Командири класних об'єднань одержують пакети із завданнями. Наступного дня на зібранні кожного класного об'єднання учні вивчають зміст завдань, обмірковують хід їх якісного виконання.

Як і всяка робота, діяльність класних об'єднань теж перевіряється. Для цього кожне класне об'єднання веде свій щоденник. У веденні щоденника беруть участь класовод (консультант), один із шефів-організаторів та командир об'єднання.

У щоденник записуються завдання до подорожі на кожну зупинку. Після переліку завдань за кожним пунктом записуються результати виконання. У разі необхідності записи ілюструються малюнками. Тут же розміщуються матеріали вікторин, конкурсів, змагань.

Організаційною формою підбиття підсумків для молодших школярів стали традиційні свята. Участь у них беруть люди, яких діти знають і до яких вони виявляють певну довіру (батьки, представник від класу шефів-організаторів, командири об'єднань класів). «Арбітром» у цій роботі виступає педагог-організатор або заступник директора школи з навчально-виховної роботи.

Командир класного об'єднання разом з учнями в ігровій формі розповідає про виконане завдання гри-подорожі. Журі оцінює виконання завдання в балах за п'ятибальною системою й оголошує дані за кожне завдання окремо та за всі в цілому. Ця «процедура» відбувається протягом 5-6 хвилин. Шефи-організатори, які беруть участь у спілкуванні з дітьми класу, пропонують об'єднанню приготувати номер-сюрприз для виступу на хвилинці художньої самодіяльності під час проведення лінійки; це може бути хорова пісня, танок, авторський вірш.

Результати підбиття підсумків вносяться на спеціальний екран для ознайомлення всіх учасників. Педагог-організатор або заступник директора з навчально-виховної роботи оголошує час і місце проведення лінійки. На свято учні повинні прибути в учнівській формі, на грудях мати емблему «Таврічаночка».

Виконуючи такі завдання, дитина має можливість переконатися, що їх розв'язання в ряді випадків може мати кілька варіантів. Цінність цієї гри полягає в системності й систематичності роботи дитячого об'єднання. Вона охоплює всі напрями виховної роботи.

Отже, виконання такого роду завдань дозволить розвинути творчий підхід, здатність самостійно приймати рішення у використанні того або іншого прийому чи засобу тощо, тобто в школярів поступово виробляється творчий стиль діяльності, здійснюється розвиток уяви, здатність втілювати свої задуми в реальність.

Література

1. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка // Вопросы психологии. - 1966. - № 6. - С. 64-76.

2. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1976. - 564 с.

Размещено на Allbest.ru