Гуманізація освіти та суспільства як передумова формування теорії адаптивної фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманізація освіти та суспільства як передумова формування теорії адаптивної фізичної культури

Ірина Когут

Резюме

Исследуются генезис и взаимосвязь понятий “гуманизм”, “гуманность”, “гуманизация”, “гума-нитаризация образования”. Отмечается, что гуманизация образования является одним из основных факторов гуманизации общества. Анализ специальной литературы свидетельствует о наличии зна-чительного количества теоретических обоснований указанных понятий, однако терминологический аппарат зачастую неоднозначен. Определено, что одним из путей гуманизации образования и повышения уровня морально-нравственного развития общества является формирование теории адаптивной физической культуры.

Ключевые слова: адаптивная физическая культура, гуманизация общества, гуманизация и гуманитаризация образования.

гуманізм фізичний культура

Summary

The paper examines the genesis and relationship of the concepts of “humanism”, “humanity”, “humanization”, “humanitarization of education”. It is noted that the humanization of education is one of the main factors of humanization of society. Analysis of the special literature indicates the presence of a significant number of theoretical studies of these concepts, however terminological system is often ambiguous. It was found that one of the ways of humanization of education and increase in level of moral and ethical development of society is the formation of the theory of adaptive physical culture.

Key words: adaptive physical culture, humanization of society, humanization and humanitarization of education.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вся історія світової цивілізації свідчить про те, що в періоди глибоких соціальних, політичних та економічних потрясінь, які переживають різні суспільства, найбільш відчутну втрату несе культура, в тому числі і її найважливіший компонент - освіта. Іншими словами, всяка перебудова суспільства, як правило, пов'язана зі змінами у системі освіти. Водночас світова практика показує, що саме підвищення загальної культури, освіченості, духовності й моральності людей обумовлюють вихід із кризового стану суспільства [1, 2, 8 та ін.].

Історичні відомості про розвиток України на-прикінці XIX - на початку XX ст. свідчать, що од-нією із головних переваг освітньої системи цього періоду вважалася її гуманістична спрямованість. Для представників вищих верств суспільства не-обхідно знати мову, літературу, розумітися на жи-вописі, мистецтві. І вже на цьому гуманістичному фундаменті згодом виростали фахівці вузьких напрямів - вчені, педагоги, лікарі, інженери та ін. Знайомство з загальнолюдськими цінностями доз-воляло їм відповідним чином оцінювати і сприй-мати навколишній світ.

Сучасна динаміка суспільного розвитку спря-мована на усвідомлення ролі людини як найваж-ливішого чинника соціального прогресу. Гуманізація всіх сторін життя суспільства стає нагальною потребою його цивілізованого розвитку.

Роботу виконано згідно зі Зведеним планом НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2011 -- 2015 р. Міністерства України у справах сім'ї, мо-лоді та спорту за темою 1.10 “Соціально-гуманіс-тичні засади розвитку адаптивного спорту в Ук-раїні”.

Мета дослідження -- визначити особливості впливу сучасних тенденції гуманізації освіти та суспільства на формування теорії адаптивної фізичної культури.

Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, нормативно-пра-вових документів та матеріалів мережі Інтернет; порівняння, спостереження; синтез та аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Суспільні перетворення, що відбуваються в Україні на початку III тисячоліття змушують по-новому поглянути на проблеми розвитку окремої особис-тості й усього суспільства. Країна прагне до євро- інтеграції, основними принципами якої є гумані-зація населення і всебічний розвиток особистості. Однак, зруйнувавши ідеологію радянської держави, суспільство певною мірою втратило “духовні орієнтири” свого розвитку, що і призвело до кри-зових явищ у політичній, економічній, соціальній, духовній сферах. Незважаючи на зміни, що відбубатьків у своєму вихованні, освіті, навчанні, ста-новленні, рівноправним учасником педагогічного процесу, турботливим і відповідальним за резуль-тати цього процесу. Вчений вважає, що гуманізація педагогічного процесу принесе учням “більше успіху і менше розчарування, більше радості і менше горя, більше спільності і менше конфліктів, більше вихованості і менше хамства, більше творчості і менше тупцювання”. Ключ до гумані-зації педагогічного процесу він бачить у духовній спільності вчителя з дитиною [1].

Аналіз проблеми гуманізації освіти дозволив виявити кілька точок зору щодо характеристики її сутності. Так, 3. Іванова гуманізацію освіти роз-глядає як створення умов, спрямованих на роз-криття та розвиток здібностей особистості, її пози-тивну самореалізацію, в основі чого лежить повага до людини, визначення цілей, змісту, організації та засобів її життєдіяльності, а також характер взаємодії з оточуючими людьми [5].

А. І. Субетто справедливо вважає гуманізацію освіти однієї з трьох складових, розглядаючи у зв'язку з гуманізацією суспільства і гуманізацією економіки. Метою духовно-моральної гуманізації освіти фахівець бачить у відновленні гідності, ду-ховної, історичної самосвідомості суспільства, по-вернення до корінних цінностей культури та істо-рії. Гуманізація освіти полягає в оновленні змісту освітніх програм в аспекті посилення знань про людину і її цінності [11].

В антропоцентричній концепції І. А. Зимньої гуманізація освіти розглядається як змістовно- творчий компонент усієї загальноосвітньої систе-ми, що включає мету, зміст і форми освіти як гу-маністичної парадигми. Гуманізація, на її думку, передбачає загальну для всього освітнього простору гуманістично орієнтовану мету; зміну змісту навчання в плані його гуманітаризації; загальний підхід до освіти як особистісно-діяльнісний [4].

Комплексно до поняття “гуманна освіта” піді-йшов І. В. Бестужев-Лада, об'єднавши в його ха-рактеристиці складові: диференціацію освіти згідно суспільним потребам і особистим схильностям- здібностям учнів; демократизацію освіти; щадні технології навчання і виховання, що не принижу-ють особистість і не потребують фізичного і нер-вового перенапруження; оптимізацію процесу на-вчання і виховання за критерієм максимізації ре-зультатів при мінімізації затрат часу і сил [3].

Гуманізація освіти робить істотний вплив на розвиток суспільства, оскільки через систему освіти йде процес соціалізації, професіоналізації індивіда, а також засвоюються норми, правила і цінності культури суспільства, в якому живе. Проте безмірна гуманізація може перетворитися на дегу-манізацію, яка проявляється в культивації егоїзму, розумової та духовної обмеженості; технократизму у визначенні цілей і завдань суспільного й особистісного розвитку; ігноруванні досвіду попе-редніх поколінь; загрози життю і здоров'ю індиві-да, всього людського співтовариства, тяжких еко-логічних, гуманітарних наслідків та ін.

Особливу групу робіт із цього напряму скла-дають дослідження, в яких розглядаються питання гуманізації та гуманітаризації освіти, їх спів-відношення трактується по-різному - від повного ототожнення до включення одного з понять до визначення іншого. У дослідженнях В. П. Леж-никова, P. A. Порфир'єва та інших відзначається діалектичний зв'язок цих процесів і підкреслюється відмінність їх змісту, об'єктів, цілей і результатів. В основу таких відмінностей покладено питання методики викладання, формування особистих якостей, а не суттєві ознаки цих процесів як суспільних явищ [7].

Окремі автори, трактуючи сутність гуманізації освіти, при визначенні практичних шляхів її реа-лізації часто помилково називають цей процес гу-манітаризацією. Так, у дослідженнях Б. М. Не- менського наголошується, що гуманізація освіти може бути успішно здійснена, якщо в навчально- виховному процесі значне місце буде відведено мистецтву. Очевидно, автор трактує поняття “гу-манізація” і “гуманітаризація” як синоніми, вно-сячи тим самим термінологічну плутанину і підмі-ну одного поняття іншим [10].

Н. М. Орешников вважає, що гуманітаризація освіти в широкому розумінні включає в себе його гуманізацію, ґрунтується на ній. Водночас 3. М. Кондрашова, Т. С. Полякова вважають гу-манітаризацію одним із ефективних засобів реа-лізації принципу гуманізації, дотримуючись точки зору, що поняття “гуманізація освіти” ширше, ніж “гуманітаризація освіти”, яка стосується питань організації - управління, навчання, виховання [6].

Безумовно терміни “гуманітаризація” і “гума-нізація” співвідносяться з терміном “гуманізм”, а, отже, за змістом багато в чому збігаються або навіть ототожнюються. Виходячи з цього, під гу-манітаризацією освіти розуміють “олюднення” шляхом освіти як упровадження більшої кількості нових соціальних та культурологічних дисциплін, так і посилення соціальної спрямованості тих, що вже викладаються (математика, хімія, фізика, іс-торія, література тощо). Гуманітаризація освіти вимагає створення нового покоління, а також під-ручників і навчальних посібників, орієнтованих, в першу чергу, на розвиток творчого, морально- етичного мислення особистості [6].

Отже, співвідношення процесів гуманітаризації та гуманізації освіти показує, що гуманітарне вка-зує на галузь, зміст тих чи інших процесів і явищ, пов'язаних із людиною, а гуманне визначає якість цього змісту. Стосовно сфери освіти це означає, що його гуманітаризація визначається наявністю в навчальному плані певних дисциплін, пов'язаних з людиною. Гуманізація освіти характеризується наповненням процесу навчання і навчальних дис-циплін цілком певною якістю, підходами, аспек-тами, що дозволяють розглянути будь-яку проб-лему крізь призму її значущості для людини та її розвитку.

У сучасному суспільстві змінюється уявлення про те, яким має бути освіта в XXI ст., що слід знати сучасній освіченій людині. У світі йде про-цес гуманізації освіти. Проте вітчизняні педагоги вважають, проблемним полем у гуманізації укра-їнської освіти є острах перед цінностями, невміння їх дотримуватися, а, як наслідок, байдужість держави до справи нефальшивого й уважного пле-кання духовно здорового суспільства, де є взаємна повага, допомога і любов [2].

Однак, незважаючи на зростання інтересу серед науковців до дослідження різноманітних аспектів гуманізації освіти, ряд важливих питань досі не отримали досконалого та системного розгляду. Зокрема, недостатньо вивченими є питання впливу сучасних процесів гуманізації суспільства на під-вищення рівня морально-етичного розвитку педагогів, від яких залежить якими якостями буде володіти молоде покоління держави - особи, які формуватимуть розвиток майбутнього суспільства.

Нове мислення у сфері суспільного життя, гу-манітаризація і гуманізація освіти, пріоритет у ви-хованні особистості з високим рівнем загально-людських цінностей визначили ряд позитивних чинників, що мають істотне значення для станов-лення і розвитку адаптивної фізичної культури: усвідомлення суспільством значимості рухової ак-тивності для осіб із особливими потребами; пози-тивний вітчизняний та зарубіжний досвід викорис-тання рухової активності з метою соціальної, фі-зичної, психічної, культурної, побутової, трудової адаптації та, як результат, інтеграції осіб із вадами розвитку в суспільство; потреба у створенні наукової бази для розвитку освіти осіб із особли-вими потребами взагалі та їх фізкультурної освіти зокрема; формування потреби у систематичній турботі про власне здоров'я, виконання оптималь-ного обсягу рухової активності; можливість вна-слідок надбання досвіду під час тренувальних за-нять та змагань реалізуватись у різних сферах життєдіяльності; розуміння необхідності наукового осмислення соціокультурного явища адаптивної фізичної культури, створення її методології, роз-робка освітніх програм підготовки фахівців для роботи з особами, які мають вади фізичного, сен-сорного та розумового розвитку [12].

Проблемна ситуація розвитку адаптивної фі-зичної культури полягає в дедалі глибших про-тиріччях між значущістю занять руховою актив-ністю у формуванні освіченої, здорової, гармо-нійно розвиненої особистості, включаючи осіб із особливими потребами як рівноправних членів суспільства, та не розробленістю науково-теоре-тичних основ адаптивної фізичної культури, не-достатньою кількістю спеціальної літератури, ме-тодичних посібників і рекомендацій - необхідних атрибутів підготовки кадрів, які були б здатні професійно на високому морально-етичному рівні працювати з особами, які мають вади фізичного, сенсорного та розумового розвитку.

Розвиток вітчизняної теорії та практики адап-тивної фізичної культури можливий за умови про-ведення комплексних наукових досліджень із ви-користанням педагогічних, соціологічних, психо-логічних, фізіологічних, біомеханічних та інших методів, що спрямовані на розширення рухової ак-тивності, створення нових технологій і приватних методик для різних нозологічних груп; розробку раціональних засобів, методів, організаційних форм занять, способів навчання рухам, режимів рухової активності; корекцію рухових порушень, дефектів моторики, поведінки; розвиток фізичних якостей і пізнавальної діяльності у сфері адаптивного спорту, адаптивного фізичного виховання, адаптивної фізичної реабілітації, адаптивної фізичної рекреації тощо. Основним результатом проведення зазначених досліджень стане накопичення знань для формування теорії адаптивної фізичної культури, що сприятиме не лише підвищенню рівня соціальної інтеграції осіб із особливими потребами, а й гуманізації суспільства в цілому й освіти зокрема.

Висновки. Проблема гуманізації суспільства в цілому й освіти зокрема є пріоритетною в сус-пільній свідомості з середини XX ст. До проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти дослідники зверталися вже неодноразово. Аналіз спеціальної літератури дає підстави стверджувати говорити про безліч теоретичних обґрунтувань даної проблеми. І все ж термінологічно відбувається зміщення цих понять. Вони не розрізняються належною мірою, понятійний апарат найчастіше не однозначний, технологічно не побудований. Серед існуючих різноманітних тлумачень поняття “гуманізація освіти” заслуговує на увагу спробу окремих авторів трактувати її як перегляд суспільством і педагогікою свого ставлення до дітей із відхилен-нями у розвитку; відмова від самої установки на “дефектність” цих дітей; відмова від повного відо-кремлення таких дітей від дитячого суспільства в цілому; всебічна їм допомога і активне включення у загальний світ дитинства.

Сучасне суспільство завдяки процесам гума-нізації освіти змінює своє уявлення про освічену людину та ті якості, якими вона має володіти задля формування духовно здорового потенціалу держави. Одним зі шляхів досягнення поставле- культури, що сприятиме гуманізації суспільства в ної мети є формування теорії адаптивної фізичної цілому й освіти зокрема.

Література

1. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике / Ш. А. Амонашвили. - М.: Издат «Дом Шалвы Амонашвили», 1996. - 496 с.

2. Брюховецький В. Освіта в Україні: творення суспільного замовлення. Позиція ініціативної групи «Першого грудня» / В. Брюховецький, Б. Гаврилишин, І. Дзюба та ін. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://1-12.org.ua/2013/06/04/1943.

3. Бестужев-Лада И. В. Поворот школы к человеку / И. В. Бестужев-Лада // Нар. образование. - М., 1995. - № 8-9. - С. 120.

4. Зимняя И. А. Гуманизация образования - императив XXI века / И. А. Зимняя // Гуманизация образо-вания. - Набережные Челны, 1996. - Вып. 1. - С. 20-30.

5. Иванова С. В. Гуманизация образования: цели, задачи и условия / С. В. Иванова [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.cisedu.spb.ru/nauchnie-stati/gumanizatsiya-obrazovaniya-tseli-zadachi -i-usloviya.html.

6. Комиссарова С. А. Аспекты гуманизации и гуманитаризации современного образования / С. А. Ко-миссарова. - Новосибирск, 2000. - С. 183-185.

7. Лежников В. П. Гуманизация образования: сущность, цели, пути: философский аспект: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра филос. наук / В. П. Лежников. - М., 1996. - 28 с.

8. Мейдер В. А. Концепция гуманизации и гуманитаризации образования: сущность, направления, проблемы / В. А. Мейдер. - Волгоград: Изд-во Волгоград.о гос. ун-та, Предпринт. - 1998. - 60 с.

9. Недина О. В. Гуманизация высшего образования и ее влияние на развитие личности студента: авто-реф. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук / О. В. Недина. - М., 1993. - 20 с.

10. Сманцер А. П. Гуманизация педагогического процесса в современной средней школе: учеб. посо-бие / А. П. Сманцер. - Минск : БГУ, 2010. - 335 с.

11. Субетто А. И. Гуманизация российского общества (авторская концепция) / А. И. Субетто. - СПб.; М.: Исслед. центр. ком-та по высш. шк., 1992. - 152 с.

12. Шапкова Л. В. Адаптивная физическая культура: Методология и развитие в сфере высшего профес-сионального образования: автореф. дис. на соискание учен. степени доктора пед. наук / Л. В. Шапкова. - М., 2003. - 38 с.

References

1. Amonashvili S. A. Reflections on humanist pedagogy / Sh. A. Amonashvili. - Moscow: Publ. house. «Shalva Amonashvili house», 1996. - 496 р.

2. Bryukhovetskyi V. Education in Ukraine: the creation of social order. Position of the initiative group “First of December” / V. Bryukhovetskyi, B. Hawrylyshyn, I. Dziuba et al. [Electronic resource] //Access mode: http://1-12. org.ua/2013/06/04/1943.

3. Bestuzhev-Lada I. V. Turn of the school to a man / I. V. Bestuzhev-Lada // Narodnoe obrazovanie. - Mos-cow, 1995. - N 8-9. - P 120.

4. Zimniaia I. A. Humanization of education - twenty-first century imperative / I. A. Zymnyaya // Humanization of education. - Naberezhnye Chelny, 1996. - Is. 1. - P 20-30.

5. Ivanova S. V. Humanization of education: goals, objectives and conditions / S. V. Ivanova [Electronic re-source] // Access mode: http://www.cisedu.spb.ru/ nauchnie-stati/gumanizatsiya-obrazovaniya-tseli-zadachi-i- usloviya.html.

6. Komissarova S. A. Aspects of humanization and humanitarization of modern education / S.A. Komissarova. - Novosibirsk, 2000. - P 183-185.

7. Lezhnykov V. P. Humanization of education: essence, goals, ways: philosophical aspect : autoref. of dis. for the degree of Dr. of Sci. in phylosophy / V. P Lezhnykov. - Moscow, 1996. - 28 p.

8. Meyder V. A. Conception of humanization and humanitarization of education: essence, directions, prob-lems: / V. A. Meyder. - Volgograd: Publ. house of the Volgograd State University, Predprynt, 1998. - 60 p.

9. Nedyna O. V. Humanization of education and uh effect on the development of student personality: autoref. of dis. for degree of Cand. of Sci. in phylosophy/ O. V. Nedyna. - Moscow, 1993. - 20 p.

10. Smantser A. P Humanization of pedagogical process in the modern middle school: study guide / A. P Smantser. - Minsk: BSU, 2010. - 335 p.

11. Subetto A. I. Humanization of russian society (author concept) / A. I. Subetto. - St. Petersburg; Moscow: Research Center of the Committee on high schools, 1992. - 152 p.

12. Shapkova L. V. Adaptive physical culture: methodology and development in the area of higher professional education: autoref. of dis. for degree of Dr. of Sci. in pedagogy / L. V. Shapkova. - Moscow, 2003. - 38 p.

Размещено на Allbest.ru