Підвищення мотивації до занять фізичною культурою учнів 5-6 класів

Для проведення експерименту та апробації методики в процесі дослідження були відібрані учні 5- 6 класів загальноосвітньої школи № 67 м. Харкова. В експерименті взяло участь 109 учнів: 5-А та 6-А класи були експериментальною групою, 5-Б та 6-Б класи склали контрольну групу. Мотивація школярів до занять фізичною культурою визначалась за допомогою двох анкетувань, проведених до та після реалізації методики у контрольній та експериментальній групах.

Результати дослідження та їх обговорення

У дослідженні мотивації занять фізичною культурою школярів 5-6 класів ми виокремили три тематичні блоки - особливості сприйняття учнями занять фізичною культурою, ставлення дітей до відвідування занять та напрями позакласної спортивної активності школярів.

Для нас дослідницько-значущим було порівняти сприйняття та ставлення дітей до занять фізичною культурою у школі та їхнє сприйняття різних видів позашкільною спортивної активності - гра у спортивні ігри, відвідування спортивних секцій, факультативів тощо. Результати анкетування підтвердили нашу гіпотезу щодо наявності певних настроїв розчарування підлітків у заняттях фізичною культурою у школі (табл. 1). Про це свідчать доволі низькі показники таких мотивів відвідування занять фізичною культурою учнями контрольної та експериментальної груп як згода з твердженням про те, що уроки фізичної культури є цікавими (з чим погодились лише 24,5% учнів контрольної та 26% учнів експериментальної групи) та на них весело (30% та 25% відповідно).

Зовнішні чинники, які зумовлюють необхідність відвідування занять з фізичної культури, є більш актуальними серед школярів. Зокрема, відвідують шкільні уроки з фізичної культури у зв'язку з тим, що вони є

обов'язковими, 86,5% учнів контрольної та 87,5% експериментальної групи.

З фактом того, що усі відвідують ці уроки, згодні 94% та 91% учнів відповідно. Таким чином, ми робимо висновок, що в цілому відвідування шкільних уроків з фізичної культури серед учнів обох груп має доволі неусвідомлений характер, сприймається як частково вимушена необхідність та не викликає особливого інтересу. Цю тезу підтверджують доволі високі показники згоди учнів з альтернативами про те, що їхнє відвідування зумовлено примусом батьків та вчителів. Це взагалі не дає нам можливість говорити про власне мотиви відвідування занять школярами (як усвідомлені внутрішні орієнтири).

Додатковим підтвердженням того, що серед школярів середньої ланки ще не є достатньо присутнім усвідомлення мотивів відвідування занять з фізичної культури, є низький відсоток згоди з тим, що відвідування занять з фізичної культури є корисним для здоров'я (з цим погодились лише 38% учнів контрольної та 39% учнів експериментальної груп). По-перше, ми пояснюємо це тим фактом, що школярі у цьому віці ще не замислюються над користю занять, а сприймають їх як гру. По-друге, ми припускаємо, що в них відсутні певні знання щодо зв'язку занять фізичною культурою з укріпленням здоров'я. Цікавим для нас висновком також є доволі високі показники згоди учнів

з твердженням про значущість навчитись чомусь новому на заняттях з фізичної культури (56,5% та 60,5% відповідно). Це свідчить про значущість пізнавальних потреб дітей даного віку, що актуалізує використання інноваційних методів у проведенні занять з фізичної культури у школі.

Блок питань щодо ставлення дітей до відвідування занять з фізичної культури ми розглядаємо як додатковий аспект дослідження цікавості та комфортності перебування дітей на шкільних уроках з фізичної культури. Не зважаючи на те, що більше 70% учнів обох груп намагаються не пропускати заняття з фізичної культури, більше половини з них шукають можливість не відвідувати їх (51% учнів контрольної та 55% учнів експериментальної групи). Третина школярів постійно шукають можливість не відвідувати шкільний урок з фізичної культури. Цікавим є те, що діти паралельно відповідали «так» одночасно на декілька з наведених альтернатив, не дивлячись на те, що за змістом вони суперечать одна одній. Це є свідченням того, що в них є відсутнім чіткий орієнтир щодо бачення необхідності відвідування занять з фізичної культури у школі. Саме це логічним продовженням висновків низького рівня мотивації відвідування занять, які ми навели вище.

Блок питань щодо позакласної спортивної активності школярів дозволив нам подивитись особливості проведення дозвілля учнів середньої шкільної ланки. Як свідчать результати анкетування, доволі незначна кількість школярів робить зарядку (7,5% учнів контрольної та 10,5% експериментальної груп) та займається бігом (9,5% т 12,5% відповідно). Проте такі напрями проведення дозвілля, як гра у подвірні ігри (футбол, волейбол, баскетбол), носить практично масовий характер серед школярів середньої ланки. Таку розбіжність у поглядах ми пояснюємо, по-перше, більш цікавим характером спортивних ігор для дітей, наявністю емоційного фону та груповим характером гри, що робить проведення дозвілля не лише корисним, але й цікавим. Це також дозволяє зробити висновок, що подвірні ігри навіть є модними та престижними серед школярів.

Також доволі поширеними серед учнів є прогулянки на велосипеді, катання на роликах та санчатах узимку. Цими видами фізичної активності займаються близько половини дітей обох груп. Ці види фізичної активності мають у собі пізнавальний інтерес та випробування власних сил, тому є особливо цікавими для дітей. Факультети з фізичної культури та спортивні секції відвідує третина учнів середньої ланки. І хоча ми не можемо зробити висновок щодо інтенсивності занять фізичною культурою у позашкільний час, картина фізичної активності опитаних нами школярів видається доволі різноманітною.

Результати повторного опитування учнів контрольної та експериментальної групи за результатами використання методики засвідчують зростання інтересу учнів експериментальної групи (далі - ЕГ) до занять фізичної культурою. Спостерігаємо зростання показників оцінки уроків учнями в якості «цікавих» до 52% в ЕГ 5-класників, та 48% - шестикласників, проти 30% та 25% у контрольних групах відповідно. Таку тенденцію ми пов'язуємо з різноманіттям вправ, які були використані протягом реалізації дослідницької методики, що вплинуло на особливості сприйняття учнями занять фізичною культурою у школі. До того ж ми бачимо, що показники 5-ти та 6-класників ЕГ «вирівнялись» після повторного опитування (за результатами першого опитування цікавими назвали уроки з фізичної культури 33% п'ятикласників ЕГ та лише 19% шестикласників ЕГ), що свідчить про ефективність реалізації дослідницької методики серед учнів середнього шкільної ланки.

Аналогічне зростання спостерігаємо і за оцінками уроку учнями в якості «веселого». Показники в експериментальних групах зросли суттєво: якщо до використання методики веселими уроки з фізичної культури оцінили близько третини учнів експериментальних груп, то після року занять за новою методикою - більше половини опитаних (63% учнів 5 класу ЕГ та 53% учнів 6 класу ЕГ). Ми пояснюємо таку тенденцію використанням смуги перешкод, різноманітних естафет, музичного супроводу під час занять, що значною мірою сприяло підвищенню емоційного фону під час шкільних занять з фізичної культури.

Зазначимо, що показники, які свідчать про «зовнішні» чинники відвідування занять за результатамиповторногоопитування як уконтрольних, так і в ЕГ майже не змінились. Ми пояснюємо це тим, що такі установки учнів носять глибинний характер та викликані особливостями сприйняття учбового процесу у школі як обов'язкового та необхідного для виконання через таких агентів, як батьки, адміністрація школи, вчительський корпус.

Зростання показників згоди з тим, що на шкільних уроках фізичної культури можна навчитись новому, спостерігаємо як в контрольній, так і в експериментальній групах (проте в останніх більш інтенсивно). Застосована нами методика сприяла тому, що учні ознайомились з широким спектром вправ. Таким чином, когнітивний компонент занять фізичною культурою є одним з найбільш значущим для учнів обох груп.

Позитивний вплив методики спостерігається в орієнтаціях учнів на відвідування занять з фізичної культури: ми зафіксували зростання кількості тих учнів, які намагаються не пропускати заняття з фізичної культури у школі. В експериментальній групі цей показник зріз до 83% та 82% (серед 5-ти та 6-класників відповідно). Паралельно зафіксовано скорочення кількості тих учнів, які шукають можливість не відвідувати занять з фізичної культури у школі. Така тенденція не зафіксована нами у відповідях учнів КГ

Більше дітей, як з контрольної, так і з експериментальної груп, стали грати у подвірні ігри, кататись на велосипеді та на роликах, санчатах. На жаль, ми не спостерігаємо зростання кількості учнів, які почали робити зарядку чи відвідувати спортивну секцію в обох групах. Ми пояснюємо цей факт особливістю соціальних та психологічних характеристик дітей у віці навчання у середньої шкільної ланки, коли всі види активності, які пов'язані з іграми, розвагою, змаганнями та випробуваннями, сприймаються більш охоче та викликають інтерес. Таку тенденцію ми зафіксували й протягом реалізації нашої методики завдяки педагогічному спостереженню. До того ж, такі свідомі види активності, як ранкова гімнастика (зарядка) та відвідування спортивної секції потребують від дітей достатнього рівня усвідомлення їхньої необхідності, а також залежать від багатьох зовнішніх чинників (підтримки чи не підтримки батьків,

умов проживання, якості життя сім'ї тощо).

Висновки та перспективи подальших досліджень

У ході дослідження ми зафіксували позитивний вплив розробленої нами методики як на рівень інтересів, цінностей та мотивів учнів експериментальної групи, так і на діяльнісний рівень (рівень їхньої поведінки та особливостей проведення дозвілля). Методика найкраще спрацювала у переформовуванні сприйняття учнями занять з фізичної культури у школі у напрямку збільшення цікавості та інтересу до них серед учнів, що позитивно вплинуло на бажання їх відвідувати. Окрім розвитку фізичних якостей, використані нами комплекси вправ сприяли підвищенню емоційного фону занять у комплексі зробило їх як більш цікавими, так і більш корисними для учнів.

Список використаної літератури

1. Виленский М . Я. Основные сущносные характеристики педагогической технологии формирования физической культуры личности/ М. Я. Виленский, Г. М. Соловьев // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 2001. - № 3. - С. 2-7.