Модернізація магістерської підготовки вітчизняних учителів-філологів на основі американського досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація магістерської підготовки вітчизняних учителів-філологів на основі американського досвіду

У статті пропонуються рекомендації щодо напрямів модернізації вітчизняної філологічної освіти магістерського рівня, які сформульовані у результаті вивчення особливостей підготовки магістрів-філологів у США. Розглядаються конкретні шляхи реалізації гнучкості, варіативності та індивідуалізації магістерських програм у рамках професіоналізації філологічної освіти, зокрема створення міждисциплінарних спеціальностей, розширення орієнтації освітніх програм та профілю магістерських спеціальностей.

Інтенсивний розвиток інтеграційних процесів, конкуренція Європи з США в освітній царині й визнання дворівневої системи підготовки фахівців із вищою освітою як світового стандарту актуалізували адаптацію вітчизняної вищої освіти до вимог сучасності. Модернізація вищої освіти повинна відбуватися з урахуванням особливостей конкретних спеціальностей вищої школи, з огляду на це теоретико-методологічне переосмислення, зокрема, освіти вчителів-філологів має нагальний характер.

Занепокоєння станом сучасної філологічної освіти відображене зокрема у статтях вітчизняного науковця-філолога Г. Клочека [3], російської дослідниці О. Ковтун [4] та вітчизняного науковця О. Семеног [8].

Висловлене ними коротко можна викласти в таких положеннях:

1) вища освіта має адекватно реагувати на зміни в суспільстві, зокрема на глобалізаційні процеси, появу нових інформаційних технологій, тому для осмислення таких змін слід визначити, яких спеціалістів («кого і навіщо») готує ВНЗ у рамках відповідної освітньої програми;

2) сучасна філологічна освіта не реалізує соціального замовлення, оскільки її головним «продуктом» є учитель-словесник або філолог-дослідник, які мало затребувані на ринку праці;

3) абітурієнтів більше приваблюють лінгвістичні спеціальності задля отримання непедагогічної освіти для таких галузей професійної діяльності, як зв'язки з громадськістю, реклама, видавнича справа тощо або ж вони отримують філологічну освіту лише задля подальшої зміни кваліфікації.

Таким чином, невідповідність між інтересами й здібностями студента та наявними освітніми програмами зумовлюють необхідність у подоланні моноорієнтації вітчизняних магістерських програм й узгодження освітніх послуг із вимогами ринку праці. Метою нашої публікації є окреслення шляхів модернізації вітчизняної магістратури з філологічних спеціальностей, з урахуванням досвіду США.

В історії вищої освіти США також спостерігалося зниження привабливості класичної гуманітарної, зокрема мовно-літературної, освіти. Хоча, на думку американської дослідниці Г. Грей, гуманітарні науки в США завжди перебували в кризовому стані, оскільки прагматичні американці піддавали сумніву цінність такої освіти для реального життя [12, с. 118-119]. Нині головними особливостями підготовки магістрів-філологів у США є гнучкість, варіативність та посилення прагматичної спрямованості. Надання привабливості філологічній освіті у США шляхом підвищення її прагматичності дістало назву професіоналізації. У 1980-х роках для вирішення проблеми працевлаштування фахівців було запропоновано готувати гуманітаріїв для непедагогічної діяльності [11, с. 77]. Провідна роль у цьому процесі належала філологічним магістерським програмам зі спеціалізацією в масових комунікаціях, журналістиці, фільмознавстві, письменницькій майстерності, науково-технічній комунікації англійською мовою тощо. Наприклад, в університеті Беміджі (Міннесота) магістерська програма з англійської мови передбачає вивчення британських і американських літературних, фільмознавчих та фольклорних традицій, педагогічну підготовку, а також має на меті розвиток навичок критичного письма [10]. Таким чином, після закінчення цієї програми можливе працевлаштування в кіно- або літературним критиком, фахівцем з фольклору чи викладачем.

Створення міждисциплінарних спеціальностей, які спирались на наукові школи професорсько-викладацького складу певного освітнього закладу, також було засобом підвищення популярності філологічного напряму [11, с. 78]. Прикладом таких спеціальностей може бути магістерська програма з англійської мови зі спеціалізацією в ренесансних студіях. Окрім традиційних дисциплін спеціалізації (Шекспір, Драма епохи Відродження тощо) пропонується низка вибіркових міждисциплінарних курсів, розроблених разом з історичним, театральним, музичним факультетами і факультетами сучасних мов, класичних мов та історії мистецтв [9].

На нашу думку, в Україні, окрім законодавчих змін, професіоналізацію магістерської освіти варто розпочати з розробки професійно спрямованих спецкурсів за вибором студентів. Якщо зазначені вище спецкурси отримують схвальні відгуки як від викладачів, так і студентів, наступним кроком є запровадження професійних спеціалізацій у рамках чинних науково-педагогічних спеціальностей. У таких спеціалізаціях професійно-спрямовані дисципліни стануть обов'язковими та будуть опановуватися за структурно-логічною схемою. Третім етапом професіоналізації, на нашу думку, є перетворення найпопулярніших і вдалих спеціалізацій на повноцінні професійні магістерські спеціальності.

Спираючись на досвід США, необхідно диференціювати педагогічну та непедагогічну підготовки в магістратурі, а також розширити перелік філологічних спеціальностей/спеціалізацій. Випускник бакалаврату, який отримав фундаментальну підготовку, може творчо опанувати конкретні галузі діяльності на магістерському рівні, де мають існувати освітні програми різної орієнтації та профілів зі спеціалізаціями як наукового (дослідницького), так і прикладного (професійного) характеру. Передусім необхідно визначити профіль фахівця: дослідник-філолог (мовознавець, літературознавець), учитель-словесник, перекладач (усний переклад), перекладач (письмовий переклад), редактор, фахівець з видавничого бізнесу, менеджер тощо. Ці профілі мають бути оприлюднені та добре відомі студентам бакалаврату разом із галузями можливого працевлаштування. Звісно, створення професійних магістерських програм потребує значних затрат, тому на початковому етапі видається доцільним надання професійної спеціалізації до дослідницької освітньо-професійної програми, на кшталт «магістр філології (англійська мова) із спеціалізацією редагування англомовних текстів». У результаті філолог-дослідник зможе оволодіти вузькоспеціалізованими прикладними знаннями, що також підвищує його конкурентоздатність на ринку праці.

Згідно з новим проектом Закону України «Про вищу освіту» варіативні навчальні дисципліни так само, як і перелік спеціалізацій підготовки, визначаються ВНЗ. Кожен університет може запровадити спеціалізації, виходячи з наявних ресурсів, та привабливо їх презентувати на ринку освітніх послуг. Для іноземної філології існує необхідність провести маркетингові дослідження щодо запиту на конкретні спеціалізації з урахуванням регіональних особливостей. Так, у Черкасах співзасновниками автомобільного заводу «Богдан» є закордонні компанії, тому постійною є потреба у перекладачах з англійської та німецької мов зі спеціалізацією у технічному перекладі в галузі автобудування. Іншою сферою застосування іноземних мов є програми компаній із працевлаштування молодих осіб у Європі та США (Work&Travel, Au-Pair). Зазвичай клієнтами таких компаній є студенти, котрі вивчають іноземну мову як фах, оскільки, у більшості випадків, тільки їхній рівень володіння іноземною мовою є достатнім. У магістратурі доцільно було б запровадити спеціалізацію або, принаймні, спецкурс «Викладання іноземної мови для бажаючих працювати за кордоном» та підготувати викладачів, які могли б працювати на таких курсах і навчати всіх бажаючих, зокрема студентів з інших спеціальностей, іноземній мові з такою метою.

Таким чином, філологічна освіта магістерського рівня має конкретизувати професійну підготовку, отриману на бакалавраті, за допомогою додаткових різноманітних спеціалізацій та орієнтацій. З іншого боку, ураховуючи досвід США, така освіта має бути доступною і для тих, хто отримав диплом бакалавра з інших спеціальностей. Насамперед, має бути забезпечена гнучкість міжрівневої зміни філологічних спеціальностей. Так, бакалаврам з іноземної мови і літератури мають бути створені умови для отримання освіти за магістерською програмою з редагування або ж особи, котрі здобули освіту бакалаврського рівня, наприклад, з перекладу, повинні мати змогу без проблем здобути магістерську освіту за спеціальністю «Літературна творчість».

Варіативність підготовки магістрів у США забезпечується насамперед механізмами різної орієнтації освітніх програм, низкою моделей професійної підготовки, профілізацією спеціальностей та факультативністю навчальних дисциплін. Деякі з цих аспектів створення багатоваріантності придатні для використання у вітчизняних умовах. Ураховуючи соціокультурну різницю, можемо зробити висновок про те, що у вітчизняних університетах у рамках однієї філологічної магістерської спеціальності, наприклад, «Мова і література (англійська)», може існувати щонайменше три магістерські програми з різними орієнтаціями: мовознавча чи літературознавча (науковець-викладач), психолого-педагогічна (учитель-методист для ліцеїв або гімназій), мова професійного спрямування (застосування мови у різних галузях) тощо. Вітчизняні дослідники усвідомлюють необхідність запровадження навчальних дисциплін інтегрованого характеру [2, с. 21; 8, с. 123]. Проте міждисциплінарні курси, як механізм варіативності, поки ще в Україні не набули поширення серед філологічних спеціальностей.

На нашу думку, одним із напрямків модернізації вітчизняної філологічної освіти може бути запровадження спеціальностей різних профілів - універсального, вузького та широкого. Приміром, універсальна американська спеціальність «магістр мистецтв з порівняльної літератури» вдало поєднує академічну і професійну підготовку: вивчення літератури і літературознавчих дисциплін, художнього перекладу та ознайомлення з аспектами видавничої діяльності. Ми вважаємо, що запровадження такої спеціальності є доцільним і в Україні. Особливостями спеціальностей широкого профілю є поєднання вивчення принципів створення текстів для певних галузей (як іноземною, так і рідною мовою) та ознайомлення з професійною практикою цієї ж галузі.

Навчальні програми мають бути оновлені з урахуванням сучасних педагогічних ідей індивідуалізації та професіоналізації [1, с. 79]. Ефективним способом індивідуалізації навчання є варіативність випускної роботи та підсумкових іспитів. У США зазвичай освітньою програмою передбачається від двох до семи варіантів випускної роботи, найпоширенішими серед яких є магістерська дисертація, дослідницький проект (зазвичай прикладного характеру) та упорядкування портфоліо. В Україні ця інновація може потребувати часу через відсутність відповідних методик оцінювання або через думку академічної спільноти, що будь-який вихід за рамки лінгвістичного й літературознавчого аналізу є порушенням основоположних принципів філологічної освіти. На нашу думку, запровадження різних видів випускних робіт, навпаки, зміцнить позиції філологічної освіти.

Запровадження іспитів різного характеру також є позитивним американським досвідом, вартим адаптації у вітчизняних ВНЗ. Екзаменаційна процедура, насамперед, передбачає не так контроль знань та вмінь, як продовження навчання студента в іншій формі. Порівняно з вітчизняною практикою, де більшість іспитів мають усну форму, у США переважають письмові екзамени, а серед мовно-літературних спеціальностей поширеною є екзаменаційна робота, яка виконується вдома. За умови вдалого підбору та формулювання завдань такий екзамен, окрім функції контролю знань, перевіряє сформованість навичок самостійної роботи.

Портфоліо є типовим як для філологічних, так і педагогічних спеціальностей магістерського рівня в США. Воно дозволяє магістрантам продемонструвати свої досягнення за певний період не лише у процесі навчання, але й у ширшому соціальному контексті. Укладаючи портфоліо, майбутні вчителі інтегрують свій досвід аудиторного навчання, педагогічної практики та самостійних пошуків, поєднуючи теорію з практикою. Усі компоненти портфоліо можуть оцінюватися як якісно, так і кількісно (у балах). За своєю природою портфоліо може адаптуватися до конкретних завдань навчального процесу та особливостей спеціальності.

Професіоналізація філологічної освіти може здійснюватися шляхом розширення її функціонального поля, адже філологія потрібна всім, хто користується мовою, словом [6, с. 206]. Нині, у процесі полеміки, вносяться пропозиції повернутися до розуміння прози, яке існувало в епоху виникнення та становлення філологічної науки. До прози відносять і наукову доповідь, і записки мандрівника, і критичну статтю, й оповідання, і роман, оскільки будь-яке, навіть побутове висловлювання володіє жанрово- стилістичною визначеністю і може бути предметом філологічного дискурсу [5, с. 39]. Окрема група американських магістерських спеціальностей з писемної комунікації є підтвердженням необхідності вивчення не лише художньої літератури, але й творів різних жанрів у рамках філологічної освіти.

Беручи до уваги позитивні аспекти філологічної освіти США, вважаємо за доцільне пропонувати магістрантам будь-якої філологічної спеціальності такі курси за вибором студента, якщо вони не входять до обов'язкових дисциплін спеціальності: «Письмо і композиція», «Методика викладання (непрофільної дисципліни)», «Філологічний супровід міжкультурної комунікації» тощо, тобто таких, які уможливлюють отримання знань прикладного характеру для застосування їх у професійній діяльності або для розширення змісту магістерської програми.

Провідною ідеєю модернізації вітчизняної філологічної освіти в магістратурі є ідея професіоналізації, що покликана нівелювати її моноорієнтацію. Основними рекомендаціями є:

1) концептуальна диверсифікація освіти бакалаврського й магістерського рівнів як фундаментальної та спеціалізованої, де в магістратурі відбувається конкретизація підготовки, здобутої на бакалавраті;

2) гнучкість міжрівневої зміни спеціальностей у рамках філологічного напряму;

3) трьохетапність професіоналізації;

4) розмежування педагогічної та непедагогічної підготовки у філологічних спеціальностях магістерського рівня;

5)запровадження спеціалізацій у межах однієї магістерської спеціальності з урахуванням потреб регіону; 6) різнобічне опанування літератури та розширення функційного поля філології; 7) варіативність випускної роботи та підсумкової атестації.

Досліджувана проблема є багатоаспектною, тому її не вичерпує представлена стаття. Детальнішого вивчення потребують такі напрями: підготовка філологів-магістрів за програмами дистанційної освіти, методологічні й дидактичні засади індивідуалізації освітніх програм.

філологічний освіта магістр закон

Література

філологічний освіта магістр закон

1.Вітвицька С.С. Педагогічна підготовка магістрів в умовах ступеневої освіти : теоретико-методологічний аспект : [монографія] / Вітвицька С.С. - Житомир : ЖДУ ім. І. Франка. - 2009. - 440 с.

2.Десятов Т.М. Сучасне наукове бачення неперервної професійної освіти : стратегія розвитку у масштабах геополітичних регіонів / Тимофій Десятов // Неперервна професійна освіта : теорія і практика. - 2002. - № 2. - С. 9-23.

3.Клочек Г. Вища літературна освіта в контексті Болонського процесу / Г. Клочек // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - № 9-10. - С. 100-127.

4.Ковтун Е.Н. Зачем быть филологом сегодня? Презентационная привлекательность филологического образования в России [Електронний ресурс] / Е. Ковтун С. Родионова // Информационный бюллетень Совета по филологии учебно-методического объединения по классическому университетскому образованию.

Размещено на Allbest.ru