Синергетичний підхід у методиці викладання хімії в загальноосвітньому навчальному закладі
Суть поняття "синергетика" та її фундаментальні положення. "Енергія сумісної дії" як міждисциплінарний засіб спілкування. Використання синергетичних моделей в освіті. Розгляд етапів розв'язування задачі з хімії. Організація творчої роботи учнів на уроках.
Рубрика | Педагогика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.12.2018 |
Размер файла | 18,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Синергетичний підхід у методиці викладання хімії в загальноосвітньому навчальному закладі
Пінчук Г.В.
Анотація
У статті висвітлено суть поняття «синергетика», синергетичного підходу до викладання хімії в загальноосвітній школі, розв'язання задач, організації творчої роботи учнів на уроках.
На межі ХХ й ХХІ століть стратегічні цивілізаційні зрушення й посилення глобально-інтеграційних тенденцій у суспільстві цілком правомірно зумовили перегляд традиційних світоглядних орієнтирів, формування постнеокласичної науки, розроблення нової загальнонаукової парадигми й вибудовування інноваційного синергетичного погляду на проблеми сьогодення.
Термін «синергетика» походить від грецького «synergeia» («син» - «спільно», «разом» і «ергос» - «дія»), що достеменно перекладається як «енергія спільної дії» й означає узгодженість, взаємодію. Історія його народження поринає у 1972 рік - саме тоді німецький професор Г. Хакен (пізніше - директор Інституту теоретичної фізики і синергетики Штутгартського університету) організував міжнародний симпозіум, на якому вперше назвав дане поняття. Відтоді термін «синергетика» жваво імплементується в понятійно-термінологічному банку науки, долаючи науково-галузеві кордони й географічні межі країн.
Сучасна глобалістика окреслення синергетичної тенденції в науці пов'язує із тим фактом, що «світ як цілісність, який включає людину, - одна з найбільш обґрунтованих моделей світобачення, створюваних природознавством другої половини ХХ ст.» [10, с. 30-31], а також із нагальною необхідністю систематизації накопичених знань та їх раціонального синтезу.
Синергетика впевнено й активно входить до всіх сфер життєтворчості сучасної людини. «Енергія сумісної дії» в сучасному полілогічному просторі стає універсальним міждисциплінарним засобом спілкування, здатним долати різногалузевість наукового знання, установлювати нові міжпредметні зв'язки, забезпечувати «комунікативний місток» між різногалузевими знаннями для створювання єдиного інформаційного простору й ефективного цілісного загальнонаукового розвитку.
Синергетика руйнує багато наших звичних уявлень і навчає бачити світ по-іншому. Вона надає людству можливість «усвідомлення нелінійності, багатофакторності й вірогідності реального світу, поліваріантності шляхів його розвитку й неможливості опису його в межах класичних теорій і моделей, що дають лінійне уявлення та формують лінійне мислення». Синергетика виступає базою для «взаємопроникнення природничого і гуманітарного змісту освіти», пропонуючи для використання «методологічний ключ, який дозволяє здійснювати аналіз дійсності у відповідності із сучасним стилем розвитку соціокультурного процесу» [10, с. 9-18].
Сьогодні синергетика сприймається різнопланово. Аналіз відповідної літератури й Інтернет-джерел, автори яких висловлюють позитивне ставлення до розроблення синергетичної проблематики (В. Аршинов, Л. Бевзенко, М. Богуславський, Г. Буданов, В. Василькова, В. Виненко, М. Волькенштейн, Л. Горбунова, Н. Григорьєва, І. Добронравова, Л. Зоріна, В. Ігнатова, С. Клепко, О. Князєва, С. Курдюмов, В. Лутай, В. Міхайлов, І. Пригожин, В. Розін, І. Савицький, І. Стенгерс, М. Таланчук, Е. Фінкельштейн, Г. Хакен, Ю. Шаронін та інші), дає змогу скласти барвисту палітру концептуальних підходів до трактування сутності синергетики.
Г. Хакен визначив цей термін як найбільш розвинену теорію самоорганізації, яка дає змогу встановити місток між редукціонізмом (сприйманням функціонування системи через мікрорівень) і макрохолізмом (сприйманням функціонування системи в цілому на макрорівні), налагодити органічний діалектичний взаємозв'язок між частиною і цілим, елементом і системою, акцентувати увагу на узгодженості взаємодії частин і врахуванні енергії цієї взаємодії при утворенні структури як єдиної цілісності. Звідси ми визначаємо синергетику як сучасний науковий світогляд, який характеризується універсальністю, глобальністю, відкритістю, нелінійністю, цілісністю, інноваційністю. Це - глобальна інтегральна загальнонаукова методологія, що оперує універсальними максимумами, які своєрідно транслюються на різні предметні галузі наукового знання й поширюються на всі об'єкти наукового дослідження.
Сучасні суспільні екзистенції зумовлюють необхідність існування людини нової формації. Потреба формування інноваційного типу людського сприйняття, основною характеристикою якого, передусім, є глобальний дух універсалізму, нового типу мислення, нової свідомості, нового розуміння людиною власного місця в історії, суспільстві та світі, зараз дуже нагальне. Наш час вимагає синергетичного полірівневого звернення до особистості людини:
- на мікрорівні - як до суб'єкта саморозвитку, зі своїм неповторним індивідуальним образом, високорозвиненою духовністю, творчим початком, позитивною Я-концепцією;
- на мезорівні - як до суб'єкта професійного становлення, основною ознакою якого є наявність цілісного комплексу професійно значимих характеристик: якостей, рис, переконань, ідеалів, цінностей тощо;
- на макрорівні - як до суб'єкта світової цивілізації, універсальними (планетарно-космічними) характеристиками якого є ноосферне мислення, планетарна свідомість, полікультурність, гуманістична культура.
Саме такий розвиток особистості людини в синергетичному вимірі становить мету, результат і перспективу нової педагогічної парадигми. Сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення й нести відповідальність за власні вчинки. Державна система освіти, яка відповідає за соціалізацію особистості, є важливим інститутом, спроможним еволюційним шляхом забезпечити зміну ментальності, створити умови для виховання людини громадянського суспільства.
Педагогічна наука шукає нові фундаментальні підходи до побудови навчально-виховного процесу. Одним із них може стати синергетичний підхід до організації діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
На думку дослідників синергетичного методу, освіта, побудована на принципах синергетики, найефективніша й відповідає потребам усебічного розкриття здібностей особистості та способам безперервної самоосвіти.
Синергетика як загальнонауковий підхід дає змогу виявити закономірності в процесах утворення, стійкого існування і руйнування впорядкованих структур у відкритих нерівноважних системах, де діють нелінійні закони і якими є більшість об'єктів, - від хімічних реакцій до біологічних, екологічних, соціальних систем. Синергетика поглиблює уявлення про них, висвітлює їх у різних ракурсах: через нестабільність, взаємодію із середовищем і залежність від нього, невідворотність і альтернативність шляхів еволюції, мимовільне впорядкування й утворення нових структур. У розширеному міждисциплінарному ракурсі синергетика трактується нині як науковий підхід, парадигма, концепція і навіть як новий стиль мислення не лише в природничо-науковій, а й гуманітарній і соціальній сферах наукового знання, у педагогіці.
Використання синергетичних моделей в освіті виявляється відчутно евристичним для цієї галузі, оскільки вони дають змогу розкрити механізми (організації порядку) й перетворення його в організовані форми, конкуренцію чи синхронізацію. У першому разі вони діють так, що їхня сукупна активність перевищує сукупну активність компонентів, у другому - сукупність має активність меншу за активність найменш активного компонента.
В освітньому процесі реалізуються такі фундаментальні положення синергетики: складність, нестабільність, відкритість, нелінійність, самоорганізація.
На думку А. Атлана, «складність - це невпорядкованість, до якої ми не маємо ключа» [2, 9]. Ключем до осягнення, наприклад, органічної хімії є дидактичний принцип систематичності. Він збігається з логікою науки органічної хімії, що саме по собі є унікальним. Викладач органічної хімії має у своєму розпорядженні такий інструмент, який поступово, крок за кроком відкриває комори, джерела хімічної інформації, що стосуються рівнів організації органічних речовин - від молекулярного до полімерного.
Нестійкість, нерівноважність системи є умовою її розвитку. Лише в нерівноважній системі можуть виникнути нові форми організації. Розвиток педагогічного процесу, появу нових парадигм С. Гончаренко та В. Кушнір пов'язують із порушенням стійкості старої структури, збільшенням її хаотичності й переходом до нового атрактора, тобто стійкого стану.
Природнича освіта є відкритою системою, для якої властиві обмін із середовищем існування, наявність джерел і «стоків». Відкритість також виявляється в можливості інтеграції гуманітарного й природничо-наукового знання, відображення в ньому історії науки, боротьби ідей, соціальних умов, наукових відкриттів. Це приводить до утворення нової структури знання, яке характеризується розширенням загальнокультурного кругозору. В умовах нестабільної екологічної ситуації, поширення в соціумі різноманітних фобій, езотеричних уявлень особливого значення набуває тлумачення змісту природничих знань з позиції ролі науки в розв'язанні глобальних проблем людства, що також є джерелом збагачення цього змісту.
Погляд на процес навчання як на нелінійний, що у своїй еволюції проходить через точку біфуркації, дає змогу усвідомити можливість несподіваних змін напрямку процесу навчання, появи результату, відмінного від очікуваного.
Освітній системі властива самоорганізація за внутрішніми законами. Зовнішній методичний вплив, який чиниться, може виявитися марним, якщо він протистоїть внутрішнім властивостям системи. Учительський вплив має бути ненав'язливим, сприяти розвитку учнів у напрямку власних векторів і виводити їх на ці напрямки. Не сильний, а «топологічно правильно організований» (Е. Князева, С. Курдюмов) вплив учителя виявляється ефективним, резонансним. У цьому разі можна говорити про учасників навчального процесу - учителя й учня - як про синергістів, а не антагоністів, про їхню співпрацю, діалог.
З погляду синергетики самоосвіта є виявом самоорганізації в навчальному процесі. Це узгоджується із сучасними уявленнями про роль учителя, який не передає знання, а сприяє оволодінню способами самоосвіти, створює сприятливі умови для творчості, забезпечує зворотні зв'язки.
Отже, навчальний процес є синергетичним за своєю природою.
Роль синергетики в освіті двояка. Йдеться про синергетичні підходи в освіті, синергетичні способи організації навчально-виховного процесу, а також про освіту через синергетику шляхом передачі й поширення синергетичних знань. У першому випадку синергетика виступає як метод освіти, а в другому - як її зміст.
Спираючись на фундаментальні положення синергетики, можна використовувати під час викладання хімії особливі технології навчання, наприклад: самоосвіту, нелінійний діалог, інтерактивне, проектне, пробуджувальне навчання, креативне розв'язання задач та інші. Зупинимося докладніше на окремих.
Самоорганізація - одне із ключових понять синергетики. В аспекті освіти це означає самоосвіту, тобто найважливіше - не передача знань, а оволодіння способами здобуття знань швидкою орієнтацією в розгалуженій системі знань.
Нелінійний діалог передбачає процедуру навчання, яке відбувається у формі відкритого діалогу між учнем і вчителем, які, завдяки спільній активності починають працювати з однаковою швидкістю, жити в одному темпі. Навчання стає інтерактивним: не тільки вчитель навчає учня, а й учень навчає вчителя. Наставник повинен бачити, що ховається за учнем, і навчитися розуміти його.
Пробуджувальне навчання полягає в тому, як керувати, не керуючи, як малим резонансним впливом підштовхнути на один із власних сприятливих для людини шляхів розвитку. Ще одна складність - як подолати хаос (неорганізовані й спонтанні стремління учня), перетворюючи його на творчість, на народження інновацій.
Саме методика вивчення хімії через хаос - один із можливих варіантів упровадження синергетики як природознавчої науки.
Принцип «порядок через хаос» дозволяє вивчити хімічні поняття, розв'язувати розрахункові та експериментальні задачі нетрадиційним і досить нестандартним способом, а саме: учитель на уроці повинен свідомо допускати помилки у визначенні початкових хімічних понять, написанні хімічних формул речовин, розкладанні коефіцієнтів у рівняннях хімічних реакцій для концентрації уваги учнів. Така методика вчить правильного розуміння матеріалу та дає змогу закріпити вміння й навички учнів через виявлення наперед запланованих помилок.
Процес організації творчої пізнавальної діяльності учнів з хімії характеризується цілою ієрархічною системою протиріч. На наш погляд, основним і головним діалектико-педагогічним протиріччям, яке ще не знайшло свого ефективного вирішення в методиці навчання хімії, є протиріччя між педагогічним керуванням творчою пізнавальною діяльністю, яку здійснює учитель, з одного боку, і саморегуляцією учня - з іншого.
Ключовим методологічним принципом, на якому має будуватися модель керування творчою навчальною діяльністю, є принцип детермінізму. Як відомо, ядром цього принципу є причинність, відповідно якій, усе у світі є взаємопов'язаним і причинно-обумовленим. Саме з причинністю пов'язана можливість пізнання, пояснення й передбачення подій, що мають як однозначно визначену, так і статистичну (імовірнісну) природу.
Аналізуючи педагогічний процес як складну систему, С. Гончаренко та В. Кушнір приходять до висновку, що керування педагогічним процесом, з погляду синергетики, ґрунтується не на «впертому насильстві педагогічної реальності, а на поєднанні на основі доповнюваності «втручання» вчителя із внутрішніми тенденціями розвитку педагогічної реальності» [2, с. 11].
Наприклад, здійснюючи керування процесом розв'язування творчої задачі, учитель орієнтується на відому йому модель правильного розв'язку, яку ми називаємо нормативною моделлю.
Розглянемо етапи та операції, які мають місце у процесі розв'язування задач, зважаючи на важливість чіткого планування вчителем пошукової діяльності учнів. Для самого ж учня вміння виділяти окремі етапи процесу розв'язування дає змогу контролювати успішність його перебігу.
За результатами узагальнення літературних джерел встановлено, що оптимальне число основних етапів розв'язування задачі може бути зведено до трьох, а саме:
a) усвідомлення змісту задачі та її логічний аналіз (усвідомлення умови задачі, семантичний аналіз тексту, пошук латентної інформації, пошук відношень і причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами задачі, короткий запис умови та вимоги задачі);
b) пошук та реалізація плану розв'язання задачі (визначення типу задачі, аналітико-синтетичний аналіз шляхів розв'язування, пошук алгоритму, проведення розв'язання);
c) перевірка й навчально-пізнавальний аналіз розв'язку задачі (критичний аналіз розв'язання згідно з постановленою вимогою, перевірка відповіді шляхом розв'язання іншим способом).
Відповідно, на першому етапі переважають мотиваційно-орієнтувальні дії, на другому - виконавські, на третьому - контрольні.
Г. Костюк [7] зазначає, що центральним моментом є знаходження шляху, принципу або основного способу розв'язування задачі. Ідея його виникає у вигляді здогадки, припущення або гіпотези. Остання є випереджувальним синтезом або задумом можливого розв'язання, що спирається на попередній аналіз умови задачі. Отже, усі етапи діалектично пов'язані.
Для того щоб зрозуміти актуальність діалектико-синергетичного підходу для керування творчою навчальною діяльністю, розглянемо феноменологічний аспект процесу розв'язування творчої задачі з хімії.
Розв'язуючи творчу для себе задачу, суб'єкт, як правило, спочатку вибирає помилковий шлях, допускаючи ряд «спроб і помилок», і в результаті попадає в «глухий кут». Вичерпавши всі можливості «бачення» заданої ситуації, він перебуває в стані розгубленості, відчуття невизначеності пошуку. Вихід із тупика настає в результаті несподіваного усвідомлення принципу розв'язку задачі, реалізація якого, як правило, уже не викликає особливих труднощів.
Динаміка процесу мислення під час розв'язування творчої задачі визначається декількома етапам. Перший етап - це етап реалізації первинних, неадекватних уявлень. Суб'єкт веде пошук розв'язку в межах помилкових моделей, які актуалізуються спонтанно. Оскільки арсенал предметних засобів, які використовуються, наприкінці етапу суб'єктивно «спустошується», то на цьому етапі відбувається наростання проблемної ситуації. Починається другий етап розв'язування, який називається «рух у блокаді».
Блокада настає тоді, коли всі можливості дії в предметно-змістовому полі суб'єктивно вичерпуються, усі наявні моделі розв'язку виявляються неадекватними ситуації, а, отже, непродуктивними. Іншими словами, момент блокади настає тоді, коли старі засоби повністю вичерпані, а нових ще немає. У такому випадку задача, власне, і є творчою для того, хто її розв'язує.
У психологічному аспекті «рух у блокаді» характеризується конфліктом, який нагнітає напруженість і перетворює ситуацію на «близьку до стресової». Відбувається «зациклення» руху на одному з рівнів, що є відображенням «дезорганізації мислення».
Для етапу «руху в блокаді» можливі два варіанти його розвитку. Перший - продуктивний. Він закінчується моментом «інсайту» - несподіваного виникнення здогадки щодо правильного принципу розв'язування задачі. Поняття «здогадки» є однією з основних категорій творчої діяльності. «Коли суб'єкт вирішує певну проблему, то першим кроком є деяка інтуїтивна здогадка про її можливе вирішення» - зазначає В. Лутай [8, с. 155].
Другий варіант руху в блокаді - непродуктивний. Він має місце тоді, коли суб'єкт відмовляється від подальших спроб розв'язати задачу.
Якщо оцінити процес розв'язування творчої задачі з погляду синергетики, розглядаючи його як складну саморегульовану систему взаємодії суб'єкта (учня) з об'єктом (навчальною задачею), то стає зрозумілим, що «рух у блокаді» - це етап переходу системи в нерівноважний стан, коли суб'єкт вичерпав увесь свій раціональний ресурс, який визначається його попереднім досвідом, системою стереотипів. Застосувавши синергетичну термінологію, можна зазначити, що цей стан відповідає точці біфуркації в процесі розвитку системи. У цей момент важливу роль відіграє випадковість, «має місце блукання, але не будь-яке, а в межах чітко визначеного, детермінованого поля можливостей». Згідно з психологічними дослідженнями, саме в цей момент суб'єкт стає особливо чутливим до підказок. Мабуть, синергетичним поясненням цього факту є те, що певні класи нелінійних систем мають таку властивість, як поріг чутливості. Очевидно, що педагогічний вплив з боку вчителя на процес розв'язування учнем творчої задачі, має відігравати роль тієї флуктуації, яка спрямує процес розв'язування в правильному напрямку. Така флуктуація буде відчутною й вирішальною для процесу, коли він досягає моменту біфуркації.
Резюмуючи вищесказане, слід відмітити, що синергетичний підхід дозволяє діалектично поєднати самоорганізацію творчої діяльності учня з навчаючою діяльністю учителя на основі детермінації та забезпечує такий тип організації навчально-виховного процесу, що орієнтується на створення готовності особистості до швидко зростаючих змін у суспільстві, до різноманітних форм мислення, а також здатності до співпраці з іншими людьми.
синергетика творчий освіта хімія
Література
1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности: Основы педагогики творчества. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988. - 236 с.
2. Величко Л. Синергетичні характеристики навчального процесу // Біологія і хімія в школі. - 2006. - № 3. - С. 9-11.
3. Галатюк Ю.М. Детермінізм в організації навчальної творчості: діалектико-синергетичний підхід // Нова педагогічна думка. - 2004. - № 2. - С. 21-25.
4. Гончаренко С.У., Кушнір В.А. Системно-синергетичне розуміння педагогічного процесу як основа гуманітаризації навчання фізики і математики // Наукові записки. - Випуск 46.
5. Зарецкий В.К., Холмогорова Б.А. Смысловая регуляция решения творческих задач // Исследование проблем психологии творчества: Сб. ст. / АН СССР, Ин-т психологии; Отв. ред. Я.А. Пономареві. - М.: Наука, 1983. - С. 62-100с.
6. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое миловидение: Диалог с И. Пригожиным // Вопросы философии. - 1992. - № 12. - С. 3-20.
7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особитості / За ред. Л.М. Проколієнко; упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Г. Губко, О.В. Проскура. - К.: Рад. шк., 1989. - 608 с.
8. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. - К.: Центр «Магістр-S» Творчої спілки вчителів України, 1996. - 256 с.
9. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. - М.: Прогресс, 1986. - 431 с.
10. Робуль О. Синергетика як інноваційна методологія педагогічної освіти // Філософія освіти. - 2006. - № 1. - С. 35-42.
11. Спиркин А.Г. Основы философии: Учеб. пособие для вузов. - М.: Политиздат, 1988. - 592 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості шкільного навчального хімічного експерименту та визначення його ролі і функцій у методиці викладання хімії. Демонстрації, лабораторні досліди, практичні роботи і практикуми, експериментальні задачі, як певні види педагогічного експерименту.
курсовая работа [84,4 K], добавлен 12.02.2011Роль для реалізації навчальної й розвивальної функцій шкільної освіти вивчення фізики, хімії, біології, екології, астрономії, фізичної географії. Хімічні рівняння, їх типи. Міжпредметні зв’язки при розв’язуванні задач з хімії, суть математичних методів.
курсовая работа [182,2 K], добавлен 21.04.2009Сутність поняття "ігрові технології навчання", розкриття значення педагогічної гри. Основні види ігор, особливості їх застосування на уроках у загальноосвітньому навчальному закладі. Методика проведення ігор при вивченні дисципліни "Історія України".
курсовая работа [430,7 K], добавлен 28.05.2012Творча активність школярів, як педагогічна проблема: шляхи формування та методи розвитку. Перевірка ефективності використання розрахункових задач з хімії у розвитку творчих здібностей школярів. Позакласна і індивідуальна робота з обдарованими дітьми.
курсовая работа [253,9 K], добавлен 25.01.2011Теоретичний аспект застосування ігрових прийомів на уроках хімії. Ігрова діяльність. Методичні принципи організації та проведення ігор на уроках хімії. Застосування сучасних освітніх технологій на уроках хімії. Експериментально-дослідна частина.
курсовая работа [102,1 K], добавлен 03.05.2007Відображення властивостей дійсного світу через поняття величини. Величини, їх вимірювання і властивості. Задачі як дидактичний засіб ознайомлення з властивостями величин, методика роботи над ними. Формування часових уявлень в процесі розв’язування задач.
курсовая работа [127,3 K], добавлен 20.07.2011Поняття та принципи розвитку рефлексії як самоаналізу діяльності (осмислення людиною власних дій) і її результатів, міркування про свій внутрішній стан, самопізнання й самоусвідомлення. Методи формування даного явища на уроках хімії в середній школі.
статья [23,0 K], добавлен 18.05.2015Теоретичне обґрунтування поняття "якість освітніх послуг" за визначенням різних науковців. Розвиток цього поняття в українському суспільстві. Аналіз основних проблем системи управління якістю освітніх послуг в загальноосвітньому навчальному закладі.
статья [14,9 K], добавлен 16.04.2011Напрями використання комп’ютерних технологій під час викладання предмету в загальноосвітній школі. Переваги застосування мультимедія та презентацій на уроках. Аналіз позитивних та негативних сторін наявних програмних продуктів з біології та хімії.
творческая работа [3,8 M], добавлен 05.03.2015Зміст і операційний склад умінь учнів 2 класу розв‘язувати текстові задачі, засади їх формування, шляхи вдосконалення та експериментальна перевірка. Рівні та особливості навчальної діяльності учнів початкової школи під час розв’язування складених задач.
дипломная работа [366,1 K], добавлен 29.09.2009Метод проектів як альтернатива традиційним методам навчання. Історія виникнення методу. Метод проектів як педагогічна технологія. Використання методу на уроках хімії. Дослідницькі проекти з хімії 11-й клас. Вибір предмета дослідження та захист проектів.
реферат [36,4 K], добавлен 18.02.2009Проблема формування умінь розв’язувати задачі у теорії та практиці. Математичні задачі у математиці початкової школи як педагогічний засіб. Психолого-педагогічні передумови використання задач. Методичні підходи та розробки використання складених задач.
дипломная работа [126,0 K], добавлен 12.11.2009Зміст і функції групової навчальної діяльності. Тематичне планування урока по темі "Метали". Розгляд структури навчальних занять та методика проведення семінарського, нетрадиційного уроку та лабораторної роботи по хімії в умовах групової діяльності учнів.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 25.10.2010Самостійна робота з підручником та використання тестових завдань на уроках математики. Нестандартні форми роботи на уроках і в позакласній роботі. Індивідуальне навчання і диференційний підхід до учнів на уроках. Способи перевірки самостійної роботи.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 06.09.2012Мета і особливості вивчення Microsoft Excel в загальноосвітньому навчальному закладі на уроках інформатики. Технології та зміст роботи з електронними таблицями в школі. Форми організації навчальної роботи учнів, добірка завдань та роздаткового матеріалу.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 02.03.2012Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Комп’ютерні мережі як засіб спілкування на уроках інформатики. Педагогічні умови формування інформаційної культури учнів. Розробка фрагментів уроків та практичних завдань.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 12.03.2014Розгляд поняття, структури (здатність до формалізації, узагальнення матеріалу, оперування числовою символікою) математичних здібностей. Виділення основних етапів розв'язування задач. Побудова нестандартних уроків як акцентуація розвитку творчого мислення.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 05.05.2010Етапи розв’язування задач з використанням комп’ютера. Порядок та принципи постановки задачі, значення даного процесу у розв'язанні завдань. Основи комп'ютерного моделювання, класифікація, види інформаційних моделей, їх відмінності, використання.
конспект урока [22,9 K], добавлен 03.10.2010Етапи розв'язування складеної задачі. Ознайомлення із змістом та аналіз задачі. Складання плану, добір запитання до умови. Графічне зображення повного аналізу і плану розв'язування. Формування у молодших школярів уміння застосовувати прийоми перевірки.
реферат [18,3 K], добавлен 16.11.2009Теореми та ознаки подільності натуральних чисел. Обґрунтування вимог до математичної підготовки учнів, розробка методики викладу теми "Подільність чисел". Приклади розв’язування вправ, а також задачі без розв’язання для самостійного розв’язування.
курсовая работа [239,2 K], добавлен 02.09.2011