Управління процесом упровадження інклюзивної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ УПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Назаренко Л.М., Підгатець О.С.

У статті розкрито сутність понять «інклюзія», «інклюзивна освіта», розкрито актуальність упровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Обґрунтовано необхідність внесення змін у структуру управлінської діяльності, викладено методичні матеріали з досвіду відкриття інклюзивних класів і здійснення управління навчально-виховним процесом.

Аналіз стану сучасного суспільства спонукає до роздумів про місце та роль у ньому дітей, які мають особливості психофізичного розвитку та потребують додаткової педагогічної уваги. У соціальному середовищі, на жаль, і досі залишаються не подоланими стереотипні уявлення про так звану «норму» розвитку дитини. Проте, батьки й педагоги мають знати, що кожна людина, незалежно від стану здоров'я, наявності фізичної чи інтелектуальної вади, має право на одержання освіти, якість якої не відрізняється від якості освіти здорових людей. Адже ідея інклюзії, яка активно реалізується останніми роками у вітчизняному освітньому просторі, полягає саме в надані права на рівний доступ до отримання освітніх послуг. А це, у свою чергу, вимагає нового підходу до управління навчальним закладом. Однак, як показує досвід управлінської діяльності, одним із чинників уповільнення процесу відкриття інклюзивних класів є неусвідомленість керівниками суспільної цінності інклюзивної освіти та їх неготовність забезпечувати додаткові соціально-педагогічні умови навчання, виховання й розвитку особистості дитини.

Метою нашої статті є розгляд особливостей управлінської діяльності керівника на шляху створення інклюзивної школи.

Наприкінці ХХ століття у сфері розвитку європейської освіти здійснюються кроки щодо розуміння та забезпеченості якісного навчання дітей з особливими потребами. Загалом ідея інклюзивного навчання по своїй суті є прогресивна й моральна, що, у свій час, було доведено практикою відкриття спеціальних шкіл-інтернатів, де діти з особливостями у психофізичному розвитку могли отримати освіту. Проте фактор стагнації, ізоляції дитини, нерівності її можливостей залишав свій відбиток у подальшому житті. Саме це обумовило пошук більш соціальних форм організації навчання таких дітей. Тому разом із вибором Україною незалежного та демократичного напряму розвитку суспільства, нашою державою в 1991 році було визнано Конвенцію ООН «Про права дитини», згідно із чим «... усі діти мають право на освіту, і, як наслідок цього, право на прогрес» [1, 154]. Надалі уряд України здійснив декілька прогресивних кроків у напрямі реалізації права кожної дитини з особливими освітніми потребами навчатися в загальноосвітньому навчальному закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Досліджуючи стан впровадження інклюзивної освіти в Україні, починаючи з 1996 року Міжнародний фонд «Відродження» спільно з іншими вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями реалізує проекти за напрямом «Інклюзивна освіта». Це - освітній моніторинг, науково-практичні конференції, підготовка та підвищення кваліфікації педагогів для роботи в інклюзивних класах, створення інформаційних і адвокаційних кампаній, ресурсних центрів із питань навчання та соціальної адаптації дітей з особливими потребами, видання методичної літератури для вчителів, директорів шкіл тощо. Питання впровадження інклюзивного навчання було врегульовано законодавчо 6 липня 2010 року шляхом внесення змін до законодавства про загальну середню освіту. Окрім того, 15 серпня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України за N 872 затверджено Порядок організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах. Цей документ є практичним втіленням ідей і положень, закладених Конвенцією про права інвалідів, низкою указів Президента України щодо підвищення якості освіти, міжнародними програмами щодо забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами на отримання якісної освіти. Ухвалення зазначених документів сприяло системному запровадженню інклюзивного навчання: урегульовано комплекс питань, пов'язаних з організацією навчально-виховного процесу та створенням відповідних соціально-педагогічних умов; приведенням системи освітньої діяльності у відповідність до потреб дитини та сім'ї; відповідною підготовкою педагогічних працівників до роботи з дітьми цієї категорії. При розробленні Порядку було використано досвід 22 експериментальних навчальних закладів, залучених у 2001 році до реалізації програми Всеукраїнського експерименту «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, шляхом запровадження інклюзивного навчання».

Позитивно на розробку Концепції інклюзивної освіти вплинули результати міжнародного освітнього проекту «Громадянська освіта - Україна», який був успішно реалізований у 20052008 рр. за підтримки Європейського Союзу й партнерства з Міністерством освіти і науки України.

Інклюзія за визначенням науковців (Е. Даніелс, М. Сварник, К. Статффорд, Н. Софій, П. Троханіс) складається з таких компонентів:

- залучення всіх дітей з особливими потребами до тих навчальних закладів, які вони б відвідували, якби не мали вад;

- кількість дітей з особливими потребами в школах і класах природно пропорційна їхній загальній кількості в населеному пункті;

- прийняття всіх дітей без винятку та об'єднання в змішані групи;

- зарахування дітей з особливими потребами в класи відповідно до їхньої вікової категорії та року навчання;

- координація, що здійснюється на місцях, управління навчальним процесом та розподілом ресурсів;

- децентралізований підхід до навчання, принцип ефективності як провідний у роботі школи [2; 4].

Інклюзивне навчання - це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей [3].

Мета інклюзивного навчання - це реалізація права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція в суспільство, залучення сім'ї до участі в навчально-виховному процесі. Звідси основними його завданнями постають: здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня в середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти; забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей; створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів з особливостями психофізичного розвитку; створення позитивного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивним навчанням, формування активного міжособистісного спілкування дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями; забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу їхнього розвитку; надання консультативної допомоги сім'ям, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

Проведені фахівцями соціально-психологічні дослідження підтверджують переваги інклюзивної освіти, а саме:

а) програми інклюзивної освіти надають можливість дітям і учням із вадами взаємодіяти зі звичайними дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх, отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші;

б) спільне навчання стає корисним і для дітей без вад, оскільки вони з раннього віку стають чутливими та толерантними до потреб інших, уміють позитивно сприймати не схожих на них людей, у них виявляється вища соціальна відповідальність, більша впевненість у собі, що сприяє їх особистісному розвитку;

в) усі діти в системі інклюзивної освіти отримують підтримку й досвід того, що кожна людина може долати труднощі й перешкоди й, таким чином, досягати значних успіхів [3].

Світова практика інклюзивної педагогіки свідчить про її ціннісну значущість, адже «...школи, які основну вагу приділяють дітям, є тренувальним майданчиком для суспільства, орієнтованого на задоволення потреб своїх громадян, у якому панує повага до відмінностей і гідності всіх людей» [1, 156]. Інклюзивна школа - заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних потреб дітей, створює позитивний клімат в учнівському середовищі, зокрема та освітньому просторі загалом. Створення такого типу навчального закладу вимагає застосування інноваційних підходів до управління навчально-виховним процесом. Для розв'язання проблем, пов'язаних із відкриттям інклюзивних класів, керівникам школи необхідно мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні ресурси, організувати додаткове навчання педагогів, забезпечити наявність спеціалістів: психологів, соціальних педагогів, асистентів учителя. Слід приділити увагу новому формату технічного устаткування, обладнання та утримання будівлі навчального закладу, прилеглої території, організації підвозу та харчування учнів з особливими освітніми потребами. Ураховуючи, що педагоги, залучені до викладання предметів в інклюзивних класах, потребують отримання спеціальних знань, умінь і навичок. Задля цього слід подбати про проходження ними курсів підвищення кваліфікації та введення до мережі шкільних методичних формувань постійно-діючого семінару.

Коли постало питання про впровадження інклюзивного навчання в Радянській ЗОШ І-ІІІ ступенів Білозерської районної ради Херсонської області необхідно було вжити ряд управлінських дій: вивчити додатково контингент учнів і виявити дітей, що потребують інклюзивного навчання; організувати проходження ними разом із батьками спеціального обстеження та отримання висновку районної психолого-медико-педагогічної консультації; створити банк даних про умови життя школярів у родині, а також їхні природні нахили, фізичні можливості, навчальні інтереси. Постало питання про забезпечення школи спеціалістами: психологом, учителем-дефектологом, асистентом учителя, логопедом, соціальним педагогом. Керівництвом спільно з відділом освіти, районним методичним кабінетом за підтримки КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» було організовано 5-денний науково-практичний семінар, під час якого педагоги ознайомилися з нормативно-правовими документами, технологіями навчання, виховання й розвитку дітей з особливими освітніми потребами. З метою відкриття класів інклюзивної освіти адміністрація школи спільно зі спеціалістами розробили такі документи:

1. Наказ по школі про утворення класу з інклюзивним навчанням.

2. Програму навчання дітей з особливими освітніми потребами (у нашому випадку, для дітей із затримкою психічного розвитку).

3. Індивідуальну програма розвитку дитини за розділами: загальна інформація про дитину; наявний рівень знань, умінь, навичок; вплив порушень розвитку дитини на її здатність до навчання; потреба в спеціальних і додаткових освітніх послугах; стан адаптації (модифікації).

4. Індивідуальний навчальний план, у кому передбачалися: спеціальні та додаткові освітні послуги (розклад занять дитини з учителем-логопедом, практичним психологом), залучення дітей до позакласної та позашкільної роботи.

5. Програма роботи з батьками.

6. Програма роботи шкільного медико-психолого-педагогічного консиліуму.

7. Програма освітнього моніторингу.

8. Організація підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Слід зауважити, що першочерговим етапом упровадження інклюзивного навчання є просвітницька робота з батьками щодо роз'яснення переваг інклюзивного навчання в процесі здобуття освіти їхніми дітьми та подальшої соціальної адаптації. Так, наприклад, відповідно до контингенту учнів у нашій школі нараховується 11 дітей, які потребують особливих освітніх послуг, проте поки що виявили бажання батьки тільки однієї дитини, яка навчається в 4 класі. За період часу відкриття інклюзивного класу, з вересня 2013 року, слід відмітити певні позитивні зрушення в розвитку дитини: поліпшилась вимова шиплячих звуків; підвищилась якість техніки читання; дівчинка стала надавати короткі відповіді на запитання за змістом тексту; нею менше допускається помилок під час письма під диктовку. Вона із задоволенням відвідує гурток «Умілі руки», де навчилася в'язати; активно спілкується з однолітками. Окрім того, ми помітили, що за цей час змінилася професійна позиція педагогів, батьківської громадськості й, нарешті, ставлення дітей один до одного в інклюзивних учнівських колективах. Проте ми дійшла висновку, що роботу з батьками слід розпочинати, коли дітям виповнюється 3-5 років, по можливості залучивши їх до перебування в дошкільному середовищі. Це сприятиме організації інклюзивного навчання дітей у більш ранньому віці, що, зрозуміло, позитивно впливатиме на рівень засвоєння ними навчальних програм.

Отже, як свідчить освітня практика, проблема впровадження інклюзивної освіти є не лише ідеєю сьогодення, але й такою, що може бути реально розв'язана засобами навчально-виховного процесу. Це, у свою чергу, потребує від керівництва навчальних закладів подолання соціальних, організаційних, адаптивних перешкод через формування державної стратегії інклюзивної освіти, розробки фінансових механізмів її утримання, оновлення системи професійної підготовки вчителя, підвищення рівня спеціальної педагогічної освіти батьків і громадськості, розробку методичних прийомів і технологій освітньої інклюзії, адаптацію шкільних приміщень відповідно до потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Отже, керівники шкіл відіграють важливу роль в адаптації шкільного середовища до дітей з особливими освітніми потребами. Вони повинні розробляти та застосовувати більш гнучку процедуру управління, перерозподілу навчальних ресурсів, урізноманітнювати спектр освітніх послуг, мобілізувати професійний потенціал педагогічного колективу, вести роз'яснювальну роботу з батьками, захищати права дітей зазначеної групи на рівний доступ до якісної освіти.

Література

інклюзивна освіта

1. Громадянська освіта: теорія і методика навчання / Т. Асламова, Т. Бакка, В. Бортніков та ін. - К.: Етна-1, 2008. - 174 с.

2. Даніелс Е., Стаффорд К. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. - Л.: Надія, 2000. - 255 с.

3. Колупаєва А. Інклюзивна освіта в теорії і практиці діяльності школи / А. Колупаєва // Директор школи. - 2011. - № 7. - С. 15-21.

4. Софій Н., Сварник М., Троханіс П. Права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти. - К., 2006. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru