Художня спадщина Тараса Шевченка як джерело історичних знань на уроках історії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

художня спадщина тараса Шевченка як джерело історичних знань на уроках історії України

Світлана Чмільова

кандидат історичних наук,

Олег ЦАРЕНКО

учитель історії Глобинської ЗОШІ-ІІ ступенів № 3 (Полтавська обл.)

Ключові слова: урок, історія України, історичне джерело, національна самосвідомість, художній твір.

спадщина шевченко історичний пам'ятка

ХУДОЖЕСТВЕННОЕ НАСЛЕДИЕ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО КАК ИСТОЧНИК ИСТОРИЧЕСКИХ ЗНАНИЙ НА УРОКАХ ИСТОРИИ УКРАИНЫ

Светлана ЧМИЛЕВА

кандидат исторических наук,

Олег ЦАРЕНКО

учитель истории Глобинской СОШ I-II ступеней № 3 (Полтавская обл.)

Аннотация. В статье очерчены возможности использования художественных произведений Т. Шевченко на уроках истории Украины в 9 классе. Широкий спектр этнокультурных явлений, а также научный подход к их воспроизведению в художественном наследии Т. Шевченко позволяют рассматривать его не только как достояние национальной культуры, но и как источник для изучения исторического прошлого, мощное средство формирования национального самосознания подрастающего поколения. Обосновано, что глубже постичь историю Украины XIX в., расширить кругозор, осознать свою причастность к судьбе народа девятиклассникам помогут те произведения художника, в которых он зафиксировал исторические и археологические памятники, сельскую архитектуру, семейный и общественный быт, народные обычаи и обряды.

Ключевые слова: урок, история Украины, исторический источник, национальное самосознание, художественное произведение.

ARTISTIC HERITAGE OF TARAS SHEVCHENKO AS A SOURCE OF HISTORICAL KNOWLEDGE ON THE UKRAINIAN HISTORY LESSONS

Svitlana CHMILOVA

Candidate of Science in History,

Oleh TSARENKO

teacher of history, Hlobynska school of the I - II degrees № 3 (Poltava region)

Annotation. In the article authors examined possibility of use of Taras Shevchenko's art works on the Ukrainian history lessons in the 9th form. Wide spectrum of ethnic and cultural phenomena as well as scientific approach to their reproduction in the artistic heritage of T. Shevchenko allow us to consider it not only as national cultural asset, but also as a source for the study of the historical past and powerful means for formation of national consciousness of younger generation. It is proved that the artist's works in which he fixed historical and archaeological sites, rural architecture, family and social life, folk customs and rituals will provide best understanding of the history of Ukraine in the 19th century by the 9th grade pupils, broaden their outlook and comprehend their involvement to the fate of the nation.

Key words: lesson, history of Ukraine, historical source, national consiousness, work of art.

Важливим завданням освіти в сучасному українському суспільстві визначено формування національної самосвідомості, про що наголошується в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національній доктрині розвитку освіти України ХХІ століття, Концепції національного виховання та в інших державних документах. Національна самосвідомість особистості - це розуміння і відчуття належності до етнічної спільноти як результат освоєння культури, традицій, звичаїв свого народу. Вона включає: 1) усвідомлення себе як індивіда на основі уявлень і знань про свої природно-біологічні властивості, зовнішність («Я - національно-фізичне»); 2) усвідомлення себе як носія національної психології на основі пізнання впливу на психічні процеси, почуття, прояв волі, розуму, мовлення, належності до певної нації, народу («Я - національно-психологічне»); 3) усвідомлення себе як носія національних властивостей особистості на основі пізнання залежності своєї життєвої позиції, ставлення до дійсності, інших людей, праці від національної належності («Я - національно-соціальне»). Завдяки національним особливостям особистість здатна зберегти наступність традицій і звичаїв свого народу, продовжити шлях його соціального й культурного розвитку [8, 117 - 118].

На уроках історії України ефективним педагогічним засобом вирішення цього завдання є використання літературних та художніх творів, у яких репрезентовано історію, що зумовлено розумінням 'їхнього інтегративного характеру, потужного інформаційного потенціалу. Особливо цінною як у пізнавальному, так і естетично-художньому та ідейно-тематичному аспектах є творчість геніального Т. Шевченка. Нині набувають ваги пошуки нових шляхів прочитання та вивчення спадщини Кобзаря. Увагу молодого покоління необхідно сконцентрувати на національному самоствердженні Т. Шевченка, його мовному самовизначенні, ролі поета у збереженні пам'яті про історичну минувшину українського народу. У цьому контексті нині розвивається шкільне шевченкознавство. Так, особливості відображення питань світової історії у творчості Т. Шевченка аналізує П. Гончарук [2]. Шляхи ефективного використання літературних творів Кобзаря на уроках історії України з метою формування в учнів національної самосвідомості досліджує В. Присакар [7]. Однак порушена нами тема є актуальною і недостатньо розробленою, тому потребує подальшого вивчення. Метою нашої статті є визначення можливостей використання художньої спадщини Т. Шевченка на уроках історії України в 9 класі.

Відомо, що Т. Шевченко цікавився українськими старовинними пам'ятками, історією Київської Русі, Стародавнього Риму та Стародавньої Греції. Він вивчав героїчне минуле українського народу та його матеріальну культуру. Як у поетичних, так і в малярських творах Т. Шевченка помітне місце займає село. Мандруючи містами й селами, він змальовував різні типи селян, окремі побутові сцени. Любив зображати селянські хати, оскільки народився і виріс у селі. Інколи до своїх малюнків робив помітки з історичними даними, які отримував від місцевих старожилів. «Він глибоко розумів, що точна фіксація етнографічних предметів, явищ (народне житло, одяг, побут) матиме важливе наукове значення» [1, 49]. Малюнки та ескізи, виконані під час подорожі Україною, Т. Шевченко планував використати для серії офортів «Живописна Україна». Це мало бути художнє періодичне видання про історичне минуле, народний побут, звичаї і фольклор, природу та історичні пам'ятки України. Однак у 1844 р. побачив світ перший і єдиний випуск альбому, до якого ввійшли тільки шість офортів.

Згідно з чинною навчальною програмою у 9 класі вивчається історія України ХІХ ст. Безумовно, художні твори Т. Шевченка є потужним джерелом для осмислення цього історичного періоду. Вони дають яскраве уявлення про соціально-економічне життя українського народу, його культурне надбання, побут, звичаї і традиції, допомагають осягнути світогляд тогочасної людини. Такі візуальні історичні джерела можна використовувати як мотивацію уроку, підсумок, як складник тематичного оцінювання. Учитель може ознайомити учнів із творами Т. Шевченка під час вивчення нового матеріалу для ілюстрації певних історичних подій та явищ; підібрати твори, які допоможуть досягти переконливості певного твердження чи висновку; організувати самостійну роботу учнів над творами художника тощо. Найбільш ефективною формою роботи з такими історичними джерелами є презентація, оскільки вчитель може не тільки продемонструвати змістовний матеріал із теми, а й забезпечити успішне засвоєння знань, яке посилюється при підключенні різних видів пам'яті: зорової, слухової та емоційної. Така діяльність на уроці створює атмосферу інтелектуальних, моральних та естетичних переживань, впливає на розвиток образного мислення учнів.

Велике пізнавальне значення мають твори Т. Шевченка «Будинок І.П. Котляревського в Полтаві», «На околиці», «Повідь», «Комора в Потоках», «Хата батьків» та ін. Вони виконані переважно на території Середньої Наддніпрянщини (Полтавщина, Київщина, Чернігівщина) і є цінним краєзнавчим матеріалом, що унаочнює динаміку змін у традиційній культурі певної місцевості, допомагає учням отримати знання про просту сільську архітектуру, порівняти її із сучасністю. Ці рисунки «реалістичні, поетичні та правдиві, завдяки їм бачимо погляд нашого генія на природу, її значення для людини, сотвореної Богом, і на матеріальний світ, сотворений людиною» [4]. Особливу увагу учнів можна звернути на два малюнки з однаковою назвою «В Решетилівці». Учитель повідомляє, що Решетилівка - містечко Полтавської губернії, розташоване поблизу Полтави на річці Говтва. Нині це районний центр Полтавської області. Шевченко приїздив до Решетилівки влітку та восени 1845 р., зупинявся у поміщика, власника значної частини міста Олександра Попова. Шевченка зацікавили його багата бібліотека й архів, що залишилися після смерті батька поміщика - управителя канцелярії Г. Потьомкіна. Там зберігалися різні документальні матеріали та книги з історії України. Містечко ж запам'яталося художникові великою кількістю церков і тим, що жило в ньому чимало козаків.

На початку липня 1845 р. він виконав два малюнки, на яких той самий краєвид зображено з різних точок. На малюнку - Успенська церква. Поряд, за кам'яним муром, яким обгороджено садибу О. Попова, у розкішному саду видно оранжереї, альтанку і великий двоповерховий будинок поміщика. У пейзажі майстерно досягнуто точності в передачі архітектурних будівель, персонажів і рослинності. Усі елементи композиції змальовано досконало, а людські постаті оживлюють краєвид, роблять його затишним і теплим. Красу української природи, побут селян Шевченко відображує і в таких творах, як «Хата над водою», «Андруші», «Селянське подвір'я». Досить часто краєвиди він подає як знамениті історичні місця. Так, в акварелях «Чигрин з Суботівського шляху», «Чумаки серед могил», «Коло Седнева» конкретною пам'яткою, пов'язаною з тією чи іншою подією минулого, виступає сама місцевість [10, 398].

Вражає своєю викінченістю та майстерністю твір «Вдовина хата на Україні». Це надзвичайно промовистий малюнок, на якому зображено убоге селянське житло. Використання його як історичного джерела дає образну уяву про разючу відмінність соціально-економічного становища різних суспільних станів. Учням після первинного опису варто поставити запитання про настрій, який прагнув створити автор у глядача, і завдяки яким засобам створюється цей настрій (колір, контраст, композиція тощо). Що хотів показати автор, за допомогою яких прийомів він намагається донести головну ідею свого твору? (Половина хати з обдертою стріхою і великим незграбним комином на першому плані, під хатою сидить напівголе дитинча, на подвір'ї пасеться миршавий підсвинок тощо).

Розширюють знання учнів про архітектуру зарисовки культових споруд: «Костел св. Олександра у Києві», «Вознесенський собор у Переяславі», «Богданова церква в Суботові», «Почаївська лавра», «Воздвиженський монастир у Полтаві», - «де і місцевість, і дерева, і простір неба з хмарами сприяють монументальному баченню національних святинь» [10, 398].

Поглиблюють уявлення про людину ХІХ ст., її зовнішність, психічний стан, світосприйняття такі твори, як «Голова селянина», «Парубок з люлькою», «Хлопець з граблями». Особливо вдалим у цьому контексті є малюнок «Знахар», де зображено літнього селянина в характерному одязі (свита, шаровари, чоботи, смушева шапка), який поважно крокує вулицею села з палицею в руках. Постать знахаря подано на тлі типових для українського села деталей (сплетений з верболозу тин, крислате дерево, хата під солом'яною стріхою). З-за тину з цікавістю виглядають діти.

На офорті «Судня рада» Т. Шевченко зображує сільський схід, який, за народним звичаєм, що зберігся з давніх-давен, повинен розв'язати суперечку поміж односельцями. Звернення художника до теми народного судочинства не випадкове, адже на той час проблема докорінної реформи законодавства і судоустрою так і не була вирішена. З глибокою шаною до носіїв народної правди й честі змальовує він трьох стариків-сусідів. Найстарший - «отаман» - сидить на призьбі, двоє інших стоять поруч. Перед ними: з непокритими головами - позивач, свідомий своєї правоти, і похнюплений відповідач. Автор будує центральну групу на фоні білої, яскраво освітленої сонцем стіни старої хати. Глибока тінь від стріхи ще більше підкреслює білість стіни. Таким чином, увагу глядача зосереджено на групі головних дійових осіб. Але праворуч, за рогом, у тіні, уважне око бачить ще дві постаті: чоловік у високому картузі, одягнений не по-селянському, читає якийсь папір, а перед ним стоїть селянин із штофом у руці. Неважко здогадатися, що чоловік у картузі - це писар, сільська п'явка, хабарник і п'яниця, який наживається з неписьменництва й затурканості селян. У прихованій в тіні групі, на другому плані, звучить викривальна тема Шевченкового офорта: ось він, «представник влади», продажний вершитель селянської долі [4, 227 - 228].

Виховний потенціал для засвоєння дев'ятикласниками теми «Доля української жінки. Сімейний побут» мають ті твори Т. Шевченка, у яких він із проникливим психологізмом зображує повсяк денне життя села і долю жінки. Найбільш яскравими в цьому аспекті є картини «Катерина» та «Селянська родина», ілюстрації яких досить часто зустрічаються в навчальних підручниках та посібниках. Приміром, у підручнику з історії України для 9 класу О. Струкевича ілюстрація до картини «Селянська родина» подана до § 12 «Соціально-економічне становище українців у першій половині ХІХ ст. під владою Російської та Австрійської імперій», де висвітлено питання «Повсякденне життя українців у селі», а ілюстрація картини «Катерина» - до § 18 «Архітектура, образотворче мистецтво, музика, народний побут», у якому розглянуто постать Тараса Шевченка як художника [11, 96, 149]. Треба зазначити, що репродукцію картини «Катерина» подано і в підручниках з української літератури для 9 класу, передбачено роботу з нею під час вивчення літературної творчості Кобзаря [14, 286, 289]. Тому на перший погляд може видатися, що все вже сказано про цей твір, однак полотно невичерпне для інтерпретації, його можна прочитувати знову і знову, у різних контекстах. Крім того, сучасні учні, світогляд яких формується в умовах інформаційного суспільства, мають власні погляди на світ і місце людини у ньому, їхня свідомість не переобтяжена стереотипами, готовими істинами та штампами, тому вони інколи можуть побачити набагато більше, ніж учитель. Це може викликати жваві дискусії, у результаті яких можна зробити досить цікаві і несподівані висновки. Під час прочитання картини «Катерина» учитель має вибрати такий інструментарій, світоглядну позицію та методи пізнання, які дадуть можливість через будову твору проникнути в його суть, пройнятися його емоційністю та уявою, співпереживати. Важливо виявити значущі частини цієї картини (образи, художні деталі), встановити зв'язки між ними та їхню роль і, таким чином, перетворити інформативний процес у творчо продуктивний. Аналізуючи це зображення, можна поставити такі запитання: які художні засоби використовує автор; за допомогою яких прийомів він намагається донести головну ідею свого твору; які порушив соціальні проблеми, чому вони залишаються актуальними до цього часу; як збагнути сенс послання художника крізь віки? Особливу увагу слід звернути на опрацювання інформативного матеріалу картини, який є досить широким. Художник передає типове явище поневоленої Московією України. З особливою любов'ю змальовує Катерину - просту й довірливу селянку. На її обличчі вираз глибокого жалю, терплячості, затамованих сліз. Москалю приділяє мало уваги. Він виглядає мізерним, іграшковим. Численні символи (образ ложкаря в позі народного героя козака Мамая, зламане стебло жита, гілка дуба, сокира, висока могила, верстовий стовп - символ миколаївської Росії), колористика, світлотіньове моделювання (Катерина - на передньому плані - звеличена, залита сонячним світлом, освітлений селянин-ложкар, москаль - у холодному, зеленкувато-синьому тоні), контраст у передачі руху (Катерина йде повільно, а офіцер тікає чимдуж, озираючись по- злодійському) - все це підпорядковано високій ідеї пробудження національної свідомості [6, 397 - 401]. Саме таких висновків мають дійти учні, осмислити долю жінки, а через неї - долю України.

Протилежна до долі жінки-покритки історія передана у творі «Старости». Бруд розпусти зіставляється із чистотою народних звичаїв. На офорті зображено сватання у простій селянській хаті. Наречена пов'язала сватам рушники і подає своєму зарученому на тарілці вишиту хустку. Батько й мати вже благословили молодих. Т. Шевченко показує високу мораль устоїв українців. Офорт етнографічний, у ньому все - від типажу до найдрібніших деталей побутової обстановки - передане з точною достовірністю і сповнене яскравої національної своєрідності. Відтворено атмосферу гармонії тихого, задушевного щастя: соромливо схилена голова нареченої, щасливе обличчя матері, що теж схилене у задумі. Дрібними точними штрихами художник передає вирази облич, складки одягу, побут селянської хатини, обриси ікон на сволоці, чим створює відчуття життєвості, національного колориту. Постать свата, який споглядає дійство у правому кутку невеличкої кімнати, упевнена, велична, сповнена осмислення й відповідальності за вчинок. Утвердження доброї волі домінує у творі [4, 227].

Значний виховний вплив мають твори «Селянська родина» та «На пасіці», у яких через звичні картинки із сімейного побуту Т. Шевченко втілив споконвічний ідеал українського народу - родину. Оповідальний сюжет картини «Селянська родина» становить дія на першому плані (малюк, що грається). У розмові батьків, жестах, виразі облич і позах окреслюються характери жінки й чоловіка, їхня зацікавленість поведінкою дитини. Але не тільки психологічними настроями персонажів передається суть їхніх відносин. Підтвердженням доброзичливості й чистоти сімейних стосунків є спокій погожого надвечір'я. Промені сонця фарбують у золотаві тони стіну хати, полотняні сорочки на молодому подружжі, пейзаж. Світло стає виразником миру і спокою в природі, як і в людських серцях. Один із характерних моментів сімейної злагоди відображено і в творі «На пасіці»: діти принесли обід батькові, який працює за селом у лісі. Привітні обличчя, очі малят і навіть така деталь, як віночок на голові старшої дівчинки, - все промовляє про радість зустрічі, відчуття приязні, поваги й любові в селянській родині. Атмосферу доброзичливості мистцеві вдалося чудово передати теплими тонами пейзажу, освітленням, при якому вияскравлені місця м'яко переходять у прозоре затінення: постаті й предмети ніби розчиняються в розсіяному світлі, набуваючи м'яких, розмитих форм [10, 397]. Селянська родина для самого Шевченка - це той омріяний ідеал, до якого він прагнув усе своє життя. Сучасному молодому поколінню важливо навчитися пошановувати свій рід і родину, усвідомлювати, що жінка є берегинею домашнього вогнища, тепла, родинного затишку, що сім'я має бути міцною, а тому - повною.

Література

1. Борисенко В. Малярська спадщина Тараса Шевченка в контексті візуальної антропології / В. Борисенко // Народна творчість та етнологія. - 2013. - № 3. - С. 48 - 51.

2. Гончарук П.С. Відображення питань світової історії у творчій спадщині Т.Г. Шевченка / П.С. Гончарук // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - 2011. - № 4. - С.195 - 202.

3. Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії / В.Ф.Горленко. - К.: Наукова думка, 1964. - 248 с.

4. Литвин Ю. Шевченко-офортист / Ю. Литвин // Українознавство. - 2006. - № 2. - С. 226 - 230.

5. Лопата П. Монастирі, собори та церкви у творчості Тараса Шевченка [Електронний ресурс] / П. Лопата // Міст onlain: [тижневик для українців всього світу]. - Режим доступу: http://meest-online.com.

6. Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві / В.Овсійчук. - К.: Дніпро, 2001. - 439 с.

7. Присакар В. Використання творів Тараса Шевченка на уроках історії України як ефективний засіб формування в учнів національної самосвідомості / В. Присакар // Проблеми дидактики історії: зб. наук. праць / [ред. кол.: С.А. Копилов (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський нац. ун-т ім. І. Огієнка, 2011. - Вип. 3. - С. 97 - 106.

8. Приходько Ю.О. Психологічний слов- ник-довідник: навч. посіб. / Приходько Ю.О., Юрченко В.І. - К.: Каравела, 2012. - 328 с.

9. Скрипник Г. Етнографічні аспекти творчості Тараса Шевченка / Г. Скрипник // Етнічна історія народів Європи: зб. наук. пр. - К.: УНІСЕРВ, 2000. - Вип. 4. - С. 4 - 12.

10. Степовик Д.В. Унікальний внесок Тараса Шевченка в образотворче мистецтво (до 150-річчя упокоєння поета і мистця) / Д.В. Степовик // Труди Київської духовної академії: богословсько-історичний що річник / [ред. кол.: Д. Рудюк, Д. Садов'як, Ю. Мицик та ін.]. - К.: [б.в.], 2011. - Число - С. 391 - 400.

11. Струкевич О.К. Історія України: під- руч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / О.К. Струкевич. - К.: Грамота, 2009. - 288 с.

12. Тарас Шевченко: Живопис. Графіка: альбом / авт. вступ. ст. та упоряд. Д.В. Степовик. - К.: Мистецтво, 1986. - 175 с.

13. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: в 10 т. / відп. ред. В.І. Касіан. - К.: Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. - Т. 7: Живопис, графіка 1830 - 1847. - Кн. 1.

14. Українська література: підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. / М.П. Ткачук, М.М. Сулима, В.Л. Смілянська, В.І. Сулима. - К.: Освіта, 2009. - 416 с.

References

1. Borysenko V. Maliarska spadshchyna Tarasa Shevchenka v konteksti vizualnoi antropolohii / V. Borysenko // Narodna tvorchist ta etnolohiia. - 2013. - № 3. - S. 48 - 51.

2. Honcharuk P.S. Vidobrazhennia py- tan svitovoi istorii u tvorchii spadschyni T.H. Shevchenka / P.S. Honcharuk // Visnyk Derzhavnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. - 2011. - № 4. - S. 195 - 202.

3. Horlenko V.F. Narysy z istorii ukrainskoi etnohrafii / V.F. Horlenko. - K.: Naukova dum- ka, 1964. - 248 s.

4. Lytvyn Yu. Shevchenko-ofortyst / Yu. Lyt- vyn // Ukrainoznavstvo. - 2006. - № 2. - S. 226 - 230.

5. Lopata P Monastyri, sobory ta tserkvy u tvorchosti Tarasa Shevchenka [Elektronnyi resurs] / P. Lopata // Mist onlain: [tyzhnevyk dlia ukraintsiv vsoho svitu]. - Rezhym dostupu: http://meest-online.com.

6. Ovsiichuk V Klasytsyzm i romantyzm v ukrainskomu mystetstvi / V. Ovsiichuk. - K.: Dnipro, 2001. - 439 s.

7. Prysakar И Vykorystannia tvoriv Tarasa Shevchenka na urokakh istorii Ukrainy yak efek- tyvnyi zasib formuvannia v uchniv natsionalnoi samosvidomosti / V. Prysakar // Problemy dyda- ktyky istorii: zb. nauk. prats / [red. kol.: S.A. Kopylov (holova, nauk. red.) ta in.]. - Kamia- nets-Podilskyi: Kamianets-Podilskyi nats. un-t im. I. Ohiienka, 2011. - Vyp. 3. - S. 97 - 106.

8. Prykhodko Yu. O. Psykholohichnyi slovnyk-dovidnyk: navch. posib. / Prykhod- ko Yu. O., Yurchenko VI. - K.: Karavela, 2012. - 328 s.

9. Skrypnyk H. Etnohrafichni aspekty tvorchosti Tarasa Shevchenka / H. Skrypnyk // Et- nichna istoriia narodiv Yevropy: zb. nauk. pr. - K.: UNISERV, 2000. - Vyp. 4. - S. 4 - 12.

10. Stepovyk D.V. Unikalnyi vnesok Tarasa Shevchenka v obrazotvorche mystetstvo (do 150-richia upokoiennia poeta i mysttsia) / D.V. Stepovyk // Trudy Kyivskoi dukhovnoi aka- demii: bohoslovsko-istorychnyi schorichnyk / [red. kol.: D. Rudiuk, D. Sadoviak, Yu. Mytsyk ta

11. in. ]. - K.: [b. v.], 2011. - Chyslo 8. - S. 391 - 400.

12. Strukevych O.K. Istoriia Ukrainy: pidruch. dlia 9 klasu zahalnoosvit. navch. zakl. / O.K. Strukevych. - K.: Hramota, 2009. - 288 s.

13. Taras Shevchenko: Zhyvopys. Hrafi- ka: albom / аvt. vstup. st. ta uporiad. D.V. Stepovyk. - K.: Mystetstvo, 1986. - 175 s.

14. Taras Shevchenko. Povne zibrannia tvoriv: v 10 t. / vidp. red. V.I. Kasian. - K.: Vydvo Akad. nauk URSR, 1961. - T. 7: Zhyvopys, hrafika 1830 - 1847. - Kn. 1.

Размещено на Allbest.ru