Управління спільною діяльністю школи та дошкільного навчального закладу з урахуванням вимог нового Державного стандарту початкової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління спільною діяльністю школи та дошкільного навчального закладу з урахуванням вимог нового державного стандарту початкової освіти

Останнім часом особливої актуальності набула проблема забезпечення наступності в навчально-виховному процесі дошкільної та загальної середньої освіти. Це обумовлюється впровадженням нових Державних стандартів, втіленням інноваційних педагогічних ідей, необхідністю створення умов для успішної соціалізації дітей у контексті сучасних суспільно-економічних реалій. Поняття «наступність» розглядається як послідовний перехід від однієї ланки освіти до іншої, що виражається в збереженні та поступовій зміні змісту, форм, методів, технологій навчання, виховання й розвитку особистості. Проте ця проблема не повинна тлумачитися тільки як підготовка дітей до навчання. Необхідно прагнути до організації єдиного розвивального освітнього середовища, засоби якого сприяють формуванню найважливіших рис майбутнього школяра, починаючи з раннього дитинства.

Ш. Амонашвілі, Г. Люблінська, С. Русова, А. Артемова, І. Бех, А. Богуш - учені, які досліджували цю проблему.

Наступність дошкільного виховання та початкового навчання реалізується в процесі спеціально організованої діяльності адміністрації, педагогів ДНЗ, учителів початкових класів щодо створення умов для ефективного й безболісного переходу дітей до початкової школи. Щоб зробити перехід дітей до школи більш м'яким, дати їм можливість швидше адаптуватися до нових умов, учителі повинні знайомитися з формами, методами роботи в дошкільних установах. А ознайомлення самих дошкільнят зі школою, навчальним та громадським життям школярів дає можливість розвинути в них інтерес до школи, бажання вчитися.

Важливу роль у забезпеченні наступності дошкільної й шкільної освіти відіграє детальне вивчення уявлень батьків і педагогів один про одного, що приведе їх до взаємодії та розробки спільних рекомендацій. Окрім того, у цій роботі ключове місце відводиться співпраці вихователя і вчителя. Місія першого - бути другою мамою, яка може обійняти малюка, погладити по голівці, унаслідок чого дитина тягнеться до свого вихователя. Однак із приходом до школи дошкільник спочатку змушений дотримуватися певної дистанції між собою і вчителем, тому його адаптація до нового оточення буває більш тривалою ніж у дитячому садку. Зрозуміло, що уникнути такої ситуації й покликана взаємодія вихователів і вчителів, що полягає у створенні психолого-педагогічних умов, котрі забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду до школи), а саме:

1. поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;

2. поглиблення інтересу до життя в школі;

3. надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі й при вступі дитини до школи.

Поєднання дошкільної й початкової освіти створює також передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити в масовій школі. Як свідчать дослідження, об'єднання в комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка до школи. Особливо важливою для майбутніх учнів є особистість першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Тому у своїй роботі слід практикувати попереднє знайомство вихованців старшої групи з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь в їхніх справах. Традиційним є те, що вчителі школи разом із вихователем ще до початку навчального року складають план спільної роботи щодо забезпечення наступності, який передбачає три розділи: організаційно-педагогічний, методичний та роботу з батьками. Результати співпраці вчителів та вихователя доречно розглядати на спільному засіданні педагогічних рад закладів, де аналізуються хід підготовки дітей до школи, помилки та упущення в процесі їхнього розвитку, прогнозується подальша взаємодія навчальних закладів.

Для першокласників, які навчаються в навчально-виховному комплексі, умовою успішного навчання є використання тих видів діяльності, якими вони займалися в старшій групі. Тому вчителі та вихователь продовжують включати в навчальний процес гру, яка має особливе значення для формування вміння вчитися - діяльності, що стає тепер для учня основною. У дошкільному закладі важливо забезпечити зв'язок вихованців і педагогів дитячого садка й школи. Для цього використовуються екскурсії по школі, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої групи. Цікавою є також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка й учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята в школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).

«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове з'являється у її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень», - так В. О. Сухомлинський представляв спадкоємність між дошкільним і шкільним навчанням. Сьогодні наступність можна розглядати із двох боків: на рівні дошкільної освіти зберігається самоцінність дошкільного дитинства й формуються фундаментальні особистісні якості дитини, які є основою успішного шкільного навчання; а школа, як наступник дошкільної ланки освіти, підхоплює досягнення дошкільника й організовує педагогічну практику, розвиваючи накопичений ним потенціал. Таке розуміння наступності дозволяє реально здійснювати безперервність у розвитку та навчанні дітей, а саме: координувати цілі, завдання, зміст, методи, засоби та форми організації освітніх процесів дитячого садка й школи, забезпечувати умови, спрямовані на збереження здоров'я, емоційного благополуччя й на розвиток індивідуальності кожної дитини. Таким чином, вирішення проблеми наступності можливе лише за умови тісної співпраці школи й дитячого садка. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний і перспективний характер, тільки тоді дві початкові ланки освіти будуть діяти не ізольовано одна від одної, а в тісному взаємозв'язку.

Особливо актуальною у зв'язку із запровадженням різних форм здобуття дошкільної освіти та проголошення її обов'язковості з 5-річного віку, що має сприяти реалізації конституційного права юних громадян на рівний доступ до якісної освіти та створенню на цій основі рівних стартових умов для подальшого здобуття дітьми початкової освіти, є проблема програмового забезпечення дошкільного навчання. Нині чинними є такі комплексні додаткові програми загальноукраїнського рівня впровадження: «Впевнений старт» (керівник Т.В. Панасюк), «Дитина в дошкільні роки» (наук. керівник - К.Л. Крутій), «Дитина» (наук. керівники - О.В. Проскура, Л.П. Кочіна, В.У. Кузьменко, Н.В. Кудикіна), «Українське дошкілля» (наук. керівник - О.І. Білан). Зокрема, додаткова комплексна програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» дає орієнтири щодо змістового наповнення освітньої роботи з 5-річними дітьми при повному, короткотривалому, сезонному їх перебуванні в групах дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних закладів або при наданні освітніх послуг домашніми педагогами (гувернерами). Крім практичних працівників дошкільних закладів, нею можуть скористатися педагоги, задіяні в організації роботи консультативних центрів при навчальних закладах чи управліннях (відділах) освіти, та соціальні педагоги. Програма націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами освітньої роботи (фізичний, мовленнєвий, пізнавальний, художньо-естетичний розвиток, організація ігрової діяльності). Додаткова комплексна освітня програма «Дитина в дошкільні роки» конкретизує зміст Державної базової програми «Я у Світі». Змістове наповнення програми диференційовано за роками життя дитини, розподілено на інваріантну (обов'язкову) та варіативну (додаткову) частини, що дає змогу уникнути фізичних та психічних перевантажень дітей, орієнтує дошкільні заклади та сім'ї на державний освітній стандарт і визначає обсяги виходу за його межі з урахуванням інтересів, бажань, нахилів дітей, запитів батьків та конкретних умов діяльності дошкільних навчальних закладів, інших соціальних інституцій, які надаватимуть освітні послуги. Програма виховання й навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» як додаткова комплексна визначає зміст, обсяг, порядок подачі дітям освітнього матеріалу, орієнтує на комплексну реалізацію виховних і навчальних завдань із поступовим ускладненням на кожному віковому етапі, що забезпечує цілісний гармонійний розвиток особистості дитини. Значну увагу в ній приділено різнобічному розвитку особистості, формуванню оптимістичного світогляду, культури поведінки, психологічної готовності до шкільного життя в дітей 5-річного віку. Регіональна програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», подаючи освітні завдання крізь призму Базового компонента дошкільної освіти й Державної базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» за основними лініями розвитку, розширює змістовий компонент освітньої роботи з дітьми раннього, молодшого і старшого дошкільного віку за рахунок розкриття етнічних, історичних, соціокультурних особливостей Західного регіону України.

Загальновідомо, що початкова ланка освіти є фундаментом для набуття учнями в майбутньому необхідних знань та формування навичок. Від результативності та ефективності початкової освіти значною мірою залежить якість функціонування середньої і старшої школи. Тому виявлення ключових проблем на етапі молодшої школи сприятиме поліпшенню якості освіти на всіх рівнях навчання. Щоб навчальна діяльність приносила дитині радість, слід організувати її так, щоб дитина стала активним учасником засвоєння знань. Попередній Державний стандарт передбачав набуття учнями певної системи знань, але він не мав чіткої практичної спрямованості. Саме активне засвоєння знань забезпечить пізнавальний інтерес учнів, задоволення від процесу й результату навчання, психологічний комфорт, відчуття особистісного успіху. На досягнення цієї мети спрямована модернізація змісту початкової освіти. Підґрунтям якісної освіти є її зміст, визначення якого належить до стратегії державної політики. Результати вивчення навчальних досягнень учнів початкових класів обумовили необхідність поновити зміст Державного стандарту початкової загальної освіти та вдосконалити Базовий навчальний план початкової загальної освіти. Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового навчального простору є орієнтація навчальних програм, складених відповідно до нового Державного стандарту, на набуття ключових компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Нова редакція Державного стандарту розкриває значення основних термінів, якими оперують як автори зазначеного документа, так і автори розроблених за ним навчальних програм. Чітко простежуються позитивні зміни нової редакції документу в його спрямуванні безпосередньо на дитину та її особистість: забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти; особистісно зорієнтований підхід у навчально-виховному процесі; формування ключових компетентностей учнів, серед яких особливо виділені загальнокультурна, громадянська, здоров'язбережувальна, інформаційно-комунікаційна; розроблення єдиного змісту стандарту для всіх мов навчання; застосування здоров'язбережувальних технологій; обов'язкове вивчення іноземної мови з 1 класу; посилення природничої складової навчання через виокремлення освітньої галузі «Природознавство»; впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкової школи; зорієнтованість змісту освіти на соціалізацію особистості молодшого школяра; передбачення діяльнісної лінії в кожній освітній галузі; можливість самореалізації учня в процесі опанування практичною складовою освітніх галузей. За кожною освітньою галуззю чітко визначено її мету та шляхи досягнення передбачених результатів. Аналізуючи шляхи виконання поставлених завдань, можна виділити спільні, які ведуть до гармонійного розвитку особистості дитини: формування в учнів позитивної мотивації навчання та комунікативних умінь; соціально-культурний розвиток особистості; уміння вчитися; засвоєння елементарних знань із тої чи іншої освітньої галузі; формування на доступному рівні цілісної картини світу; оволодіння учнями способами самостійної діяльності.

Виходячи з названих загальних завдань та орієнтуючись на методичну проблему району, учителі початкових класів ставлять відповідні проблеми й перед собою. Формування в учнів позитивної мотивації навчання дозволяє полегшити процес навчання школярів у початковій школі та спрямувати їх до подальшої роботи та самовдосконалення в навчальному процесі, розкриває можливості для самореалізації учня за практичною спрямованістю освіти.

Формування ключових компетентностей і набуття учнями певного діяльнісного досвіду, передбаченого новим Державним стандартом у різних освітніх галузях, вимагає від учителя творчого підходу до проблеми практичного засвоєння учнями набутих знань та їх застосування в повсякденному житті, у практичній діяльності дитини, розвитку ключових компетенцій учнів.

Отже, якість освіти набуває сьогодні особливої ваги. Найгострішою ця проблема є в ранньому віці: рівний старт до навчання в школі є запорукою подальших шкільних успіхів та забезпечення держави висококваліфікованими кадрами в майбутньому. Тому сучасний учитель школи І ступеня повинен «озброїти» дитину високим рівнем грамотності, навичками критичного мислення, сприяти розвитку її здоров'я і благополуччя, створити умови для розкриття потенціалу кожної дитини. Але тільки спільні зусилля всіх працівників освіти нададуть дітям можливість стати успішними учнями, які отримують задоволення від навчання та досягають у ньому успіхів.

дошкільний освіта адаптація першокласник

Література

1. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/9456 від 09. 06. 2011 «Щодо проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!»

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» Державний стандарт початкової загальної освіти

3. Висторонський В. Якісна освіта молодших школярів // Початкова освіта. - 2012. - № 11.

4. Дзюбко Л. Як підготувати дитину до школи // Початкова освіта. - 2003.

5. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання //Дошкільне виховання. - 2000. - № 9.

6. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1971.

Размещено на Allbest.ru