Проблеми полікультурної освіти у педагогічних дослідженнях польських учених

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми полікультурної освіти у педагогічних дослідженнях польських учених

Проаналізовано педагогічні дослідження польських учених, в яких розглядаються культурологічні проблеми освіти. Показано, що дослідження польських учених спираються на вагомі здобутки польської педагогічної науки і практики щодо впровадження культурологічного підходу в освіті. Особлива увага у дослідженнях польських учених приділяється полікультурній та міжкультурній освіті на пограниччі; формуванню у людини багатовимірної ідентичності; різним аспектам теорії і методики міжкультурної освіти. Вирішенню проблем полікультурної освіти у Республіці Польщі сприяє чітке розмежування понять полікультурної та міжкультурної освіти, визначення на законодавчому понять народної меншини, етнічної групи тощо.

Глобалізаційні та інтеграційні процеси у світі, всеохоплююча інформатизація вимагають від людини уміння жити серед Інших, співпрацювати з тими, хто відрізняється культурою, традиціями, релігією, мовою тощо, оскільки в епоху глобалізації відбувається істотне розширення спектру професій, пов'язаних із міжкультурними комунікаціями. Міграція населення планети, створення глобальних комунікаційних мереж і корпорацій, реалізація міжкультурних проектів призводить сьогодні до того, що будь-яка професійна діяльність здійснюється у полікультурному контексті.

Метою даної статті є аналіз праць польських педагогів з проблеми полікультурної освіти.

Аналіз проблеми. У педагогічній теорії та практиці польської науки проблемі полікультурності і міжкультурності в освіті приділяється значна увага. Навчальні курси з педагогічної культурології, міжкультурної педагогіки, інтелектуальної культури тощо введені до навчальних планів підготовки фахівців за напрямом «Педагогіка». Тадеуш Левовицький, фундатор напряму дослідження проблем полікультурної і міжкультурної освіти у Республіці Польща, у своїй праці «Освіта в умовах полікультурності - від асиміляції до міжкультурної освіти та багатовимірної ідентичності» зазначає, що у сучасному світі явище полікультурності стає все різні моделі освіти. Освіта, а особливо шкільна, веде до асиміляції груп меншин і їх паралельного існування у процесі навчання та виховання. Разом із тим, учений наголошує, що цей процес не сприяє інтеграції цих груп. Полікультурна освіта, на думку Т. Левовицького, у наш час переживає кризу. Саме тому перспективні позитивні суспільні зміни та інтеграція пов'язуються не з полікультурною освітою, а освітою міжкультурною.

Ідеї розвитку міжкультурної освіти, її відмінності від освіти полікультурної розглядаються і в інших роботах автора, таких як: «Полікультурність та освіта - традиція і витоки полікультурної освіти», «Полікультурність та освіта - перспективи міжкультурної освіти», «Учителі в умовах полікультурності - труднощі та чинники успіху», «Полікультурність і освіта - загальні проблеми та польський і український контексти», «Про досвід полікультурної освіти й перспективу міжкультурної освіти і педагогіки» та інших (Левовицький Тадеуш, 2012).

Значну увагу культурологічним проблемам освіти як у цілому, так зокрема й аспектам полікультурної та міжкультурної освіти, приділяє відомий культуролог Республіки Польщі Януш Гайда. У своїй роботі «Полікультурність у контексті сучасних викликів гуманістично-антропологічній освіті» вчений розкриває сутність та складний характер сучасної культури, основні прогалини полікультурної та міжкультурної освіти, серед яких - звернення виключно до постмодерністської філософії культури та ігнорування інших напрямів, зокрема педагогіки культури (Gajda J., 2012). Учений наголошує на доцільності використання гуманістично-антропологічної концепції освіти як основи сучасного напряму педагогіки - педагогіки культури, яка виступає альтернативним напрямом до полікультурної освіти.

Привертає увагу також такий аспект у дослідженнях польських учених, як полікультурність праці та локального середовища. Професор Генрік Беднарчик розкриває цю проблему, спираючись на досвід європейського співробітництва в освіті (Bednarczyk H., 2012). У своїй роботі він подає результати досліджень щодо реалізації європейських проектів у селищі Сицина і розкриває особливості неформальної освіти у процесі професійної роботи, аналізує, як забезпечується активність сільського середовища в епоху Інтернету та глобалізації, подає окремі приклади полікультурності та сприймання інших культур у Республіці Польща та європейських країнах. Цікаво, що Г Беднарчик звертає увагу на освітні потреби й ефекти інформативної освіти дорослих в Європі, зокрема, у контексті трансляції культурного досвіду між поколіннями.

Варто підкреслити, що у дослідженнях з полікультурної і міжкультурної освіти польських учених підкреслюється, що місія вищої освіти щодо забезпечення й розвитку академічної мобільності може ефективно реалізується на засадах між- культурної освіти. Вища освіта є однією зі сфер суспільно-господарського життя, яка розвивається надзвичайно динамічно. Освіта і наука, як зазначає Барбара Грабовська, відіграють усе важливішу роль у процесах розвитку суспільства, тим самим збільшуючи попит на вищу освіту (Grabowska B., 2013). У Республіці Польща в останні 20 років спостерігається майже п'ятикратне зростання числа студентів. На думку Барбари Грабовської, це відбулося за рахунок зниження якості вищої освіти. Досліджуючи розвиток вищої освіти в умовах суспільних змін, дослідниця звертає увагу на необхідність формування почуття національної ідентичності молоді на пограниччі.

В останніх працях польських учених розглядається проблема формування у людини багатовимірної ідентичності. Міжкультурна освіта, на думку Т Левовицького, спрямована на утвердження сучасного розуміння ідентичності (Lewowicki T., 2012). Традиційно ідентичність пов'язують переважно з національністю, державою, релігією. Нині все більшого значення набуває тенденція поєднання різних вимірів ідентичності - сімейного, місцевого, регіонального, національного або етнічного, державного та громадянського, релігійного, світоглядного, європейського.

Польськими вченими приділяється увага таким аспектам формування ідентичності, як: розвиток відчуття національної ідентичності мешканців пограниччя, зокрема польсько-литовського (Урсула Намьотко); ідентичність студентів у ситуації культурних змін (Емілія Жилкевич); культурна ідентичність як основа та елемент освітньої стратегії в полікультурних відносинах (Маріан Новак); суспільна ідентичність - бар'єр чи допомога у формуванні позитивних міжкультурних зв'язків

Джоланта Мілюска); міжкультурна освіта як один із способів розвитку Я-ідентичності в суспільстві (Йоланта Суходольська); формування почуття культурної ідентичності в учнів (Габрієла Пехачек- Огерман, Ізабела Кземінська-Возняк); діагностика соціально-культурної ідентифікації у контексті міжкультурної освіти (Мирослав Собецький). Динаміка суспільних змін у Середній Європі ставить перед освітою нові завдання, одним з яких є підготовка учнів до життя в умовах культурної диференціації. М. Собецький пропонує авторський підхід до дослідження соціально-культурної ідентифікації. Ідея дослідження базується на одночасному врахуванні чотирьох вимірів ідентифікації: регіонального і національного, релігійного та європейського. Разом ці виміри складають ідентифікаційний профіль. У результаті застосування методу автором було виокремлено 15 типів ідентифікаційного профілю.

Аналізуючи дослідження польських учених із культурологічних проблем освіти, не можна не звернути увагу на відмінність змісту понять полікультурної і міжкультурної освіти і на те, яка увага надається сьогодні польськими педагогами проблемам саме міжкультурної освіти (Sysojewa S., 2012). Для підтвердження нашої думки наведемо тематику досліджень у галузі міжкультурної освіти у Польщі: наближення освітніх реформ до національних та етнічних меншин як перспективи міжкультурної освіти; міжкультурна освіта - політичний та ідеологічний контекст, педагогічна ідея, суспільний досвід та освітня практика (Тадеуш Левовицький); образ толерантності у перспективі міжкультурної освіти (Стефан Мешальський); суспільна семіотика та міжкультурна освіта (Мирослав Собецький); методи сучасної філософії в дослідженнях основ міжкультурної освіти (Урсула Моршщинська, Войцех Моршщинський); трансформація соціальної та освітньої політики в контексті міжкультурної освіти (Зенон Ясінський); полікультурна школа - можливість реалізації міжкультурної освіти в І-ІІІ класах (Анна Гайдзіца); місце релігійної освіти в освітній політиці полікультурної Європи (Анела Розанська); казки у міжкультурній освіті дітей дошкільного та молодшого шкільного віку - методичні аспекти формування вразливості на відмінність (Ганна Млинарчук-Соколовська).

Увага приділяється також вивченню досвіду полі- і міжкультурної освіти в інших країнах Європейського Союзу, зокрема таким аспектам цієї проблеми: полі- або міжкультурне навчання в сучасній Європі - соціоосвітні аспекти (Яцек Кужемпа); мульти або міжкультурне навчання в сучасній Європі - соціоосвітній контексті (Ясек Курзепа); європейські тенденції та норми прийняття освітніх реформ (Урсула Моршчинська).

Варто підкреслити, що роботи польських дослідників з міжкультурної освіти значною мірою адресовано педагогічній практиці з відповідними практичними рекомендаціями. У цьому контексті вагомою є праця Єви Огродської-Мазур «Реформа системи освіти та міжкультурне виховання в інтегрованому навчанні у початковій школі», у якій автор проводить критичний аналіз освітніх реформ у Польщі від 1999 року і на його основі виокремлює позитивний досвід, проблеми та перспективи інтегрованого навчання молодших школярів (Ogrodzka-Mazyr E., 2013). Особлива увага приділяється навчальним програмам та їхній практичній реалізації в І-ІІІ класах; концепції інтегрованого навчання; реалізації міжкультурного виховання у процесі інтегрованого навчання. Науковець наводить конкретні приклади ефективної педагогічної практики та найкращих авторських програм з міжкультурного виховання, що були впровадженні від кінця 90 років ХХ століття в початковій школі.

Таку ж практичну спрямованість має й праця Леандри Корчак «Міжкультурна освіта у початковій школі № 52 м. Варшави: інтеграція в'єтнамської та польської спільнот», у якій висвітлюються напрями практичної реалізації міжкультурної освіти у школі, де навчаються в'єтнамські діти (Korczak L., 2012). На уроках й заняттях учні ознайомлюються з польськими та в'єтнамськими традиціями й обрядами, вчаться проявляти толерантність та повагу до інших, усвідомлювати власну цінність та національну ідентичність. Заняття не тільки спрямовані на розширення знань учнів щодо польської та в'єтнамської культури, а й сприяють інтеграції місцевої в'єтнамської спільноти в культурне середовище Польщі.

Особливістю польських досліджень проблеми полікультурності є увага до полікультурного середовища пограниччя. Значний внесок у розвиток ідей міжкультурної освіти, дослідження освітніх проблем етнічних груп, польського пограниччя зробив відомий польський вчений Єжи Нікіторович, який ґрунтовно дослідив освітні виклики полікультурного суспільства у контексті міфології східного пограниччя. Книга цього вченого «Етнічні групи у полікультурному світі», на думку Професора Войчеха Дж. Буршти, є працею оригінальною і нетиповою, оскільки поєднує дослідницькі підходи з енциклопедичним знанням та у максимально стислому обсязі ґрунтовно розкриває фундаментальні знання про етнічні групи і національні меншини у цілому світі (Nikitorowicz J., 2010).

Також прикладом досліджень культурних традицій пограниччя є праця Дороти Місеюк, Йоланти Мушинської «Культурні традиції в сім'ях пограниччя. Трансмісія упадку національної культури», у якій аналізується культурна ідентичність у ситуації історично утвореного пограниччя, де протягом віків співіснували різні культурні угрупування (Misiejuk D., Muszynska J., 2012). На основі аналізу та інтерпретації інтерв'ювання щодо типу трансмісії культурного упадку, проведеного в окремих сім'ях, охарактеризовано культурну ідентичність у структурі національної ідентичності поколінь білоруської меншини. Цінність роботи полягає в тому, що авторами описується культурна ідентичність, яка досліджувалась із покоління в покоління, що, в свою чергу, дозволило виокремити три моделі соціалізації, характерні для досліджуваної групи сімей. Як доповнення до аналізу процесів соціалізації та культуролізації сімей білоруської меншини на основі життєвого досвіду окремих представників різних поколінь досліджуваної групи подано оцінку суспільної та освітньої ситуації білоруської меншини у Республіці Польща.

У працях польських учених підкреслюється роль учителя у вирішенні полікультурних проблем суспільства і важливість його підготовки до роботи у полікультурному середовищі. Геновефа Кочь-Сенюх у своїй праці «Міжкультурна комунікація як особлива цінність в освіті вчителів» наголошує, що сучасний діалог культур в суспільстві зумовлює багатовимірну перспективу культурознавчого аспекту підготовки вчителів (Koc-Seniuch G., 2010). Саме тому постає завдання щодо створення авторських, оригінальних програм підготовки вчителя, які стали б основою щодо озброєння вчителів знаннями й компетенціями, котрі дають змогу ефективно брати участь у взаємодії з представниками інших країн і культур. Дослідниця розглядає міжкультурні комунікації у широкому їх розумінні та підкреслює, що проблеми міжлюдської комунікації спричинені різницею у системі цінностей, позицій, звичаїв, преференцій і упереджень різних етнічних і суспільних груп.

навчальний педагогічний культура

Висновки

Аналіз висвітлення культурологічних проблем у педагогічних дослідженнях польських учених дозволяє зробити такі висновки:

• тематика досліджень польських учених концентрується на проблемах полікультурної і міжкультурної освіти, спираючись на вагомі здобутки польських педагогів і практиків щодо впровадження культурологічного підходу в освіті;

• особлива увага у дослідженнях польських учених приділяється полікультурній та між- культурній освіті на пограниччі; формуванню у людини багатовимірної ідентичності; різним аспектам міжкультурної освіти (політичний, ідеологічний, методологічний, організаційний, практичний тощо);

• вирішенню проблем полікультурної освіти у Республіці Польщі сприяє чітке розмежування понять полікультурної та міжкультурної освіти, визначення на законодавчому понять народної меншини, етнічної групи тощо;

дослідження полікультурної та міжкультурної освіти у Польщі спрямовані як на вирішення внутрішніх проблем польської освіти, так і на вирішення проблем, пов'язаних з євроінтеграцією, відчуттям приналежності до європейської спільно ти, що є безумовно позитивним і має вагому збереження власної ідентичності, культури й трацінність для польського суспільства. Разом із тим, польського народу. процеси євроінтеграції актуалізують пошук шляхів

Література

навчальний педагогічний культура

1.Тадеуш Левовицький - учений, педагог, громадський діяч: бібліограф. покажч. / Уклад. і наук. ред.: С. О. Сисоєва, І. І. Соколова. - К., 2012 - 96 с.

2.Eednarczyk H. O wielokulturowosci pracy i srodowiska lokalnego - z doswiadczen edukacjnej wspolpracy eu- ropejskiej / Henryk Bednarczyk // Edukacja w spoleczenstwach wielokulturowych / W. Kremien, T Lewowicki, J. Nikitorowicz, S. Sysojeva (red.). - Warszawa, 2012. - S. 203-213.

3.Gajda J. Wielokulturowosc wciaz aktualnym wyzwaniem edukacji humanistzczno-antropologicznej / Janusz Gajda // Edukacja w spoleczenstwach wielokulturowych / W. Kremien, T. Lewowicki, J. Nikitorowicz, S. Sysoje- va(red.). - Warszawa, 2012. - S. 91-117.

4.Gajdzica A. Zmiana spoleczna i opor wobec zmian w badaniah relacji w srodowiskach wielokulturowych / Anna Gajdzica // Teorie i modele badan mi^dzykulturowych / pod red. T. Lewowickiego, A. Szczurek-Boruty, E. Ogrodzkiej-Mazur. - Cieszyn; Warszawa: US, 2006. - S. 51-63.

5.Grabowska B. Szkolnictwo wyzsze w Polsce w swiecie mobilnosci i zroznicowania kulturowego / Barbara Grabowska // Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія / за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, В. Огнев'юка, С. Сисоєвої - Київ, 2013. - С. 107-119.

6.Korczak L. Edukacja mi^dzykulturowa w Sckole Podstawowej Nr 52 w Warszawie: Integracja spolecznosci wietnamskiej i polskiej / Krzysztof Korczak // Edukacja w spoleczenstwach wielokulturowych / W. Kremien, T. Lewowicki, J. Nikitorowicz, S. Sysojeva (red.). - Warszawa, 2012. - S. 177 -185.

Размещено на Allbest.ru