Перспективи спортизації системи фізичного виховання студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи спортизації системи фізичного виховання студентської молоді

Вступ

фізичний здоров'я виховання молодь

Останніми роками в Україні значна увага приділяється розвитку національної системи фізичного виховання студентів, що відображено у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про фізичну культуру і спорт» та в Концепції національного виховання студентської молоді. Означені документи визначають стратегію розвитку системи фізичного виховання студентської молоді, реалізація якої повинна забезпечити формування у молоді світоглядних позицій та ціннісних орієнтацій, виховати у них відповідальне ставлення до власного здоров'я, до здорового способу життя, створити умови для їх повноцінного фізичного та духовного розвитку [3]. Незважаючи на значну увагу з боку держави до системи фізичного виховання студентської молоді, остання залишається усе ще малоефективною [1; 4; 9]. До цього часу все ще залишається невирішеною існуюча суперечність між суспільною потребою в здоровій фізично підготовленій студентській молоді й неможливістю задовольнити цю потребу традиційними засобами фізичного виховання які використовуються у вищій школі [7].

Проблема збереження та зміцнення здоров'я студентської молоді у наш час набула особливої актуальності. Це пов'язано з тим, що на даний час близько 90% студентів мають серйозні відхилення в стані здоров'я, 50% із них знаходяться на диспансерному обліку, а кожного п'ятого студента віднесено до підготовчої чи спеціальної медичної групи або звільнено за станом здоров'я від фізичних навантажень [2]. За даними Т Ю. Круцевич [5], більше 70% студентів мають низький і нижче середнього рівні соматичного здоров'я. Наведена статистика свідчить про необхідність неупередженого аналізу найбільш поширеної форми організації занять з фізичного виховання студентської молоді.

Мета дослідження: на основі аналізу спеціальної літератури оцінити стан та перспективи розвитку спортивно орієнтованого напряму у системі фізичного виховання студентської молоді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводиться в рамках реалізації комплексного наукового проекту на 2013-2014 р. «Теоретико-методологічні засади формування особистісної фізичної культури у дітей і молоді як основи їх здоров'я» (номер Державної реєстрації 0113U001205).

Матеріал і методи дослідження: аналіз спеціальної літератури, в якій розробляються теоретичні та практичні аспекти розбудови системи фізичного виховання студентів.

Результати дослідження та їх обговорення

Практична організація фізичного виховання студентської молоді регламентується Положенням про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах [8]. У відповідності до цього положення навчально-виховний процес з фізичного виховання та масового спорту у сфері вищої освіти ґрунтуються на таких основних принципах:

- пріоритетності освітньої спрямованості процесу фізичного виховання та функціонального фактора в оцінюванні фізичного розвитку студентів;

- багатоукладності, що передбачає створення у вищих навчальних закладах умов для широкого вибору студентами засобів фізичного виховання для навчання та участі в спортивних заходах, які відповідали б їх запитам, інтересам, стану здоров'я, фізичній і технічній підготовленості, спортивній кваліфікації;

- індивідуалізації та диференціації навчального процесу з фізичного виховання;

- поєднанні державного управління і студентського самоврядування.

Дане положення надає вищим навчальним закладам широкі можливості щодо форм організації фізичного виховання студентської молоді. Відповідно до нього студентів, для організації практичних занять, розподіляють у навчальні групи - фізичного виховання, спортивного виховання та фізичної реабілітації. Однак практика показує, що для студентів навчальних груп фізичного та спортивного виховання найбільш поширеною є спортивно орієнтована форма організації занять з фізичного виховання. Про це свідчать результати цілого ряду наукових досліджень. Так, у дисертаційному дослідженні Л. М. Барибіної (2013) робиться висновок про те, що організація занять з фізичного виховання студентської молоді на основі самостійного вибору студентами спортивної спеціалізації є найбільш прогресивною формою. На думку науковця, саме такий підхід стимулює інтерес студентів до конкретного виду спорту та інтерес до розвитку своїх фізичних здібностей. Про оптимальність спортивно орієнтованого підходу до організації занять з фізичної культури у студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) йдеться і в статті Б. А. Акішіна (2008). Така оцінка спортизації системи фізичного виховання студентської молоді в середовищі науковців не отримала однозначної підтримки. Так, наприклад, у дисертаційному дослідженні П. М. Оксьоми (2008) констатується, що ефективність занять з фізичного виховання студентів обумовлена їх спортивною спрямованістю. Разом з тим, автор відмічає, що в сучасній науці і практиці ведеться активний пошук шляхів удосконалення фізичного виховання у ВНЗ. У дисертаційному дослідженні Д. І. Цись (2013) обґрунтовує положення про те, що введення до навчально-виховного процесу занять спортивної спрямованості сприяє покращенню загальної фізичної підготовленості студентів. При цьому він також констатує, що методика організації та проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ потребує подальшого удосконалення. В. С. Гуменний (2004) відмічає, що заняття з фізичного виховання в Кременчуцькому державному політехнічному університеті проводяться за секційною системою (легка атлетика, плавання, футбол, волейбол, баскетбол, бокс, настільний теніс, атлетична гімнастика, спортивна аеробіка, городковий спорт). Однак науковець приходить до висновку, що організація і методика фізичної підготовки студентів вимагає вдосконалення, адже традиційна система фізичного виховання є недостатньо ефективною. І. Е. Краміда (2011) робить висновок про те, що заняття по спеціалізаціях більш ефективні в плані збереження здоров'я студентів. Разом з тим, науковець відмічає, що у Сибірському державному аерокосмічному університеті (м. Красноярськ) спостерігається тенденція до зниження ефективності занять за типовою програмою з фізичної культури в плані збереження і покращення здоров'я в 2007-2010 рр. у порівнянні з 2001-2004 рр.

У науково-методичній літературі досить багато публікацій, в яких робиться і більш різка оцінка процесу спортизації фізичного виховання студентів. Так, у своїх дослідженнях С. П. Драчук (2006), Р Петри- на (2013) та Т Б. Серореза і В. М. Миршавки (2013) констатують, що заняття за існуючою «Базовою навчальною програмою для вищих навчальних закладів України з фізичного виховання» є неефективними щодо підвищення рівня фізичного здоров'я студентів. Л. П. Пилипей (2012, 2013) звертає увагу фахівців на неефективність існуючої системи фізичного виховання і спорту в вузах, яка побудована на нормативно-командних підходах і не пов'язана з особистістю студента. В. О. Гружевський (2014) також відмічає недосконалість сучасної методики фізичного виховання студентів, пов'язуючи її з переважанням нормативного підходу. На необхідності розробки і наукового обґрунтування нових шляхів підвищення якості процесу фізичного виховання студентської молоді акцентується увага в дисертаційному дослідженні М. О. Носко (2003). Дослідження, проведені Г. П. Гри- бан (2014), показали, що більшість студентів, починаючи з 1990 і до 2013 року, у тій чи іншій мірі неза- доволені вузівською системою фізичного виховання, методами та формами проведення навчальних занять. Автор констатує, що удосконалення системи фізичного виховання студентської молоді повинно відбуватися у напрямку розвитку науково-методичного, номативно-правового забезпечення, приведення освітніх стандартів до нових вимог розвитку суспільства.

Означені вище оцінки існуючої системи фізичного виховання студентської молоді вимагають поглибленого вивчення різних сторін її функціонування. Так, Н. Н. Завидівська (2014) у своєму дослідженні констатує, що нині чинна навчальна програма з дисципліни «Фізичне виховання» має концептуальний, рекомендаційний характер і передбачає, поряд з практичними заняттями, засвоєння студентами теоретичного і ме- тодико-практичних розділів. Автор звертає увагу на необхідність визначення кількісного співвідношення між фундаментальними знаннями і спортизацією процесу фізичного виховання. О. Кошелева (2012) також вважає необхідним пошук шляхів удосконалення теоретичної підготовки студентів з фізичного виховання, при цьому вона наголошує на необхідність враховувати інтереси студентства і приділяти увагу питанням, які в першу чергу цікавлять молодь. Г. А. Кірко (2011) та А. А. Помазан (2011), наголошуючи на необхідності занять не менше як чотири години на тиждень протягом усього періоду навчання у вузі, роблять висновок про необхідність підвищення якості організації та проведення навчальних занять з дисципліни «Фізичне виховання» за рахунок включення сучасних оздоровчих систем, реалізовуючи при цьому індивідуальний підхід до студента. Один із таких підходів, пов'язаний з індивідуалізацією процесу фізичного виховання студентської молоді, запропонований Л. М. Барибі- ною (2012). Він має два напрями: розподіл студентів за спортивними спеціалізаціями відповідно до їх індивідуальних особливостей та індивідуалізація навчального процесу фізичного виховання в кожній секції. Ж. Л. Козіна (2012) рекомендує при індивідуалізації процесу розподілу студентів по спортивних секціях і при побудові навчального процесу з фізичного виховання враховувати їх функціональну підготовленість, психофізіологічні можливості та рівень розвитку фізичних якостей.

У дисертаційному дослідженні О. Ф. Баканової (2013) наведено результати, що стосуються організації фізичного виховання студентів Національного аерокосмічного університету ім. М. С. Жуковського «ХАІ». Автор встановила умови переходу від організації занять з фізичного виховання, що базуються на підготовці до здачі нормативних вимог, до організації занять, які ґрунтуються на урахуванні індивідуальних особливостей фізичного розвитку і спрямовані на збереження здоров'я й формування здорового способу життя.

На необхідність розширення напрямів професійно-прикладної фізичної підготовки студентів звертається увага в дисертаційному дослідженні О. Е. Коломійцевої (2006). Автором висвітлені питання стосовно факторів, що супроводжують навчальну діяльність студентів, розроблено систему професійно-прикладної фізичної підготовки для студенток середніх гуманітарних навчальних закладів та констатовано, що на даний час необхідно розширити пектр пошуку більш оптимальних шляхів підвищення ефективності системи фізичного виховання студентської молоді. Дещо пізніше О. Е. Коломійцева (2014) звертає увагу на причини, які знижують ефективність системи фізичного виховання студентів, а саме - незавершеність наукового обґрунтування спеціальної спрямованості прикладної фізичної підготовки студентів та недостатня кількість годин, що відводяться на планові заняття з фізичної підготовки. На відсутність системного підходу до професійно-прикладної фізичної підготовки студентів наголошує також і Л. П. Піліпей (2012). Він акцентує увагу на тому, що ефективна система професійно-прикладної підготовки студентів у відповідності до спеціальності і позитивного кар'єрного очікування є новою формою формування мотивації для залучення студентської молоді до занять фізичною культурою і спортом.

Проведений вище аналіз свідчить про необхідність удосконалення існуючої системи фізичного виховання студентів. Причини, які обумовлюють таку необхідність, акцентовано формулюються в публікаціях ряду провідних фахівців. Так, узагальнюючи фактори, які впливають на процес фізичного виховання студентів, Т Круцевич і О. Підлісний [6] роблять висновок про те, що умови організації і методи навчально-виховного процесу включають репродуктивний метод навчання, консерватизм змісту програм занять з фізичного виховання, авторитарний і формальний спосіб спілкування викладачів зі студентами, відсутність самоконтролю свого фізичного стану з боку студентів.

Такий висновок підтверджується і дослідженнями Л. П. Піліпея [9], який, констатуючи, що існуюча система фізичної підготовки студентів не відповідає сучасним вимогам, звертає увагу на відсутність системно організованих теоретичних знань, методологічних, логічних, практико-методичних, проектно-конструкторських і методичних постулатів, які забезпечують створення фізичного виховання у вищих навчальних закладах.

Висновки

Проведений аналіз спеціальної науково-методичної літератури, в однією з найдоцільніших форм удосконалення особистості, зазначає якій висвітлюються проблеми розвитку системи фізичного виховання студентської молоді, дозволяє зробити наступні висновки.

1. У системі фізичного виховання студентської молоді в групах фізичного та спортивного виховання спортивно орієнтована форма організації занять є найбільш розповсюдженою.

2. Традиційна система фізичного виховання студентської молоді є недостатньо ефективною щодо забезпечення оптимального рівня їх фізичного здоров'я, а методики організації та проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ потребують подальшого удосконалення.

3. Вирішення проблеми забезпечення необхідного рівня фізичного здоров'я студентської молоді лежить у площині виховання у них особистої відповідальності за стан свого здоров'я, формування у них позитивного ставлення до занять фізичними вправами та до ведення здорового, фізично активного способу життя, тобто формування у них належного рівня особистісної фізичної культури.

Перспективи подальших досліджень. У подальших розвідках планується дослідити особливості формування особистісної фізичної культури студентів вищих навчальних закладів різного профілю.

Список використаної літератури

1. Волков В.Л. Основи теорії та методики фізичної підготовки студентської молоді: [навч. посів, для студ. вузів] / В.Л . Волков. - К. : Освіта України, 2008. - 256 с.

2. Власов Г.В. Формування здорового способу життя студентів вищих медичних навчальних закладів / Г.В. Власов. - Донецьк, 2013. - 155 с .

3. Концепція національного виховання студентської молоді. Додаток до рішення колегії МОН від 25 червня 2009 р. протокол № 7/2-4.

4. Корягін В.М. Фізичне виховання студентів у спеціальних медичних групах: [навч. посібник] / В.М . Корягін, О.З. Блавт. - Л.: Львівська політехніка, 2013. - 488 с.

5. Круцевич Т.Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: [наук, посібник] / Т.Ю. Круцевич, Г В. Безверхняя. - К. : Олімп, л-ра, 2010. - 248 с.

6. Круцевич Т. Потревово-мотиваційний підхід до управління фізичним вихованням студентів/ Т. Круцевич, О. Подлесний// Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2008. - № 2. - С. 69-73.

7. Помазан А.. Результаты анкетирования студентов о состоянии физического воспитания в Харьковском институте банковского дела УБС НБУ / А.А. Помазан // Физическое воспитание студентов. - Харьков : ХГАДИ, 2011. - № 5. - С. 7680

8. Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах. Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України 11.01.2006 N 4. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 березня 2006 р. за N 249/12123

9. Пилипей Л.П. Проектирование процесса физического воспитания студентов / Л.П. Пилипей // Физическое воспитание студентов. - Харьков : ХООНОКУ, ХГАДИ, 2012. - № 5. - С. 79-84.

Размещено на Allbest.ru