Компетентнісний підхід до формування культури іншомовного професійного спілкування майбутніх інженерів

Культура іншомовного професійного спілкування (КІПС - надалі) - це інтегральний показник, що характеризує високий рівень володіння іноземною мовою в ситуаціях, що передбачають використання фахових знань у відповідності до професійно-етичного кодексу, якого дотримуються в іншомовному професійному середовищі.

Шляхи вирішення проблеми формування культури іншомовного професійного спілкування майбутніх інженерів лежать у площині методологічних та загальнотеоретичних підходів до професійного та особистісного розвитку майбутніх фахівців, що становить предмет філософських, політичних, культурологічних і педагогічних дискусій (В. Андрущенко, Н. Бойченко, В. Вікторова, С. Гончаренко, І. Зязюн, К. Корсак, В. Кремень, С. Ніколаєнко, Н. Ничкало, С. Сисоєва, В. Чепорова). Проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності висвітлюються у дослідженнях Т. Аванесова, Н. Гавриленко, О. Григоренко, Р. Гришкової, М. Євдокімова, B. Зикова, О. Іскандарова, Е. Комарова, Т. Кускова, Т. Лопатухіна, Т. Лучкіна, Ю. Маслова, Р. Мільруд, А. Самсонова, О. Фадєйкіна, Л. Халяпіна та ін.

Метою даного дослідження є обґрунтування компетентнісного підходу у формуванні культури іншомовного професійного спілкування майбутніх інженерів. Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань: а) з'ясування сутності компетентнісного підходу у формуванні культури іншомовного професійного спілкування майбутніх інженерів; б) визначення системи компетентностей, володіння якими забезпечує сформованість складових культури іншомовного професійного спілкування майбутніх фахівців інженерної галузі.

Компетентнісний підхід визначений нами як провідний у формуванні культури іншомовного професійного спілкування майбутніх інженерів.

Компетентнісний підхід у формуванні КІПС передбачає виокремлення системи компетентностей, володіння якими забезпечує сформо- ваність складових культури іншомовного професійного спілкування. Володіння культурою іншомовного професійного спілкування майбутніми інженерами забезпечується сукупністю компетентностей, які в нашому дослідженні були покладені в основу розробки критеріїв перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов. До них нами віднесено: лінгвістичну, соціокультурну, фахово-професійну іншомовну, культурно- етичну іншомовну компетентності.

Розкриття сутності цього підходу полягає в обґрунтуванні визначених компетентностей як таких, що дозволяють представити культуру іншомовного професійного спілкування у «координатах» компетентностей.

Згідно ключових положень Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та освіти (International Board of Standards for Training, Performans and Instruction) поняття компетентності визначається як здатність кваліфіковано виконувати професійно-орієнтовані завдання. Поняття компетентність охоплює знання, уміння та навички, а також досвід міжособистісної взаємодії, володіння якими забезпечує успішність виконання діяльності [15].

Експерти програми «Definition and Selection of Competencies (DeSeCo)» визначають поняття компетентності (competency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби і виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації (поєднанні) взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, усього того, що можна мобілізувати для активної дії [18].

У дисертаційному дослідженні А. В. Василюк [4; 29, с. 9] уточнено значення термінів «кваліфікація» (документальне свідчення виконання програми навчання), «компетенція» (коло повноважень), «компетентність» (діяльнісне підтвердження знань, умінь і навичок).

У дослідженні І. Чемерис зауважується, що термін «компетенція» використовувався спочатку у сфері лінгвінодидактики (комунікативна компетенція, іншомовна комунікативна компетенція), а термін «компетентність» більшою мірою був зорієнтований на професійну освіту [11, с. 85].

Формування культури іншомовного професійного спілкування здійснюється в рамках вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням. Відтак повинні враховуватися сучасні тенденції, рекомендації, які існують сфері вивчення іноземної мови. Так, наприклад, за матеріалами Ради Європи у процесі вивчення іноземної мови виокремлюють два види компетенцій: загальну та комунікативну, до складу якої входять лінгвістична, соціолінгвістична та прагматична компетенції [2, с. 33].

Володіння знаннями, уміннями і навичками культури іншомовного професійного спілкування відображено в сукупності вказаних компетентностей. Розкриття кожної з них дозволить представити різні сторони поняття культури іншомовного професійного спілкування.

Варто розуміти, що кожна з виокремлених компетентностей є складним утворенням, в якому відображено ті чи інші грані культури іншомовного професійного спілкування. Перед тим, як ми розкриємо сутність кожної з виокремлених нами компетентностей, вважаємо за необхідне внести чіткість у використання термінології, яку ототожнюватимемо або відокремлюватимемо з використовуваною нами.

Насамперед, йдеться: а) про вживання термінів «іншомовна професійна компетентність» та «комунікативна компетентність», в тому числі, «іншомовна комунікативна компетентність» та б) їх відношення (взаємозв'язок) з культурою іншомовного професійного спілкування.

Іншомовна професійна компетентність представлена в дослідженнях як:

- складна система, до складу якої входить комунікативна компетентність (І. В. Секрет) [10];

- система, володіння якою передбачає навички та вміння знаходження й оперування іншомовною професійно значущою інформацією, знання фахової термінологічної лексики, вміння читати і виділяти зі спеціалізованих текстів (О. А. Ізмайлова) [3];

- системне утворення, яке складається із професійної компетентності та її компонентів - предметних і галузевих компетентностей; ключових компетентностей, у т.ч. іншомовної комунікативної компетентності та її інваріантних складових - лінгвістичної, соціокультурної, референційної, дискурсивної компетентностей (Н. О. Микитенко) [8, с. 112].

Аналіз методичної літератури уможливив виокремлення В. Лукашенком різних підходів до виокремлення складових комунікативної компетенції лінгвістами вітчизняної та зарубіжної шкіл [7]. Отже, до складових комунікативної дослідники відносять наступні компетенції:

• лінгвістичну, соціолінгвістичну, прагматичну;

• мовну, мовленнєву, соціокультурну;

• лінгвістична, прагматична, соціолінгвістична, соціокультурна, дискурсивна;

• мовна, мовленнєва, соціокультурна, компенсаторна, учбово- пізнавальна;

• лінгвістична, прагматична, когнітивна, інформативна;

• лінгвістична, соціолінгвістична, соціокультурна, стратегічна, дискурсивна, соціальна;

• лінгвістична, соціолінгвістична, дискурсивна, соціокультурна, стратегічна, соціальна, психологічна;

• мовна, мовленнєва, соціокультурна;

• мовна, мовленнєва, соціокультурна, діяльнісна;

• граматична (слова і правила), соціолінгвістична (правильність), дискурсивна (зв'язність і логічність), стратегічна (доречне використання комунікативних стратегій);

• лінгвістична (фонологія, орфографія, граматика, дискурс), прагматична (функції, варіації, інтеракції, культурний профіль).

Проблемами іншомовної комунікативної компетентності займа ються зарубіжні вчені: Л.-Ф. Бахман (L.-F. Bachman) [12], У. Литтлвуд (W. Littlewood) [16], Р. Кэмпбелл (R. Campbell) [13], С. Савигнон (S. Savignon) [17], Д. Хаймз (D. Hymes) [14] та ін.

Іншомовна комунікативна компетентність, на думку дослідників:

- входить у структуру комунікативної культури і опирається на професійну компетенцію, яка передбачає навички та вміння знаходження і оперування іншомовною професійно значущою інформацією, знання фахової термінологічної лексики, вміння читати і виділяти зі спеціалізованих текстів (О. А. Ізмайлова) [3];

- складається із лінгвістичного, соціолінгвістичного, стратегічного, професійного компонентів (С. В. Козак) [6];

- включає: лінгвістичну, соціолінгвістичну, мовленнєву, соціокуль- турну, стратегічну компетентності (О. Коваленко) [5];

- передбачає сформованість низки компетентностей і компетенцій, серед яких виокремлюють: комунікативну, соціокультурну, міжкультурну, професійну компетентності (В. В. Панченко) [9].

Отже, більшість дослідників вважають, що іншомовна комунікативна компетентність є складовою іншомовної професійної компетентності. Остання трактується як ширше поняття, яке, окрім комунікативної компетентності, включає фахову компетентність, предметно-орієнтовану тощо. В свою чергу, комунікативна компетентність є складовою комунікативної культури. Або комунікативна культура забезпечується, крім іншого, комунікативною компетентністю.

Щодо культури іншомовного професійного спілкування, то, як видно із рис. 1, її базовими компонентами є культура мови і мовлення, культура спілкування, культура мислення.

інженерний компетентнісний культура іншомовний

Рис. 1. Базові компоненти культури іншомовного професійного спілкування