Організація інтерактивного навчання на заняттях української мови студентів-медиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація інтерактивного навчання на заняттях української мови студентів-медиків

Сучасний життєвий простір формує соціальне замовлення, що полягає у вихованні високоосвічених творчих особистостей, які б могли застосувати і вдосконалювати набуті знання в будь-якій життєвій ситуації. Важливою складовою фахової освіти повинна стати мовна. Треба формувати у майбутнього фахівця незалежно від його спеціальності навички не лише правильно, а й майстерного та адекватного вживання мовних засобів відповідно до конкретної мовної ситуації.

Професіонал у галузі медицини має глибоко усвідомлювати місце і роль комунікації як засобу реалізації та координації професійної діяльності. Не треба зайвий раз доводити, що повагою та довірою пацієнтів користуються ті лікарі, які володіють методами словесного переконання і враховують психологічні особливості особистості хворого, його стану, діагнозу захворювання.

Тому постала потреба навчання майбутніх лікарів мови як засобу спілкування, що зумовлена соціальним замовленням - це з одного боку, з іншого - постала необхідність ґрунтовної розробки проблем умінь і навичок для забезпечення ділового спілкування в теоретичному й практичному аспектах.

Розв'язання цих проблем можливе лише на основі запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості. Для організації продуктивної навчально-виховної роботи педагогові треба звернутися до застосування інноваційної діяльності, що передбачає застосування ефективних методів навчання.

Дослідженню інтерактивних методів присвячено студії вітчизняних педагогів М. Вашуленко, О. Караман, Т. Окуневич, М. Олійник, М. Пентилюк, Л. Пироженко, О. Пометун, Т. Симоненко, Л. Щербини та інших. Застосування інтерактивних методів навчання на заняттях з української мови описано в роботі Л. Варзацької, Л. Кратасюк. Використання інтерактивних методів навчання в старших класах природничо-математичного профілю висвітлено О. Горошкіною. Однак відсутні системи дослідження, у яких було б визначення своєрідності застосування інтерактивних методів у навчанні української мови, їх місце, значення, виділено їх переваги, недоліки. Що давало б змогу словесникам ефективно використовувати інтерактивні методи на заняттях української мови (за професійним спрямуванням).

Мета статті полягає у спробі визначити роль, місце, значення інтерактивних методів навчання на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) у вищій школі.

Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати такі науково-методичні завдання:

1) висвітлити своєрідність використання інтерактивних методів навчання на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням);

2) виділити критерії застосування інтерактивних методів навчання у вищій школі;

3) з'ясувати основні ознаки інтерактивних методів навчання української мови (за професійним спрямуванням).

Логіка дослідження вимагала з'ясування суті ключових понять, зокрема інтерактив, інтерактивне навчання, інтерактивний метод.

Слово «інтерактив» походить з англійського від слова «interact». Словник іноземних мов визначає «inter» - це «взаємний», «act» - «діяти» [6, с. 67]. З цього випливає: інтерактивний означає такий, що здатний взаємодіяти або знаходиться в режимі бесіди, діалогу з ким-небудь (педагогом, іншими суб'єктами навчального процесу) або чим-небудь (комп'ютером). Отже, інтерактивне навчання - це діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія педагога і студента, студента та студентів.

Використання інтерактивних методів навчання сприяє розвиткові комунікативних умінь і навичок студентів, їхньої пізнавальної діяльності, установленню емоційних контактів між учасниками навчально-виховного процесу.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності з цілком конкретною метою. Одна з таких цілей - створення комфортних умов навчання, таких, за яких студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі студенти виявляються залученими до процесу пізнання, вони мають змогу дискутувати з приводу того, що вони знають і думають. Спільна діяльність студентів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен вносить свій особливий індивідуальний внесок, іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дозволяє не тільки одержувати нові знання, а розвиває пізнавальну діяльність.

Як зазначають Л. Варзацька, Л. Кратасюк, інтерактивні методи на заняттях з української мови є важливим складником особистісно-зорієнтованого розвивального навчання. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт, суб'єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, унаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності [1, с. 5].

Інтерактивна діяльність на заняттях з уроках української мови (за професійним спрямуванням) припускає організацію й розвиток діалогового, полілогового спілкування, що веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного вирішення проблем. Під час діалогового навчання майбутні студенти-медики вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, ухвалювати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на заняттях організується індивідуальна, групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, відбувається робота зі словниками та іншими джерелами інформації, використовуються творчі роботи. Рольові ігри створюють сприятливий психологічний та емоційний настрій співробітництва педагога й студентів, розвивають чуттєвий і естетичний потенціал особистості. Головна мета застосування рольових ігор на заняттях з уроках української мови (за професійним спрямуванням) полягає в розвиткові у студентів риторичних здібностей, удосконаленні їхньої комунікативної компетенції.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Студентам надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується конкретними правилами гри. Кожен студент обирає свою роль у грі, моделює проблемну ситуацію, шукає шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Педагог ознайомлює з правилами гри, дає поради стосовно розподілу ролей, підказки з метою прискорення проведення гри, організації обговорення.

Своєрідною рисою інтерактивних методів навчання є використання власного досвіду студентами під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності в побудові логічних ланцюгів. Це зумовлено потребою самостійно розв'язувати складні проблеми, звільняючи учня від традиційної ролі спостерігача в навчальному процесі. В інтерактивному навчанні студенти навчають один одного, отже, можна говорити про навчання діалогового характеру.

Поділяємо думку О. Пометун, Л. Пироженко, які виділяють чотири групи технологій залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності студентів: інтерактивні технології колективно-групового навчання - технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу; інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання у малих групах студентів, об'єднаних спільною навчальною метою: робота в парах, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо); технології ситуативного моделювання - побудова навчального процесу за допомогою залучення студента до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються; технології опрацювання дискусійних питань - широке публічне обговорення якогось суперечливого питання [3, с. 10].

На заняттях української мови (за професійним спрямуванням) здебільшого використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, зокрема робота в малих групах, у парах та технологіях ситуативного моделювання, передусім ігрове моделювання явищ. Вони дають змогу студентам розв'язати складні проблеми, звільняють студента від звичної ролі спостерігача у навчальному процесі. В інтерактивному навчанні студенти навчають один одного. Робота в парах дає змогу студентам висловлювати думки, обмінюватися ідеями в групі, лише потім виступати перед аудиторією. Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; узяти інтерв'ю, визначити ставлення партнера до того чи іншого питання; зробити критичний аналіз роботи один одного тощо.

На думку І. Жорової, ефективність упровадження інтерактивного навчання забезпечується організацією навчального процесу, яка складається з кількох етапів:

На підготовчому етапі формуються мікрогрупи. При цьому педагогові необхідно врахувати позитивний емоційний стан мікро групи, готовність учасників до співпраці під час вирішення навчальної проблеми, яка повинна спонукати студентів до пошукової діяльності, обміну власним досвідом, думками, розвивати вміння та навички самостійно працювати.

Наступний етап - презентація групових рішень - може бути організований по-різному, залежно від характеру взаємодії учасників груп (спільно-індивідуальна, спільно-послідовна, спільно-взаємодіюча). Спільно-індивідуальна форма передбачає представлення результатів власної діяльності кожного учасника, обговорення та вибір доцільного варіанта. При спільно-послідовній - результат діяльності кожної групи є фрагментом, необхідним для побудови загальної відповіді. Спільно-взаємодіюча форма зумовлює вибір певних аспектів групових рішень, на основі яких приймається колективне.

На підсумковому етапі студенти оцінюють, наскільки вдалося створити атмосферу співробітництва у групі, підбивають підсумки виконаної роботи [3, с. 10]. У роботі педагогів усе частіше використовуються такі інтерактивні методи, як мікрофон, мозковий штурм, ток-шоу, суд та інші.

Так, метою методу ток-шоу є формування у студентів умінь публічного виступу перед аудиторією та розгорнутого в часі дискутування. Перевага цього методу полягає в тому, що студенти привчаються відстоювати власну думку, дискутувати, ставити запитання. Педагог виконує роль ведучого: оголошує тему дискусії, пропонує висловитися «запрошеним гостям» з порушеної проблеми, надає слово «глядачам», які можуть висловити власну думку протягом хвилини або поставити запитання «запрошеним». Останні мають відповідати стисло й чітко. Ведучий має право поставити власне запитання, зупинити учнів, які висловлюються.

Метод мікрофон дає змогу висловити думку кожному студентові, відповідаючи по черзі на поставлене запитання. При цьому необхідно дотримуватися таких правил: говорити має право лише той студент, у кого в руках символічний мікрофон; відповіді не коментуються й не оцінюються зразу; в аудиторії повинна бути повна тиша, коли хтось висловлюється. Обов'язково надавати слово тільки тому, хто отримує мікрофон. Головне запропонувати студентам говорити лаконічно й швидко. Цікавими для студентів-медиків є теми: «Професія лікар - поклик душі», «Лікарська етика і здоров'я людини», «Проблема сучасної медицини в Україні», «Формування особистості лікаря», «Значення гуманітарної освіти лікаря для його професіональної діяльності», «Моральні проблеми сучасної медицини» та ін.

Для студентів цікавим і корисним є метод мозкового штурму спонукає студентів виявляти уяву та творчість, дає змогу їм вільно висловлювати власні думки. Мета мозкового штурму чи мозкової атаки в тому, щоб зібрати якомога більше ідей з проблеми від усіх студентів протягом обмеженого часу. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) педагог пропонує всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з проблематикою. Усі пропозиції записуються на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Усі студенти заохочуються до висування ідей. Педагогові варто особливо підтримувати й фіксувати креативні, нестандартні ідеї. О. Пометун визначає, що інтерактивними можна вважати методи навчання, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів у процесі навчання. Вони дають змогу на основі внеску кожного з учасників процесу навчання у спільну справу отримати нові знання й організувати спільну діяльність від окремої взаємодії до широкої співпраці [5, с. 11].

Отже, організація інтерактивного навчання на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор. Спільне розв'язання проблеми до відповідної ситуації. Ефективно сприяє формуванню навичок і умінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Таким чином, інтерактивне навчання розвиває комунікативні уміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між студентами, забезпечує виховне завдання. Використання інтерактивних методів надає можливості для організації ділової співпраці з метою вирішення поставленої проблеми. Звичайно, у межах однієї статті важко висвітлити роль інтерактивних методів навчання, бо кожен з методів потребує чіткого поетапного виконання з обов'язковим прогнозуванням результатів навчання. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в розроблені методичних посібників з української мови (за професійним спрямуванням) для студентів-медиків з використанням інтерактивних методів навчання.

Список використаної літератури

мова інтерактивний навчання

1. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. - 2005. - № 2. - С. 5 - 19.

2. Горошкіна О. М. Інтерактивні методи навчання української мови / О. М. Горошкіна // Освіта Донбасу. - 2004. - № 2. - С. 29 - 34.

3. Іванішева С. Форми та методи інтерактивного навчання / С. Іванішева // Почат. шк. - 2006. - № 3. - С. 9 - 11.

4. Крамаренко С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. - 2002. - № 5 - 6. - С. 7 - 10.

5. Пометун О. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / О. Пометун // Шлях освіти. - 2004. - № 3. - С. 10 - 15.

6. Суворова Н. Интерактивное обучение : новые подходы / Н. Суворова // Дайджест «Школа-парк». - 2002. - № 1. - С. 67 - 69.

Размещено на Allbest.ru