Формування комунікативної культури старшокласників засобами телекомунікаційних проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Валентина Тернопільська

На сучасному етапі розвитку освітньої системи України, інтеграції у світовий інформаційний простір важливого значення набуває формування в учнівської молоді комунікативної культури. Слід зазначити, що саме цей аспект культури особистості виявляється у кожному факті її життя, забезпечує активну інтеграцію та адаптацію у сучасному суспільстві. Відтак невід'ємною складовою виховання учнів старшого шкільного віку є оволодіння ними комунікативними вміннями і навичками, зокрема, засобами телекомунікаційних проектів. Важливо наголосити, що запровадження інформаційних технологій призвело до появи нових форм взаємодії індивіда у віртуальному середовищі - з'явився новий вид соціалізації - кіберсоціалізація. У зв'язку з чим, індикаторами соціалізації постають рівні електронної грамотності та комунікативної культури особистості вихованця.

Вихованню комунікативної культури, комунікативних умінь і навичок школярів, студентської молоді присвячені роботи сучасних дослідників: Н. Васильєвої, Н. Воробйової, К. Гончара, В. Грєхнєва, В. Кан-Калика, І. Комарової, О. Корніяки, С. Мусатова, А. Сайфутдінової, Т. Снегирьової, В. Соколової, Л. Паламар, В. Полторацької, Г. Сагач, В. Тернопільської, В. Штифурак, Е. Ященко та інших.

Мета статті - проаналізувати особливості формування комунікативної культури старшокласників засобами телекомунікаційних проектів.

Слід зазначити, що комунікативна культура за умови успішної виховної роботи стає цілісним, інтегральним утворенням вихованця старшого шкільного віку, оскільки саме в юнацькому віці завершується становлення світогляду, ціннісно-смислової сфери, шліфуються комунікативні вміння особистості. І, як наслідок, комунікативна культура привласнюється старшокласником, стає його особистісною цінністю.

Б. Ананьєв, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, Д. Фельдштейн цей вік розглядають з точки зору зміни соціальної позиції особистості. У цей період змінюється не тільки становище молодої людини серед інших людей, але і її соціальна позиція. Активні пошуки свого місця в житті, плани на майбутнє на основі визначення покликання - все це створює особливу соціальну ситуацію формування особистості в даний віковий період. Для особистості старшокласника особливої актуальності набувають фундаментальні завдання соціального й особистісного самовизначення, вирішення чого зумовлює необхідність виховання в них комунікативної культури. Знання юнаками і дівчатами особливостей міжособистісної взаємодії, комунікативного процесу забезпечують ефективність спілкування з ровесниками, оточуючими людьми, сприяють успішному вихованню у них комунікативної культури.

Комунікативну культуру ми розглядаємо, передусім, як особистісне утворення школяра, що віддзеркалюється в його переконаннях, поглядах, потребах, мотивах, почуттях, взаємовідносинах. Вона є інструментом самореалізації старшокласника у взаєминах з іншими людьми. Комунікативна культура в контексті цього аспекту дослідження окреслюється нами як вибір і реалізація школярами способів взаємодії із оточуючим світом і пошук сенсу в цій взаємодії та виражається у єдності соціальних, комунікативних знань, умінь і навичок, нагромаджених у процесі суб'єкт- суб'єктної взаємодії.

У зв'язку з цим, комунікативна культура старшокласників репрезентується через оволодіння ними певним досвідом, що складається із п'яти компонентів: 1. Ціннісний досвід: інтереси, ідеали, переконання, соціальні норми. Він орієнтує зусилля юнаків і дівчат на формування комунікативної культури (в нашому випадку він є вираженням комунікативного ідеалу і зразком вихованця з високим рівнем розвитку комунікативної культури). 2. Досвід рефлексії: співвідношення знань про свої можливості, самого себе з вимогами діяльності (у контексті нашого дослідження - з вимогами комунікативної діяльності). 3. Досвід звичайної активізації: адаптація до певної ситуації, спілкування, взаємодії, змін умов, орієнтація на визначені умови в досягненні успіху (допомагає пристосувати свої зусилля з метою розв'язання значущих завдань, зокрема, готовності до особистісного й життєвого самовизначення). 4. Операційний досвід: комунікативні уміння, а також уміння саморегуляції (об'єднання конкретних знарядь перетворення ситуації і своїх можливостей). 5. Досвід співробітництва: формується у взаєминах і спілкуванні старшокласників з ровесниками, іншими людьми, сприяє об'єднанню зусиль, спільному вирішенню завдань та передбачає суб'єкт-суб'єктну взаємодію.

Всі п'ять компонентів суб'єктивного досвіду складають цілісну систему життєвого досвіду старшокласника як суб'єкта взаємодії, спілкування, життєвого самовизначення. Виокремлення цього індивідуального досвіду вихованцями є необхідною умовою виховання у них комунікативної культури.

Відтак комунікативна культура формується у процесі спілкування старшокласників і пов'язана із різноманітною діяльністю, що виражається в умінні вихованців використовувати у взаємодії, спілкуванні свої соціальні, комунікативні властивості, у вміннях, пов'язаних із розумінням, урахуванням у міжособистісній взаємодії, спілкуванні особливостей іншої людини, вмінні встановлювати, підтримувати контакт, передавати й перехоплювати ініціативу в спілкуванні, постійно стимулювати як власну активність, так і активність співрозмовника; прогнозувати можливий розвиток ситуації, в межах якої розгортається комунікація; вміти долати психологічні бар'єри; обирати адекватну манеру поведінки, жести, міміку тощо.

Основна функція діяльності полягає в тому, що в ній набувається соціальний досвід, нагромаджується досвід ставлення старшокласника до самого себе, людей, світу, формуються комунікативні вміння. Для організації конструктивної діяльності старшокласників слід насамперед сформувати у них усвідомлення необхідності й прагнення виявляти комунікативну культуру в щоденних міжособистісних взаєминах Інтернет- мережі, а також опановувати її механізми.

Вияв комунікативної культури юнаками і дівчатами синтезує можливості вибору різноманітних варіантів поведінки, способів діяльності, адекватних конкретним взаєминам і тим умовам, за яких вони реалізуються. У кожному випадку, вибираючи поведінку або різновид діяльності, старшокласник мусить встановлювати нові зв'язки з іншими людьми, тому будь-який змістовний акт вибору, яким би індивідуальним він не здавався, є одночасно моментом функціонування спільності, до якої він включений, показником його потреби у спілкуванні, взаємодії. Саме тому взаємовідносини, комунікацію не можна нав'язати ззовні. Потрібно, щоб вони народжувалися й розвивалися як результат активності самої особистості, яка усвідомила необхідність і відповідальність за їх удосконалення.

Тобто комунікативна культура виявляється в інтеграції, адаптації школяра в соціумі, віртуальному середовищі, активному засвоєнні культури соціуму, її відтворенні і розвитку. На думку А. Адлера, будучи соціально орієнтованою, людина проявляє істинне піклування про інших, зацікавлена у спілкуванні з ними, готова зробити свій внесок у благодійність інших людей [1, с. 159]. У контексті комунікативної культури спілкування постає як засвоєння старшокласником соціокультурних цінностей та його самореалізація в процесі міжособистісної взаємодії з ровесниками, іншими людьми.

Отже, можна стверджувати, що комунікативна культура старшокласника визначається його ціннісними орієнтирами, моральними переконаннями, взаємовідносинами з оточуючими, здатністю діяти відповідно до соціально прийнятих норм поведінки. Вона відображає ставлення до себе, інших людей, оточуючого світу. Комунікативна культура пов'язує соціум і вихованця, презентуючи загальнолюдські цінності в емоційно закріпленій формі.

Процес виховання соціально-комунікативної культури включає в себе діяльність, спрямовану на пізнання людей у міжособистісних взаєминах. Здійснюючи певну діяльність, зокрема, і в кіберпросторі, вихованець мобілізує всі свої знання, уміння, навички, сукупність специфічних соціальних, комунікативних якостей, а також формує свій світогляд, емоційно-позитивне ставлення до дійсності, розвиває особистісні та комунікативні якості, соціальний інтелект, комунікативні вміння й навички, необхідні йому для подальшого професійного самовизначення, самовираження і самореалізації у суспільстві.

Діяльність у кіберпросторі є інтеграцією користувача в соціокультурне середовище за допомогою освоєння технологій комунікації, комунікативної культури, соціальної навігації, інформаційної грамотності, а також соціальних норм, цінностей, рольових вимог.

На нашу думку, перше знайомство індивіда із соціальною реальністю Інтернет здійснюється у процесі первинної соціалізації, яка починається з моменту отримання користувачем інформації про існування комп'ютерів, апаратів стільникового зв'язку та інших аналогічних технічних артефактів. На цьому етапі індивід знайомиться із соціальними нормами, елементами мережної етики, механізмами соціального контролю. В подальшому відбувається формування віртуальної ідентичності особистості, комунікативної культури, набуття нею умінь соціальної навігації в кіберпросторі.

Проведене опитування студентської молоді засвідчує, що 85,7 % із них постійно користуються послугами Інтернет-мережі. Їх активність в мережі пов'язана в основному із спілкуванням з друзями, знайомими, читанням новин, пошуком навчального матеріалу, іграми. Юнаки і дівчата зареєстровані у різних соціальних мережах: «Facebook», «Контакт», «Однокласники», «Twitter». 87,7 % опитаних зазначають, що в кіберпросторі необхідно дотримуватися мережної етики комунікативної культури, але тільки 62,5 % із них виявляють її у своїй поведінці. Серед правил безпеки, яких вони дотримуються, працюючи в Інтернеті, більшість із них назвали: встановлення програми «Антивірус», «не повідомляю конфіденційну інформацію, працюючи в мережі», «не заходжу на незнайомі сайти». Сказане вище дозволяє стверджувати, що без належного рівня сформованої самосвідомості, комунікативної культури, елементарних знань, умінь, необхідних для перебування у віртуальному просторі, підтримки старших молоді люди ризикують стати жертвами кіберсоціалізації (кіберадикція, соціальний аутизм). Відповідно серед пріоритетних виховних завдань вищої школи можна виокремити створення у навчальному закладі соціально-позитивного простору, який дозволив би студентській молоді успішно соціалізуватися, як у кіберпросторі, так і в реальному соціумі. Вирішити поставлені завдання можливо лише за умови організації педагогічного супроводу студентів у процесі освоєння ними інформаційного середовища Інтернету, який би забезпечував розвиток у молодих людей сучасних уявлень про діяльність у кіберпросторі, підвищував їх комунікативну, інформаційну культуру та сприяв формуванню здорової мотивації щодо використання Інтернет-середовища.

У виховній роботі із учнями ми керувалися загальноприйнятим у педагогіці положенням про те, що важливих моральних якостей особистість набуває у процесі активної предметно-кооперативної діяльності. «Високозмістовна і в соціальному, і в духовному відношенні, різноманітна у предметному плані спільна діяльність, як стверджує І. Бех, є системоутворювальним чинником особистісно-розвивального середовища» [2, c. 28].

Кооперативна діяльність старшокласників реалізовувалася через посередництво різних проектів. Зазначимо, що активна участь старшокласників у проектах створює вільний простір для їх особистісної ініціативи, творчості, шліфування комунікативних умінь і навичок. Крім того, у роботі над проектами інтенсивно проявляється груповий вплив на особистість: тут діють механізми емоційного зараження, ідентифікації, відповідальності за групу, за себе, за справу, юнаки і дівчата відчувають себе суб'єктами соціальної дії. У проектах реалізуються академічні, соціальні й творчі здібності учнів. Метод проектів є гнучкою моделлю організації виховного процесу та орієнтований на самореалізацію особистості шляхом розвитку її розумових, моральних, вольових якостей і творчих здібностей.

Загалом, проектна діяльність у сучасному інформаційному суспільстві здебільшого здійснюється за допомогою телекомунікаційних мереж. Досвід використання телекомунікацій у виховному процесі засвідчує, що цей вид технологій об'єднує різні види діяльності учнів з різних навчальних закладів, регіонів і країн.

Бачиться особливо суттєвим те, що робота у телекомунікаційних мережах дозволяє педагогу використовувати великий арсенал форм, засобів самостійної пізнавальної науково-дослідницької творчої діяльності та спонукає старшокласників до довільного обміну інформацією, думками, ідеями, викликає у них бажання пізнавати нове, розширювати свій світогляд. По суті, виховний телекомунікаційний проект є спільною творчою діяльністю учнів-партнерів, яка організована на основі комп'ютерної телекомунікації. Саме тому цей метод ефективно використовується у позашкільних навчальних закладах, зокрема, Центрах творчості дітей та юнацтва. Вихованці центрів творчості є активними учасниками міжнародної освітньої та ресурсної мережі, яка працює в Україні з 1998 року. Ця мережа об'єднує учасників більше ніж із 100 країн світу, які разом співпрацюють у соціальних, громадянських, мистецьких, екологічних та інших проектах. Одне слово, формуванню комунікативних умінь сприяє активна участь старшокласників у міжнародних проектах - «Школа мрії», «Закони життя», національних - «Особливості національної мови», «Ми - ровесники», «По кому б'є дзвін або чи наша хата скраю?» та інших.

Робота в телекомунікаційних проектах надає можливість вихованцям розширювати географію своїх соціальних контактів, знайомитися із різними культурами, точками зору на одну проблему набувати умінь працювати в команді, виконуючи соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо), розвивати комунікативні уміння, вдосконалювати навички електронного листування. Зокрема, учасники проекту беруть на себе зобов'язання зробити свій внесок у проекти, які пропонують команди із інших міст, регіонів, країн. Водночас вся команда активно працює задля забезпечення успіху проекту. Наприкінці роботи кожна команда вибирає з усього загалу матеріалів, надісланих до проекту, тільки ті, які стосуються запропонованої нею теми, і редагує свою частину спільної публікації. Відтак, кожний учасник робить свій внесок у спільну справу, отримуючи, в свою чергу, матеріали із різних регіонів, країн з актуальної для нього теми.

Роботі над проектами передують «аукціони творчих ідей». Зокрема, аукціон творчих ідей включає попередню підготовку, в процесі якої старшокласники знайомляться з певною проблемою, обговорюють її, шукають свої шляхи розв'язання «творчі ідеї») та аргументи на їхню користь, опрацьовують необхідну літературу тощо. Під час «аукціону» кожний учень презентує свою «творчу ідею», обґрунтовує її доцільність. «Аукціон» триває доти, доки не вичерпується усі «творчі ідеї». Найкращими проданими на аукціоні вважаються ті «творчі ідеї», за які проголосувала більшість учасників. Прийняті таким чином ідеї стають мотиваційною основою подальшої практичної діяльності юнаків і дівчат, спрямованої на розв'язування певної проблеми. При цьому педагогу необхідно підкреслити цінність усіх ідей і пропозицій, у тому числі й неприйнятих.

Зокрема метою проекту «Зробимо світ чистішим» є поширення інформації та створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення та утилізації побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє середовище та здоров'я дітей; виховання екологічної культури та свідомості учнів, батьків, громадськості міст; формування комунікативних умінь і навичок старшокласників.

Старшокласниками у рамках цього проекту було здійснено інформаційно-агітаційну кампанію, що полягала у проведенні соціологічних досліджень (опитування жителів району); розповсюдженні необхідних інформаційно-методичних матеріалів (листівки, звернення); підготовці та презентації екологічної агітбригади; інформуванні населення про вплив відходів споживання на навколишнє природне середовище та здоров'я людини; інформуванні про можливі методи утилізації сміття та переробки; організації населення до практичних заходів.

Під час проведення аналізу та узагальнення реалізації проекту учнями була здійснена обробка даних анкетування населення; позначено на карті об'єкти практичної природоохоронної акції; організована співпраця зі спеціалістами «Житомир-екокомресурси» для створення єдиної системи збору твердих відходів споживання; оформлено результати роботи у вигляді щоденника; повідомлено громадськість про виконану роботу і подальші плани щодо майбутніх природоохоронних заходів через ЗМІ.

Позитивний вплив проектів на становлення особистості школяра, виховання у нього комунікативної культури є незаперечним, оскільки, як стверджує І. Бех, «у кооперативній діяльності мета, а відповідно й результат, є спільними. Кожен учасник діяльності робить свій внесок у єдине досягнення - продукт. Цим знімається проблема формування і прояву відносин конфліктності й конкуренції, натомість серед учасників кооперативної діяльності утверджуються співпраця і злагода. Зацікавленість кожного учасника кооперативної діяльності в якісному кінцевому продукті може стимулювати становлення так званої допомагальної, тобто орієнтованої на допомогу іншій людині, поведінки. Переживання успіху за умови одного на всіх результату виступає механізмом не роз'єднання, а згуртування учасників кооперативної діяльності», - вважає вчений [2, с. 110-111].

Важливою особливістю такої діяльності є добровільність участі вихованців у ній, розвиток ініціативності й самодіяльності, врахування їх інтересів, бажань, пропозицій. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для різнобічних партнерських зв'язків.

Таким чином, участь старшокласників у телекомунікаційних проектах формує у них комунікативну культуру, розвиває дослідницькі уміння, зокрема, збирати необхідну інформацію, факти, вміння їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, роботи висновки. Якщо випускник школи набуває зазначених вище умінь і навичок, він стає більш пристосованим до життя, уміє адаптуватися до мінливих умов, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, працювати в колективі.

комунікативна культура старшокласник телекомунікаційний

Список використаних джерел

1. Адлер А. Понять природу человека / Адлер А. - СПб.: Академический проект, 1997. - 256 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності / Іван Дмитрович Бех. - К.: Либідь, 2006. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru